Ухвала суду № 30536221, 24.01.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2013 р. справа № 2а-0870/8000/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

без представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група " Лідер"

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 р. у справі № 2а-0870/8000/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група " Лідер"

до Пологівської міжрайонної Державної податкової інспекції Запорізької області

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова група "Лідер" (далі - ТОВ ТГ «Лідер», Товариство) звернулось з адміністративним позовом до Запорізького окружного адміністративного суду, в якому просило:

- визнати недійсним податкові повідомлення-рішення Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області (далі - Пологівська МДПІ) №0000042301/0 від 22 лютого 2011 року з податку на прибуток підприємств, № 0000091702/0 від 22 лютого 2011 року з податку з доходів фізичних осіб та № 0000052301/0 від 22 лютого 2011 року з податку на додану вартість на загальну суму грошового зобов'язання у розмірі 230 674,49 грн.;

- зобов'язати відповідача прийняти уточнюючі розрахунки з податку на прибуток підприємств за період, що перевірявся.

Позов обґрунтовано правомірністю формування Товариством валових доходів та валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту у періоді, що перевірявся, правомірність надання соціальної пільги працівникам ТОВ ТГ «Лідер».

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 р. у справі № 2а-0870/8000/11 (суддя Татаринов Д. В.) у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано тим, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг (товарів) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту. Понесені позивачем витрати не обумовлюють отримання ним економічної вигоди, якою характеризується будь-яка господарська діяльність.

Не погодившись з постановою суду, ТОВ ТГ "Лідер" подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 р. у справі № 2а-0870/8000/11 про відмову у задоволенні позовних вимог в частині:

- визнати недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000042301/0 від 22.02.11 з податку на прибуток підприємств, податкового повідомлення-рішення № 0000052301/0 від 22.02.11 з податку на додану вартість, на загальну суму грошового зобов'язання у розмірі 227923,75 грн., про зобов'язання вчинити певні дії, в частині прийняття уточнюючого розрахунку з податку на прибуток підприємств за період, що перевірявся,

- постановити нове рішення, яким визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000042301/0 від 22.02.11 з податку на прибуток підприємств, податкове

повідомлення-рішення № 0000052301/0 від 22.02.11 з податку на додану вартість, на

загальну суму грошового зобов'язання у розмірі 227 923,75 грн.; зобов'язати відповідача

прийняти уточнюючі розрахунку з податку на прибуток підприємств за період, що

перевірявся.

Скаржник вважає, що суд не звернув уваги на відсутність в законодавстві переліку документів, якими б підтверджувались витрати по договору про надання послуг з розширення ринку збуту та збільшення обсягу продажу алкогольних напоїв. Також судом не звернуто уваги на ненадання відповідачем доказів на підтвердження того, що результати отриманих послуг не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Пологівська МДПІ проти задоволення апеляційної скарги заперечує, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржено постанови суду першої інстанції.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, виходячи з приписів ч.4 ст. 196 КАС України нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, Пологівською МДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ ТГ «Лідер» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.09.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.09.2010 р., за результатами якої складено акт № 12/2301/36204621 від 08.02.2011 р. (т.1, а.с.26-69).

22.02.2011 р. на підставі вказаного акту Пологівською МДПІ винесені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем до суду:

- № 0000042301/0, яким Товариству донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 177 203,75 грн., у т. ч. за основним платежем - 141 763 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 35 440,75 грн. (т.1, а. с.22);

- № 0000052301/0, яким Товариству донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 54 731,25 грн., у т. ч. за основним платежем - 43 785 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10 946,25 грн. (т.1, а. с.24);

- № 0000091702/0, яким Товариству донараховано податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 2 750,74 грн., у т. ч. за основним платежем - 2200,59 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 550,15 грн. (т.1, а. с.23).

До податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 177 203,75 грн., визначеного у податковому повідомленні-рішенні № 0000042301/0, входять такі порушення:

1. Щодо формування валових доходів:

За 3 квартал 2009 року Товариством до складу валового доходу не включені доходи від реалізації продукції на суму 149 700,82 грн. без ПДВ, про що свідчать дані декларації з податку на прибуток та розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року від 21.12.2009 р. за № 19935.

ТОВ ТГ «Лідер» у липні 2009 року реалізовано горілку в асортименті ТОВ «Перший Івано-франківський лікеро-горілчаний завод» на суму 179 640,98 грн. з ПДВ згідно з податковою накладною № 16170 від 17.07.2009 р.

