Постанова № 30538305, 05.04.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2a-0770/3042/12

Ряд стат. звіту № 8.1.1

Код - 07

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2013 року місто Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд в особі :

головуючої судді - Калинич Я. М.

при секретарі судового засідання - Нагорна Л.І.

за участю сторін:

представника позивача - Буря О.О.,

представника відповідача 1 - не з'явився,

представника відповідача 2 - Ігнатенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді адміністративну справу за позовною заявою Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області ДПС до Приватного підприємства «Імекс - М»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрбудінвест» про визнання недійсним договору №09/2011 від 01.09.2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - суб'єкт владних повноважень Мукачівська об'єднана державна податкова інспекція Закарпатської області ДПС (далі - позивач, Мукачівська ОДПІ), звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватного підприємства «Імекс-М» (далі - відповідач-1, ПП «Імекс-М»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрбудінвест» (далі - відповідач-2, ТОВ «Компанія Укрбудінвест») про визнання недійсним договору № 09/2011 від 01.09.2011 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що в ході проведення перевірки відповідача-2 встановлено укладення договору на організацію постачання товарів № 09/2011 від 01.09.2011 р. між відповідачем-2 та ПП «Імекс-М», який не спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки товар за умовами даного договору не поставлявся, тому даний договір підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 203, ст. 215 ЦК України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги за обставин, викладених у позовній заяві, підтримав повністю, дав аналогічні пояснення та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача-1 у судове засідання не з'явився, проте подав суду заяву від 09.11.2012 р. про розгляд справи у відсутності представника ПП «Імекс-М», тому суд у відповідності до ч. 4. ст. 122 КАС України вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника ПП «Імекс-М» за наявними у матеріалах справи документами. Також представник відповідача-1 подав письмові заперечення проти позову, відповідно до яких позовні вимоги не визнано та зазначено, що спірний правочин укладений з ТОВ «Компанія Укрбудінвест» був спрямований на реальне настання правових наслідків. Крім того наголошено, що на момент звернення до суду Мукачівською ОДПІ з даним позовом у податкового органу були відсутні повноваження (компетенція) на звернення до суду з вимогою про визнання договору недійсним, оскільки пункт 11 ст. 10 Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» втратив чинність 12.08.2012 р. згідно п. 3 Закону України від 05.07.2012, №5083-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні».

Представник відповідача-2 у засіданні позовні вимоги не визнав з мотивів, викладених у запереченнях проти позову, пояснив, що договір № 09/2011 від 01.09.2011 р. укладений між ПП «Імекс-М» та ТОВ «Компанія Укрбудінвест» спрямований на реальне настання правових наслідків, що підтверджується поданими суду первинними документами, які складені у процесі здійснення відповідної господарської операції за спірним правочином. Також вказав, що згідно податкового законодавства органи державної податкової служби не вправі звертатися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину на підставі статей 203, 215 ЦК України, оскільки наведеними нормами не передбаченого такого правового наслідку визнання угоди недійсною як стягнення в доход держави коштів, одержаних за такою угодою. За наведених обставин представник відповідача-2 просив відмовити в задоволені позову повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного.

Підставою для звернення Мукачівської ОДПІ до суду з позовом про визнання недійсним договору № 09/2011 від 01.09.2011 р. в порядку ст. 215 ЦК України є те, що на забезпечення виконання умов даного договору ПП «Імекс-М» в період з 28-29.09.2011 року отримало кошти в сумі 12 млн. грн. від ТОВ «Компанія Укрбудінвест» у безготівковій формі шляхом переказу коштів на рахунок ПП «Імекс-М», однак товар від постачальника до покупця за даним договором не поставлявся. Натомість 28 вересня 2011 року між ПП «Будпостач-Закарпаття» та ТОВ «Компанія Укрбудінвест» був укладений інший договір купівлі-продажу товарів № 1, згідно яким і був поставлений товар.

Судом належними та допустимими доказами достовірно встановлено, що 01 вересня 2011 року між ПП «Імекс-М» (продавець) та ТОВ «Компанія Укрбудінвест» (покупець) було укладено договір на організацію постачання товарів № 09/2011 предметом якого є поставка будматеріалів необхідних для зведення об'єктів, що розміщені на території смт. Теребля Тячівського району. Згідно п. 5.1. цього Договору платежі за товар, що поставляється за цим Договором, виконуються на умовах передоплати у розмірі 12 000 000,00 грн.

Суд вважає, що укладення платниками податків такого договору не суперечить нормам чинного на момент існування спірних правовідносин законодавства України, а можливість укладення такого договору між суб'єктами господарювання прямо передбачена ст. 265 Господарського кодексу України та ст. 712 Цивільного кодексу України.

Настання реальних правових наслідків за результатами укладення та виконання спірного правочину відповідачами по справі підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме замовленнями ТОВ «Компанія Укрбудінвест» на поставку товарів виписаних ПП «Імекс-М», платіжними дорученнями, які підтверджують здійснення покупцем повної попередньої оплати за товар в розмір 12 000 000,00 грн. у відповідності до п. п. 5.1. оспореного договору, а також податковими накладними, які виписані постачальником ПП «Імекс-М» по першій події: зарахування коштів від покупця на банківський рахунок продавця, що відповідає п. 187.1. ст. 187 ПК України.

Позивачем не доведено факт недостовірності вказаних первинних документів, в той час як відповідно до ч. 1. ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З урахуванням приписів п. 5.2. оспореного договору № 09/2011 від 01.09.2011 р. (у разі не поставки товару продавець зобов'язаний повернути отриманий аванс покупцеві або іншим чином погасити боргове зобов'язання) та факту здійснення ТОВ «Компанія Укрбудінвест» авансових платежів за вказаним договором на користь ПП «Імекс-М» формується висновок, що у ПП «Імекс-М» виникли перед ТОВ «Компанія Укрбудінвест» боргові зобов'язання по поставці товару на суму авансових платежів у розмірі 12 000 000 грн.

Також судом встановлено, що 28 грудня 2011 року між відповідачем-2 (Новий боржник), ПП «Будпостач-Закарпаття» (Первісний боржник) та відповідачем-1 (Кредитор) було укладено договір про переведення боргу № 1, предметом якого є переведення з ПП «Будпостач-Закарпаття» на ТОВ «Компанія Укрбудінвест» грошове зобов'язання у розмірі 12 000 000 грн., що виникло в наслідок виконання договору безпроцентної позики № ПДФ 1 від 25.09.2011 р. Згідно п. 2 цього Договору перевід боргу за цією угодою спричинює виникнення нового зобов'язання у ТОВ «Компанія Укрбудінвест» перед ПП «Імекс-М» у сумі 12 000 000 грн.

Укладення суб'єктами господарювання договору даного виду не порушує Законів України, відповідає вимогам податкового законодавства, а також не суперечить інтересам держави і суспільства, його моральних засад, оскільки заміна боржника у зобов'язанні, тобто переведення боргу, прямо передбачена ст. 520 Цивільного кодексу України.

Вказане свідчить, що відповідачі - ПП «Імекс-М» та ТОВ «Компанія Укрбудінвест», мали однин до одного зустрічні однорідні вимоги в розмірі 12 млн. грн., які у відповідності до вимог статті 601 Цивільного кодексу України були зараховані згідно угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог 28.12.2011 р.

Так у матеріалах справи міститься довідка ДПС у Закарпатській області № 7/22-20/35705843 від 08.05.2012 р. на стор. 12 якої податковим органом встановлено, що за даними бухгалтерського обліку станом на 01.04.2012 року будь-яка заборгованість між ПП «Імекс-М» та ТОВ «Компанія Укрбудінвест», ПП «Імекс-М» та ПП «Будпостач-Закарпаття» відсутня.

Таким чином суд констатує, що в результаті укладення та виконання договору оспореного податковим органом відбулася зміна у структурі активів, зобов'язань та власного капіталу як відповідача-1 - ПП «Імекс-М», та і відповідача-2 - ТОВ «Компанія Укрбудінвест». Зазначене свідчить, що даний правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки визначальною ознакою реальної господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а тому в момент укладення договору сторонами було дотримано вимоги ст. 203 Цивільного кодексу України.

При цьому, суд звертає увагу на відсутність порушень вимог податкового законодавства з боку відповідачів щодо укладення та виконання спірного правочину, що підтверджується наявними у матеріалах справи актом перевірки Мукачівської ОДПІ Закарпатської області ДПС щодо проведення планової виїзної перевірки ТОВ «Компанія Укрбудінвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р.№ 1351/23-01/35095101 від 18.07.2012 р. та актом перевірки Мукачівської ОДПІ Закарпатської області ДПС про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Імекс-М» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 11.01.2009 р. по 11.01.2012 р. № 82/23-01/35705843 від 25.01.2012 р.

Поряд з цим, суд відхиляє посилання податкового органу на договір купівлі-продажу від 28.09.2011 р. укладеного між ПП «Будпостач-Закарпаття» та ТОВ «Компанія Укрбудінвест», як підставу для недійсності спірного правочину, оскільки відповідно до приписів ст.ст. 6, 627, 628 ЦК України платники податків є вільними у виборі своїх контрагентів в процесі здійснення господарської діяльності, тому уклавши договір із одним суб'єктом господарювання не позбавлені права укласти договір також виду із іншим суб'єктом господарювання. Укладення юридичними особами декілька однотипних договорів із різними суб'єктами господарювання не заборонено законодавством України.

Крім того суд зауважує, що матеріально-правовими підставами для даного позову Мукачівської ОДПІ, яка є суб'єктом владних повноважень, визначено п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» (функції державних податкових інспекцій).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України. З п. 5 ч. 4 ст. 50 цього Кодексу випливає, що юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами в адміністративній справі лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-XII «Про державну податкову службу в Україні», на який в позові посилається Мукачівська ОДПІ, було передбачено, що органи державної податкової служби можуть звертатись до судів із позовами про визнання угод недійсними та про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Однак, відповідно до п. 3 Закону України від 05.07.2012, №5083-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» (введений в дію 12.08.2012 р.) втратив чинність Закон України «Про державну податкову службу в Україні» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 6, ст. 37 із наступними змінами), крім частини четвертої статті 17, абзаців другого і третього частини другої статті 19, пунктів 1 і 2 частини першої статті 21 цього Закону, які втрачають чинність з дня набрання чинності Кримінальним процесуальним кодексом України.

Водночас, на час звернення податкового органу до суду з даним адміністративним позовом про визнання недійсним правочину та розгляду даної справи норми Податкового кодексу України, які встановлюють повноваження, функції, права та обов'язки органів державної податкової служби, також не передбачали таких повноважень податкового органу як звернення до суду з позовами про визнання угод недійсними.

Суд підкреслює, що наявність повноважень податкового органу на здійснення контролю у сфері оподаткування не дає право податковому органу на звернення до суду з позовами про визнання угод недійсними, оскільки такі повноваження відносяться до імперативних повноважень владного суб'єкту, які повинні бути чітко визначені нормами діючого законодавства.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що на час звернення Мукачівської ОДПІ Закарпатської області ДПС до суду з вимогою про визнання недійсним договору № 09/2011 від 01.09.2011 р., укладеного між відповідачами, у податкового органу були відсутні повноваження на звернення до суду з вказаними позовними вимогами, що є самодостатньою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Також суд вважає підставними та приймає до уваги посилання відповідачів на те, що навіть у період дії п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» органи державної податкової служби мали право звертатися до судів із позовами про визнання угод недійсними, з таким правовим наслідком як стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами.

Проте, правові норми, що стали матеріально-правовою підставою для звернення Мукачівської ОДПІ із даним адміністративним позовом, а саме ч. 5. ст. 203, ч. 1. ст. 215 передбачають такий правовий наслідок визнання договору недійсною як двостороння реституція між сторонами такого договору (ст. 216 ЦК України), натомість не передбачають такого правового наслідку визнання угоди недійсною як стягнення в доход держави коштів, одержаних за такою угодою.

А отже, у зв'язку з відсутністю у нормах статей 203, 215 ЦК України такого правового наслідку визнання угоди недійсною, як стягнення в доход держави коштів, одержаних за такою угодою, у органу державної податкової служби відсутні повноваження щодо визнання у судовому порядку угоди недійсною на підставі наведених правових норм.

Таку позицію займає Вищий адміністративний суд України у листі «Про деякі питання практики вирішення справ за участю органів державної податкової служби (за матеріалами справ, розглянутих Вищим адміністративним судом України у касаційному порядку)» № 982/13/13-09 від 06.07.2009 р.

За наведених обставин, позовні вимоги податкового органу суперечать вимогам законодавства та встановленим в судовому засіданні обставинам справи, що підтверджені належними доказами, в зв'язку з чим в задоволенні позову Мукачівській ОДПІ слід відмовити в повному обсязі.

Згідно ч. 5 ст. 94 КАС України та в зв'язку з відсутністю судових витрат відповідачів, судові витрати по справі не стягуються.

Керуючись статтями 9, 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області ДПС до Приватного підприємства «Імекс - М»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрбудінвест» про визнання недійсним договору №09/2011 від 01.09.2011 року - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд, який ухвалив постанову. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Я.М. Калинич