Постанова № 30545079, 04.04.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2013 р. Справа № 804/3367/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Сап'яні С.А.

за участю: представники позивача - Дербічова І.А., Цимбал Т.Г.

представники відповідача - Коваленко А.В., Рудько А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби з вимогою щодо визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень Верхньо дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської об ласті № 0000032210 про донарахування податку на додану вартість у сумі 5 797, 94 грн. де 4 638, 35 грн. - основний платіж, 1159, 59 грн. - штрафні (фінансові) санкції та № 0000042210 про донарахування податку на прибу ток 15 964, 33 грн., де 12 775, 46 грн. - основний платіж, 3 188, 87 грн. штрафні (фінансові) санкції.

В обгрунтування позову позивач зазначив, що висновок відповідача про імітування господар ських операцій позивача з його контрагентами ПП «Агро-спецтехніка Н09» та ПП «Сервіс транс - Н-08» виключно на підставі акту перевірки № 106/222-00383372 від 08.02.2013р. та постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.08.2011р. по справі №1-301/11 про звільнення службової особи контрагента від кримінальної відповідаль ності на підставі Закону України «Про амністію», на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення є безпідставними.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, вважають їх необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству, просили суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. При цьому посилалися на те, що під час проведення позапланової документа льної невиїзної перевірки позивача по взаємовідносинам з ПП «Агро-спецтехніка Н09» за червень-вересень 2010р. та з ПП «Сервіс транс - Н-08» за червень 2010р. в результаті порушення контрагентом ПАТ «Дніпровський КПК» (ПП «Агро спецтехніка Н09», ПП «Сервіс транс - Н - 08») своїх податкових зобов'язань, приписів цивільного законодавства, складені ним первинні документи не мають статусу первинних документів і носять протиправний характер. Діяльність ПАТ «Дніпровський КПК» була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентом-посередником, який не виконував свої податкових зобов'язань та порушував приписи господарського і цивільного законодавства, правила податкового обліку, які визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів акту позапланової документальної невиїзної перевірки № 106/222-00383372 від 08.02.2013р. Публічного акціонерного товариства «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» (код ЄДРПОУ 00383372) по взаємовідносинам з ПП «Агроспецтехніка Н09» за червень-вересень 2010р. та з ПП «Сервіс транс - Н-08» за червень 2010р. ПАТ «Дніпровський КПК» зареєстроване 03.08.95р. у Верхньодніпровській районній державній адміністрації, свідоцтво про державну реєстрацію від 03.08.95р. № 12021050004000007. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 00383372. Податкова адреса суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 51650, Дніпропетровська область. Верхньодніпровський р-н, смт. Дніпровське, вул. Островського, 11. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 21.08.95р. за №11, на момент перевірки перебуває на обліку у Верхньодніпровській ОДПІ. ПАТ «Дніпровський КПК» зареєстроване платником ПДВ з 04.07.97р. У періоді, за який проводилась звірка, здійснювало господарську діяльність відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 04.12.10р. №100311798, виданого Верхньодніпровською ОДПІ, індивідуальний податковий номер - 003833704169.

Судом встановлено, що на підставі наказу Верхньодніпровської ОДПІ від 21.01.2013р. № 44 «Про проведення документальної невиїзної перевірки» - фахівцями Верхньодніпровської ОДПІ згідно із п.20.1.6 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст.78 та ст.79 Податкового кодексу України, проведено позапланову документальну невиїзну перевірку публічного акціонерного товариства «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» (скорочена назва та далі по тексту - ПАТ «Дніпровський КПК») з питань підтвердження господарських відносин з ПП «Агроспецтехніка Н09» (код ЄДРПОУ 36699569), за період червень-вересень 2010р. та з ПП «Сервіс г- Н-08» (код ЄДРПОУ 35950329), за червень 2010р.

ПАТ «Дніпровський КПК» (код ЄДРПОУ 00383372) проінформоване про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки копією наказу Верхньодніпровської ОДПІ від 21.01.2013р № 44 та повідомленням про проведення перевірки від 21.01.2013р. № 34. Вищезаначені документи направлені засобами поштового зв'язку за юридичною адресою підприємства. Перевірка проводилась в приміщені Верхньодніпровської ОДПІ за адресою м. Верхньодніпровськ, пл. Щербицького, буд.2, каб.15, без присутності посадових осіб ПАТ «Дніпровський КПК».

Про факт проведення перевірки позивач дізнався 24.01.2013р., коли надійшло повідомлення про проведення перевір ки. Про результати перевірки було складено акт № 106/222-00383372 від 08.02.2013р.(надалі за тестом - Акт).

