Постанова № 30550101, 05.04.2013, Чернівецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2013 року м. Чернівці Справа № 824/483/13-а

11:56

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Боднарюка О.В.;

за участю секретаря судового засідання -Антонюка О.В.;

з участю:

представників позивача - Лютікової М.О., Завадовського В.А., Коваленко А.В.;

представників відповідача -Войткової З.Г., Дручук В.Ш.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛС ЛТД" до Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ «АД-Плюс»,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Глибоцькому районі Чернівецької області, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000022200/1578 від 19.02.2013 року про донарахування ТОВ "ГАЛС ЛТД" податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 486521,00 грн. та штрафних санкцій з цього виду податку у сумі 121552,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

20 лютого 2013 року ТОВ "Галс ЛТД" було отримано податкове повідомлення-рішення № 0000022200/1578 від 19.02.2013 року про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 486210,0 грн. та штрафних санкцій у сумі 121552,50 грн.

Підставою прийняття вказаного повідомлення-рішення був Акт від 07.02.2013р. № 50/2200/30844146 про результати позапланової виїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) по взаємовідносинах з ТОВ "АД-Плюс" за період з 01.07.2012 р. по 30.11.2012р.

Позивач вважає, що висновки податкового органу щодо допущення платником податку порушень податкового законодавства під час взаємовідносин із ТОВ "АД-Плюс" є необґрунтованими, а тому прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення №0000022200/1578 від 19.02.2013р. про донарахування позивачу податку на додану вартість у сумі 486210,0 грн. та штрафних санкцій у сумі 121552.5 грн. є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України, спростовуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підприємства, який було надано на перевірку, а тому підлягає скасуванню.

Відповідач позову не визнав, подав заперечення в якому зазначив, що при перевірці використано документи, надані ТОВ "Галс ЛТД" стосовно придбання від ТОВ «АД-Плюс" меляси бурякової, овочів та фруктів, металоконструкцій та обладнання. При наявності видаткових накладних (прихідних) та податкових накладних відсутні підтвердження транспортування продукції саме від ТОВ "АД-Плюс", в тому числі: по мелясі буряковій надано товарно-транспортні накладні з місцем відправки - місце розташування цукрового заводу, місце призначення - місце розташування спиртового заводу. Перевізниками виступали: фізична особа-підприємець ОСОБА_6, приватне підприємство "Вега ЛТД", ТОВ "Продтранс", на замовлення та за рахунок ТОВ "Галс ЛТД" відповідно укладених договорів на послуги по перевезенню.

ДПІ отримано матеріали від підрозділу податкової міліції №423/8/07-003/5 для використання в роботі - копії протоколів допитів водіїв перевізників ПП ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які безпосередньо та в основному здійснювали перевезення меляси бурякової.

Протоколи допитів свідків вказують на те, що перевізники везли бурякову мелясу для ТОВ "Галс ЛТД", але щодо постачальника ТОВ "АД-Плюс" їм невідомо, при цьому товарно-транспортні накладні при перевезенні водіями заповнялися власноручно при отриманні меляси бурякової на цукрових зводах та при розвантаженні її на спиртових заводах. Представлені товарно-транспортні накладні ТОВ "Галс ЛТД" не відповідають оригіналу, друковані, а не написані вручну.

Також відповідач зазначив, що документів щодо підтвердження якості кожної партії продукції, яка має відповідати ДСТУ і підтверджуватись сертифікатом якості (посвідченням про якість) виробника по мелясі буряковій не представлено для перевірки.

Крім того, ДПІ у Глибоцькому районі в ході перевірки використано акт №178/22-1/37722499 від 04.02.2013р., який складений за результатами проведеної документальної планової перевірки ДПІ у м.Чернівці по ТОВ "АД-Плюс". У витягу з акту зазначається, що в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ "АД-Плюс" до ТОВ "ГАЛС ЛТД", у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Відповідач вважає, що у зв'язку з не підтвердженням придбання товарів по фінансово-господарським відносинам з постачальниками - ПП ОСОБА_10, ОСОБА_11, ТОВ "Геокс-Груп", у ТОВ "АД Плюс" відсутні об'єкти оподаткування з податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) до ТОВ "Галс ЛТД".

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в поясненнях наданих суду зазначила, що значний об'єм поставок від ТОВ "АД-Плюс" на адресу ТзОВ "ГАЛС ЛТД" протягом періоду з липня по листопад 2012 року займає меляса бурякова виробництва українських цукрових заводів. Придбання та поставка зазначеного товару має свої особливості. Меляса являється вторинним продуктом у переробці цукрового буряка в цукор, у наступному використовується для виробництва спиртовмісних добавок, що не являються харчовими продуктами.

Цукрові заводи переробляють цукровий буряк для фізичних осіб на давальницьких умовах. При цьому потреби у таких осіб в мелясі немає. В подальшому меляса продається фізичним особам-підприємцям на підставі заборної відомості. Відображення купівлі-продажу меляси в документах бухгалтерського обліку у фізичних осіб (що надавали для переробки цукровий буряк) на цьому етапі не відбувається. До моменту продажу для однієї партії (кількість, що завантажується в один автомобіль) меляса знаходиться на цукровому заводі, оскільки її перевезення потребує спеціального транспорту. При цьому місцем поставки меляси бурякової є спиртові заводи, де вона вивантажується. Оформлення видаткових та товарно-транспортних накладних відбувається під час відвантаження меляси з цукрового заводу.

В даному випадку меляса продавалась на адресу ТОВ "ГАЛС ЛТД", за умовами договорів з яким транспортні витрати покладаються на покупця. Транспорт наймався та оплачувався останнім. Особистих контактів перевізники меляси з ТОВ "АД-Плюс" не мали.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, та просили їх задовольнити посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві.

Представники відповідача позов не визнали, посилаючись на обставини викладені в запереченні.

Судом дослідженні докази надані сторонами.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази надані сторонами, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких підстав.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Державною податковою інспекцією у Глибоцькому районі Чернівецької області в період з 11.01.2013 року по 24.01.2013 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Галс ЛТД".

07 лютого 2013 року за результатами перевірки податковим органом складено акт №50/2200/30844146, про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Галс ЛТД", з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) по взаємовідносинах з ТОВ "АД-Плюс" за період з 01.07.2012 року по 30.11.2012 року.

Згідно акта перевірки, було встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.198.1 а), п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого відповідачем викладено висновок про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту податок на додану вартість у зв'язку із чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 486210,0 грн., в т.ч. за липень 2012 року в сумі 57636,0 грн., за серпень 2012 року в сумі 83679,0 грн., за вересень 2012 року в сумі 118720,0 грн., за жовтень 2012 року в сумі 215835,0 грн., за листопад 2012 року в сумі 10340,0 грн.(а.с. 32-63 т.1).

19 лютого 2013 року Державною податковою інспекцією у Глибоцькому районі Чернівецької області було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000022200-1578, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Галс ЛТД", збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 486210,0 грн., та нарахована штрафна санкція у розмірі 121552,50 грн.(а.с. 30 т.1).

08 лютого 2013 року позивач надав до Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької області заперечення на акт від 07.02.2013 року №50/2200/30844146(а.с. 22-24 т.1).

15 лютого 2013 року Державна податкова інспекція у Глибоцькому районі Чернівецької області надіслала на адресу позивача лист щодо результатів розгляду заперечень до акту документальної позапланової виїзної перевірки від 07 лютого 2013 року №50/2200/30844146, яким залишено вказані заперечення без задоволення, посилаючись на доводи, викладені в акті перевірки (а.с. 25-29 т.1).

До вказаних правовідносин слід застосувати такі положення закону.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом положень статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку на додану вартість виникає в разі придбання товару, що підтверджене податковими та видатковими накладними.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи те, що господарські відносини з купівлі-продажу товарів між позивачем та контрагентом ТОВ "АД-Плюс" в період, що перевірявся, відбувалися на підставі наступних договорів:

-Договір №111/02 від 03.07.2012р. згідно якого позивач придбав мелясу бурякову виробництва українських цукрових заводів в кількості згідно видаткових накладних. Відповідно до п.2.2. Договору поставка продукції здійснюється покупцем за власний рахунок та власним автотранспортом. Місце завантаження: ТОВ "Козівський цукровий завод", ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Нива". ТОВ "Бучацький цукровий завод", ТОВ "Цукровий завод "Городенка", ТОВ "Чортківський цукровий завод", ТОВ "Цукровий завод "Хрещатик", ТОВ "Хоросківський цукровий завод".

Протягом часу з 04.07.2012р. по 03.11.2012р. на виконання вказаного договору позивач придбав 2262,24 т меляси бурякової на суму 1753213,26 грн. в т.ч. 292292,22 грн. ПДВ. Факт надання позивачу транспортних послуг по доставці меляси до конечному споживачу на спиртзаводи підтверджується товаротранспортними накладними.

-Договір №152/02 від 01.10.2012р. на підставі якого позивач протягом часу з 02.10.2012р. по 31.12.2012р. придбав в ТОВ "АД-Плюс" 734,31 т. меляси бурякової на загальну суму 604207,50 грн. в т.ч. 100701,25 грн. ПДВ. Факт надання позивачу транспортних послуг по доставці меляси до конечному споживачу на спиртзаводи підтверджується товаротранспортними накладними згідно реєстру. Відповідно до п.2.2. Договору поставка продукції здійснюється покупцем за власний рахунок та власним автотранспортом. Місце завантаження: ТОВ "Козівський цукровий завод", ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Нива". ТОВ "Бучацький цукровий завод", ТОВ "Цукровий завод "Городенка", ТОВ "Чортківський цукровий завод".

-Договір №126/02 від 01.09.2012р. на придбання товару у кількості та асортименті, згідно специфікацій на поставку томатів, яблук, слив, зелені, шипшини, меду. Відповідно до п.п.3.2. перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформляється видатковою накладною. Транспортні витрати покладаються на Покупця . У випадку, якщо вага партії товару складає менше 10 тонн, поставка здійснюється Продавцем та за його рахунок на адресу АДРЕСА_1 ( п.3.3.) На підставі вказаного договору позивач придбав матеріальні цінності на загальну суму 201841,03 грн. в т.ч. 33640,17 грн. ПДВ. Відповідно до п.3.3. Договору поставка здійснюється транспортом та за рахунок Покупця. Передбачених пунктом 3.3. умов для надання транспортних послуг Продавцем не існувало.

-Договір №145/02 від 03.09.2012р. на придбання металоконструкцій, кріплення в асортименті, обладнання. Постачання товарних цінностей здійснюється Продавцем та за його рахунок ( п.2.6. в редакції від 24.09.2012р) На підставі вказаного договору позивач протягом часу з 05.09.2012р. по 27.09.2012р. придбав матеріальні цінності на загальну суму 358003,04 грн. в т.ч. 59667,17 грн. ПДВ. Поставка товарів відбулася за товаротранспортними накладними.

Також судом встановлено те, що розрахунок за придбану по вказаних вище договорах продукцію проводився в безготівковому порядку, що підтверджується реєстром платіжних доручень.

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, які надані позивачу постачальником - ТОВ "АД-Плюс" за формою та змістом повністю відповідають вимогам п.201.1 ст. 201 ПК України. Відповідно до вимог п.201.6, всі надані на перевірку податкові накладні по взаємовідносинах з ТОВ "АД-Плюс" відображені у податкових зобов'язаннях та реєстрі виданих податкових накладних постачальника, пройшли обов'язкову державну реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (п.201.10 ст. 201 ПК України). Отже відповідно до вимог ст. 201.10 ПК України вказані податкові накладні є належною підставою для нарахування позивачем сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до вимог п.201.15 ст. 201 ПК України позивач зведену інформацію по наслідках господарських операцій з контрагентом ТОВ "АД-Плюс" відобразив в податкових деклараціях за липень - листопад 2012року та подав до них реєстри виданих та отриманих податкових накладних.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, придбана позивачем в ТОВ "АД-Плюс" меляса була реалізована кінцевому споживачу ТОВ "Флагман-Плюс" на умовах договору №107/01 від 24.09.2012р.

Відповідно до п.4.1. Договору постачання меляси здійснюється за рахунок Продавця на умовах DAP (Інкотермс) - "поставка в місце призначення за адресою: смт.Лужани Чернівецької обл., вул. Центральна,53 (Лужанський спиртзавод).

На виконання зобов'язань за вказаним договором позивачем було укладено договори на перевезення меляси: Договір від 02.04.2012р. № 240/02/02 з ФОП ОСОБА_6; Договір від 15.10.2012р. №15/10-12 164/02 з ПП "Вега ЛТД"; Договір від 25.10.2012р. №59 з ТОВ "Продтранс".

На умовах зазначених вище договорів позивачем було здійснено продаж та доставку Покупцю - ТОВ "Флагман-Плюс" 2996,55 тонн меляси з цукрових заводів до Лужанського спиртзаводу (смт.Лужани. Чернівецька обл., вул. Центральна.53). Факт доставки товару підтверджується товарно-транспортними накладними.

Предметом продажу ТОВ "Флагман-Плюс" була бурякова меляса, яку позивач придбав в ТОВ "АД-Плюс" на умовах Договорів №152/02 від 01.10.2012р. (734,31 т. меляси) та №111/02 від 03.07.2012р. (2262,24 т меляси) у місцях завантаження - ТОВ "Козівський цукровий завод", ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Нива", ТОВ "Бучацький цукровий завод", ТОВ "Цукровий завод "Городенка", ТОВ "Чортківський цукровий завод", ТОВ "Цукровий завод "Хрещатик", ТОВ "Хоросківський цукровий завод".

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказував також на те, що придбання меляси в ТОВ "АД-Плюс" за умовами згаданих вище договорів відбувалась безпосередньо на цукрових заводах, без транспортування її від ТОВ АД-Плюс" до ТОВ "Галс ЛТД", що підтверджується умовами п. 2.2 вказаних Договорів, і відповідно до приписів п.186.1. п.а) ст. 186 ПК України саме склад цукрових заводів є місцем постачання продукції від ТОВ "АД-Плюс" до позивача. При цьому перехід права власності на мелясу від ТОВ "АД-Плюс" до ТОВ "Галс ЛТД" на складі цукрового заводу відбувався на підставі видаткових накладних, в подальшому з обов'язковим проставлянням печатки та підпису ТОВ "АД-Плюс" на товарно-транспортних накладних на доставку меляси від ТОВ "Галс ЛТД" до ТОВ "Флагман" (Лужанський спиртзавод) для контролю відпуску та складського обліку відпущеної меляси з цукрових заводів.

Суд погоджується з такими доводами позивача, виходячи із того, що такий порядок оформлення первинних бухгалтерських документів відповідає обраній позивачем обліковій політиці, та приписам ст.ст.2,6,9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", і доводить безпідставність посилання відповідача на зміст протоколів допиту свідків - водіїв, які заперечували здійснення перевезень меляси від ТОВ "АД-Плюс" до ТОВ "Галс-ЛТД", як на доказ відсутності факту реального продажу меляси між ТОВ "АД-Плюс" та ТОВ "Галс-ЛТД".

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-Х1V зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог пункту 3.2 статті 3 вищезазначеного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з вимогами Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операцій, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Також необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена і пунктом 1.2 статті 1, пунктом 2.1 статті 2 наведеного Положення.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем для перевірки документи є первинними документами в розумінні вказаних вище положень, та з урахуванням усіх обставин справи, які встановлені в ході судового розгляду справи - підтверджують реальність господарських операцій між ТОВ "АД-Плюс" та ТОВ "ГАЛС ЛТД".

Заперечуючи проти позовних вимог, податковий орган вказував також на невідповідність видаткових та товарно-транспортних накладних вимогам діючого законодавства, оскільки не встановлено фактів реального придбання ТОВ "АД-Плюс" в ПП "ОСОБА_10., ПП ОСОБА_11 та ТОВ "Геокс-Груп" товарів, що відчужувалися в подальшому на користь ТОВ "Галс ЛТД".

Суд не може погодитись з такими запереченнями відповідача виходячи із того, що позивач з вказаними контрагентами: ПП ОСОБА_10, ПП ОСОБА_11 та ТОВ "Геокс-Груп" правовідносин не мав. Документи, отримані ним від контрагента ТОВ "АД-Плюс" на придбаний на умовах договір товар відповідали вимогам чинного законодавства і є належним документальним підтвердженням обсягу, змісту та факту здійснення господарської операції.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11 - не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Стосовно доводів відповідача щодо відсутності сертифікатів якості на поставлену продукцію, як на підстави визнання господарських операцій між ТОВ "Галс ЛТД" та ТОВ "АД-Плюс" нереальними, суд зазначає, що такі сертифікати не фіксують факт здійснення господарської операції, а лише підтверджують, що продукція відповідає встановленим вимогам та якісним характеристикам, при цьому такий продукт як меляса по своїй суті взагалі є продуктом переробки і на думку суду не потребує сертифікації.

Згідно з ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.666 ЦК України єдиними правовими наслідками невиконання продавцем обов'язку передати покупцеві документи, що стосуються товару, є право (а не обов'язок) покупця відмовитись від договору купівлі-продажу та повернути товар покупцеві.

В судовому засіданні представники відповідача не заперечували той факт, що поставлені ТОВ "АД-Плюс" позивачу товари в подальшому були використані ним у господарській діяльності, що підтверджується також матеріалами справи - документами на реалізацію виготовленої із використанням обладнання та сировини продукції, подальшої реалізації придбаної меляси та включення доходу від цих операцій позивачем до складу оподатковуваного доходу та зобов'язань з податку на додану вартість в перевіряємому періоді.

Крім того, факт наявності придбаної в ТОВ "АД-Плюс" продукції, обладнання та інших матеріальних цінностей підтверджено актом інвентаризації №1 від 18.01.2013р., проведеної податковим органом під час перевірки позивача.

Доводи відповідача про відсутність в контрагента ТОВ "АД-Плюс" робочої сили, адміністративних та складських приміщень, як обґрунтування нереальності здійснених ним господарських операцій спростовуються поясненнями третьої особи - ТОВ "АД-Плюс", який в ході судового розгляду підтвердив наведені вище обґрунтування позивача.

Вказані пояснення, суд вважає такими, що також доводять протиправність спірного рішення, оскільки в ході судового розгляду справи встановлено, що податковим органом за податковою декларацією за жовтень 2012 року по податковим зобов'язанням по операціям ТОВ "АД-Плюс" та ТОВ «Галс ЛТД» в судовому порядку згідно рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2013 року у справі №2а/2470/3156/12, яке набрало законної сили, стягнуто суму боргу, в тому числі і по податковим зобов'язанням із ПДВ в сумі 215835,0 грн. А тому, суд вважає позицію відповідача необґрунтованою, та такою, що не узгоджується з діями останнього.

На думку суду, стягнувши податковий борг в ланцюгу з контрагента ТОВ «АД-Плюс», податковий орган протиправно за результатами податкової перевірки (акт від 04.02.2013 року №178/22-1/37722499) анулює (згортає) такі зобов'язання ТОВ «АД-Плюс», і в той же час посилаючись на нереальність господарських операцій визначає за результатами перевірки податкові зобов'язання по ПДВ ТОВ «Галс ЛТД».

Виходячи з наведеного вище, суд вважає, що спірне рішення прийняте відповідачем всупереч порядку та у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України; не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

У відповідності до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятого ним рішення, а тому суд вважає за доведені ті обставини на які посилається позивач, а адміністративний позов як обґрунтований підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати -судовий збір в сумі 2294,00 грн. з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8, 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000022200/1578 від 19.02.2013 року про донарахування ТОВ "ГАЛС ЛТД" податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 486210,00 грн. та штрафних санкцій з цього виду податку у сумі 121552,50 грн.

3. Органу Державної казначейської служби України стягнути на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛС ЛТД" понесені судові витрати в сумі 2294,00грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької області.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі складена 10 квітня 2013 року.

Суддя О.В. Боднарюк