Постанова № 30539941, 20.03.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2013 р. Справа №805/1367/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Ушенка С.В.,

при секретарі - Ромашовій О.О.,

за участю

представників позивача - Русанова С.В. (директор), Давиденко К.Ю., Салькова Д.О. (за дов.),

представників відповідача - Пальцун С.О., Коростильової О.Ю., Коніщевої Я.Є., Чирікіної Н.В. (за дов.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСИ-ОЙЛ» до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АСИ-ОЙЛ» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.01.2013р. №0000152202/1125/10/22-2, №0000162202/1124/10/22-2, №0000172202/1126/10/22-2, №0000182202/1127/10/22-2 та визнання протиправними дій по невизнанню судових рішень, які набули законної сили і по використанню непідтверджених, недостовірних, неповних даних та доказів з перевищенням наданого обсягу повноважень.

Ухвалами Донецького окружного адміністративного суду від 05.03.2013р. та від 20.03.2013р. позовні вимоги в частині визнання протиправними дій по невизнанню судових рішень, які набули законної сили і по використанню непідтверджених, недостовірних, неповних даних та доказів з перевищенням наданого обсягу повноважень залишені без розгляду.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що на підставі акту перевірки № 30/22-2/30500737 від 08.01.2013р. про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «АСИ-ОЙЛ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. - 30.09.2012р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.01.2013р. №0000152202/1125/10/22-2, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6 297 711,00 грн. (за основним платежем - 5 391 420,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 906 291,50 грн.), від 25.01.2013р. №0000162202/1124/10/22-2, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 3 841,60 грн. (за основним платежем - 3 073,28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 768,32 грн.), від 25.01.2013р. №0000172202/1126/10/22-2, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 592 161,25 грн. (за основним платежем - 2 873 729,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 718 432,25 грн.) та від 25.01.2013р. №0000182202/1127/10/22-2, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 1 445 524,10 грн. Позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнятті відповідачем не у відповідності до норм законодавства, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин. Твердження в акті перевірки про завищення сум податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення валових витрат з податку на прибуток є необгрунтованим та безпідставним. Посилання відповідача про відсутність фактичного здійснення та нікчемність господарських операцій з контрагентом ТОВ «Кванта-Коста», висновок про «нетиповість» господарських операцій та відсутність господарської мети при укладенні правочинів з ТОВ «Машінвест» і ПАТ «Гранітні будівельні матеріали» не відповідають дійсності та спростовуються наданими до перевірки первинними документами, а також фактичною наявністю матеріальних та фінансових результатів цих операцій.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, та просять скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.01.2013р. №0000152202/1125/10/22-2, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6 297 711,00 грн. (за основним платежем - 5 391 420,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 906 291,50 грн.), від 25.01.2013р. №0000162202/1124/10/22-2, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 3 841,60 грн. (за основним платежем - 3 073,28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 768,32 грн.), від 25.01.2013р. №0000172202/1126/10/22-2, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 592 161,25 грн. (за основним платежем - 2 873 729,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 718 432,25 грн.) та від 25.01.2013р. №0000182202/1127/10/22-2, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 1 445 524,10 грн.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, надали суду письмові заперечення, в яких зазначили, що оскаржувані рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Податковим кодексом України, Положенням «Про державну податкову службу в Україні» у зв'язку з порушенням позивачем законодавства під час здійснення господарських операцій, а тому вони є правомірними. У зв'язку з викладеним просять у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши в судовому засіданні всі обставини справи та оцінивши їх наявними доказами в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АСИ ОЙЛ» (ідентифікаційний код юридичної особи 30500737, 83114, Донецька область, м. Донецьк, вул. Щорса, 108 «а») є юридичною особою, зареєстровано 29.06.1999 року Виконавчим комітетом Донецької міської ради, як платник податків знаходиться на обліку в ДПІ у Київському районі м. Донецька з 02.07.1999 року за № 2481 відповідно до довідки про взяття на облік платника податків та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 07752640 від 05.07.1999р.

Згідно з пп.20.1.4., пп.20.1.6. п.20.1. ст.20, пп.75.1.2. п.75.1. ст.75, пп.78.1.1. п.78.1. ст.78, п.82.2. ст.82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС від 01.11.2012р. № 916 відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «АСИ-ОЙЛ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. - 30.09.2012р., за результатами якої складено відповідний акт №30/22-2/30500737 від 08.01.2013р.

Перевіркою встановлені наступні порушення:

- п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «АСИ-ОЙЛ» занижено податок на прибуток в сумі 5 391 420,00 грн., у тому числі 3 квартал 2011 р. в сумі 821 451 грн., 4 квартал 2011 р. в сумі 944 803 грн., 1 квартал 2012 р. в сумі 1 183 500 грн., 2 квартал 2012 р. в сумі 371 655 грн., 3 квартал 2012 р. в сумі 2 070 011 грн.;

- п. 198.3. ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму з податку на додану вартість, яка підлягає сплаті, в розмірі 2 873 729,00 грн., у тому числі за липень 2011 р. в сумі 271 457,00 грн., серпень 2011 р. в сумі 165 671,00 грн., вересень 2011 р. в сумі 327 559,00 грн., жовтень 2011 р. в сумі 270 564,00 грн., листопад 2011 р. в сумі 282 640,00 грн., січень 2012 в сумі 157 220,00 грн., лютий 2012 р. в сумі 17 375,00 грн., травень 2012 р. в сумі 358 910,00 грн., червень 2012 р. в сумі 268 097,00 грн., липень 2012 р. в сумі 322 705,00 грн., серпень 2012 р. в сумі 217 733,00 грн., вересень 2012 р. в сумі 213 798,00 грн., та зменшено залишок від'ємного значення податку на додану вартість за вересень 2012 р. в сумі 15 540,00 грн.;

- п. 160.2. ст.160 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на доход нерезидента у сумі 4 326,56 грн., в тому числі 3 квартал 2011 р. - 565,59 грн., 4 квартал 2011 р. - 275,89 грн., 1 квартал 2012 р. - 3 485,08 грн.;

- пп. 2.6 глави 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», а саме: несвоєчасне оприбуткування у касах готівки на загальну суму 289 104,82 грн.

Крім того, в ході проведення перевірки по ланцюгу постачання податковими органами встановлено, що контрагентами - постачальниками ТОВ «АСИ-ОЙЛ» за період, що перевірявся, були ТОВ «Кванта-Коста» і ТОВ «Машінвест».

Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що при проведенні перевірки не доведена реальність здійснення операцій позивача з ТОВ «Кванта-Коста», оскільки позивачем не надано документів, які підтверджують постачання нафтопродуктів, які є небезпечними вантажами. Крім того, податковий орган вважає, що позивачем неправомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ, які зазначені в податкових накладних, якими оформлено операції з придбання продукції у ТОВ «Машінвест» та придбання послуг у ПАТ «Гранітні будівельні матеріали», у зв'язку з тим, що дані операції не входять в межі господарської діяльності позивача.

За результатами вказаної перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.01.2013р. №0000152202/1125/10/22-2, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6 297 711,00 грн. (за основним платежем - 5 391 420,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 906 291,50 грн.), від 25.01.2013р. №0000162202/1124/10/22-2, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 3 841,60 грн. (за основним платежем - 3 073,28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 768,32 грн.), від 25.01.2013р. №0000172202/1126/10/22-2, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 592 161,25 грн. (за основним платежем - 2 873 729,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 718 432,25 грн.) та від 25.01.2013р. №0000182202/1127/10/22-2, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 1 445 524,10 грн.

Дані податкові повідомлення-рішення є предметом спору в даній справі.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 зазначеного Кодексу, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Одним з предметів доказування в цій справі є, зокрема, обставина реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Кванта-Коста» і ТОВ «Машінвест», правильність відображення їх в податковому обліку, а саме включення позивачем до складу валових витрат звітного податкового періоду суми витрат, пов'язаних із виконанням правочинів, укладених з ТОВ «Кванта-Коста» і ТОВ «Машінвест», та правильність формування податкового кредиту.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що між ТОВ «Кванта-Коста» (Постачальник) та ТОВ «АСИ ОЙЛ» (Покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів (скраплений газ пропан-бутан) від 09.03.2011 року №09/03/01-11. Відповідно до умов цього договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця скраплений газ пропан-бутан, а Покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору. За вказаним договором якість нафтопродуктів повинна відповідати державним стандартам та вимогам відносно даної групи товару. Приймання нафтопродуктів здійснюється по кількості та якості у відповідності до Інструкції «Про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту», а також з пред'являнням Постачальнику довіреності на уповноважену особу. Поставка нафтопродуктів здійснюється Постачальником. Оплата за придбаний товар відбувається згідно рахунку-фактури. Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2011 року, а в порядку взаємних розрахунків до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань.

На виконання умов договору від 09.03.2011 року №09/03/01-11 ТОВ «Кванта-Коста» виписані рахунки-фактури, а саме: від 10.11.2011 року № СФ-007821 на скраплений газ у кількості 21,520 т. на загальну суму 210 896,00 грн., від 09.11.2011 року № СФ-007787 на скраплений газ у кількості 21,300 т. на загальну суму 208 740,00 грн., від 08.11.2011 року № СФ-007753 на скраплений газ у кількості 19,500 т. на загальну суму 193 050,00 грн., від 19.08.2011 року № СФ-006004 на скраплений газ у кількості 20,380 т. та 19,000 т. на загальну суму 444 994,00 грн., від 18.08.2011 року № СФ-005964 на скраплений газ у кількості 18,760 т. на загальну суму 211 988,00 грн., від 17.08.2011 року № СФ-005937 на скраплений газ у кількості 20,360 т. на загальну суму 230 068,00 грн.

ТОВ «Кванта-Коста» на поставку ТОВ «АСИ ОЙЛ» нафтопродуктів виписані також видаткові накладні - від 08.11.2011 року № РН-0007458, від 09.11.2011 року № РН-0007488, від 10.11.2011 року № РН-0007532, від 17.08.2011 року № РН-0004803, від 18.08.2011 року № РН-0004809, від 19.08.2011 року № РН-0004827 та податкові накладні від 19.08.2011 року № 474, від 17.08.2011 року № 413, від 18.08.2011 року № 437, від 10.11.2011 року № 201, від 09.11.2011 року № 183, від 08.11.2011 року № 155.

Таким чином, виконання умов укладеного між позивачем та ТОВ «Кванта-Коста» договору знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача, а саме: у рахунках-фактурах, видаткових та податкових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи.

Суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного звітного (податкового періоду) та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість.

Факт оплати вказаних нафтопродуктів в безготівковій формі підтверджується платіжними дорученнями, а саме: від 18.08.2011 р. № 61 на суму 230 068,00 грн., від 22.08.2011 р. № 15192 на суму 444 994,00 грн., від 22.08.2011 р. № 15191 на суму 211 988,00 грн., від 10.11.2011 р. № 224 на суму 193 050,00 грн., від 11.11.2011 р. № 226 на суму 208 740,00 грн., від 14.11.2011 р. № 233 на суму 210 896,00 грн. та не є спірним між сторонами.

Відповідно до домовленостей зазначені обсяги скрапленого газу отримувалися власними газовозами ТОВ «АСИ-ОЙЛ» на Донецькій ГНС ПАТ «Донецькоблгаз» (м. Макіївка) відповідно розпорядженням ТОВ «Кванта-Коста», після чого здійснювалося його зважування на електронних вагах ГНС ТОВ «Монтажналадка» (м. Донецьк), та оформлювалися відповідні первинні документи, а саме - видаткові накладні. Зазначені первині документи підписані посадовими особами обох сторін, містять всі необхідні реквізити та завірені печатками.

Отримані обсяги скрапленого газу розвозилися по АЗС ТОВ «АСИ-ОЙЛ», а саме: АЗС № 1, АЗС № 2, АЗС № 3, АЗС № 4, АЗС № 5, АЗС № 6, АЗС № 7, АЗС № 8, АЗС № 9, АЗС № 10, АЗС № 11, АЗС № 12, АЗС № 13, АЗС № 14, що підтверджується відповідними накладними, де вони оприбутковувались з внесенням відповідної кількості скрапленого газу до фіскальної пам'яті СРРО, після чого реалізовувались в роздріб кінцевому споживачу, що також підтверджується змінними звітами по кожній АЗС.

В своїх запереченнях представники відповідача посилаються на невідповідність місця складання деяких видаткових накладних, зазначеного в них (м. Сімферополь), фактичному місцю їх складання, а також посилання на договір від 09.03.2011р. №09/03/01-11, оскільки в ході перевірки було надано договір від 11.03.2011р. № 11/03/07-11.

Зазначені доводи судом не приймаються до уваги виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні з пояснень генерального директора ТОВ «АСИ ОЙЛ» Русанова С.В., видаткові накладні щодо приймання-передачі паливно-мастильних матеріалів були передані йому для підпису представником ТОВ «Кванта-Коста» в м. Макіївка де і були ним підписані. Таким чином, суд зазначає, що місце складання і місце підписання документу другою стороною договору не є тотожніми поняттями і, в даному випадку, ніяким чином не спростовує відношення зазначених видаткових накладних до первинних документів.

Стосовно невідповідності реквізитів договору зазначеного в рахунках-фактурах, видаткових та податкових накладних тому, який було надано до перевірки, суд враховує факт наявності відповідного договору від 09.03.2011р. №09/03/01-11, копія якого наявна в матеріалах справи, пояснення представників позивача про створення його другого екземпляру, який має певні невідповідності реквізитів, а також чинність даного правочину.

Відповідно до підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України, платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування, у відповідності до ст. 134 Податкового кодексу України, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

До складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, у відповідності до приписів ст.138 Податкового кодексу України, належать, зокрема, витрати операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 ст. 138 Податкового кодексу України.

Пунктом 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п.138.4. ст.138 ПКУ).

Відповідно до п.138.6. ст.138 ПКУ, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Крім того, у ст.139 Податкового кодексу України наведений вичерпний перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Пунктом 139.1.9 статті 139 визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем були сформовані валові витрати за фактом отримання товарно-матеріальних цінностей в порядку, визначеному Розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Згідно пункту 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України, платники податку самостійно обчислюють суми податкового та/або грошового зобов'язання. Податок на прибуток, відповідно до п.152.1 ст. 152 Податкового кодексу України, нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною п. 151.1. ст. 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно ст. 149 цього Кодексу.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено надання позивачем до податкової інспекції податкової звітності з податку на прибуток та відповідність даних, що містяться в наданій податковій звітності, даним первинного бухгалтерського обліку. Будь-яких зауважень щодо невідповідності даних бухгалтерського обліку та даних податкового обліку з податку на прибуток відповідач не зазначив ані в Акті перевірки, ані в судовому засіданні.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Податковим кодексом України.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ПКУ визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до розділу V Податкового кодексу України, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

З аналізу положень розділу ІІІ (податок на прибуток підприємств), V (податок на додану вартість) Податкового кодексу України, якими визначені правила формування податкового кредиту та валових витрат у спірний період часу, вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно підпункту 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст. 201 цього Кодексу).

Виходячи із положень вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість і тільки у разі не підтвердження на момент перевірки податкового кредиту податковими накладними платник податку може бути притягнутий до відповідальності.

Згідно п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Суд враховує, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Машінвест» (Продавець) та ТОВ «АСИ-ОЙЛ» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу від 26.11.2010 року № 26-11/1, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця щебінь гранітний, а Покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору. За вказаним договором якість товару повинна відповідати вимогам стандартів та нормативів. Поставка Продавцем товару здійснюється залізничним транспортом. Приймання товару здійснюється в порядку, передбаченому Інструкцією «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю». Оплата за придбаний товар здійснюється в безготівковій формі. Договір укладено терміном до 31.12.2011р., набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов договору від 26.11.2010 року № 26-11/1, ТОВ «Машінвест» на адресу ТОВ «АСИ-ОЙЛ» поставлено товар (щебінь) та виписано податкові накладні на загальну суму 3 197 329,45 грн., у тому числі липень 2011р. - 265 814,14 грн., серпень 2011р. - 65 810,40 грн., вересень 2011р. - 327 090,08 грн., жовтень 2011р. - 303 032,90 грн., листопад 2011р. - 76 492,80 грн., грудень 2011р. - 50 307,42 грн., січень 2012р. - 103 367,40 грн., лютий 2012р. - 38 925,60 грн., березень 2012р. - 157 291,60 грн., квітень 2012р. - 26 479,20 грн., травень 2012р. - 253 083,40 грн., червень 2012р. - 244 008,64 грн., липень 2012р. - 274 308,80 грн., серпень 2012р. - 229 956,40 грн., вересень 2012р. - 781 360,67 грн.

Придбаний товар було реалізовано позивачем на експорт на підставі договору комісії № 30-11/1 від 30.11.2010р., укладеного між ТОВ «АСИ-ОЙЛ» та ПАТ «Гранітні будівельні матеріали».

Відповідно до договору, комісіонеру сплачувалась винагорода за надані послуги комісіонера та компенсувалися витрати, пов'язані з виконанням ним обов'язків за договором. Зазначені витрати підтверджуються звітами комісіонера, актами виконаних робіт та експортними ВМД.

Крім того, в Акті перевірки зазначено про порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «АСИ-ОЙЛ» неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 3 317 657,27 грн., які зазначені в податкових накладних, якими оформлено операції з придбання продукції у ТОВ «Машінвест» та придбання послуг ПАТ «Гранітні будівельні матеріали», у зв'язку з тим, що дані операції не входять в межі господарської діяльності підприємства, яке перевірялось.

Але, в даному випадку, транспортні послуги по перевезенню товару (щебінь) були використані позивачем для виконання своїх договірних зобов'язань, тобто в ході здійснення господарської діяльності. Всі витрати понесені позивачем підтверджено первинними документами (податковими накладними, договорами, ВМД тощо), які були предметом дослідження відповідачем в ході проведення перевірки, про що зазначено в Акті перевірки. Відповідачем не заперечується обставина фактичного здійснення позивачем даних господарських операцій, проведення оплати за договорами, відображення правочину у відповідних документах бухгалтерського обліку і податкової звітності.

В обґрунтування своєї правової позиції щодо нетиповості укладених позивачем з ТОВ «Машінвест» і ПАТ «Гранітні будівельні матеріали» правочинів, які не були направлені на досягнення господарської мети і виходять за межі господарської діяльності позивача, відповідач зазначає, що такого висновку податківці прийшли у зв'язку з тим, що зазначені господарські операції є збитковими, документи, які складені на їх виконання, мають певні дефекти, передача товару здійснювалась на двох залізничних станціях при відсутності документів на відрядження, комісіонером не в повному обсязі надані транспортні документи, а також перерахування грошових коштів здійснювалось в день їх надходження.

Однак, як вбачається з акту перевірки і пояснень представників відповідача, наданих ними в судовому засіданні, їх висновки, що зазначені вище господарські операції виходять за межі господарської діяльності позивача і здійснювались ним з метою мінімізації податкових зобов'язань, є лише припущеннями, на яких вони не можуть ґрунтуватись. Здійснення даного виду господарської діяльності відповідає меті та предмету діяльності позивача як юридичної особи, визначеним в Статуті.

Згідно з частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, останні відповідають змісту, відображеному в укладених позивачем договорах, та підтверджують обґрунтованість формування валових витрат і податкового кредиту за досліджуваними господарськими операціями.

Крім того, реальність господарської операції, визначеної у договірі поставки нафтопродуктів (скраплений газ пропан-бутан) від 09.03.2011 року №09/03/01-11, підтверджується подальшим використанням придбаних нафтопродуктів на основі даних бухгалтерського обліку та відповідними накладними про переміщення товару на підприємстві позивача.

Судом встановлено, що контрагенти позивача - ТОВ «Кванта-Коста», ТОВ «Машінвест», ПАТ «Гранітні будівельні матеріали» на момент вчинення спірних фінансово-господарських операцій були юридичними особами, зареєстрованими у встановленому законом порядку, знаходилися на податковому обліку в органах податкової служби та були платниками податку на додану вартість та податку на прибуток.

Отже, при здійсненні господарських операцій по купівлі товарів у ТОВ «Кванта-Коста» та ТОВ «Машінвест» та подальшому їх використанні у своїй господарській діяльності в діях позивача була наявна господарська мета, відтак, суд дійшов висновку, що у відповідача не було підстав вважати договір поставки нафтопродуктів (скраплений газ пропан-бутан) від 09.03.2011 року № 09/03/01-11 (за актом перевірки - від 11.03.2011р. №11/03/07-11) та договір купівлі - продажу від 26.11.2010 року № 26-11/1 є нікчемними і такими, що не спрямовані на досягнення господарської мети.

Відповідно до пункту 201.8. статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Таким чином, постачальники позивача ТОВ «Кванта-Коста» та ТОВ «Машінвест» на час здійснення господарських операцій мали статус юридичної особи, та як наслідок мали право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів та були наділени правами видачі податкових накладних, що обумовлює їх спеціальну податкову правосуб'єктність.

Як встановлено в судовому засіданні з пояснень представників відповідача і вбачається з наявного в матеріалах справи акту перевірки ТОВ «АСИ-ОЙЛ», висновок щодо нікчемності правочину, укладеного з ТОВ «Кванта-Коста», відповідачем зроблений на підставі отриманої від ВПМ ДПІ у Київському районі м.Донецька Донецької області ДПС службової записки № 1438/вн від 19.12.2012р. щодо порушення кримінальної справи СВ Вінницького РВ ГУМВС України у Вінницькій області по факту підробки та використання підроблених документів, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1, 3 ст.358 КК України.

