Рішення № 30551305, 08.04.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" квітня 2013 р. Справа № 918/162/13-г

Суддя Войтюк В.Р. розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради Рівненської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Рівнебуд"

про стягнення в сумі 127 962 грн. 11 коп.

За участю представників:

позивача: Михайлов В.О. дов. № 03-05/3 від 02.01.13 р.

відповідача: Сибірьов А.А. дов. № 05/03-01 від 30.05.12 р.

прокуратури: Герасимчук Ю.М. посв. № 010595 від 20.10.12 р.

У судовому засіданні 25 березня 2013 року оголошено перерву до 08 квітня 2013 року.

СУТЬ СПОРУ: Заступник прокурора м. Рівне звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Рівненської міської ради Рівненської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" у якій просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Рівнебуд" 125 511 грн. 35 коп. заборгованості за теплову енергію, надану на підставі договору № 700 на відпуск теплової енергії від 01 грудня 2010 року, 2 042 грн. 30 коп. пені, 408 грн. 46 коп. 3 % річних.

Прокурор та представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" в судовому засіданні 08 квітня 2013 року позовні вимоги підтримали у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.

Відповідач у відзиві, та його представник у судовому засіданні, заперечили вимоги і пояснили, що у відповідності до ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися в позовній заяві або іншому процесуальному документі, поданому прокурором або заступником прокурора.

Згідно із положеннями Постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 р. № 7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» у випадках неправильного визначення прокурором (його заступником) позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду. Рівненська міська рада жодним чином не уповноважена здійснювати діяльність у сфері теплопостачання, тобто позовна заява подана виключно в інтересах суб'єкта підприємницької діяльності - ТОВ «Рівнетеплоенерго». ТОВ «Рівнетеплоенерго» здійснює господарську діяльність згідно зі ст. 42 ГК України на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутків. При укладанні договорів з Рівненською міською радою щодо оренди котельних ТОВ «Рівнетеплоенерго» усвідомлювало ризик щодо можливості неплатежів з боку користувачів та мало на меті отримання прибутку від надання послуг з теплопостачання. Взаємовідносини між ТОВ «Рівнетеплоенерго» та Рівненською міською радою мають виключно господарські відносини та не впливають на інтереси держави. Посилання заступника прокурора на скрутний фінансовий стан ТОВ «Рівнетеплоенерго» та повноваження прокуратури звертатися до суду в інтересах підприємств та інших юридичних осіб у відповідності до п.6 ч.2 ст.20 Закону України «Про прокуратуру» та ст.ст. 2, 29 ГПК України є безпідставними, так як у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури» від 18.09.2012р. (чинний з 01.12.2012р.) до даних законодавчих актів внесені зміни, відповідно до яких прокуратура позбавлена права звертатись з позовними заявами до суду в інтересах вищезазначених осіб.

Зі змісту статті 121 Конституції України, статей 2 і 29 ГПК та статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру", а також Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 № 3-рп/99 у справі № 1-1/99 випливає, що прокурор може звернутися з відповідною заявою лише в інтересах громадянина або в інтересах держави" (п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ від 16.01.2013р. № 2 «Про внесення до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України доповнень і змін, що стосуються участі прокурора у судовому процесі»).

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення прокурора та представників сторін, вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі - підприємство) та Приватне акціонерне товариство "Рівнебуд" (далі - споживач) уклали договір № 700 на відпуск теплової енергії (надалі - Договір) (а.с.9-10).

Згідно п.1.1 Договору підприємство зобов'язується надавати Споживачеві теплову енергію, а Споживач, в свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені договором.

Теплова енергія подається Споживачу за адресою: вул.Ст.Бандери, 41 (пункт 1.4 Договору).

Загальні відомості про споживача містяться у додатку № 2 до договору та становлять невід`ємну його частину (п.1.5. Договору).

Відповідно до пункту 5.1 Договору: розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів.

Нарахування за спожиту теплову енергію проводилися позивачем відповідно до тарифів на послуги з теплопостачання, затверджених рішенням Виконавчого комітету Рівненської міської ради № 80 від 10.04.2012р." Про тарифи на послуги теплопостачання ТзОВ "Рівнетеплоенерго" (а.с.13-14). Вказаними тарифами для інших споживачів, до яких відноситься відповідач, з 01.04.2012р. встановлено тариф з розрахунку за 1 Гкал - 1056 грн. 96 коп. з ПДВ, вартість місячної норми споживання за 1 кв.м встановлена в сумі 28 грн. 54 коп.

За умовами пункту 5.4 Договору: розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів - не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

Згідно п.9.1. Договір укладається терміном на 1 рік і набуває чинності з дня його підписання та поширює свою дію на правовідносини, що виникли з 01 грудня 2010 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.9.4. Договору). Договір підписано уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплено відбитками печаток сторін.

З матеріалів справи вбачається, що ні позивачем, ні відповідачем заява про припинення дії договору не заявлялась, а тому даний договір є чинним.

На виконання умов договору № 700 від 01 грудня 2010 року позивач поставив відповідачу у період жовтень-грудень 2012 року теплову енергію на суму 125 511 грн. 35 коп., що підтверджується рахунками № 700 за послуги теплопостачання від 31 жовтня 2012 року, 30 листопада 2012 року та 28 грудня 2012 року (а.с. 16-18).

Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, оплату за спожиту теплоенергію не здійснив.

Згідно пункту 6.3.3 Договору споживач за порушення порядку розрахунків за теплову енергію, передбаченого п.5.4. договору сплачує пеню у розмірі не менше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3 % річних від простроченої суми.

Керуючись зазначеним пунктом договору та чинним законодавством позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 2 042 грн. 30 коп. за період з 11.11.2012 р. по 28.01.13 р. (арк.с.5).

Покликаючись на ст.625 Цивільного кодексу України позивач нарахував 408 грн. 46 коп. - 3% річних за період з 11.11.2012 року по 28.01.2013 року (арк.с.6).

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Судом установлено, що відповідач не погасив заборгованість за отриману теплову енергію та не сплатив пеню у зв`язку з чим прокурором і пред`явлено цей позов.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді, у випадках, визначених законом.

Згідно вимог ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» (із змінами, внесеними згідно із Законом N 2453-VI від 07.07.2010; в редакції Закону N 5288-VI (5288-17 ) від 18.09.2012) представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 08.04.99 (справа №3-рп/99 про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки «інтереси держави» є оцінюваним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державною здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно ч. 3 ст. 2 ГПК України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №2 від 16 січня 2013 року «Про внесення до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України доповнень і змін, що стосуються участі прокурорів у судовому процесі», вказано, що господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором.

Пунктом 5 Рішення Конституційного від 8 квітня 1999 року вказано, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Необхідність захисту інтересів держави та органу місцевого самоврядування покладає на прокуратуру обов'язок представництва держави та місцевого самоврядування в суді, відповідно до п.2 ст.121 Конституції України.

ТОВ "Рівнетеплоенерго" та Управління житлово-комунального господарства Рівненської міської ради уклали договір оренди будівель котелень та теплопунктів від 29.10.2009 року з метою надання послуг теплопостачання споживачам м. Рівне.

На підставі цього договору та ліцензії на постачання теплової енергії від 10.11.2009 p., серія АВ №500681, яка видана Міністерством з питань житлово-комунального господарства України з 11.11.2009р. ТОВ "Рівнетеплоенерго" надає послуги теплопостачання споживачам м. Рівне (юридичним особам та населенню).

Котельні, індивідуальні теплові пункти, тепломережі, які є власністю територіальної громади м.Рівне, передані на баланс та обслуговування ТОВ "Рівнетеплоенерго".

ТОВ "Рівнетеплоенерго", надаючи послуги теплопостачання, виконує функції держави по забезпеченню життєво-необхідних прав і свобод людини, які гарантовані статтею 48 Конституції України, статтею 293 Цивільного кодексу України, згідно яких кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, належні, безпечні і здорові умови проживання.

Відповідно до розділу 4 статуту ТОВ "Рівнетеплоенерго", головною метою підприємства є задоволення суспільних потреб у послугах теплопостачання, в продукції, роботах, а також реалізація на базі одержаних прибутків соціальних та економічних інтересів членів трудового колективу та власників майна Товариства.

ТОВ «Рівнетеплоенерго» надає послуги теплопостачання в Рівному з 11 листопада 2009 року.

На сьогодні ТОВ «Рівнетеплоенрго» експлуатує в м.Рівне 23 котельні, 35 центральних теплових пункти, 101,2 км теплових мереж у 2-ох трубному вимірі. Товариство обслуговує 400 житлових будинків, 9 лікарень, 7 лікувальних закладів, 22 загальноосвітні школи, 15 вищих та середніх навчальних закладів, 13 дошкільних закладів. Це становить більше 40% від кількості всіх об'єктів, як є в м. Рівне.

Структура споживачів:

- населення - 65, 1%;

- бюджет - 23,6%

- інші-11,3%

Згідно ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, таким чином, Рівненська міська рада представляє інтереси територіальної громади м. Рівне.

Статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачені делеговані повноваження в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку, зокрема:

1) здійснення заходів щодо розширення та вдосконалення мережі підприємств житлово-комунального господарства, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, розвитку транспорту і зв'язку;

2) здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства, торгівлі та громадського, харчування, побутового обслуговування, транспорту, зв'язку, за технічним станом, використанням та утриманням інших об'єктів нерухомого майна усіх форм власності, за належними, безпечними і здоровими умовами праці на цих підприємствах і об'єктах; прийняття рішень про скасування даного ними дозволу на експлуатацію об'єктів у разі порушення нормативно-правових актів з охорони праці, екологічних, санітарних правил, інших вимог законодавства.

Систематичні неплатежі з боку споживачів за надану теплову енергію призвели до неефективного використання паливно-енергетичних ресурсів. У зв'язку з чим ТОВ "Рівнетеплоенерго" не може належним чином виконувати зобов'язання з оплати за газ і електроенергію, з оплати податків та обов'язкових платежів у бюджет.

ТОВ "Рівнетеплоенерго" відповідно до укладених договорів з ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" зобов'язується вчасно розраховуватися за поставлений природний газ, однак у випадку заборгованості споживачів усіх рівнів за послуги теплопостачання, які надає Товариство, вчасна та в повному обсязі оплата за спожитий природний газ неможлива, оскільки використання природного газу здійснюється виключно для виробництва теплової енергії з метою задоволення потреб населення, бюджетних установ та організацій і відповідно його оплата може бути здійснена коштами, що надійшли за вироблену та відпущену теплову енергію.

В цьому також вбачаються інтереси держави, оскільки невиконанням міждержавних угод на постачання природного газу, ускладнюватиметься поставка природного газу до регіонів, що може призвести до зриву опалювального сезону в м. Рівне.

В умовах недостатніх платежів за теплову енергію, що відпускається в Україні склався гостродефіцитний енергобаланс, причиною якому є систематична несплата споживачами за надані ТОВ "Рівнетеплоенерго" послуги, що може спричинити виникнення системної аварії при знижені частоти в об'єднаній енергетичній системі України.

Скрутний фінансовий стан, що склався через масові неплатежі, перешкоджає надходженню грошових коштів безпосередньо зачіпає інтереси держави.

Подібна позиція щодо представництва інтересівдержави в особі теплопостачаючих підприємств кореспондується з постановами Вищого господарського суду України №11/5014/1672/2012 від 18.02.2013, № 5006/8/55/2012 від 28.02.2013, № 5004/569/12 від 06.02.2013, №5011-30/8532-2012 від 14.03.2013, відтак заперечення відповідача щодо відсутності інтересів держави у спірних правовідносинах, помилкові.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України ).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Враховуючи те, що сума основного боргу за договором на відпуск теплової енергії № 700 від 01.12.2010 р., яка складає 125 511 грн. 35 коп. підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, що свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовної вимоги про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Рівнебуд» вказаної суми.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Відповідно до статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно підпункту 6.3.3 пункту 6.3 договору № 700 на відпуск теплової енергії споживач несе відповідальність за порушення порядку розрахунків за теплову енергію, передбаченого пунктом 5.4 цього договору - сплачує пеню у розмірі не менше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Оскільки розмір вказаної штрафної санкції, відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача 2 042 грн. 30 коп. пені підлягає задоволенню.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір трьох процентів річних є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача 408 грн. 46 коп. 3% річних також підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Рівнебуд" (33014, м.Рівне, вул.С.Бандери, 41, код 01273310) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, м. Рівне, вул. Д. Галицького, 27, код ЄДРПОУ 36598008) 125 511 грн. 35 коп. основного боргу, 2 042 грн. 30 коп. пені, 408 грн. 46 коп. 3% річних.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Рівнебуд" (33014, м.Рівне, вул.С.Бандери, 41, код 01273310) в доход державного бюджету України 2 559 грн. 24 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10 квітня 2013 року.

Суддя Войтюк В.Р.