За висновками, наведеними в Акті перевірки відповідача, встановлено:

- нереальність здійснення господарських операцій в частині придбання ПАТ «Дніпровський КПК» товару у ПП «Агроспецтехніка Н09», ПП «Сервіс транс Н-08» та його подальшої реалізації;

- порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3, ст.5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на при буток підприємства на загальну суму 12 755, 46 грн.;

- порушення п.3.1 ст. 3, п.п.7.3.1, п.7.3, п.п.7.4.1 п.п.7.4.5 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. № 168/97 - ВР, що призвело до заниження податку на додану вар тість у сумі 4638, 35 грн.

15.02.2013р. за № 08/260 позивач надав відповідачу заперечення на Акт перевірки. Заперечення до уваги прийняті не були і листом № 1029/10/22-2 від 22.02.2013р. у задоволенні вимог, викладених у запереченні, було відмовлено.

28.02.2013р. позивач отримав податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем 26.02.2013р. за № 0000032210 про донарахування податку на до дану вартість у сумі 5 797, 94 грн. де 4 638, 35 грн. - основний платіж, 1159, 59 грн. - штрафні (фінансові) санкції та № 0000042210 про донарахування податку на прибуток приватних підприємств у сумі 15 964, 33 грн., де 12 775, 46 грн. - основний платіж, 3 188, 87 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Згідно п.20.1.4 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі за текстом ПКУ) зазначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 75.1.2 ст.75 ПКУ документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 ПКУ документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до вимог ст. 79 ПКУ документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Судом встановлено, що відповідач повністю виконав норму Податкового кодексу України шляхом надіслання повідомлення (за допомогою відділу поштового зв'язку) про початок проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, про що позивач й зазначає в позовній заяві, а саме факт того, що повідомлення ним було отримано 24.01.2013р., тобто до моменту закінчення перевірки та складання акту.

Таким чином суд вважає, що перевірка ДПІ підприємства позивача була проведена у відповідності до норм Податкового кодексу України.

Проте, суд не погоджується з наведеними у Акті порушеннями як з такими, що не відповідають чинному законодавству з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, 07.06.2010р. ПАТ«Дніпровський КПК» та ПП «Агроспецтехніка Н09» уклали договір № МТС-000431, предметом якого є купівля-продаж товару - піддонів та дошки, кількість, типорозмір та ціна якого вказується у рахунках-фактурах, оплату това ру позивач здійснює протягом 10 банківських днів після отримання товару.

На виконання умов договору ПП «Агроспецтехніка Н09» відвантажив на адресу позивача товар-дошку на загальну суму 27 830, 11 грн. за видатковою на кладною № РН-0000035 від 09.09.2010р. На товар видано податкову накладну №40 від 09.09.2010р.

Оплата отриманого товару здійснювалась позивачем шляхом безготівкового розрахунку на суму 27 830, 11грн. платіжним дорученням № 1082 від 14.09.2010р.

Придбаний товар позивачем використано у власній господарській діяльності.

Відповідно умовам договору: місцем поставки товару є склад покупця (по зивача) за рахунок продавця, транспортування продукції здійснювалось автотран спортом ПП «Агроспецтехніка Н09», що підтверджується товарно -транспортною накладною № 01АА від 08.09.2010р.

Ві дповідач не заперечує, що придбаний у ПП «Агроспецтехніка Н09» товар позивач використав у власній господарській діяльності (аркуш 19 Акту). До перевірки позивачем були надані усі первинні документи, які стосуються цих господарсь ких відносин. Зауваження щодо них з боку перевіряючих - відсутні.

Чинне законодавство України, та зокрема, податкове законодавство, не пе редбачають відповідальності платника податку за порушення податкового та ін шого законодавства допущених його контрагентом. Якщо контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого за конодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків. Позивач не має жодних правових підстав втручатися в господарську діяльність іншо го суб'єкта господарювання.

В розумінні п. 1.32 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (діючого на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - будь-яка дія льність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або не матеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою учас тю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

На підставі п.5.1 ст.5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обі гу - сума будь- яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нема теріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 334 до складу валових ви трат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом зві тного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову зві тність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі за текстом - Закон №996) визначено, що пе рвинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.2 ст.3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим ви дом обліку, який ведеться підприємством; фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на да них бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ч.1 ст.9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського об ліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснен ня господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Актом перевірки підприємства позивача № 106/222-00383372 від 08.02.13р. не спростовано факт належного оформлення первинних бухгалтерських документів, на підставі яких позивачем сформовано валові витрати, внаслідок чого відсутні по рушення норм Закону № 334 в частині формування валових витрат.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зміст наданих відповідачу в ході перевірки первинних документів (видаткових накладних) відповідає вимогам вищезазначеної норми закону, що не заперечується відповідачем, та містить всі обов'язкові реквізити, в тому числі найменування та кількість переданого товару, підписи уповноважених осіб, що засвідчують настання реального факту передання та приймання товару.

Поміж підтвердження здійсненої господарської операції належними первинним документами, позивачем під час перевірки були надані первинні документи, які підтверджують подальше використання отриманого товару в господарській діяльності підприємства.

Отже, вказані обставини, у сукупності, свідчать про наявність правових підстав відображення в бухгалтерському та податковому обліках підприємства здійсненої господарської операції по поставці товару з ПП «Агроспецтехніка Н09», та з урахуванням підтвердження використання результатів здійсненої операції в господарській діяльності підприємства, є доказом реальності здійсненої операції та отримання економічного ефекту від її здійснення.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарської операції щодо купівлі-продажу товару - піддонів та дошки, кількість, типорозмір виписані наступні первинні бухгалтерські документи:

- договір купівля-продажу товару № МТС -000431 від 07.06.2010р. між ПАТ «Дніпровський КПК» та ПП «Агроспецтехніка Н09», предметом якого є купівля-продаж товару - піддонів та дошки, кількість, типорозмір, рахунок фактура № СФ-31 від 08.09.2010р., видаткова накладна № РН-0000035 від 09.09.2010р., товаротранспортна накладна від 08.09.2010р. серія 01АА, податкова накладна від 09.09.2010р. № 40, платіжне доручення № 1082 від 14.09.2010р., додаток про використання товару позивачем у виробництві, списання ТМЦ № КК-0004768 від 22.09.2010р., списання ТМЦ № КК-0004815 від 23.09.2010р., списання ТМЦ № КК-0004808 від 24.09.2010р., накладна на внутрішнє переміщення № КК-0003443 від 23.09.2010р., списання ТМЦ № КК-0004971 від 30.09.2010р., списання ТМЦ № КК-0005538 від 01.11.2010р., накладна на внутрішнє переміщення № КК-0004042 від 05.11.2010р., списання ТМЦ № КК-0005964 від 05.11.2010р., списання ТМЦ № КК-0005907 від 10.11.2010р., накладна на внутрішнє переміщення № КК-0004419 від 03.12.2010р., списання ТМЦ № КК-0006573 від 07.12.2010р., списання ТМЦ № КК-0006245 від 06.12.2010р., списання ТМЦ № КК-0004721 від 20.09.2010р., списання ТМЦ № КК-0004768 від 22.09.2010р., списання ТМЦ № КК-0005240 від 08.10.2010р., накладна на внутрішнє переміщення № КК-0004009 від 04.11.2010р., списання ТМЦ № КК-0006202 від 30.11.2010р., накладна на внутрішнє переміщення № КК-0004679 від 27.12.2010р., списання ТМЦ № КК-0006751 від 29.12.2010р., довідка щодо використання дошки на виробничі потреби ПАТ «Дніпровський КПК», акт списання № 2 від 29.11.2010р., акт списання № 2 від 29.12.2010р., акт списання № 2 від 30.09.2010р., акт списання № 500/6573 від 07.12.2010р., акт списання № 456/5964 від 05.11.2010р.

Аналізуючи вищевказані первинні бухгалтерські документи, суд дійшов висновку, що вони мають всі необхідні реквізити для встановлення змісту, обсягу господарських операцій, осіб, які безпосередньо приймали участь у їх здійсненні, та інші встановлені вимогами законодавства до первинних документів для надання їм юридичної доказовості, та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліках. Вся первинна документація оглянута судом та в копіях приєднана до матеріалів справи.

Згідно п.1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. № 168/97 - ВР (діючого на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 1.4 ст.1 Закону № 168 визначено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, постав ки та іншими цивільно- правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

На підставі п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону № 168 платник податку зобов'я заний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування подат кової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце подат кової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вар тість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму пода тку у цифровому значенні; і) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з ураху ванням податку.

Як зазначено в п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону № 168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, за реєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього За кону.

На підставі п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону № 168 податкова накладна скла дається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірни ках; оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим доку ментом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168 податковий кредит звіт ного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі то вари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) плат ником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цьо го Закону, протягом такого звітного періоду.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону № 168 визначено, що датою виник нення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника подат ку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або ко мерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх от римувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168 передбачено, що не підляга ють включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічний порядок визначено і чинним з 01.01.2011 р. ПК України, зокрема, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 ПК України передбачено, що:

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будів ництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх вве зенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній тери торії України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна тери торія України; г) ввезення необоротних активів на' митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено подат ковою накладною.

198.3. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з до говірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: при дбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з ме тою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, споруд женням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних ма теріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного поддаткового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатко вувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

198.6. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нара хованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними де клараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, Закон №168 (до 01.01.2011 р.) та ПК України (з 01.01.2011р.) виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законо давства іншими суб'єктами господарювання. Положення пункту 1.8 статті 1 Закону № 168 щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повер нення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним подат ку в ціні товарів (послуг) постачальникам. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для по збавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі доку ментальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010р., від 31.01.2011р.

Щодо посилань податкової інспекції про нереальність здійснення господарських операцій в частині придбання ПАТ «Дніпровський КПК» товару та його подальшої реалізації у ПП «Агроспецтехніка Н09» та ПП «Сервіс транс Н-08» (на підставі акту перевірки Новомосковською ОДПІ ПП «Сервіс транс Н-08» від 13.07.2012р. за № 152/222/35950329), суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим, в ході судового розгляду справи встановлено та підтверджено належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку реальність здійснення господарських операцій між позивачем та «Агроспецтехніка Н09» на підставі договору купівлі-продажу № МТС-000431 від 07.06.2010 року.

Відтак, оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів в підтвердження того, що зазначений договір суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що вони не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними, суд дійшов висновку щодо неправомірності доводів податкової інспекції про нереальність здійснення господарських операцій в частині придбання ПАТ «Дніпровський КПК» товару у ПП «Агроспецтехніка Н09» та його подальшої реалізації.

Суд також звертає увагу на приписи ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У відповідності до вимог ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції; суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, адже загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Судом встановлено, що висновок зроблений у акті перевірки, ґрунтується на постанові Самарського районного суду у м. Дніпропетровську від 05.08.2011р. по справі1-301/11, якою посадову особу ПП «Агроспецтехніка Н09» ОСОБА_6 визнано винною у фіктивній господарській діяльності у складі групи осіб. Вказана постанова, яка набрала законної сили 15.08.2011р. встановлює, що ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію». А також постанови Самарського районного суду у м. Дніпропетровську від 03.04.2012р. по справі1-436/21/12, якою ОСОБА_7, ОСОБА_8 (ПП «Сервіс транс Н-08») та ОСОБА_9 також визнано винними у фіктивній господарській діяльності та зловживанні службовим становищем.

Проте, суд вважає, що висновки відповідача щодо відсутності у ПП «Агроспецтехніка Н09», ПП «Сервіс транс Н-08» умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, що не уможливлює здійснення ними господарської діяльності з позивачем є недоцільними, оскільки як вбачається з тексту постанов Самарського районного суду у м. Дніпропетровську від 03.04.2012р. та від 05.08.2011р., до відповідальності було притягнуто посадових осіб ПП «Агроспецтехніка Н09» та ПП «Сервіс транс Н-08», а позивач Публічне акціонерне товариство «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» до відповідальності не притягався та взаємовідносини ПП «Агроспецтехніка Н09», ПП «Сервіс транс Н-08» з підприємством позивача предметом слідчих дій по кримінальним справам не були.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ПП «Агроспецтехніка Н09», ПП «Сервіс транс Н-08» мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ПП «Агроспецтехніка Н09», ПП «Сервіс транс Н-08» ґрунтується на вимогах податкового законодавства України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про неправомірність прийнятих відповідачем Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби податкових повідомлень-рішень №0000032210 про донарахування податку на додану вартість в сумі 5797,94 грн., а саме 4638,35 грн. - основний платіж, 1159,59 грн. - штрафні (фінансові) санкції та №0000042210 та про донарахування податку на прибу ток в сумі 15964,33 грн., а саме 12 775, 46 грн. - основний платіж, 3188,87 грн. - штрафні (фінансові) санкції, а тому вони підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на зазначене, враховуючи надані сторонами докази та оцінивши їх у сукупності, Дніпропетровський окружний адміністративний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби №0000032210 про донарахування податку на додану вартість в сумі 5797,94 грн., а саме 4638,35 грн. - основний платіж, 1159,59 грн. - штрафні (фінансові) санкції та №0000042210 про донарахування податку на прибу ток в сумі 15964,33 грн., а саме 12 775, 46 грн. - основний платіж, 3188,87 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений 09.04.2013 року.

Суддя Е.О. Юрков