Ухвала суду № 30536342, 14.02.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2013 р. справа № 2а/0470/527/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Шкуропадської В.М.

представників сторін:

позивача : - ОСОБА_2

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області та Міністерства екології та природних ресурсів України

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 р. у справі № 2а/0470/527/11

за позовом ОСОБА_2

до Міністерства екології та природних ресурсів України

про визнання неправомірним та скасування наказу № 1389-о від 31.12.2010 року, поновлення на роботі, скасування запису в трудовій книжці, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2) звернувся до Міністерства екології та природних ресурсів України з адміністративним позовом, в якому просив (з урахуванням уточнень позовних вимог, а. с.203-208):

- визнати неправомірним та скасувати повністю наказ № 1389-о від 31.12.2010 р. «Про звільнення ОСОБА_2», як рішення суб'єкта владних повноважень;

- поновити ОСОБА_2 на роботі:

- скасувати запис про звільнення у трудовій книжці ОСОБА_2;

- зобов'язати відповідача виплатити середній заробіток т вимушений прогул за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2012 р. в сумі 67 294,50 грн. одноразово;

- зобов'язати відповідача виплатити за весь період щорічну матеріальну допомогу у сумі 4 940 грн. одноразово.

Ухвалою Дніпропетровського окружною адміністративного суду від 25.02.2011 р. залучено другого відповідача у справі: Державне управління охорони навколишнього природною середовища в Дніпропетровський області (а. с.71).

Позов обґрунтовано тим, що міністр Міністерства екології та природних ресурсів України видав наказ № 1389-о від 31.12.2010 р. «Про звільнення ОСОБА_2», відповідно до якого звільнено ОСОБА_2 з посади першого заступника начальника Державного управління охорони навколишнього природною середовища в Дніпропетровський області Міністерства екології та природних ресурсів на підставі положень п.2 ст.40 КЗпП України з огляду на наявність наказу № 1350-о від 15 грудня 2010 р., яким позивача визнано таким, що не відповідає займаній посаді за результатами атестації. Позивач вважає, що відповідач здійснив підміну норми «невідповідність працівника займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації», яка регламентована п.2 ст.40 КЗпП України, на яку відповідач посилається в наказі на «невідповідність працівника займаній посаді за результатами атестації» . Наказ № 1350-о від 15.12.2010 р. скасовано рішенням суду. Крім того, оскаржуваний наказ № 1389-о від 31.12.2010р. «Про звільнення ОСОБА_2» виданий органом, який не був зареєстрований у Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наказ не засвідчений гербовою печаткою Міністерства екології та природних ресурсів України. Позивач вважає, що внаслідок протиправного його звільнення підлягає виплаті на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2012 р. у загальному розмірі 67294,50 грн. та неодержана ним щорічна матеріальна допомога у сумі 4940 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 р. у справі № 2а/0470/527/11 вищевказаний адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано наказ «Про звільнення ОСОБА_2» від 31.12,2010 р. № 1389-о;

- поновлено ОСОБА_2 на посаді першого заступника начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області;

- стягнуто з Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 67790,38 грн. без урахування податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів;

- в іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

Постанову суду мотивовано наявністю рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2012 р., яким змінено постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2012 р. по справі № 2а/0470/64/11 та визнано протиправним і скасовано наказ Міністерства екології та природних ресурсів України №1350-0 від 15.12.2010 р. в частині висновків щодо невідповідності займаній посаді ОСОБА_2, що став підставою для звільнення позивача.

Не погодившись з постановою суду, Міністерством екології та природних ресурсів України подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 р. у справі №2а/0470/527/11, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не врахував невиконання позивачем під час знаходження на посаді своїх посадових обов'язків, висновку атестаційної комісії.

Також Державним управлінням охорони навколишнього природною середовища в Дніпропетровський області подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 р. у справі № 2а/0470/527/11, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що наказ Мінприроди № 1350-о скасовано за невідповідністю процедурі проведення атестації та помилок при винесенні наказу (за формальних ознак), при цьому висновки атестаційної комісії про невідповідність займаній посаді першого заступника начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області ОСОБА_2 залишаються дійсними і повинні бути взятими судом до уваги; судом першої інстанції не надано оцінки щодо легітимності наказу Міністерства від 31.12.2010 р. № 1389-о; суд першої інстанції не зазначив щодо яких саме позовних вимог вийшов за межі, тому зміст постанови суду не відповідає суті задоволених вимог; судом першої інстанції не враховано, що з 08.06.2011 р. позивачем досягнуто шестидесятирічного віку, тому відповідно до ст.23 Закону України «Про державну службу» державна служба ОСОБА_2 припиняється.

ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначаючи, що судом першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно досліджені усі письмові докази надані відповідачем по даній справі, які підтверджують встановлені в процесі проведення перевірки виявлені порушення з боку позивача; будь-яких доказів, що можуть бути підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції позивачем в апеляційній скарзі не наведено.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники заявників апеляційної скарги. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, виходячи з приписів ч.4 ст. 196 КАС України, нез'явлення в судове засідання представників не перешкоджає розгляду скарги.

Позивач в судовому засіданні апеляційної інстанції надав пояснення та заперечення щодо доводів апеляційних скарг, просив залишити постанову суду без змін.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 з 02.10.2008 р. по 31.12.2010 р. займав посаду першого заступника начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області (далі - ДУ в Дніпропетровській області), що відносилась до номенклатури Міністерства екології та природних ресурсів України, яке утворено Указом Президента України від 09.12.2010 р. № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», реорганізувавши Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.

При цьому, згідно правовстановлюючих документів (свідоцтва про держреєстрацію, а.с.90) та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а. с.118) державна реєстрація Міністерства екології та природних ресурсів України проведена 16.02.2011 р.

Водночас, матеріали справи свідчать про те, що саме наказом Міністерства екології та природних ресурсів України (далі - Мінприроди) від 31.12.2010 р. № 1389-о ОСОБА_2 звільнено з посади першого заступника начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області, як такого, що не відповідає займаній посаді за п.2 ст.40 Кодексу законів про працю України (а. с.7, 46).

Згідно ч.4 ст.25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 р. № 755-IV (в редакції, що діяла на дату держреєстрації Мінприроди) дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.

Відповідно до ст.80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Тобто будь-яка організація набуває прав та обов'язків з моменту внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи.

Наведене свідчить про відсутність у Мінприроди права (правоздатності і дієздатності) щодо прийняття наказу від 31.12.2010 р. № 1389-о, виданого до проведення державної реєстрації Мінприроди.

Як вбачається з даного наказу, підставою для звільнення позивача стали наступні документи: наказ Мінприроди від 15.12.2010 р. № 1350-о, листи Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області від 22.12.2010р. № 344, від 27.12.2010 № 1-2177-1, Акт щодо відмови від запропонованої посади від 22.12.2010 р.

Так, у грудні 2010 р. відповідно до вимог Положення про проведення атестації державних службовців», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 № 1922 (далі - Положення), атестаційною комісією Міністерства охорони навколишнього природного середовища України було проведено атестацію першого заступника начальника ДУ в Дніпропетровській області ОСОБА_2, за результатами якої першого заступника начальника ДУ в Дніпропетровській області визнано таким, що не відповідає займаній посаді та рекомендовано начальнику ДУ в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_2 на іншу посаду за його згодою (а. с.195).

Згідно п.12 Положення у разі прийняття рішення про невідповідність державного службовця займаній посаді комісія рекомендує керівникові перевести цього державного службовця за його згодою на іншу посаду, що відповідає його професійному рівню, або звільнити із займаної посади.

Державний службовець, визнаний за результатами атестації таким, що не відповідає займаній посаді, звільняється з роботи відповідно до пункту 2 статті 40 Кодексу законів про працю України (п.20 Положення).

Згідно п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч.2 ст.40 КЗпП України).

Листом ДУ в Дніпропетровській області від 22.12.2010 р. № 344, з посиланням на наказ Мінприроди від 15.12.2010 р. № 1350-о, позивачу запропоновано вакантну посаду в ДУ в Дніпропетровській області: провідний спеціаліст відділу кадрів, планування та загальних питань (а. с.193).

