Рішення № 30544896, 02.04.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2013 р.Справа № 922/616/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Трофименко С.В.

розглянувши справу

за позовом Прокурора Вовчанського району Харківської області м.Вовчанськ в інтересах держави в особі Міністерство аграрної політики та продовольства України в особі Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний фонд, м. Київ до СФГ "Слобідське", с. Мала Вовча про стягнення 587 844,39грн. за участю представників сторін:

прокурора - Хряк О.О., посв. № 013774 від 06.12.12р.;

позивача - Оксеніч М.В., дов. № 286 від 27.03.13р.;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Вовчанського району Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України в особі Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний фонд звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний фонд суму основного боргу у розмірі 587 844,39грн., а також покласти на відповідача судовий збір.

Прокурор, на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, заявою від 19.03.13р. уточнив позовні вимоги за кожною вимогою окремо, на підставі чого просить суд стягнути з відповідача на користь Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний фонд авансовий платіж за форвардним біржовим контрактом на закупівлю Аграрним фондом зерна № 447 Ф від 20.04.12р. в сумі 343 620,00грн., штраф за недопоставлений товар в сумі 137 448,00грн., пеню в сумі 56 353,68грн., 7% штрафу за прострочення поставки товару понад 30 днів в сумі 48 106,80грн., 3% річних в сумі 2 315,91грн.

Окрім того, прокурор, з метою забезпечення позову, просить суд накласти арешт на розрахунковий рахунок відповідача. Своє клопотання прокурор обґрунтовує значною сумою заборгованості та тим, що підприємством відповідача протягом тривалого часу не сплачено заборгованість та не здійснено будь-яких спроб погасити заборгованість.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з`явився, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, з відміткою отримання ухвали про порушення провадження у справі відповідачем, яке міститься в матеріалах справи.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст. 22 ГПК України, оскільки в судові засідання не з`являвся, витребувані судом докази не подавав, не повідомив суд про причини своєї неявки, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд встановив наступне.

20.04.12р. між Державною спеціалізованою бюджетною установою Аграрний фонд (позивач у справі) та Селянським (фермерським) господарством "Слобідське" (відповідач у справі) було укладено форвардний біржовий контракт № 447 Ф (далі контракт), на підставі якого відповідач зобов'язався передати позивачу у власність товар: пшеницю м'яку 2 класу, що відповідає ДСТУ 3768-2010 (далі товар), а позивач прийняти та оплатити його вартість.

Із суті правовідносин, судом вбачається, що укладений між позивачем та відповідачем договір, є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 2.1 контракту сторони погодили, що відповідач поставляє позивачу товар на базисі поставки EXW Вовчанський КХП, ТОВ, Харківська область.

Статтею 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Сторони умовами договору, а саме п. 5.1, погодили, що позивач зобов'язується перерахувати кошти (авансовий платіж) на поточний рахунок відповідача в розмірі 50% від суми контракту. Вартість контракту, згідно п.1.6, становить 687 240,00грн.

Позивач взяті на себе зобов'язання за контрактом виконав та 18.05.12р. перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 343 620,00грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 918 від 18.05.12р. (а.с.15).

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 ЦК України).

Відповідач згідно з п.2.1 контракту зобов'язався поставити товар в термін до 01.11.12р.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З цією нормою кореспондуються і приписи ст.193 ГК України, що визначають загальні умови виконання господарських зобов'язань.

Відповідач свої зобов'язання за контрактом щодо поставки товару не виконав, товар позивачу у визначений термін не поставив, чим порушив умови укладеного між сторонами контракту.

За приписами п.2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В силу ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження повернення ним авансового платежу в розмірі 343 620,00грн., суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення цієї суми.

Згідно зі ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У п.7.2 контракту сторони погодили, що за невиконання відповідачем умов контракту щодо обсягів поставки товару, відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 20% вартості недопоставленого товару.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що прокурор надав обґрунтований розрахунок штрафу в розмірі 137 448,00грн., який відповідає вимогам договору.

За таких обставин суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Окрім того, прокурор, відповідно до п.7.5 контракту нарахував відповідачу пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення в розмірі 56 353,68грн., а за прострочення понад 30 днів нарахував відповідачу штраф у розмірі 7% указаної вартості, який складає 48 106,80грн.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що прокурор надав обґрунтований розрахунок пені та штрафу, які відповідають умовам контракту, на підставі чого позовні вимоги в цій частині є правомірними та обґрунтованими.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних, то вони не підлянають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку стягнення з відповідача суми попередньої оплати за контрактом не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, а є поверненням сплаченого авансу за непоставлений товар. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 ЦК України.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 536 ЦК України).

Умовами контракту, укладеного між сторонами, розмір процентів за користування відповідачем чужими грошовими коштами не встановлено.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 2 315,91грн.

Розглянувши клопотання прокурора щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Враховуючи те, що прокурором не надано суду жодних доказів, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, суд дійшов до висновку, що клопотання щодо накладення арешту на грошові кошти відповідача є необґрунтованим, тому задоволенню не підлягає.

Що стосується порядку розподілу господарських витрат між сторонами суд керується наступним.

Відповідно до ч.7 ст.6 Закону України "Про судовий збір" розподіл судового збору здійснюється відповідно до процесуального законодавства.

Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України, за приписами якої при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, суд враховує приписи п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.13р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" де зазначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Що стосується сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/704/2012 від 23.05.12р. "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" розподіл сум судового збору здійснюється між сторонами за правилами статті 49 ГПК України у залежності від результатів розгляду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

За таких обставин, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 526, 530, 536, 610, 611, 625, 663, 693, 712 Цивільного кодексу України, статтями 193, 265 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 66, 67, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Слобідське", код ЄДРПОУ 30653010 (62516, Харківська область, Вовчанський район, с. Мала Вовча, р/р 260027034 в ПАТ "Мегабанк" м. Харків, МФО 351629) на користь Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний фонд, код ЄДРПОУ 33642855 (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, р/р 37116004004099 в ДКСУ м. Києва, МФО 820172) - 343 620,00грн. авансового платежу, 137 448,00грн. 20% штрафу за недопоставку товару, 56 353,68грн. пені, 48 106,80грн. 7% штрафу за прострочення виконання понад 30 днів.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Слобідське", код ЄДРПОУ 30653010 (62516, Харківська область, Вовчанський район, с. Мала Вовча, р/р 260027034 в ПАТ "Мегабанк" м. Харків, МФО 351629) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 11 710,57грн. судового збору.

Стягнути з Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний фонд, код ЄДРПОУ 33642855 (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, р/р 37116004004099 в ДКСУ м. Києва, МФО 820172) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 46,32грн. судового збору за подачу позову та 1 720,50грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 08.04.2013 р.

Суддя Лавренюк Т.А.