Ухвала суду № 30536339, 14.02.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2013 р. справа № 2а-0470/8192/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Шкуропадської В.М.

представників сторін:

позивача : - Приходько О.І. дов. від 30.07.12р.; Федько О.Г. директор;

відповідача: - Федорова А.Б. дов. від 13.06.12р. №11696/10/10-051;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 р. у справі № 2а-0470/8192/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Будвироби"

до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство Будвироби" (далі - ТОВ "Підприємство Будвироби", Товариство) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (з урахуванням уточнень позовних вимог, т.2, а. с.6) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Лівобережна МДПІ):

- № 0103962301 від 23.05.2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток на суму 892 333 грн., в тому числі 808 692 грн. за основним платежем та 83641 грн. за нарахованими штрафними санкціями;

- № 0103552301 від 02.03.2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на суму 537 375,50 грн., в тому числі 429 886 грн. за основним платежем та 107 471,50 грн. за нарахованими штрафними санкціями, винесене на підставі акту № 531/23/20248512 від 06.02.2012 р.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем в результаті перевірки позивачу донараховано податок на прибуток на суму 808 692,00 грн. та податкове зобов'язання з ПДВ на суму 537 357,50 грн. Проте, дані донарахування є незаконними, оскільки податковим органом помилково зроблені висновки, що придбані позивачем послуги не були використані Товариством у своїй господарській діяльності. Отримані послуги призначались саме для їх використання позивачем в своїй господарській діяльності, а тому позивач мав право відносити до валових витрат суми цих операцій та до податкового кредиту суми ПДВ.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 р. у справі № 2а-0470/8192/12 (суддя Врона В. О.) вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що позивач правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку та отриманих податкових накладних в деклараціях з ПДВ відобразив податковий кредит на суму ПДВ, сплаченого постачальникам послуг, а також суму валових витрат за отримані послуги. При цьому, фактичність виконання договорів надання маркетингових послуг підтверджується первинними документами: договорами надання послуг та завданнями до них, актами приймання-передачі робіт по договорам про надання послуг, податковими накладними. Акти приймання-передачі наданих послуг повністю відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

З зазначеною постановою суду не погодилась Лівобережна МДПІ, якою подано апеляційну скаргу, скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 р. у справі № 2а-0470/8192/12, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не звернув уваги на відсутність економічної вигоди для позивача від укладених угод та штучне створення податкового кредиту, що є єдиною ціллю позивача при укладенні угоди.

ТОВ "Підприємство Будвироби" проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважаючи, що Дніпропетровський окружний адміністративний суд правильно встановив всі обставини справи та ухвалив 20.08.2012 р. постанову по справі № 2а-0470/8192/12 з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Представники сторін в судовому засіданні апеляційної інстанції надали пояснення та заперечення щодо аргументів апеляційної скарги, підтримали визначені позиції сторін по суті спірних питань.

Відповідно до наявних матеріалів справи, обставини, пов'язані з проведенням Лівобережною МДПІ документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Підприємство Будвироби" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.09.2011 р. (акт перевірки № 531/23/20248512 від 06 лютого 2012 р., т.1, а. с.57-123), встановлені під час цих перевірок порушення вимог п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», зміст цих порушень та зміст прийнятих на підставі вказаних актів перевірок спірних податкових повідомлень-рішень (з урахуванням часткового задоволення рішенням Державної податкової служби у Дніпропетровській області про результати розгляду скарги від 22.05.2012 р. № 11076/10/10-014, т.1, а. с.134-137) відображені в постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Спір між сторонами щодо арифметичних обрахунків відсутній.

Спірним є питання щодо висновків відповідача про неправомірність віднесення до складу валових витрат Товариства витрат з придбання у контрагентів послуг згідно нікчемних правочинів, і про неправомірність в зв'язку з цим віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбаних послуг.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Лівобережної МДПІ не підлягає задоволенню з таких підстав:

Як свідчать матеріали справи, у період, що перевірявся, ТОВ «Підприємство Будвироби» (Замовник) укладено договори надання послуг з:

- ТОВ «ВП «Вторзаготметал» (Виконавець) від 10.01.2009 р. № 10/01-09 (т.1, а. с.155-157) та від 28.01.2008 р. № 28/01 (т.1, а. с.151-154),

- ТОВ «Доміно-201011» (Виконавець) від 29.12.2010 р. № 29/12 (т.1, а. с.174, 175).

При цьому, в подальшому ТОВ «ВП «Вторзаготметал» укладений договір №0102-10 від 01.07.2010 р. переводу боргу з ТОВ «Метал-Виви», за умовами якого останнє стало новим боржником у виконанні зобов'язань за договорами від 10.01.2009 р. № 10/01-09 та від 28.01.2008 р. №28/01 щодо надання послуг позивачу (т.1, а. с.162-164).

ТОВ «Метал-Виви», в свою чергу, укладений договір переводу боргу № 01-07-10 від 01.07.2010 р. з ПП «Евромет-Н», за умовами якого останнє стало новим боржником у виконанні зобов'язань за договорами від 10.01.2009 р. № 10/01-09 та від 28.01.2008 р. №28/01 щодо надання послуг позивачу (т.1, а. с.165-167); ПП «Евромет-Н» уклало договір переводу боргу за вказаними договорами з ТОВ «Сігма-Імпекс» № 01/09 від 01.09.2010 р. (т.1, а. с.168-170); ТОВ «Сігма-Імпекс» уклало договір переводу боргу за вказаними договорами з ПП «Жовтневий Цветмет» № 11/01-10 від 01.11.2010 р. (т.1, а. с.171-173).

Згідно умов договорів від 28.01.2008 р. № 28/01 та від 29.12.2010 р. № 29/12 Замовник доручає і оплачує Виконавцю послуги з проведення пошуку Покупців/Продавців для закупівлі/збиту товару Замовником, створення необхідних умов для укладення останнім договорів купівлі-продажу товару з Продавцем/Покупцем, а також, у випадку необхідності, укладати договір від імені Замовника, у відповідності до завдання останнього (письмового чи усного). Згідно умов договору від 10.01.2009 р. № 10/01-09 Замовник, крім зазначеного, також доручив Виконавцю здійснити аналіз комерційної ефективності проведених раніш угод, та здійснювати маркетингове супроводження договорів тощо.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі - Закон № 334) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 Закону Україна «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97 (далі - Закон № 168) встановлено заборону на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому ст.9 Закону № 168.

Згідно пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті Закону № 168 про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача статусу платника ПДВ на момент здійснення господарської операції, суду не надані.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки Товариство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, що свідчать про реальність господарської операції, а саме: акти приймання-здачі виконаних робіт, завдання, податкові накладні (т.1, а. с.159, 160, 158, 177-249).

Також акт перевірки не містить доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Відсутність таких порушень підтверджується і актом попередньої планової виїзної перевірки від 14.10.2009 р. Товариства за період з 01.01.2008 р. по 30.06.2009 р. (т.1, а. с.28-56).

Використання у господарській діяльності отриманих Товариством послуг підтверджується подальшим укладенням позивачем договорів купівлі-продажу лома чорних металів з підприємствами, зокрема з ТОВ ПФК «Прометей», ТОВ «УкрМет», ВАТ «Коминмет», ТОВ «Неометпром», ВАТ «Бром», ПАТ «Ніжинський дослідно-механічний завод», ТОВ «Донмет».

Позиція скаржника ґрунтується на тому, що з вищевказаними підприємства позивачем господарські операції з продажу вже проводились, внаслідок чого податковим органом зроблено висновок, що єдиною метою укладення зазначених угод є штучне створення податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, зроблено без врахування специфіки діяльності в сфері металолому та звичаїв ділового обороту.

Проте, з вищенаведених умов договорів надання послуг не вбачається умови щодо обов'язкового пошуку саме нових покупців/продавців товару.

До того ж, податковим органом не надано суду доказів недійсності договорів, використання придбаних послуг у неоподатковуваних операціях.

Щодо посилань скаржника на нікчемність правочинів, то проаналізувавши норми Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.

Як зазначено вище, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсними вищевказані правочини.

Норми закону, якими би прямо встановлювалась нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, скаржником не наведена.

Стаття 203 ЦК України, на яку посилається скаржник, як на підставу для нікчемності вищевказаних правочинів, містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину і не містить «прямого» положення про те, що наслідком недодержання саме цих вимог може бути нікчемність правочину.

Також хибним є посилання на ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки даною нормою передбачені підстави недійсності правочину, а не його нікчемності.

При цьому, жодною нормою законодавства України не передбачався обов'язок платників податків - одержувачів товарів (послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо. Тим більш, що статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правомірним задоволення позовних вимог судом першої інстанції щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача № 0103962301 від 23.05.2012 р., яким Товариству донараховано суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 892 333 грн., в тому числі 808 692 грн. за основним платежем та 83641 грн. за нарахованими штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а. с.138) та № 0103552301 від 02.03.2012 р., яким Товариству донараховано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 537375,50 грн., в тому числі 429 886 грн. за основним платежем та 107 471,50 грн. за нарахованими штрафними (фінансові) санкціями (т.1, а. с.125).

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.196, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 р. у справі № 2а-0470/8192/12 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012р. у справі № 2а-0470/8192/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко