Ухвала суду № 30536393, 01.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" квітня 2013 р. м. Київ К-2619/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Браславській А.В.

за участю представників позивача - Волок Є.С., Стасюк Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2007

та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2007

у справі № А38/257-07(№ 22а-2844/07)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Інститут ДніпроВНІПІенергопром»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут ДніпроВНІПІенергопром» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська № 0002252200/0 від 17.11.2006, № 0002252200/1 від 12.12.2007, № 0002252200/2 від 13.02.2007, № 0002252200/3 від 24.04.2007.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2007, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2007, позов задоволено; скасовані спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів протиправності їх прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки ВАТ «Інститут ДніпроВНІПІенергопром» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 по 30.06.2006, складено акт №1743/23-3/04840748 від 02.11.2007, в якому зафіксовано порушення п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: не перерахувння в доход бюджету податку на прибуток іноземних юридичних осіб (нерезидентів) у сумі 183 922,36 грн. в момент виплати останнім роялті за укладеними між позивачем та нерезидентами України договорами про надання послуг з створення проектної продукції.

На підставі результатів вказаної перевірки та процедури адміністративного оскарження, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0002252200/0 від 17.11.2006, № 0002252200/1 від 12.12.2007, № 0002252200/2 від 13.02.2007, № 0002252200/3 від 24.04.2007 про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 551 757,08 грн., у т.ч.: 183 922,36 грн. основного платежу та 367 844,72 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також судами обох інстанцій встановлено, що 10.08.2004 між позивачем (виконавець) та ВАТ «Нуренерго» (замовник) укладено генеральний договір № 11-25 на виконання робіт по відновленню об'єкту електроенергетики, згідно умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з виконання робіт по відновленню енергооб'єктів на території Чеченської республіки.

Також за умовами цього договору передбачено, що обсяг робіт виконавця, їх вартість, строк їх виконання, якість робіт, наукові, технічні, економічні та інші вимоги до робіт визначаються відповідними додатковими угодами до договору №11-25 на виконання робіт по відновленню об'єкту електроенергетики від 10.08.2004.

В межах генерального договору №11-25 на виконання робіт по відновленню об'єкту електроенергетики від 10.08.2004, позивачем, як замовником, було укладено договори на створення та передачу проектної продукції з наступними виконавцями з Російської Федерації, які є нерезидентами:

- ТОВ «СпецСтройМонтаж» - договір №11-34 від 17.06.2005; договір №11-41 від 05.09.2005, договір №11-44 від 10.10.2005, договір №11-43 від 24.10.2005, договір №11-33 від 17.06.2005, договір №11-45 від 19.10.2005;

- ТОВ СГП «ЭТРЭК-м»- договір №11-26 від 21.09.2004, №11-32 від 21.02.2005;

- ТОВ «Роспроектспецтсрой» - договір №156 від 08.10.2004;

- ТОВ «ПромИнТех» - договір №11-31 від 10.03.2005;

- ТОВ «Фірма «Даймохк-2» - договір №11-27 від 24.09.2004.

Умовами цих договорів передбачено, що технічна документація виконана виконавцем за цими договорами може використовуватись замовником лише при будівництві та експлуатації передбаченого цими договорами об'єкту та не може використовуватись на інших об'єктах, використання проектної продукції здійснюється замовником протягом двох років з моменту передання її замовнику, використання проектної продукції після закінчення зазначеного терміну можливо тільки після письмового підтвердження виконавця. Крім цього умовами цих договорів передбачено, що замовнику не передаються права власності на розроблену відповідно до договорів проектну продукцію, виконавець розглядається у якості автора та власника розроблених ним документів за цими договорами та зберігає за собою усі діючі юридичні права, у тому числі, право використовувати креслення, розрахунки та іншу документацію, підготовлену за цими договорами, у якості аналога під час розробки проектної продукції по іншим договорам (п. п. 1.4, 1.5 вищезазначених договорів).

Також судами з підтвердженням матеріалів було встановлено, що 19.12.2006 між позивачем та ТОВ «СпецСтройМонтаж» (договори №11-34 від 17.06.2005, №11-41 від 05.09.2005, №11-44 від 10.10.2005, №11-43 від 24.10.2005, №11-33 від 17.06.2005, №11-45 від 19.10.2005), ТОВ СГП «ЭТРЭК-м» (договори №11-26 від 21.09.2004 №11-32 від 21.02.2005), ТОВ «Роспроектспецтсрой» (договір №156 від 08.10.2004), ТОВ «ПромИнТех» (договір №11-31 від 10.03.2005), ТОВ «Фірма «Даймохк-2» (договір №11-27 від 24.09.2004) були укладені додаткові угоди до раніше укладених договорів на створення та передачу проектної продукції, якими з раніше укладених договорів були виключені п.1.4. та п.1.5, як помилково включені до умов договорів, та сторони домовились, що замовнику (позивачу) передаються усі права власності на розроблену виконавцями (нерезидентами) проектну документацію, замовник має право використовувати отриману за цими договорами технічну документацію і іншу продукцію будь-яким способом, у тому числі передавати, продавати цю проекту продукцію третім особам, дозволяти чи забороняти її використання, використовувати її на власний розсуд, у тому числі при розробці проектної продукції для третіх осіб.

Факт виконання вказаних вище договорів судами встановлено з підтвердженням матеріалів справи. Також було встановлено, що отримана позивачем від контрагентів-нерезидентів проектна продукція була в подальшому відчужена позивачем на користь генерального замовника за генеральним договором №11-25 на виконання робіт по відновленню об'єкту електроенергетики від 10.08.2004 - ВАТ «Нуренерго».

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» роялті - платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау). Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Судами обох інстанцій вірно встановлено, що плата здійснена позивачем контрагентам (нерезидентам) за договорами на створення та передачу проектної продукції не є роялті у розумінні п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки укладені між позивачем, як замовником, та контрагентами (нерезидентами) договори на створення та передачу проектної продукції є субпідрядними договорами до генерального замовника за генеральним договором №11-25 на виконання робіт по відновленню об'єкту електроенергетики від 10.08.2004 і контрагенти (нерезиденти) таким чином залучались позивачем для виконання частини робіт за генеральним договором №11-25 на виконання робіт по відновленню об'єкту електроенергетики від 10.08.2004, який було укладено між позивачем та ЗАТ «Нуренерго» і у відповідача були відсутні правові підстави для визначення податкового зобов'язання позивача з податку на прибуток іноземних юридичних осіб.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно наявної у справі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.02.2013, витягу з Протоколу рішення зборів засновників від 26.03.2012 створено Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ» шляхом перетворення Відкритого акціонерного товариства «Інститут ДніпроВНІПІенергопром».

На підставі ст. 55 КАС України суд касаційної інстанції вважає за необхідне допустити по даній справі заміну позивача - Відкритого акціонерного товариства «Інститут ДніпроВНІПІенергопром» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі позивача - Відкритого акціонерного товариства «Інститут ДніпроВНІПІенергопром» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ».

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2007 та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний