Постанова № 30539183, 04.04.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2013 р. Справа № 804/2779/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Сап'яні С.А.

за участю: представник позивача - ОСОБА_1

представник відповідача - Макушева Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль», поданого представником позивача ОСОБА_3 до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання дій такими, що суперечать чинному законодавству та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль», поданого представником позивача ОСОБА_3 до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області з вимогами:

- визнати дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Макушевої Т.П. по винесенню постанови про поновлення виконавчого провадження від 04 січня 2013 року про поновлення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису № 3628, виданого 26 грудня 2003 року приватним нотаріусом ОСОБА_4 та постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 14 січня 2013 року з примусового виконання виконавчого напису № 3628, виданого 26 грудня 2003 року приватним нотаріусом ОСОБА_4 такими, що суперечать чинному законодавству;

- скасувати постанову про поновлення виконавчого провадження від 04 січня 2013 року про поновлення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчогоі напису № 3628, виданого 26 грудня 2003 року приватним нотаріусом ОСОБА_4, винесеної державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Макушевою Т.П.;

- скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 14 січня 2013 року з примусового виконання виконавчого напису № 3628, виданого 26 грудня 2003 року приватним нотаріусом ОСОБА_4, винесеної державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Макушевою Т.П.

В процесі розгляду судової справи було замінено неналежного відповідача відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області на належного відповідача управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області.

Також, судом було поновлено пропущений позивачем строк звернення з адміністративним позовом до суду.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що підставою для зупинення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису № 3628, виданого 26 грудня 2003 року приватним нотаріусом ОСОБА_4 було внесення ПАТ «Дніпродзержинська ТЕЦ» до «Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості», відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». На час винесення постанови про поновлення виконавчого провадження від 04 січня 2013 року позивач не був виключений з вказаного Реєстру, тому у відповідача були відсутні підстави для поновлення виконавчого провадження, у зв'язку з чим постанова про поновлення виконавчого провадження від 04 січня 2013 року підлягає скасуванню.

Також, представник позивача зазначив, що державний виконавець підчас винесення постанови від 14 січня 2013р. про стягнення з боржника виконавчого збору ніяких дій з примусового виконання виконавчого напису № 3628, виданого 26 грудня 2003 року приватним нотаріусом ОСОБА_4 не вчиняв. Таким чином вищезазначена постанова суперечать чинному законодавству та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та зазначив, що підставою для зупинення виконавчого провадження відносно боржника -ПАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» стало участь підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості встановленої Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». Проте, процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діяла до 1 січня 2013 року, що чітко передбачено п. 3.4 ст. 3 вищезазначеного Закону.

Статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження зупиняється у випадках, передбачених п. 15 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» до закінчення строку дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливо-енергетичного комплексу, визначеного Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливо-енергетичного комплексу», тобто передбачений обов'язок державного виконавця після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження (у даному випадку - закінчення терміну дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу), своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або заявою стягувача», що й було зроблено 04.01.2013р.

Тобто, вищезазначені норми чинного законодавства спростовують доводи позивача щодо неправомірності дій державного виконавця з приводу поновлення виконавчого провадження та доводять безпідставність вимог позивача щодо скасування постанови про поновлення виконавчого провадження від 04.01.2013р.

Крім того, виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом ОСОБА_4 26.12.2003 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3628, про стягнення з ВАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» (ПАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль») на користь ВАТ Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» грошового боргу у розмірі 101120,00 грн. відкритого постановою про відкриття виконавчого провадження від 02.04.2004р., відділом державної виконавчої служби Заводського районного управління юстиції. Пунктом 2 постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.04.04 боржнику було надано строк для добровільного виконання вимог виконавчому документу. Проте позивачем не було виконано вимоги вищезазначеної постанови, тому державним виконавцем правомірно було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 14 січня 2013р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.

Згідно вимог статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 17 зазначеного Закону передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону №606-V від 01.04.2004, чинній на час відкриття ВП № 34171097) державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Судом встановлено, що виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом ОСОБА_4 26.12.2003 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3628, про стягнення з ВАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» (ПАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль») на користь ВАТ Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» грошового боргу у розмірі 101120,00 грн. відкритого постановою про відкриття виконавчого провадження від 02.04.2004р., відділом державної виконавчої служби Заводського районного управління юстиції. Пунктом 2 постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.04.2004р. боржнику було надано строк для добровільного виконання вимог виконавчому документу.

