Рішення № 30539354, 05.04.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.13 Справа№ 914/619/13-г

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Лосик Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк», м.Київ

до відповідача: Фермерського господарства «Серміш Агро», м.Ожидів

про: стягнення заборгованості 316 494,99 грн.

Представники :

Від позивача: Грицик Н.В. - представник (Довіреність б/н від 04.05.2011р.).

Від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк», м.Київ до відповідача - Фермерського господарства «Серміш Агро», м.Ожидів про стягнення заборгованості 316 494,99 грн.

Ухвалою суду від 13.02.2013 р. вказана позовна заява прийнята до провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні на 06.02.2013 р. З підстав, викладених в ухвалах суду розгляд справи неодноразово відкладався.

04.04.2013 р. в канцелярію суду від позивача поступило уточнення до позовних вимог № 295/13 від 28.03.2013 р., відповідно до якого ПАТ «ПроКредит Банк» просить суд стягнути з ФГ «Серміш Агро» заборгованість зо Договором про надання траншу № 302.41682/FW302/414 від 28.012011 р. у розмірі 314 863,22 грн.

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав.

Відповідач явку представника в судове засідання з невідомих причин не забезпечив, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку ст. 75 ГПК України, за відсутності представника відповідача.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

13.03.2009 р. між сторонами у справі укладено Рамкову угоду № FW302.414, відповідно до умов якої позивач взяв на себе зобов'язання здійснювати кредитування відповідача у межах лімітів умов кредитування у порядку і на умовах, визначених Угодою та Кредитними договорами, а відповідач у свою чергу зобов'язався належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов'язань, а також належно виконувати усі інші зобов'язання, передбачені Угодою та Кредитними договорами.

На підставі та в рамках вищевказаної Рамкової угоди 28.01.2011 р. між ФГ «Серміш Агро» та ПАТ «ПроКредит Банк» було укладено Договір про надання траншу № 302.41682/FW302/414, на виконання умов якого відповідачу було видано грошові кошти в сумі 510 000,00 грн. Факт надання кредиту підтверджується Меморіальним ордером № 99419899/104087111/284655913/82 від 28.01.2011 р.

У п. 2 Договору сторони погодили, що кредит видається строком на 36 місяців, від дати видачі кредиту включно із сплатою за користування коштами 21 % річних, виходячи з 360 календарних днів у році.

Пунктом 4 Договору передбачалось, що повернення кредиту та сплата процентів здійснюється періодичними платежами, сума і строк сплати яких визначені Графіком в черговості, встановленій рамковою угодою.

Як зазначається у позовній заяві відповідачем було порушено умови кредитного договору та не забезпечено своєчасне погашення кредиту, внаслідок чого у відповідача утворився борг перед позивачем з тривалою затримкою у погашенні.

Відповідно до п. 8.2.1. Рамкової угоди, у випадку прострочення погашення грошових зобов'язань тривалістю більш ніж 3 (три) банківські дні, позивачу надано право вимагати дострокового погашення кредиту.

Враховуючи вищезазначену умову Рамкової угоди 16.01.2013 р. позивач надіслав на адресу відповідача Вимогу № 22/13 від 15.01.2013 р., відповідно до якої вимагав протягом 5-ти банківських днів з моменту відправлення вимоги погасити існуючу заборгованість, що становить 68 260,14 грн. та здійснити повне дострокове погашення кредиту, сума складає 220 100,44 грн. Окрім того позивач вимагав сплатити борг по процентах на суму 9 741,32 грн.; проценти за неправомірне користування кредитом в сумі 377,46 грн. та 6 433,40 грн. пені.

Проценти за неправомірне користування кредитними коштами та пеню позивачем було нараховано відповідно до п.п. 4.4., 10.2. Рамкової угоди, які передбачають, що у випадку прострочення погашення кредиту, позичальник сплачує:

проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі, що дорівнює визначеним відповідними Кредитними договорами процентам за користування даним кредитом за кожен календарний день прострочення, які обчислюються за методом «факт/360» від суми залишку кредиту, строк погашення якого настав, з дати виникнення заборгованості до дати повного її погашення;

пеню у розмірі 0,5 % від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15 грн. у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості.

В процесі розгляду справи суд встановив, що Вимогу № 22/13 від 15.01.2013 р. про сплату боргу відповідач залишив без задоволення та реагування, що стало підставою для звернення позивача до суду про стягнення суми боргу в примусовому порядку.

Згідно розрахунку уточнених позовних вимог станом на 28.03.2013 р. у ФГ «Серміш Агро» перед ПАТ «ПроКредит Банк» існує заборгованість в сумі 314 863,22 грн., яка складається із 288 360,58 грн. боргу за капіталом кредиту; 13 593,08 грн. боргу за процентами згідно графіку; 5 514,85 грн. боргу за процентами за фактичне неправомірне користування коштами та 7 394,71 грн. пені.

Пеню позивачем нараховано за період з 26.12.2012 р. по 01.02.2013 р. та у відповідності до положень ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» - у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Суд встановив, що у прохальній частині Уточнень до позовних вимог № 295/13 від 28.03.2013 р. позивач допустив описку щодо суми пені, вказавши 7 396,71 грн. пені. При цьому заявлена до стягнення загальна сума боргу - 314 863,22 грн. відповідає долученому до Уточнень розрахунку позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі, з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено в процесі розгляду справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору про надання траншу № 302.41682/FW302/414 від 28.01.2011 р., укладеного на підставі та в рамках Рамкової угоди № FW302.414 від 13.03.2009 р., у відповідності до умов яких відповідачу в кредит було видано грошові кошти в сумі 510 000,00 грн.

Згідно визначення ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до п. 9.2. Рамкової угоди відповідач зобов'язався щоразу у день настання строків погашення грошових зобов'язань (кредиту, процентів, комісій тощо) забезпечувати належне їх погашення, здійснювати перевірку проведення погашення та його належності.

Проте, як встановлено в процесі розгляду справи, договірних зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом відповідач належно не виконав.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Положення вищенаведеної правової норми відображено у п 8.2.1. Рамкової угоди, яким передбачено, що у випадку прострочення відповідачем погашення грошових зобов'язань тривалістю більш ніж 3 (три) банківські дні, позивач має право вимагати дострокового погашення кредиту.

Як вбачається із матеріалів справи у зв'язку із порушенням відповідачем грошових зобов'язань за Договором про надання траншу № 302.41682/FW302/414 від 28.01.2011 р. позивачем було скеровано на адресу відповідача Вимогу № 22/13 від 15.01.2013 р. про повне дострокове погашення кредиту. Проте, вказаної вимог відповідач не задоволив.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Умовами Рамкової угоди передбачено, що у випадку прострочення погашення кредиту, позичальник сплачує: проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі, що дорівнює визначеним відповідними Кредитними договорами процентам за користування даним кредитом за кожен календарний день прострочення, які обчислюються за методом «факт/360» від суми залишку кредиту, строк погашення якого настав, з дати виникнення заборгованості до дати повного її погашення (п. 4.4.Рамкової угоди); пеню у розмірі 0,5 % від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15 грн. у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості (п. 10.2.Рамкової угоди).

Суд встановив, що пеню позивач нарахував за період з 26.12.2012 р. по 01.02.2013 р. та у відповідності до положень ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» - у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Із врахуванням вищезазначеного, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок уточнених позовних вимог, прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідач доводів позивача не спростував, доказів належного виконання зобов'язань за Договором про надання траншу № 302.41682/FW302/414 від 28.01.2011 р. суду не надав.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» зменшення розміру позовних вимог є підставою для повернення судового збору.

З огляду на те, що позивачем уточнено позовні вимоги в сторону зменшення, поверненню позивачу підлягає судовий збір в розмірі 32,64 грн.

На підставі наведеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 536, 553, 554, 599, 610, 612, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 43, 49, 78, 75, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ:

1. Уточнені позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Серміш Агро» (80530, Львівська обл., Буський р-н, м. Ожидів. Ідентифікаційний код 34107325) на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (03115, м. Київ, пр-т. Перемоги, 107 а. Ідентифікаційний код 21677333) 288 360,58 грн. боргу за капіталом кредиту; 13 593,08 грн. боргу за процентами згідно графіку; 5 514,85 грн. боргу за процентами за фактичне неправомірне користування коштами та 7 394,71 грн. пені, всього - 314 863,22 грн.; 6 297,26 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

4. Повернути Публічному акціонерному товариству «ПроКредит Банк» (03115, м. Київ, пр-т. Перемоги, 107 а. Ідентифікаційний код 21677333) судовий збір в розмірі 32,64 грн. який сплачено згідно Меморіального ордера № 00000042 від 04.02.2013 р.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 09.04.2013 р.

Суддя Ділай У.І.