При цьому суд зазначає, що у відповідності до приписів статті 83 ПКУ, яка визначає матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Оскільки факти та обставини, встановлені в ході досудового слідства по кримінальній справі, згідно приписів кримінально-процесуального законодавства, не можуть вважатись встановленими і підтверджувати вину особи у вчинені злочину до набрання чинності обвинувальним вироком у кримінальній справі, на думку суду у податкового органу відсутні підстави для врахування інформації, викладеної у службовій записці, при прийнятті висновків під час проведення перевірки платника податків (позивача).

На вимогу суду відповідачем надано фотокопію постанови судді Вінницького районного суду Вінницької області Бондаренко О.І., прийнятої за результатами розгляду подання слідчого СВ Вінницького РВ ГУМВС України у Вінницькій області, з якої вбачається про порушення кримінальної справи відносно службових осіб ПП «Надія» за фактом використання підроблених документів, отриманих від ТОВ «Кванта-Коста» саме по їх взаємовідносинах, у зв'язку з чим, постанова про порушення кримінальної справи, на яку посилається відповідач у службовій записці ВПМ, жодним чином не стосується здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Кванта-Коста» з позивачем.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених обставин, суд приходить до висновку про безпідставність посилань відповідача в акті №30/22-2/30500737 від 08.01.2013р. про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «АСИ-ОЙЛ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. - 30.09.2012р.

В свою чергу, обставина реального здійснення господарських операцій та правильність їх відображення в податковому обліку доведена в цій адміністративній справі на підставі досліджених доказів.

Стосовно доводів відповідача, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ «Кванта-Коста» є нікчемним, суд зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд зазначає, що умовою для кваліфікації правочину як нікчемного через те, що він порушує публічний порядок, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, визначальне значення має встановлення персоналій посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник.

Відповідачем не доведено, що продаж вказаного товару вимагає від контрагента позивача наявності виробничих потужностей та певних основних засобів саме у власності.

Суд не бере до уваги розбіжності, виявлені у даних інших контрагентів позивача при їх співставленні, оскільки в даному випадку будь-яке порушення спричиняє відповідальність та негативні наслідки лише для особи - порушника. Підприємство не може відповідати за будь-які неправомірні дії своїх контрагентів.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів, крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надано.

Водночас позивачем з посиланням на належні докази, що долучені до матеріалів справи, доведено обставину реального здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Проаналізувавши вищезазначені норми, суд вважає, що підставою для включення сум за господарськими операціями до складу валових витрат та податкового кредиту є належним чином оформленні первинні бухгалтерські документи, які засвідчують зміст господарської операції, за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених первинних документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджено, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Кванта-Коста», ТОВ «Машінвест», ПАТ «Гранітні будівельні матеріали» за перевіряємий період сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України, а саме, позивачем в підтвердження позовних вимог надана вся первинна документація, в тому числі податкові та видаткові накладні, копії яких досліджені в судовому засіданні, а також документи, які підтверджують факт оплати за здійснені господарські операції.

Підставою для висновків відповідача про нікчемність правочину з ТОВ «Кванта-Коста» стало ненадання позивачем документів, які підтверджують постачання нафтопродуктів, які є небезпечними вантажами відповідно до Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів», Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 та Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363.

Суд не приймає посилання відповідача на відсутність у позивача товаро-транспортних накладних в підтвердження факту поставки товару від контрагента ТОВ «Кванта-Коста», оскільки ТОВ «АСИ-ОЙЛ» отримував товар за договором поставки нафтопродуктів від 09.03.2011 року № 09/03/01-11.

Також, на підтвердження факту постачання нафтопродуктів позивач надав до суду копії паспортів якості на придбані паливно-мастильні матеріали.

Крім того, в матеріалах справи міститься довідка ГУ МВС України в Донецькій області, яка підтверджує право ТОВ «АСИ-ОЙЛ» на здійснення перевезення небезпечних вантажів на підставі дозволів, якими встановлені маршрути дорожнього перевезення небезпечного вантажу та погоджені з УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Кванта-Коста», ТОВ «Машінвест», ПАТ «Гранітні будівельні матеріали» і, відповідно, правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми понесених витрат на підставі первинних бухгалтерських документів.

Суд приходить до висновку, що первинні документи, які наявні в матеріалах справи, є належними доказами в розумінні частини 4 ст. 70 КАС України при підтвердженні обставини реальності правочинів, укладених з ТОВ «Кванта-Коста», ТОВ «Машінвест» і ПАТ «Гранітні будівельні матеріали», та правильності їх відображення в податковому обліку позивача.

З огляду на викладене, судом встановлено, що правочини з ТОВ «Кванта-Коста», ТОВ «Машінвест» і ПАТ «Гранітні будівельні матеріали» спричинили зміну майнового стану позивача, тобто є реальними, спірні суми податкового кредиту та валових витрат сформовані на підставі достовірних первинних документів, які підтверджують рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача.

Таким чином, відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства і не були спрямовані на досягнення господарської мети.

Щодо визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб згідно податкового повідомлення-рішення від 25.01.2013р. №0000162202/1124/10/22-2, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.08.2007р. ТОВ «АСИ-ОЙЛ» уклало зовнішньоекономічний договір фінансового лізингу № 69-05514 з компанією «Сканія Кредит АБ», реєстраційний номер 556062-7373, S-151 87 СОДЕРТАЛ'Є, Швеція. За умовами договору компанія «Сканія Кредит АБ» («Власник») передає у лізинг Sсаnіа R420 LA4X2HNA EURO-3 на загальну суму 81 400,00 Євро/за одиницю.

Відповідно до ст. 1 Договору, ТОВ «АСИ-ОЙЛ» («Лізингоодержувач») зобов'язується отримати у Власника товар у лізинг згідно з умовами договору без права суборенди та продажу товарів третій стороні. Строк лізингу: період близько 4 років, який розпочинається з дати поставки і закінчується через три місяці після дати сплати 16-го лізингового платежу, і на вказану дату Товари повертаються власникові.

Згідно п. 4а «Платежі та податки» Договору лізингоодержувач сплачує власникові за лізинг товарів лізингові платежі. Такі платежі, разом з усіма іншими платежами, строк яких настає за цим договором, повинні сплачуватись своєчасно у належні строки без будь-яких відрахувань (включаючи, зокрема, будь-які податки, платежі, збори або будь-які стягнення будь-якого характеру).

На виконання даного Договору та згідно графіку ТОВ «АСИ-ОЙЛ» сплачувало лізингові платежі на користь власника. Загальна сума лізингових платежів за договором складає 99 830,00 Євро, в тому числі вартість товарів - 81 400,00 Євро, лізингова винагорода - 18 430,00 Євро. Лізинговий платіж розрахований за фіксованою процентною ставкою для Євро, який ТОВ «АСИ-ОЙЛ» повинно сплачувати авансом щоквартально починаючи з 23.08.2007р. Загальна сума, що підлягає сплаті перед поставкою, складає 12 200,00 Євро.

Станом на 01.10.2011р. залишок за лізинговими платежами складав 20 515,00 Долларів США, в тому числі 776,98 - винагорода. Станом на 30.09.2012 р. договір виконано.

12.02.2008 р. ТОВ «АСИ-ОЙЛ» уклало зовнішньоекономічний договір фінансового лізингу №69-05657 з компанією «Сканія Кредит АБ», реєстраційний номер 556062-7373, S-151 87 СОДЕРТАЛ'Є, Швеція. За умовами договору компанія «Сканія Кредит АБ» («Власник») передає у лізинг Sсаnіа R420 LA4х2HNA на загальну суму 82 900,00 Євро/за одиницю.

Відповідно до ст. 1 Договору, ТОВ «АСИ-ОЙЛ» («Лізингоодержувач») зобов'язується отримати у Власника товар у лізинг згідно з умовами договору без права суборенди та продажу товарів третій стороні. Строк лізингу: період близько 4 років, який розпочинається з дати поставки і закінчується через три місяці після дати сплати 16-го лізингового платежу, і на вказану дату Товари повертаються власникові.

Згідно п. 4а «Платежі та податки» Договору лізингоодержувач сплачує власникові за лізинг товарів лізингові платежі. Такі платежі, разом з усіма іншими платежами, строк яких настає за цим договором, повинні сплачуватись своєчасно у належні строки без будь-яких відрахувань (включаючи, зокрема, будь-які податки, платежі, збори або будь-які стягнення будь-якого характеру).

На виконання даного Договору та згідно графіку ТОВ «АСИ-ОЙЛ» сплачувало лізингові платежі на користь власника. Загальна сума лізингових платежів за договором складає 101 650,00 Євро, в тому числі вартість товарів - 82 900,00 Євро, лізингова винагорода - 18 750,00 Євро. Лізинговий платіж розрахований за фіксованою процентною ставкою для Євро, який ТОВ «АСИ-ОЙЛ» повинно сплачувати авансом щоквартально починаючи з 12.02.2008р. Загальна сума, що підлягає сплаті перед поставкою, складає 12 435,00 Євро.

Станом на 01.10.2011р. залишок за лізинговими платежами складав 8 950,00 Долларов США, в тому числі 96,80 - винагорода. Станом на 30.09.2012р. договір виконано.

Податковим повідомленням-рішенням від 25.01.2013р. №0000162202/1124/10/22-2 позивачеві донараховано 3 841,60 грн. (за основним платежем - 3 073,28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 768,32 грн.) податку на прибуток іноземних юридичних осіб за ставкою 10% відповідно до пунктів 1, 2 статті 11 Конвенції між Урядом України та Урядом Швеції від 15.08.1995р. про уникнення подвійного оподаткування доходів та поперердженняч податкових ухилень.

Згідно п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміють, зокрема, лізингову/орендну плату, що сплачується резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди.

Відповідно до п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Пунктом 3.2 ст. 3 Податкового кодексу України передбачено, що якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

15.08.1995р. між Урядом України і Урядом Швеції було підписано Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування доходів та попередження податкових ухилень, яка була ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції між Урядом України та Урядом Швеції про уникнення подвійного оподаткування доходів та попередження податкових ухилень» від 23.04.1996р. №135/96-ВР.

Відповідно до п. 1 ст. 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Швеції про уникнення подвійного оподаткування доходів та попередження податкових ухилень, що набула чинності 04.06.1996 року, проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватися в цій другій Державі, якщо такий резидент має фактичне право на ці проценти.

Згідно ст. 3 Конвенції податками, на які поширюється ця Конвенція, зокрема в Україні, є податок на прибуток (доходи) підприємств.

Як встановлено судом, 23.08.2007р. ТОВ «АСИ-ОЙЛ» уклало зовнішньоекономічний договір фінансового лізингу № 69-05514 з компанією «Сканія Кредит АБ». Відповідно п. 4 Загальних умов, що є невід'ємною частиною договору, Лізингоодержувач сплачує Власникові за лізинг Товарів Лізингові платежі у розмірі 99 830,00 Євро.

12.02.2008р. ТОВ «АСИ-ОЙЛ» уклало зовнішньоекономічний договір фінансового лізингу №69-05657 з компанією «Сканія Кредит АБ». Відповідно п. 4 Загальних умов, що є невід'ємною частиною договору, Лізингоодержувач сплачує Власникові за лізинг Товарів Лізингові платежі у розмірі 101 650,00 Євро

Згідно пп. 14.1.97. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.

Підпунктом 14.1.206 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України проценти визначено як дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. До процентів включаються, зокрема: а) платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; б) платіж за використання коштів, залучених у депозит; в) платіж за придбання товарів у розстрочку; г) платіж за користування майном згідно з договорами фінансового лізингу (оренди) (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу); ґ) винагорода (дохід) орендодавця як частина орендного платежу за договором оренди житла з викупом, сплачена фізичною особою платнику податку, на користь якого відступлено право на отримання таких платежів.

Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості чи вартості майна або у вигляді фіксованих сум. У разі, якщо залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов'язань чи ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, або шляхом врахування векселів та здійснення операцій з придбання цінних паперів із зворотним викупом, сума процентів визначається шляхом нарахування їх на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення (продажу) та ціною погашення (зворотного викупу) такого цінного паперу.

Платежі за іншими цивільно-правовими договорами незалежно від того, встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках суми договору або іншої вартісної бази, не є процентами.

Проаналізувавши вказані правові норми, суд вважає, що прибуток, отриманий нерезидентом за вказаним договором фінансового лізингу, не є процентами, а підпадає під визначення прибутку від комерційної діяльності, передбаченої ст. 7 Конвенції та має оподатковуватись у Швеції, оскільки згідно п. 1 ст. 7 Конвенції прибуток підприємства Договірної держави оподатковується тільки у цій державі, якщо тільки підприємство не здійснює або не здійснило комерційну діяльність у другій Договірній державі через розташоване в ній представництво.

Процедура звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, які набрали чинності в установленому порядку, визначена Порядком звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. № 470 (далі по тексту - Порядок).

Пунктом 4 Порядку встановлено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором. Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни.

Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію: повну назву або прізвище нерезидента; підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі; назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження; дату видачі. Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

Таким чином, наведені законодавчі положення чітко передбачають, що для звільнення суб'єкта від обов'язку утримувати та сплачувати податок на доходи, отримані його контрагентом-нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності, необхідною умовою є наявність відповідної довідки, яка є дійсною лише в межах календарного року, в якому вона видана.

Слід зазначити, що у даному випадку немає конкуренції між викладеними нормами Конвенції та зазначеного Порядку, оскільки положення останнього визначають умови застосування міжнародно-правового акту, а не встановлюють відмінне від нього законодавче регулювання спірних правовідносин.

Згідно ст. 6 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати положення міжнародного договору, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року.

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечувалось представниками сторін, компанія «Сканія Кредит АБ» (Sсаnіа Credit AB) є резидентом Швеції, зазначена вище довідка досліджувалась відповідачем в ході проведення перевірки.

Таким чином, оподаткування доходів компанія «Сканія Кредит АБ» (Sсаnіа Credit AB) - резидент Королівства Швеції, отриманих із джерелом їх походження з України, відповідно до приписів чинного законодавства має відбуватися не в Україні, а в Швеції, а тому донарахування податкових зобов'язань є не правомірним та безпідставним, а податкове повідомлення-рішення від 25.01.2013р. №0000162202/1124/10/22-2, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 3 841,60 грн. (за основним платежем - 3 073,28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 768,32 грн.) підлягає скасуванню в повному обсязі.

Щодо визначення позивачеві грошового зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення від 25.01.2013р. №0000182202/1127/10/22-2, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 1 445 524,10 грн., суд зазначає наступне.

З наявних в матеріалах справи акту перевірки і заперечень відповідача вбачається, що в ході перевірки позивача встановлено порушення пп. 2.6 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637, а саме несвоєчасне оприбуткування у касах готівки на суму 289104,82 грн.

Відповідно до акту перевірки зафіксовано наявність невідповідності між датами запису у книзі обліку розрахункових операцій та датами роздрукування Z-звіту. Отже, відповідач у зв'язку із зазначеним прийшов до висновку про несвоєчасне оприбуткування позивачем готівки.

Згідно ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», фіскальні функції - здатність реєстратора розрахункових операцій забезпечувати однократне занесення, довгострокове зберігання у фіскальній пам'яті, багаторазове прочитання і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, виконаних у готівковій та/або в безготівковій формі, або про обсяг операцій з купівлі-продажу іноземної валюти; реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо; фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної памяті; фіскальний звіт - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що застосовується для реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, який містить дані про виконані операції з початку робочої зміни касира.

Відповідно до п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Порядком реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000р. за №614, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.02.2001р. за №106/5297 (далі - Порядок № 614), затверджений порядок реєстрації та ведення книги обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок.