Листом ДУ в Дніпропетровській області від 27.12.2010 р. № 1-2177-1 повідомлено Мінприроди про те, що 22.12.2010 р. ОСОБА_2 направлено лист, яким запропоновано наявну вакантну посаду в ДУ в Дніпропетровській області, проте, позивач від підпису про отримання такого листа відмовився, про що складено відповідний акт. У даному листі також начальник ДУ в Дніпропетровській області звертався із проханням до Міністра екології та природних ресурсів України розглянути питання щодо звільнення ОСОБА_2 із займаної посади, оскільки від нього негативної чи позитивної відповіді стосовно запропонованої посади не надійшло (а. с.57).

15.12.2010 р. Мінприроди № 1350-о прийнято наказ, відповідно до якого за результатами атестації визнано таким, що не відповідає займаній посаді перший заступник начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області ОСОБА_2 (а. с.45).

Матеріали справи містять постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2012 р. по справі № 2а/0470/64/11, якою визнано нечинним вищевказаний наказ № 1350-о від 15.12.2010 р. (а. с.124-131), і яка постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2012 р. по справі №2а/0470/64/11 змінена шляхом наступного викладення її резолютивної частини: «Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства екології та природних ресурсів України №1350-о від 15 грудня 2010 р. в частині висновків щодо невідповідності займаній посаді першого заступника начальника Державною управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області ОСОБА_2» (а. с.158, 159).

За приписами ч.5 ст.254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Отже, судове рішення, яким з певних підстав визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства екології та природних ресурсів України № 1350-о від 15 грудня 2010 р. в частині висновків щодо невідповідності ОСОБА_2 займаній посаді першого заступника начальника ДУ в Дніпропетровській області, набрало законної сили.

Доказів скасування вищевказаних судових рішень за результатами касаційного провадження матеріали справи не містять.

Відповідачами не заперечується, що на час розгляду справи, посада першого заступника начальника ДУ в Дніпропетровській області не скорочена і є у штаті управління.

Посилання скаржника (відповідача-2) на те, що наказ № 1350-о скасовано за невідповідністю процедурі проведення атестації та помилок при винесенні наказу (за формальних ознак), при цьому висновки атестаційної комісії про невідповідність займаній посаді першого заступника начальника ДУ в Дніпропетровській області ОСОБА_2 залишаються дійсними і повинні були взятими судом до уваги, колегією суддів відхиляються, оскільки даний наказ в частині висновків щодо невідповідності позивача займаній посаді є скасованим судовим рішення, яке набрало законної сили, а відповідно до ч.2 ст.14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, не потребують доказування обставини встановлені судовими рішеннями у справі № 2а/0470/64/11 щодо неправомірності наказу № 1350-о від 15.12.2010р., на підставі якого відповідачем-1 прийнято наказ від 31.12.2010 р. № 1389-о про звільнення ОСОБА_2, що, в свою чергу, свідчить і про наявність підстав для визнання протиправним та скасування останнього.

Також вищенаведене свідчить про відсутність необхідності надання судом оцінки щодо легітимності наказу Міністерства від 31.12.2010 р. № 1389-о (стосовно наявності у призначеного міністром Мінприроди ОСОБА_3 повноважень щодо підписання даного наказу), на ненадання якої посилається відповідач-2 в апеляційній скарзі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає цілком обґрунтованим задоволення судом першої інтонації позовних вимог ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу відповідача-1 від 31.12.2010 р. № 1389-о про звільнення ОСОБА_2

Посилання скаржника (відповідача-1) на те, що актом ревізії фінансово-господарської діяльності Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області за період з 01.01.2008 р. по 30.09.2009 р. від 27.11.2009 р. №07-23/131, складеним Контрольно-ревізійним управлінням в Дніпропетровській області, встановлено фінансові порушення вчинені ОСОБА_2 на суму 11334 грн., з чого відповідачем-1 зроблено висновок про халатність дій позивача, який на час відсутності начальника ДУ в Дніпропетровській області виконував його обов'язки при підписанні та складанні кошторисної документації та актів виконаних робіт за державні кошти і яким були невірно застосовані ресурсні елементно-кошторисні норми, а також посилання на те, що листом ДУ в Дніпропетровській області від 18.01.2010 р. № 1-38-1-1 Мінприроди повідомлено про відсутність ОСОБА_2 у робочий час на робочому місці 18.01.2010р. без вагомих причин і без повідомлення керівництва, в результаті чого був складений відповідний акт, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що підставою для звільнення були не вищевказані обставини, а встановлення невідповідності позивача займаній посаді за результатами проведеної атестації.

З огляду на обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо незаконного звільнення позивача за наказом Мінприроди від 31.12.2010 р. № 1389-о, колегія суддів вважає правомірним задоволення вказаним судом позовних вимог ОСОБА_2 щодо поновлення на роботі, оскільки згідно ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При цьому, суд першої інстанції, скориставшись правом, наданим ч.2 ст.11 КАС України, правомірно вийшов за межі позовних вимог, поновивши ОСОБА_2 не «на роботі» (як зазначено у позовних вимогах), а на посаді першого заступника начальника ДУ в Дніпропетровській області, що відповідає положенням вищенаведеної ч.1 ст.235 КЗпП України і спростовує доводи скаржника (відповідача-2) про те, що суд першої інстанції не зазначив щодо яких саме позовних вимог вийшов за межі.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача виплатити середній заробіток за вимушений прогул за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2012 р. в сумі 67 294,50 грн. одноразово, то суд першої інстанції обґрунтовано застосував ч.2 ст.235 КЗпП України, відповідно до якої при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Також, застосувавши положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100, приписи листа Мінпраці від 25.08.2010 р. за № 9111/0/14-10/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2011 рік», суд першої інстанції встановив, що сума неотриманої позивачем заробітної плати за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню, становить 67 790,38 грн.

Порядок розрахунку, застосований судом першої інстанції, відповідачами не спростовується.

Водночас, відповідач-2 зазначає, що судом першої інстанції не враховано досягнення позивачем 08.06.2011 р. шестидесятирічного віку, з настанням якого відповідно до ст.23 Закону України «Про державну службу» державна служба ОСОБА_2 повинна бути припинена, та, в зв'язку з цим, з розрахунку недоотриманої позивачем заробітної плати необхідно виключити відрізок періоду з дати досягнення позивачем граничного віку перебування на державній службі, а саме: 60-ти років.

Дійсно, згідно ст.23 Закону України «Про державну службу» від 16.12.93 р. № 3723-XII (в редакції, чинній саме на момент виникнення спірних правовідносин) граничний вік перебування на державній службі становить 60 років для чоловіків і 55 років для жінок. У разі необхідності керівник державного органу за погодженням з керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері державної служби може продовжити термін перебування на державній службі, але не більш як на п'ять років. Слід зазначити, що на час прийняття судом першої інстанції рішення по справі граничний вік перебування на державній службі змінено.

Проте, наведені доводи скаржника колегія суддів не бере до уваги, оскільки предметом даного спору є правомірність наказу про звільнення ОСОБА_2, який передував у часі досягненню позивачем граничного віку перебування на державній службі, а доводи про необхідність припинення державної служби позивача в зв'язку з досягненням граничного віку останнім знаходяться поза межами даного спору.

Стосовно позовних вимог, у задоволенні яких судом першої інстанції відмовлено, колегія суддів зазначає:

Пунктом 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 р. № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.93 р. за № 110, передбачений порядок внесення запису про недійсність запису про звільнення (у разі незаконного звільнення) і про поновлення на попередній роботі.

Отже, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог про скасування запису про звільнення у трудовій книжці ОСОБА_2, зазначивши, що після набрання даним судовим рішенням законної сили, у порядку його виконання, відповідні виправлення у трудовій книжці здійснюються за місцем роботи.

Також колегія суддів вважає правомірною відмову суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача-1 виплатити позивачу за весь період щорічну матеріальну допомогу у сумі 4940 грн. одноразово, оскільки з положень ст.ст.33, 35 Закону України «Про державну службу» та п.2 Постанови КМУ «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» вбачається, що виплата допомоги для оздоровлення у розмірі посадовою окладу проводиться у разі перебування державного службовця у відпустці, за наявності згоди керівництва, і не включається до розрахунку середнього заробітку.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 р. у справі № 2а/0470/527/11, і про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг Мінприроди та ДУ в Дніпропетровській області.

З огляду на вищевикладене, судова колегія не вбачає підстав для застосування ст. 202 КАС України, вважає, що підстав для скасування постанови суду першої інстанції в даній справі, немає.

Керуючись ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст..206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Міністерства екології та природних ресурсів України та Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровський області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 р. у справі № 2а/0470/527/11 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 р. у справі № 2а/0470/527/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко