Ухвала суду № 30547845, 22.03.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/82/13 22.03.2013 22.03.2013 22.03.2013

Провадження № 22ц-784/458/13 Головуючий у 1-й інстанції Тихонова Н.С.

Категорія 56 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Ухвала

Іменем України

22 березня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Вовненко Г.Ю.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Буренкової К.О.,

при секретарі Белевері В.А.,

за участю:

- позивачки ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 грудня 2012 року

за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3

про

визнання права власності та виключення майна з акту опису й арешту,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання права власності та виключення майна з акту опису й арешту.

Позивачка зазначала, що в порядку примусового виконання виконавчого листа, виданого 22 вересня 2011 року на підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва про стягнення з її сина ОСОБА_4 7182 грн. шкоди, завданої внаслідок ДТП на користь ОСОБА_5, державним виконавцем Ленінського ВДВС було описано та арештовано належне їй майно, а саме: диван розкладний; крісло; стіл журнальний; диван «Г» образної форми; трюмо з шухлядами; кухонний гарнітур; стіл; дві табуретки; телевізор «Томпсон» ; кухню; телевізор «LG» модель № RT 21СА75М; телевізор «LG» модель №26 LC2RA; табуретки алюмінієві; дві покришки чорного кольру; зарядний пристрій для акумуляторних батарей; саббуфер автомобільний.

Посилаючись на те, що зазначене майно неправомірно включено до акту опису, позивачка просила суд визнати за нею право власності на зазначене майно та виключити його з акту опису та арешту.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 грудня 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на диван розкладний синього кольору; крісло синього кольору; стіл журнальний коричневого кольору; диван коричневого кольору «Г» образної форми; трюмо світло - коричневого кольору з шухлядами; кухонний гарнітур коричневого кольору; сидіння та спинки з дерматиновим покриттям; стіл прямокутний ; дві табуретки; телевізор «Томпсон» ; кухню світло - коричневого кольору; телевізор «LG» модель № RT 21СА75М; телевізор «LG» модель №26 LC2RA; табуретки алюмінієві; дві покришки чорного кольру; зарядний пристрій для акумуляторних батарей; саббуфер автомобільний із виключенням цього майна з акту опису та арешту.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що висновок суду не відповідає обставинам справи.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Пунктом 5 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (з наступними змінами) (далі - Закон) встановлено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника.

Згідно зі ст. 60 указаного Закону, особа, яка вважає , що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

З матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця Ленінського ВДВС від 14 жовтня 2011 року було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом, виданим 22 вересня 2011 року Ленінським районним судом м. Миколаєва, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 7 182 грн. боргу.

Відповідач ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином позивачки.

28 лютого 2012 року та 02 жовтня 2012 року в порядку виконання вказаного рішення Ленінського районного суду, ВДВС в квартирі АДРЕСА_1, де зареєстрована та проживає позивачка проведено опис та накладено арешт на предмети домашнього вжитку та побуту, а саме диван розкладний синього кольору; крісло синього кольору; стіл журнальний коричневого кольору; диван коричневого кольору з «Г» образної форми; трюмо світло - коричневого кольору з шухлядами; кухонний гарнітур коричневого кольору; сидіння та спинки з дерматиновим покриттям; стіл прямокутний ; дві табуретки; телевізор «Томпсон» ; кухню світло - коричневого кольору; телевізор «LG» модель № RT 21СА75М; телевізор «LG» модель №26 LC2RA; табуретки алюмінієві; дві покришки чорного кольру; зарядний пристрій для акумуляторних батарей; саббуфер автомобільний.

З матеріалів справи також вбачається, що на підставі договору купівлі - продажу від 30 червня 1998 року ОСОБА_2 являється єдиним власником квартири АДРЕСА_1.

Як вбачається з довідки ЖКП «Південь» від 15 жовтня 2012 року, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована лише ОСОБА_2

Згідно акту обстеження від 15 жовтня 2012 року у вказаній квартирі проживає ОСОБА_2, її син ОСОБА_4 в квартирі не проживає. Акт складено за участі мешканців будинку, підписи яких засвідчено начальником ЖКП «Південь» (а.с.11).

Наполягаючи на задоволенні позову, зазначала, що вона є єдиним власником зазначеної квартири і все майно, що там знаходиться належить їй, так як було придбано у 2005 - 2007 роках, а відповідач ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 на час придбання цього майна був неповнолітнім.

На підтвердження цих доводів позивачка надала договір купівлі - продажу належної їй квартири, видаткову накладну № НМФ-3266 від 27 червня 2007 року про придбання телевізора «LG» модель №26 LC2RA, гарантійний талон від 01 вересня 2005 року, про придбання нею телевізора «LG» модель № RT 21СА75М.

Крім цього, позивачкою надано товарний чек від 01 червня 2006 року на придбання нею прихожої (трюмо з шухлядами, дзеркалом та гардеробом).

Матеріали справи не містять жодних доказів в підтвердження того, що у квартирі АДРЕСА_1 був зареєстрований та проживає ОСОБА_4

Доказів, які б беззаперечно свідчили про те, що описане державним виконавцем майно належить боржнику, матеріали справи теж не містять.

До того ж, про належність ОСОБА_2 описаного майна, позивачка повідомляла державного виконавця при проведенні виконавчих дій, про що зазначено в акті опису й арешту (а.с.19).

Встановивши наведене, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про виключення спірного майна із акту опису.

Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності належності спірного майна позивачу не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що аналогічні вимоги позивачки про виключення майна з акту опису й арешту вже були предметом судового розгляду, теж не заслуговують на увагу. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 12 березня 2012 року зверталася із скаргою на дії Ленінського ВДВС. Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 квітня 2012 року в задоволенні скарги їй було відмовлено. Із змісту цієї ухвали вбачається, що предметом спору були дії державного виконавця під час проведення опису й арешту майна, тобто не можна вважати що між сторонами був розглянутий спір про той самий предмет і з тих підстав.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому не є підставою для скасування рішення.

Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права , підстав для його скасування немає.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді