Постанова № 30551467, 08.04.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 квітня 2013 р. Справа №820/597/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нуруллаєва І.С.,

при секретарі судового засідання - Русецькому І.В.,

за участю:

представника позивача - Стриж Л.А.,

представника відповідача - Сосонного В.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КІНОТЕАТР ІМ. О.ДОВЖЕНКА" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "КІНОТЕАТР ІМ. О.ДОВЖЕНКА", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача №0008052305, №0008062305, №0008072305 від 17.09.2012 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "КІНОТЕАТР ІМ. О.ДОВЖЕНКА". За результатами планової виїзної перевірки відповідач дійшов висновку, що ТОВ "КІНОТЕАТР ІМ. О.ДОВЖЕНКА" в порушення п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», п.п.14.1.27, п.п.14.1.36 ст.14, п.п.138.1.1 п.18.1, п.138.2, п.138.2, п.п.138.10.5 п.138.10 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, неправомірно віднесло витрати у сумі 6992288,0 грн., до складу валових витрат, а не до витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційного активу, що призвело завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 1047917 грн. та до заниження податку на прибуток на загальну суму 481626,00 грн. за 3-4 кв. 2009 року, 2010 рік, 1 півріччя 2012 року. Крім того, товариством в порушення ст.185, ст.189, п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, було занижено податок на додану вартість у сумі 11,00 грн. Позивач вважає, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце недотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, вказані у позовній заяві, та просив суд задовольнити позов.

Відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, з поданим позовом не погодився. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що в ході проведення планової документальної перевірки ТОВ "КІНОТЕАТР ІМ. О.ДОВЖЕНКА" було встановлено неправомірне віднесення позивачем нарахованих відсотків за користування кредитними коштами ВАТ «Мегабанк», отриманими безпосередньо на будівництво, придбання основних фондів, до складу витрат у період з 01.07.2009 по 30.06.2012р. Податковий орган в акті перевірки прийшов до висновку, що вказані витрати необхідно відносити до первісної вартості об'єкта основних засобів, яка у подальшому підлягає амортизації з урахуванням вимог ст..8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст.ст.144,145 Податкового кодексу України. В результаті чого ТОВ "КІНОТЕАТР ІМ. О.ДОВЖЕНКА" завищені валові витрати у 3 кварталі 2009 року - 1 кварталі 2011 року на загальну суму 5138356грн. та у 2 кварталі 2011 року - 2 кварталі 2012 року завищено витрати на загальну суму 1853932грн. Також ТОВ "КІНОТЕАТР ІМ. О.ДОВЖЕНКА" неправомірно включило до складу валових витрат у 1 кварталі 2012 року суму 633грн. та до складу податкового кредиту у січні 2012 року суму 10,52грн. на підставі видаткової та податкової накладних, отриманих від ФОП ОСОБА_4, оскільки згідно з актом Основ'янської МДПІ м. Харкова від 22.06.12р. №367/172/НОМЕР_1 встановлено відсутність у ФОП ОСОБА_4 фактів реального вчинення господарських операцій за січень-березень 2012 року. У зв'язку з чим відповідач просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Представник відповідача - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби в судове засідання з'явився, проти позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях. Також зазначив, що під час проведення вказаної перевірки та складання акту за її результатами, фахівці податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що у відповідності до Податкового кодексу України позивачеві були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішень.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав.

За матеріалами справи судом встановлено, що ТОВ "КІНОТЕАТР ІМ. О.ДОВЖЕНКА" зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради Харківської області 06.06.2002 року, ідентифікаційний код юридичної особи - 32031050 (а.с.196-197).

Статтями 75, 76 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС проведено планову виїзну перевірку ТОВ "КІНОТЕАТР ІМ. О.ДОВЖЕНКА", код ЄДРПОУ 32031050, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2009 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2009 по 30.06.2012. (а.с.9-63)

За результатами перевірки було складено акт від 31.08.2012р. №3470/2201/32031050 відповідно до висновків якого податковим органом встановлено завищення ТОВ "КІНОТЕАТР ІМ. О.ДОВЖЕНКА" від'ємного значення об'єкта оподаткування на 1047917,00грн., заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток на 481626,00грн., у зв'язку з порушенням позивачем вимог п. п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.14.1.27, 14.1.36 ст.14, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8, п.п.138.10.1 ст.138, підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість на загальну суму 11,00грн., у зв'язку з порушенням ст.185, ст.189, п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України.

Позивач, не погодившись з висновками акту перевірки і керуючись п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України, подав відповідачу заперечення до зазначеного акту.(а.с.64-68)

12 вересня 2012 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС листом за №13901/10/22-121 було надано відповідь на заперечення до акту перевірки, відповідно до якої, висновки акту перевірки залишені без змін. (а.с.69-71)

На підставі акту перевірки від 31.08.2012р. №3470/2201/32031050 в.о.начальника ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС 17.09.2012 року були винесені:

- податкове повідомлення - рішення №0008052305, яким ТОВ "КІНОТЕАТР ІМ. О.ДОВЖЕНКА" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на 602032,50грн., в тому числі: за основним платежем - 481626,00грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 120406,50грн. (а.с.72);

- податкове повідомлення - рішення №0008062305, яким ТОВ "КІНОТЕАТР ІМ. О.ДОВЖЕНКА" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на13,75грн., в тому числі: за основним платежем - 11,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2,75грн. (а.с.74);

- податкове повідомлення - рішення №0008072305, яким ТОВ "КІНОТЕАТР ІМ. О.ДОВЖЕНКА" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1047917грн. (а.с.76)

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив зазначені рішення суб'єкта владних повноважень в адміністративному порядку, відповідно до приписів ст.56 ПК України. Також, на виконання п.56.5 ст.56 ПКУ позивач письмово повідомив ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС про оскарження його податкових повідомлень-рішень. (а.с.78-83, 84)

27.09.2012р. Державною податковою службою у Харківській області було прийнято рішення №4866/10/10.2-17 про продовження розгляду скарги до 22.11.2012р. (а.с.86)

ДПС у Харківській області було прийняте рішення від 21.11.2012р. про результати розгляду скарги, яким залишено вищевказані податкові повідомлення-рішення без змін, а скаргу - без задоволення.(а.с.87-91)

04.12.2012р., не погодившись з прийнятим рішенням ДПС у Харківській області про результати розгляду скарги, позивач, керуючись п.56.6 ст.56 ПКУ, направив повторну скаргу до Державної податкової служби України.(а.с.92-99)

За результатами розгляду скарги Державна податкова служба України своїм рішенням від 27.12.2012 року №7988/0/61-12/10-2115 залишила податкові повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова від 17.09.2012р. №0008052305, №0008062305 та №0008072305 без змін, а скаргу - без задоволення. (а.с.103-107)

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

Перевіркою встановлено, що відповідно до умов договору про надання кредиту №83/2005 від 28.05.2005р., укладеного між ВАТ «Мегабанк» та ТОВ «Кінотеатр ім. О. Довженка» (позичальник) банк відкриває не відновлювальну кредитну лінію на капітальний ремонт і реконструкцію будівлі кінотеатру, оплату проектних робіт, придбання основних засобів та поповнення обігових коштів. Кредит надається у доларах США та гривнях України. За користування кредитними коштами ВАТ «Мегабанк» нараховані відсотки. Вказані відсотки Позивач включав до складу витрат у періоді з 01.07.09 по 30.06.12 року. В акті перевірки вказано, що нараховані відсотки за користування кредитними коштами зараховуються на баланс товариства та викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власного капіталу позивача. Посилаючись на Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення (стандарти) бухгалтерського обліку № 7 «Основні засоби», № 31 «Фінансові витрати», податковою інспекцією зроблено висновок, що витрати по сплаченим відсоткам за кредитами, отриманими безпосередньо на будівництво, придбання основних фондів, необхідно відносити до первісної вартості об'єкта основних засобів, яка у подальшому підлягає амортизації з урахуванням вимог ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст.144, ст.145 Податкового кодексу України.

Підпункт 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (тут і далі зазначені нормативно-правові акти в редакції, що діяла на час виникнення відповідних правовідносин) визначає витрати, які не включаються до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закону), до валових витрат не включаються витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

В свою чергу, особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями встановлено окремо пунктом 5.5 ст.5 Закону, а саме: до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

При цьому, якщо платник податку отримує кредит з метою придбання, виготовлення, реконструкції, модернізації, ремонту та іншого поліпшення основних фондів, які підлягають амортизації згідно зі ст. 8 Закону, то мають місце дві окремі господарські операції, а саме: перша - отримання кредиту, а друга - придбання або ремонт основних фондів за рахунок залучених коштів.

А отже, виплата (нарахування) відсотків за кредитом пов'язана безпосередньо із залученням кредитних коштів і не має відношення до операції з придбання, ремонту основних фондів.

Згідно п.1.32. ст. 1 Закону - господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської. Неотримання суб'єктом господарювання доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю. У зв'язку з цим включення суб'єктом господарювання до складу валових витрат суми відсотків за користування кредитними коштами на здійснення такої господарської операції є правомірним та відповідає підпункту 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 зазначеного Закону.

Також, відповідно до п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. №92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000р. за №288/4509, придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

При цьому, фінансові витрати не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати»).

Фінансові витрати - це витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями.

Відповідно до загальних положень Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», собівартість кваліфікаційного активу - це витрати на придбання, будівництво, створення, виготовлення, виробництво, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придатний для використання із запланованою метою або продажу.

Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати» (у редакції від 28.04.2006 року) визначено, що фінансові витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були нараховані, окрім випадку, коли облікова політика підприємства передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу.

Як свідчать надані позивачем до матеріалів справи копії наказів про облікову політику підприємства №1 від 01.01.2009р., №1/5 від 01.01.2010р., №1/4 від 01.01.2011р., у перевіряємому періоді позивачем не створювався кваліфікаційний актив відповідно до визначення поняття п.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати». (а.с.118-119, 120-121, 122-124)

Наказом Міністерства фінансів України від 24 вересня 2010р. №1085 було затверджено «Зміни до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку та визнання такими, що втратили чинність, наказів Міністерства» було внесено зміни до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», а саме: п.4 викладено у наступній редакції: фінансові витрати визнаються суб'єктами малого підприємництва - юридичними особами, представництвами іноземних суб'єктів господарської діяльності та юридичними особами, що не займаються підприємницькою діяльністю (крім бюджетних установ), витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями); іншими юридичними особами витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями), крім фінансових витрат, які капіталізуються.

Тобто, суб'єкти малого підприємництва-юридичні особи фінансові витрати не капіталізують.

Вищезазначене також підтверджується і листом ДПАУ від 10.11.2008 р. №23025/7/15-0217 «Про надання роз'яснення щодо віднесення до складу валових витрат відсотків по залучених кредитних коштах на придбання основних фондів».(а.с.166)

Отже, другим критерієм, відповідно до якого підприємство має відносити фінансові витрати до собівартості кваліфікаційного активу, це те, що воно не має бути суб'єктом малого підприємництва.

Статтею 1 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» суб'єктами малого підприємництва є юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 70 млн. грн.

Як свідчить надана позивачем до матеріалів справи копія фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва, позивач є суб'єктом малого підприємництва, середньооблікова чисельність працюючих за 2009 рік складала 14 робітників, за 2010 рік 13 робітників, що не перевищує 50 осіб відповідно, та річний валовий доход складає за 2009 рік 1895,1 тис.грн., за 2010 рік 1924,7 тис.грн., що не перевищує 70 млн. грн. відповідно. Також, згідно до норм діючого законодавства, позивачем надавалась фінансова звітність до органів статистики за формою Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва.

Отже, надані до матеріалів справи докази свідчать про те, що, у зв'язку з тим, що облікова політика позивача за період 2009-2011 роки не передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу, позивач не створював кваліфікаційного активу та по законодавчо закріпленим критеріям відноситься до суб'єкта малого підприємництва-юридичної особи, то фінансові витрати позивача визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були нараховані відповідно до п.п.5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону.

Щодо створення кваліфікаційного активу у період дії Податкового кодексу України, то відповідно до пп.138.10.5 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

На підставі Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», кваліфікаційний актив - це актив, який обов'язково потребує суттєвого часу для його створення. Згідно до роз'яснень Мінфіну (лист від 01.06.2006 р. №31-34000-10-5/11601) - більше трьох місяців. Тобто капіталізація фінансових витрат починається за наявності таких умов, як визнання витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу та виконання робіт зі створення кваліфікаційного активу, включаючи технічні та адміністративні заходи, що виконуються до початку створення такого активу. Капіталізація фінансових витрат припиняється, якщо створення кваліфікаційного активу завершено.

Облікова політика позивача за період 2011- 2012 роки не передбачала капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу.

Позивач у 2011 -2012 роках був суб'єктом малого підприємництва, середньооблікова чисельність працюючих за 2011 рік складала 45 робітників, що не перевищує 50 осіб, та річний валовий доход за 2011 рік складав 9377,2 тис.грн., що не перевищує 70 млн. грн. Також, відповідно до норм законодавства Позивачем надавалась фінансова звітність до органів статистики за формою Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва.(а.с.115-117)

Виходячи з вищезазначеного, у зв'язку з тим, що облікова політика позивача за період 2011- 2012 роки не передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу, позивач не створював кваліфікаційного активу та по законодавчо закріпленим критеріям відноситься до суб'єкта малого підприємництва-юридичної особи, то фінансові витрати Позивача визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були нараховані відповідно до п.п.138.10.5 ст.138 Податкового кодексу України.

Таким чином, позивач не мав ніяких правових підстав для капіталізації фінансових витрат за кредитним договором ні у період дії норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ні Податкового кодексу України та правомірно відносив їх до складу валових витрат.

Крім того, норми п.п.5.3.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в Податковому кодексі України викладені у п.п.139.1.5 п.139.1 ст.139 (після набрання ним чинності) в наступній редакції: не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144-148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 ст.146 та п.148.5 ст.148 цього Кодексу.

Таким чином, для підтвердження правомірності оскаржуваних рішень щодо завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування та донарахованого податку на прибуток, відповідачем не було доведено, що цими рішеннями валові витрати позивача зменшено виключно на витрати, здійснені безпосередньо на будівництво, реконструкцію власної будівлі, а саме (з урахуванням п.146.5 ст.146 Податкового кодексу України «Визначення вартості об'єктів амортизації» та Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 7.

Також, в ході перевірки ТОВ "КІНОТЕАТР ІМ. О.ДОВЖЕНКА" податковим органом було встановлено порушення позивачем ст.185, ст.189, п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого відповідачем було зменшено податковий кредит в сумі ПДВ 11,00 грн., що призвело до нарахування ПДВ за січень 2012 року в сумі 11,00 грн.

Згідно даних акту перевірки до складу податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, ТОВ "КІНОТЕАТР ІМ. О.ДОВЖЕНКА" віднесено податок на додану вартість по витратам з придбання товарно-матеріальних цінностей у ФОП ОСОБА_4 на загальну суму ПДВ 107,00 грн. (січень 2012 року), реальність здійснення господарських відносин якого в свою чергу неможливо підтвердити.

У зв'язку зі здійсненням підприємством як оподаткованих операцій так і не оподаткованих операцій, у відповідності до п.199.2 ст.199 Податкового кодексу України, податок на додану вартість по контрагенту ФОП ОСОБА_4, в сумі 107,00 грн. розподілено у відповідній пропорції:

- 9,81% в сумі 10,52 грн. увійшло до складу податкового кредиту січня 2012 року;

- 90,19% в сумі 96,73 грн. увійшло до складу витрат підприємства І кв. 2012 року.

Судом встановлено, що на підставі договору №200107 від 20 січня 2012 року та видаткової накладної №25 від 25.01.2012р. в січні 2012 року позивачем було отримано від постачальника ФОП ОСОБА_4 полотно ХПШ (для миття підлоги в приміщенні кінотеатру) у кількості 75 м.кв. на загальну суму 643,50 грн., в т.ч. ПДВ 107,25 грн. Останнім 25 січня 2012 року було виписану податкову накладну за №107 на загальну суму 643,50 грн., в т.ч. ПДВ 107,25 грн. (а.с.141-142, 143, 144)

Оцінивши вказаний правочин за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірний правочин укладений між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірного правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Таким чином, зазначений договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.

В матеріалах справи міститься копія платіжного доручення №94 від 25.01.2012 року на суму 643,50грн., в т.ч. ПДВ - 107,25грн., яким ТОВ "КІНОТЕАТР ІМ. О.ДОВЖЕНКА" перераховано на користь ФОП ОСОБА_4 в рахунок оплати за полотно згідно рахунку НОМЕР_2 від 25.01.2012р. (а.с. 149, 200).

Представником відповідача не заперечувалося, що копії долучених до матеріалів справи податкової накладної та інших первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Досліджена в ході судового розгляду справи копія платіжного документу на перерахування коштів на адресу контрагента позивача ФОП ОСОБА_4, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару за зазначеним вище правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання в матеріалах справи немає.

Судом встановлено, що придбані позивачем у ФОП ОСОБА_4 товарно-матеріальні цінності були оприходувані ТОВ "КІНОТЕАТР ІМ. О.ДОВЖЕНКА" та в подальшому відпущені зі складу та використані у власній господарській діяльності. (а.с.145146, 147, 148, 202-204).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем та його контрагентом ФОП ОСОБА_4 було виконано договір №200107 від 20.01.2012 року, товарно-матеріальні цінності були поставлені позивачу та використані останнім у власній господарській діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про невідповідність фактичним обставинам справи висновків податкового органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій ТОВ "КІНОТЕАТР ІМ. О.ДОВЖЕНКА" з його контрагентом ФОП ОСОБА_4

На підставі отриманої податкової накладної сума ПДВ у розмірі 107.25 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту, який в кінці місяця було розподілено у відповідності з п.199.2 ст.199 Податкового кодексу України, у відповідній пропорції:

- 9,81% в сумі 10,52 грн. увійшло до складу податкового кредиту січня 2012 року;

- 90,19% в сумі 96,73 грн. увійшло до складу витрат підприємства І кв. 2012 року.

Порядок формування податкового кредиту у періоді, який вказано в акті перевірки, регла ментується ст.198 Податкового кодексу. Відповідно до п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту звітного періоду включалися суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника по датку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України). Як свідчать матеріали справи, податкова накладна від постачальника ФОП ОСОБА_4 за січень 2012 року під час перевірки позивачем надавалась. Зауважень з боку відповідача щодо оформлення податкової накладної не було.

Відповідно до положень п.201.10 ст.201 ПКУ податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається ви ключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість. Документом, який засвідчує реєстрацію особи як платника ПДВ, є відповідне свідоцтво про реєстрацію платника податку на до дану вартість, а тому особа, має право виписувати податкові накладні за умови реєстрації платником ПДВ, що буде підтверджене відповідним свідоцтвом, починаючи з дати вне сення запису про таку реєстрацію до реєстру платників податку на додану вартість.

Як свідчать матеріали справи, ФОП ОСОБА_4 зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом платника податку на додану вартість від 21.11.2011 р. № 200011508.(а.с.206)

Вказаний вище товар було використано у господарській діяльності позивача, що підтверджується актом списання № CпТ-000002 від 31.01.2012р. (а.с.207)

Податкова накладна оформлена відповідно до вимог Податкового кодексу України, порушень щодо цього відповідачем під час перевірки не встановлено.

Згідно висновків акту перевірки, ТОВ "КІНОТЕАТР ІМ. О.ДОВЖЕНКА" порушено п.14.1.27, пп.14.1.36 ст.14, п.138.8 ст.138, пп.138.1.1 п.138, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України та до складу витрат І кварталу 2012 року віднесено витрати з придбання товарно-матеріальних цінностей та частину податку на додану вартість по витратам з придбання товарно-матеріальних цінностей (в розмірі 90,19%) у ФОП ОСОБА_4 на загальну суму 632,98 грн.

Згідно матеріалів справи передачу товару було оформлено видатковою накладною №25 від 25.01.2012р., яка згідно п.3.1 Договору № 200107 від 20.01.2012 року є документом, якій засвідчує факт переходу права власності на товар (первинним документом).

Пунктом 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинні документи мають містити такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Аналогічні вимоги щодо відображення операцій у бухгалтерському обліку та щодо оформлення первинних документів наведено і в ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88.

Отже, зазначена видаткова накладна №25 від 25.01.12р. повністю відповідає вимогам первинного документу.

Оприбуткування товару проведено на підставі даної видаткової накладної, яка є первинним документом, та вчинено запис у бухгалтерському обліку Дебет рахунку 209 «Виробничі запаси» та Кредит рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками».

Крім того, відповідачем не доведене порушення позивачем вимог ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8, п.1 та п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», в частині необхідності організації бухгалтерського обліку та складання первинних документів з врахуванням сутності господарської операції (відносин); відповідності змісту операції, що зафіксовані в документах, реальним обставинам; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно-правовим актам, не завдають шкоди державі, підписаних уповноваженими на те особами; ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з обов'язковим врахуванням вимог, встановлених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, т.я. первинний бухгалтерський документ (видаткова накладна) оформлений відповідно до вимог бухгалтерського обліку в час здійснення господарської операції та скріплено підписом постачальника. ТМЦ своєчасно оприбутковані, про що свідчить збільшення дебету рахунка 209 «Виробничі запаси (запаси миючі)».

Судом встановлено, що посилання на акт №367/172/НОМЕР_1 від 22.06.2012 року складений фахівцями Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (НОМЕР_1) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень - березень 2012», не містить жодних обґрунтованих причин неможливості підтвердження реальності здійснення господарських відносин останнім з позивачем за січень 2012 р.

Аналізуючи положення ст.ст.54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суд приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Суд зазначає, що в акті перевірки від 31.08.2012р. №3470/2201/32031050 суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача - ФОП ОСОБА_4, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманого товару, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про порушення в цій частині ТОВ "КІНОТЕАТР ІМ. О.ДОВЖЕНКА" вимог діючого податкового законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З досліджених в ході судового розгляду справи доказів, пояснень представників сторін, судом встановлено відсутність в діях позивача порушень норм п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», п.п.14.1.27, п.п.14.1.36 ст.14, п.п.138.1.1 п.18.1, п.138.2, п.138.2, п.п.138.10.5 п.138.10 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, що призвело завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 1047 917 грн. та до заниження податку на прибуток на загальну суму 481626, 00 грн. за 3-4 кв. 2009 року, 2010 рік, 1 півріччя 2012 року, а також ст.185, ст.189, п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 11,00 грн.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень вимогам частини 3 статті 2 КАС України.

Отже, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 17.09.2012р. №0008052305, №0008062305 та №0008072305 є такими, що винесені податковим органом з порушенням вимог п.3 ст.2 КАС України, через що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст.94 КАС України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7-14, 69, 71, 72, 94, 158-163, 186, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КІНОТЕАТР ІМ. О.ДОВЖЕНКА" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0008052305, №0008062305, №0008072305 від 17.09.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КІНОТЕАТР ІМ. О.ДОВЖЕНКА" (61103, м. Харків, вул. 23 Серпня, буд. №61, код ЄДРПОУ 32031050, п/р 260033390 в ПАТ "Мегабанк", МФО 351629) судовий збір в розмірі 2294,00грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі текст постанови виготовлено 10 квітня 2013 року.

Суддя І.С. Нуруллаєв