Постанова № 30539910, 02.04.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2013 р. Справа №805/2015/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 55 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя: Куденков К.О.

при секретарі: Афоніній Г.Р.

за участю:

представника позивача: Пащенко Г.В.

представників відповідача: Москвіта А.Р.

Шеремет В.О.

представника третьої особи: Лисенков Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»

до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

третя особа Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку Державної податкової служби

про часткове визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» (надалі - позивач, ДП «ВК «Краснолиманська») звернулось до суду з адміністративним позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (надалі - відповідач, Красноармійська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Красноармійської ОДПІ від 28.12.2012р. №0000911702.

У судовому засіданні від 02.04.2013р. представником позивача надані уточнення до адміністративного позову від 01/11-966 від 01.04.2013р., з яких вбачається, що позивач просить визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення Красноармійської ОДПІ від 28.12.2012р. №0000911702 частково на суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 539 571,26 грн., у тому числі 2 474,70 грн. за основним зобов'язанням та 537 096,56 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позов мотивовано незгодою із висновками акта перевірки від 13.12.2012р. №600/15-17-3-31599557, на підставі якого прийнято спірне рішення, щодо несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб, утриманого із заробітної плати за грудень 2011р. Позивач вважає, що Податковим кодексом України відсутній прямий припису, за яким в разі невиплати нарахованого доходу податок на доходи фізичних осіб має бути перераховано протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем місяця, за який нараховано, але не виплачено дохід. У зв'язку із наведеним, посилаючись на п.31.2 ст.31, пп.168.1.2 та пп.168.1.5 п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, позивач вважає, що не порушував строків перерахування податку на доходи фізичних осіб за грудень 2011р., який був сплачений 31.01.2012р.

Також, позивач не згодний із нарахуванням податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2 474,70 грн. та відповідних штрафних (фінансових) санкцій, вважаючи безпідставними висновки акта перевірки щодо заниження податку на доходи фізичних осіб через відсутність платіжних документів, які підтверджували би сплату готівкових коштів. Позивач зазначає, що проведення готівкових розрахунків підтверджено товарними чеками, які є розрахунковими документами. Позивач, посилаючись на п.15 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», вважає, що товарні чеки засвідчують передачу права власності на товари (послуги) від продавця до покупця.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов, з урахуванням уточнення до адміністративного позову, підтримала та просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач надав письмові заперечення на адміністративний позов, якими просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач, посилаючись на п.49.18 ст.49, п.57.1 ст.57 та пп.168.1.5 п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України вважає, що позивач повинен був перерахувати податок на доходи фізичних осіб за грудень 2011р. не пізніше 30.01.2012р.

Також, відповідач вважає, що відповідачу правомірно визначені податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2 474,70 грн. та відповідні штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн., оскільки надані до перевірки товарні чеки не відповідають вимогам до розрахункових документів.

Представники відповідача у судовому засіданні адміністративний позов, з урахуванням уточнення до адміністративного позову, не визнали та просили відмовити у задоволені позовних вимог.

Третя особа надала письмові заперечення на адміністративний позов, якими просить відмовити у задоволені адміністративного позову з підстав, аналогічних до заперечень відповідача.

Представник третьої особи у судовому засіданні просив відмовити у задоволені позовних вимог, з урахуванням уточнення до адміністративного позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

ДП «ВК «Краснолиманська» зареєстровано у якості юридичної особи, ідентифікаційний код: 31599557, місцезнаходження: 85310, Донецька область, м.Красноармійськ, м.Родинське, вул. Перемоги б.9, про що свідчить копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія ААВ №678920.

Згідно довідки від 19.10.2011р. №212/10/29-14-2, позивач знаходиться на обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011р. по 30.06.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 30.06.2012р., за наслідками якої складений відповідний акт перевірки від 13.12.2012р. №600/15-17-3-31599557.

Згідно висновків вказаного акта (в спірній частині) перевіркою встановлені порушення:

- пп.164.1.2 п.164.1, пп.164.2.11 та пп.164.2.17 п. 164.2, п.164.5 ст.164, пп.168.1.1 та пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, пп.170.9.1 п.170.9 ст.170 Податкового кодексу України, занижено податок на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, на загальну суму 2 474,70 грн., в тому числі по періодах: за січень 2011р. в сумі 359,97 грн., за лютий 2011р. в сумі 628,55 грн., за березень 2011р. в сумі 437,79 грн., за квітень 2011р. в сумі 904,23 грн., за травень 2011р. в сумі 144,16 грн.;

- пп.168.1.2 та пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, прострочення встановлених строків сплати податку на доходи фізичних осіб, утриманого із заробітної плати, всього в сумі 2 148 382,22 грн. за грудень 2011р.

На підставі вказаного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.12.2012р. №0000911702, яким, згідно пп.54.3.2 та пп.54.3.5 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та відповідно до п.119.2 ст.119, ч.1 п.127.1 ст.127, п.7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, відповідачу визначене грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 540 081,26 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 2 474,70 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 537 606,56 грн.

З розрахунку податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій до вказаного податкового повідомлення-рішення вбачається, що відповідачем:

- застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00 грн. згідно п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України, які не є спірними в межах розгляду цієї справи;

- застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 537 095,56 грн. згідно ч.1 п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України;

- визначено податкове зобов'язання у розмірі 2 474,70 грн. та застосовані відповідні штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн., які визначені згідно п.7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Щодо правомірності застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 537 095,56 грн., суд дійшов наступних висновків.

Згідно пп.3.5.1 п.3.5 акта перевірки від 13.12.2012р. №600/15-17-3-31599557, перевірка правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб, у тому числі перевірки своєчасності виплати заробітної плати працівникам, наявності заборгованості з виплати заробітної плати, дотримання вимог законів України, що визначають мінімальний розмір заробітної плати наведена у довідці (з окремих питань плану перевірки як складова частина акта) від 11.12.2012р. №25/17-213-1/31599557.

Довідка (з окремих питань плану перевірки як складова частина акта) від 11.12.2012р. №25/17-213-1/31599557, яка складена відповідачем, містить висновки в спірній частині аналогічні до висновків акта перевірки від 13.12.2012р. №600/15-17-3-31599557.

Згідно вказаної довідки перевіркою встановлено, що позивачем нараховано податок на доходи фізичних осіб за грудень 2011р., про що в бухгалтерському обліку зроблені відповідні проводки, всього на суму 2 858 339,75 грн.

Встановлено, що 2 148 382,22 грн. податку на доходи фізичних осіб не перераховані у встановлені строки для місячного податкового періоду, а перераховані 31.01.2012р.

Позивачем до суду надані відповідні платіжні доручення від 31.01.2012р. на загальну суму 2 148 382,22 грн., а також податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за 4 квартал 2011р. із відміткою про отримання відповідачем 30.01.2012р. вх. №46865.

Таким чином, сума утриманого позивачем, як податковим агентом, податку на доходи фізичних осіб за грудень 2011р. перерахована позивачем до бюджету 31.01.2012р., що не спростовується сторонами.

У відповідності до п.31.1 ст.31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Згідно п.31.2 ст.31 Податкового кодексу України, строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.

Пунктом 33.1 ст.33 Податкового кодексу України встановлено, що податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.

Підпунктом 34.1.5 п.34.1 ст.34 Податкового кодексу України передбачено, що податковим періодом може бути календарний місяць.

Відповідно до абзацу другого п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України встановлено, що податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

У відповідності до пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України передбачено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Таким чином, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок з доходів фізичних осіб підлягає перерахуванню до бюджету у строки, що встановлені для податкових зобов'язань, за якими податковий період складає один місяць.

Загальний строк сплати податкових зобов'язань, за якими податковий період складає один місяць обчислюється виходячи з положень пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 та абзацу першого п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України.

Так, пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця

Згідно абзацу першого п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, за вказаними приписами строк сплати податкового зобов'язання, за якими податковий період складає один місяць, обчислюється днями (20 днів + 10 днів), а тому позивач повинен був перерахувати до бюджету податок на доходи фізичних осіб, нарахованого за грудень 2011р., не пізніше 30.01.2012р.

Проте, перевіряючи спірне рішення згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України судом встановлено, що відповідачем застосований штраф у розмірі у розмірі 537 095,56 грн. згідно ч.1 п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України, в той час як актом перевірки від 13.12.2012р. №600/15-17-3-31599557 встановлено порушення у вигляді несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб.

Підпунктом 14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

За приписами п.54.2 ст.54 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Пунктом 18.2 ст.18 Податкового кодексу України встановлено, що податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Відповідно до пп.20.1.28 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції.

Відповідно до частини першої 127.1 статті 127 Податкового кодексу України передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

При цьому, згідно ч.4 зазначеного пункту, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Із наведеного вбачається, що вказане правопорушення полягає у бездіяльності щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків, тобто відсутністю факту виконання вказаних обов'язків платником податків (податковим агентом).

Таким чином, передбачене статтею 127 Податкового кодексу України порушення може бути встановлене за відсутності факту нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податку на момент проведення перевірки контролюючим органом.

Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Вказане правопорушення полягає у виконанні платником податків або податковим агентом, враховуючи положення п.18.2 ст.18 та п.54.2 ст. 54 Податкового кодексу України податковим агентом, свого обов'язку щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання після закінчення встановлених Податковим кодексом України строків їх сплати.

Тобто, передбачене статтею 126 Податкового кодексу України правопорушення може бути встановлене, якщо на момент проведення перевірки контролюючим органом платник податків (податковий агент) несвоєчасно, але сплатив узгоджене грошове зобов'язання.

Слід зазначити, що за передбачене статтею 127 Податкового кодексу України порушення законодавцем встановлений більший обсяг фінансової відповідальності правопорушника ніж за порушення, яке передбачене статтею 126 Податкового кодексу України.

В акті перевірки від 13.12.2012р. №600/15-17-3-31599557 та довідці (з окремих питань плану перевірки як складова частина акта) від 11.12.2012р. №25/17-213-1/31599557 перевіряючи встановили порушення податкового законодавства у вигляді прострочення встановленого строку сплати податку на доходи фізичних осіб, утриманого із заробітної плати, що відповідає передбаченому статтею 126 Податкового кодексу України складу порушення, але податковим повідомленням-рішенням від 28.12.2012р. №0000911702 відповідач застосував штраф на підставі ст.127 Податкового кодексу України (ч.1 п.127.1), тобто за несплату узгодженого грошового зобов'язання взагалі.

На підставі наведеного, суд дійшов до висновку про протиправність застосування відповідачем за порушення у вигляді прострочення встановленого строку сплати податку на доходи фізичних осіб, утриманого із заробітної плати за грудень 2011р., штрафу на підставі ч.1 п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України у розмірі 537 095,56 грн.

Оскільки у суду відсутні повноваження щодо зміни підстав застосування штрафних (фінансових) санкцій та, відповідно, визначення грошового зобов'язання платникам податків, податкове повідомленням-рішенням від 28.12.2012р. №0000911702 в частині визначення позивачу штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 537 095,56 грн. на підставі ч.1 п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України підлягає скасуванню.

Щодо правомірності визначення податкового зобов'язання у розмірі 2 474,70 грн. та застосування відповідних штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн., суд дійшов наступних висновків.

Довідка (з окремих питань плану перевірки як складова частина акта) від 11.12.2012р. №25/17-213-1/31599557, яка складена відповідачем, містить висновки в спірній частині аналогічні до висновків акта перевірки від 13.12.2012р. №600/15-17-3-31599557.

Згідно вказаної довідки, за перевіряємий період були встановлені факти проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжних документів, які підтверджували би сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 14 024,30 грн. за наступними звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт: - від 14.01.2011р. №29/1, не підтверджена сума 290,00 грн.; - від 17.01.2011р. №35/1, не підтверджена сума 290,00 грн.; - від 20.01.2011р. №70/1, не підтверджена сума 1 460,00 грн.; - від 01.02.2011р. №01/2, не підтверджена сума 482,00 грн.; - від 07.02.2011р. №16/2, не підтверджена сума 580,00 грн.; - від 03.02.2011р. №32/2, не підтверджена сума 420,00 грн.; - від 04.02.2011р. №33/2, не підтверджена сума 2 080,00 грн.; - від 03.03.2011р. №09/03, не підтверджена сума 2 081,00 грн.; - від 31.03.2011р. №150/03, не підтверджена сума 400,00 грн.; - від 27.04.2011р. №145/04, не підтверджена сума 2 535,30 грн.; - від 18.04.2011р. №105/04, не підтверджена сума 2 589,00 грн.; - від 19.05.2011р. №70/05, не підтверджена сума 332,00 грн.; - від 30.05.2011р. №124/05, не підтверджена сума 485,00 грн.

Сума заниження податку на доходи фізичних осіб - 2 474,70 грн.

До зазначених звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт позивачем надані товарні чеки: №125 від 11.01.2011р., №130 від 13.01.2011р., №1 від 19.01.2011р., №195 від 29.01.2011р., №148 від 02.02.2011р., б/н від 03.02.2011р., №62 від 04.02.2011р., №137 від 03.03.2011р., б/н від 30.03.2011р., б/н від 18.05.2011р., від 14.04.2011р., а до звіту від 30.05.2011р. №124/05 - квитанція без номера та дати складання про оплату за оренду квартири, дата оплати 25.05.2011р.

Позивачем надані копії свідоцтв про державну реєстрацію у якості фізичних осіб-підприємців осіб, які видали вказані товарні чеки та квитанцію та копії свідоцтв про сплату єдиного податку відносно цих осіб. Також позивачем надані копії приймальних актів до матеріального складу та копія накладної №69 від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 без дати та місця складання.

Спірним є питання щодо можливості використання вказаних товарних чеків та квитанції на підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг та сплати коштів.

Згідно пп.164.1.2 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України, загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Відповідно до пп.164.2.11 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу.

Підпунктами 168.1.1 та 168.1.2 п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до пп.170.9.1 п.170.9 ст.170 Податкового кодексу України, податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме: а) на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно з розділом ІІІ цього Кодексу; б) під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що видала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а у разі недостатності суми доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців до повної сплати суми такого податку.

Підпунктом 170.9.2 п.170.9 ст.170 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент складання звітів, встановлено, що звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби, до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.

Суд звертає увагу на те, що звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт: - від 01.02.2011р. №01/2; - від 07.02.2011р. №16/2; - від 03.02.2011р. №32/2; - від 04.02.2011р. №33/2; - від 03.03.2011р. №09/03 - не відповідають встановленій формі звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, яка затверджена Наказом Державної податкової адміністрації України від 23.12.2010 №996 «Про затвердження форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядку його складання» (дата набрання - 31.01.2011р.), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2011 р. за №44/18782.

Статтею другою Закону України від 6 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Відповідно до п.15 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Порушення цього правила тягне за собою відповідальність, передбачену зазначеним законом, але не може бути підставою для застосування до порушника адміністративних чи фінансових санкцій, передбачених законодавством з питань оподаткування.

Закон України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до п.22 ст.1 зазначеного Закону, споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Таким чином, посилання позивача на п.15 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є безпідставним з огляду на те, що наведені в цьому пункті приписи регулюють правовідносини щодо захисту прав споживача, а не правовідносини щодо здійснення бухгалтерського та податкового обліку.

Статтею восьмою Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

На виконання зазначених приписів Державною податковою адміністрацією України прийнято Наказ від 1 грудня 2000 року N 614 «Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"», який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.02.2001р. за №105/5296.

Вказаним Наказом затверджено Положення «Про форму та зміст розрахункових документів», яким визначено форми і зміст розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб'єктами господарювання для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, крім розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, про що зазначено в преамбулі цього Положення.

Згідно розділу першого зазначеного Положення, розрахунковий документ, розрахункова операція, реєстратор розрахункових операцій, розрахункова книжка, книга обліку розрахункових операцій - згідно зі статтею 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

В пункті 2.1 розділу другого Положення «Про форму та зміст розрахункових документів» зазначено, що установлені в даному Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів. У разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.

Зазначене свідчить, що Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановив для суб'єктів підприємницької діяльності обов'язок проводити розрахункові операції з роздрукуванням документів на підтвердження виконання цих операцій, які відповідають вимогам Положення, тобто є розрахунковими документами.

Проте, форму та зміст товарного чека чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не регламентовано.

Враховуючи наведене суд звертає увагу на наступне.

Суд вважає неприпустимими використання при веденні бухгалтерського та податкового обліку товарних чеків довільного змісту, інакше наявна можливість коли такі товарні чеки взагалі не будуть містити відомості, які необхідні для ідентифікації господарської операції.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, про що зазначено в ст.1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ч.2 ст.3 зазначеного Закону встановлено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою ст.9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд вважає, що товарний чек, як документ, що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг та отримання (повернення) коштів, за відсутністю встановленої законодавством форми та змісту з метою використання його при бухгалтерському та податковому обліку повинен відповідати загальним вимогам до первинного документа, передбачених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В товарних чеках та квитанції, що надані позивачем відсутні обов'язкові відомості (реквізити) щодо місця складання.

Таким чином, вказані документи не відповідають вимогам до первинних документів, не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку та, відповідно, податкового обліку.

Слід також зазначити, що відповідачем надана копія постанови Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 11.03.2013р. у справі №235/1223/13-п (провадження №3/235/358/13), якою встановлено вину головного бухгалтера ДП «ВК «Краснолиманська» ОСОБА_6 у вчинені правопорушення - порушення порядку утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2011р. по 31.05.2011р., в тому числі по періодах: за січень 2011р. в сумі 359,97 грн., за лютий 2011р. в сумі 628,55 грн., за березень 2011р. в сумі 437,79 грн., за квітень 2011р. в сумі 904,23 грн., за травень 2011р. в сумі 144,16 грн., чим допустила порушення пп.164.1.2 п.164.1, пп.164.2.11 та пп.164.2.17 п. 164.2, п.164.5 ст.164, пп.168.1.1 та пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, пп.170.9.1 п.170.9 ст.170 Податкового кодексу України.

У зв'язку із зазначеним ОСОБА_6 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - неутримання або неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті фізичній особі доходів, перерахування податку на доходи фізичних осіб за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян - тягне за собою попередження або накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також на громадян - суб'єктів підприємницької діяльності у розмірі від двох до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

ОСОБА_6 є головним бухгалтером ДП «ВК «Краснолиманська», що підтвердила представник позивача у судовому засіданні, та про що зазначено в акті перевірки від 13.12.2012р. №600/15-17-3-31599557.

Згідно п.7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

На підставі наведеного, суд вбачає відсутність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.12.2012р. №0000911702 в частині визначення податкового зобов'язання у розмірі 2 474,70 грн. та застосування відповідних штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн.

Згідно платіжних доручень №499 від 13.02.2013р., та №800 від 05.03.2013р. позивачем у загальному розмірі сплачено 2 294,00 грн. судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно ч. 3 зазначеної статті, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, поверненню позивачу підлягає 2 281,38 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про часткове визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 28 грудня 2012 року №0000911702 частково на суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 537 095 (п'ятсот тридцять сім тисяч дев'яносто п'ять) гривень 56 (п'ятдесят шість) копійок за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (ідентифікаційний код 31599557) 2 281 (дві тисячі двісті вісімдесят одну) гривню 38 (тридцять вісім) копійок судових витрат.

3. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошено у судовому засіданні 2 квітня 2013 року, складання постанови у повному обсязі - 5 квітня 2013 року.

4. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

5. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Куденков К.О.