11.10.2012 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, на підставі постанови в. о. начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області від 26.09.2012 року, прийнято до подальшого виконання виконавче провадження ВП № 34171097 щодо примусового виконання виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом ОСОБА_4 26.12.2003 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3628, про стягнення з ВАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» (ПАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль») на користь ВАТ Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» грошового боргу у мірі 101120,00 грн.

12.11.2012 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області винесено постанову про зупинення виконавчого провадження відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із внесенням 28 листопада 2005р. ПАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» до «Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості», відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

04.01.2013 року державним виконавцем відділу поновлено вказане виконавче провадження, шляхом винесення постанови про поновлення виконавчого провадження, яка направлена сторонам виконавчого провадження.

14.01.2013 року, через невиконання вимог виконавчого документу боржником у самостійному порядку, державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

При цьому вимоги позивача щодо захисту його прав в тому числі шляхом визнання незаконними (такими що суперечать чинному законодавства) дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, скасування постанови про поновлення виконавчого провадження від 04.01.2013р. та постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 14.01.2013р. - суд вважає безпідставними, які ґрунтуються на помилковому тлумаченні чинного законодавства з огляду на таке.

Суд звертає увагу позивача на те, що при вирішенні даного спору не ставиться під сумнів виконання даного виконавчого напису нотаріуса в цілому, оскільки при вирішенні даного спору, необхідно встановити чи не були порушенні позивачем строки передбачені для добровільного виконання вказаного напису.

Як вже було зазначено, виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом ОСОБА_4 26.12.2003 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3628, про стягнення з ВАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» (ПАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль») на користь ВАТ Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» грошового боргу у розмірі 101120,00 грн. було зупинено 12.11.2012р. відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом відсилочної норми закріпленої у Законі України «Про виконавче провадження» (п. 15 ч. 1 ст. 37) передбачено зупинення виконавчого провадження у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Імперативною нормою закріпленою у п. 3.7 ст. 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» зазначено, що на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 1 січня 2012 року, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Таким чином, підставою для зупинення виконавчого провадження відносно боржника-підприємства є участь підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості встановленої вказаним Законом. Між тим позивач, стверджує, що підставою для зупинення є лише факт внесення відповідного підприємства-боржника до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, що робить твердження позивача безпідставними.

Процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діяла до 1 січня 2013 року, що чітко передбачено п. 3.4 ст. 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», про що в адміністративному позові зазначає і сам позивач.

Частиною 2 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» чітко встановлено, що виконавче провадження зупиняється у випадках, передбачених п. 15 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» до закінчення строку дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливо-енергетичного комплексу, визначеного Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливо-енергетичного комплексу», тобто передбачений обов'язок державного виконавця після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження (у даному випадку - закінчення терміну дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу), своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або заявою стягувача», що й було зроблено державним виконавцем 04.01.2013р.

Тобто, вищезазначені норми чинного законодавства спростовують доводи позивача щодо неправомірності дій державного виконавця з приводу поновлення виконавчого провадження та доводять безпідставність вимог позивача щодо скасування постанови про поновлення виконавчого провадження від 04.01.2013р., тому що ч. 2 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає зупинення виконавчого провадження до виключення боржника з «Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості».

Також, суд звертає увагу на те, що постановою про відкриття виконавчого провадження від 02.04.2004р. боржнику було надано строк для добровільного виконання вимог виконавчого документу, та попереджено боржника щодо стягнення з останнього виконавчого збору у разі невиконання вимог виконавчого документу у наданий державним виконавцем строк.

Тож з огляду на те, що від дати відкриття виконавчого провадження до винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору минуло декілька років, необхідно погодитись, що вказаний строк є достатнім для узгодження дій позивача задля реалізації виконання вимог виконавчого документу, а виконання полягає в оформлені перерахування коштів.

За ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» єдиною та достатньою юридичною підставою для винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору є факт не виконання у встановлений для постійного виконання строк вимог виконавчого документу.

За змістом Закону України «Про виконавче провадження» - строки встановлюються у календарних днях, де строки мають процесуальний характер, а санкція за їх порушення - втрата можливості вчинити ту процесуальну дію, для вчинення якої встановлено цей строк.

Тобто, у разі пропуску боржником встановлено для самостійного виконання строку у державного виконавця не існує правових підстав ігнорувати та не виконувати імперативну норму ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», що знову ж таки спростовує доводи позивача щодо неправомірності винесення державним виконавцем постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 14.01.2013р.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль», поданого представником позивача ОСОБА_3 до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання дій такими, що суперечать чинному законодавству та скасування постанов - відмовити у повному обсязі.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений 09.04.2013 року.

Суддя Е.О. Юрков