Згідно п. 7.1 Порядку №614, суб'єкт господарювання повинен забезпечити використання книги ОРО у тій господарській одиниці чи з тим РРО, що були зазначені на титульній сторінці книги при її реєстрації.

Відповідно до п. 7.5 Порядку № 614, використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо; у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій; ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.

Статтею 13 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

У п. 2 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002р. №199, міститься термін «Z-звіт» - це денний звіт з обнулінням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті реєстратора та термін «зміна» - це період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту.

У примітках до формату і розрядності даних, що зберігаються у фіскальній пам'яті (додаток до Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування) зазначено, що максимальна тривалість зміни РРО не повинна перевищувати 24 години, і саме протягом цього часу має бути сформований Z-звіт.

Відтак, якщо об'єкт торгівлі працює цілодобово, то фіскальні звітні чеки повинні роздруковуватися щодоби, тобто не пізніше ніж через 24 години з моменту реєстрації першої розрахункової операції, виконаної після попереднього Z-звіту.

Враховуючи зміст Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, суд дійшов висновку, що термін «щодоби» означає «протягом кожної зміни РРО», яка триває 24 години з моменту здійснення першої за день розрахункової операції після друкування Z-звіту. При цьому, Вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування не містять жодної вказівки на те, що така операція має бути здійснена на початку календарного дня (тобто, о 00 год. 00 хв.), а саме не містять прив'язки початку зміни РРО до початку календарного дня.

В матеріалах справи наявні копії звітів, що підтверджують оприбуткування готівкових коштів у бухгалтерському обліку ТОВ «АСИ-ОЙЛ» (Т. № 2 а.с. 136-179, 239, 241, 243, 246, 248, 250; Т. № 1 а.с. 1, 3, 6-7, 9), з яких вбачається, що вони (Z-звіти) роздруковані в межах 24 годин після здійснення першої розрахункової операції.

Відтак, суд дійшов висновку, що роздрукування Z-звітів в межах 24 годин з моменту здійснення першої розрахункової операції є правомірним, навіть коли 24-годинний період зміни РРО не збігається з календарною добою. Крім цього, суд звертає увагу, що графи 1 «Дата» і 2 «Номер Z-звіту (номер розрахункової книжки)» розділу 2 книги ОРО, у якому здійснюються записи про рух готівки, передбачають внесення інформації про Z-звіт, роздрукований після закриття зміни роботи РРО.

Враховуючи положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, графа 1 Розділу 2 книги ОРО повинна містити інформацію щодо зміни роботи РРО, тобто зміни, за яку роздруковано Z-звіт, а саме: дату зміни, яка вказана на Z-звіті, та його номер.

Відтак, суд дійшов висновку, що не може вважатися несвоєчасно оприбуткованою готівка, запис про надходження якої зроблено на підставі Z-звіту, який роздрукований своєчасно, з додержанням вимог чинного законодавства.

Крім цього, суд звертає увагу, що термін «оприбуткування готівки» визначено у пп. 1.2 п. 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637 (далі - Положення № 637).

Згідно з пп. 1.2 п. 1 Положення, оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до п. 2.6 Положення, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Тобто, законодавець визначив, що суттєвим є саме своєчасне оприбуткування грошових коштів в касі підприємства, а не своєчасне роздрукування Z - звіту.

Однак, суд звертає увагу, що Положення не містить поняття «день одержання» готівкових коштів.

Враховуючи наведене, суд не приймає до уваги висновок відповідача, що днем одержання готівкових коштів є календарний день, що вимагає від суб'єкта господарювання здійснити оприбуткування коштів до 00 год. 00 хв., оскільки під поняттям дня, в т.ч. операційного дня банку, у даному випадку слід вважати робочу зміну, що обумовлюється нормами Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Вимогами щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування.

З Акту перевірки вбачається, що позивач здійснив облік відповідних готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі ОРО на підставі фіскальних звітних чеків саме у день їх надходження до каси, тобто всі готівкові кошти, одержані позивачем через РРО під час періоду, за який проводилась перевірка, були оприбутковані своєчасно, окрім звіту 0798 від 01.12.2011р. за 01.12.2011р. на загальну суму 49,96 грн., відповідно до якого готівка оприбуткована до книги ОРО №7107/0564006285/3 30.11.2011р. (т. 3 а.с. 6), що є порушенням вимог зазначеного вище Положення.

У ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» зазначено, що за неоприбуткування (неповне оприбуткування) у касах готівки до юридичних осіб застосовуються штрафні санкції у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми (49,96 грн. х 5 = 249,80 грн.).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 25.01.2013р. №0000182202/1127/10/22-2 підлягає частковому скасуванню, а саме в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 445 274,30 грн.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові або службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд частково задовольняє позовні вимоги.

На підставі ст. 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені.

Керуючись ст.ст. 2-14, 17, 18, 24, 71, 86, 94, 121, 122, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АСИ-ОЙЛ» до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати повністю податкові повідомлення-рішення від 25 січня 2013р. №0000152202/1125/10/22-2, від 25 січня 2013р. №0000162202/1124/10/22-2, від 25 січня 2013р. №0000172202/1126/10/22-2, прийняті Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 січня 2013р. №0000182202/1127/10/22-2, прийняте Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби, в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1445274,30 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АСИ-ОЙЛ» здійснені судові витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 2280 (дві тисячі двісті вісімдесят) грн. 00 коп.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в судовому засіданні «20» березня 2013 року.

Постанова у повному обсязі складена «25» березня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ушенко С. В.