До складу валових доходів суму реалізації без ПДВ 149700,82 грн. та до складу податкових зобов'язань суму ПДВ 29940,16 грн. у липні 2009 року не включено. У декларації за листопад 2009 року проведено коригування податкових зобов'язань з ПДВ за операцією з реалізації на суму (+) 29940,16 грн. у зв'язку з допущеною помилкою у липні 2009 року, але передбаченого податковим законодавством уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 149700,82 грн. товариством не проведено.

У зв'язку з викладеним ТОВ ТГ «Лідер» у порушення п.п.4.1.1 п.4.1, п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» занизило валові доходи за 3 квартал 2009 року, 9 місяців 2009 року та 2009 рік на суму 149 701 грн.

2. Щодо формування валових витрат:

У порушення вимог п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включило до складу валових витрат Товариства витрати на придбання послуг з розширення ринків збуту та збільшення обсягів продажу алкогольних напоїв за договором від 01.06.2009 р., укладеним з ФОП ОСОБА_2, які не відносяться до валових.

До податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 54 731,25 грн., визначеного у податковому повідомленні-рішенні № 0000052301/0, входять такі порушення:

1. Щодо формування податкового зобов'язання:

В порушення п.1.6 ст.1, абз.4 п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість " ТОВ ТГ «Лідер» не включив до податкового зобов'язання у листопаді 2009 року суму ПДВ 2099,24 грн. та у травні 2010 року суму ПДВ 1109,63 грн. за наступними податковими накладними:

- СПД ОСОБА_3 № Упр-000921 від 11.11.2009 р. на реалізацію лікеро-горілчаної продукції на загальну суму 12595,44 грн., у т. ч. ПДВ - 2099,24 грн.;

- ЗАТ «Торговий комплекс «Магазин № 48» № Упр-000328 від 18.05.2010 р. на реалізацію лікеро-горілчаної продукції на загальну суму 6657,78 грн., у т. ч. ПДВ - 1109,63 грн.

2. Щодо формування податкового кредиту:

В порушення вимог п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ ТГ «Лідер» завищено податковий кредит за період з 01.07.2009 р. по 30.09.2010 р. всього на суму 40576,30 грн. з огляду на віднесення до складу податкового кредиту придбаних у ПП «Наш Келих», ТОВ "Адвентіс", ТОВ "Спар-Центр", ВАТ "Юбітрейд", ТОВ «Віват» (мережа магазинів «Корзинка»), ПП "Сфера", ТОВ "Сервіс-Торг", ВАТ "Вавилон", ФОП ОСОБА_4 послуг з мерчандайзингу, просування торгової марки, продукції, стимулювання збуту, ведення продукції в асортимент тощо, які не пов'язані з господарською діяльністю Товариства.

До податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 2750,74 грн., визначеного у податковому повідомленні-рішенні № 0000091702/0, входять таке порушення:

В ході перевірки встановлено надання податкових соціальних пільг працівникам ТОВ ТГ «Лідер», які одночасно перебувають зареєстрованими фізичними особами-підприємцями та отримують інші доходи, чим порушено абзац «є» п.п.6.3.3 п.6.3 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», де зазначено: «Податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як: доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності», в результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету за період, що перевіряється 2200,59 грн. податку з доходів фізичних осіб.

Як зазначено вище, ТОВ ТГ "Лідер" в апеляційній скарзі просить:

- скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 р. у справі № 2а-0870/8000/11 про відмову у задоволенні позовних вимог в частині: визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000042301/0 від 22.02.11 з податку на прибуток підприємств, податкове повідомлення-рішення № 0000052301/0 від 22.02.11 з податку на додану вартість, на загальну суму грошового зобов'язання у розмірі 227923,75 грн., про зобов'язання вчинити певні дії, в частині прийняття уточнюючого розрахунку з податку на прибуток підприємств за період, що перевірявся,

- постановити нове рішення, яким визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000042301/0 від 22.02.11 з податку на прибуток підприємств, податкове

повідомлення-рішення № 0000052301/0 від 22.02.11 з податку на додану вартість, на

загальну суму грошового зобов'язання у розмірі 227 923,75 грн.; зобов'язати відповідача

прийняти уточнюючі розрахунку з податку на прибуток підприємств за період, що

перевірявся.

Таким чином, позивач фактично змінив в апеляційній скарзі позовні вимоги, погоджуючись з оскарженою постановою суду першої інстанції в частині виявлених відповідачем порушень, допущених при формуванні податкового зобов'язання та стосовно донарахованого зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 2750,74 грн., визначеного у податковому повідомленні-рішенні № 0000091702/0.

За приписами ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 р. у даній справі, і про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ ТГ "Лідер", виходячи з наступного:

Щодо формування валових доходів:

За висновками акту перевірки ТОВ ТГ «Лідер» у порушення п.п.4.1.1 п.4.1, п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» занизило валові доходи за 3 квартал 2009 року, 9 місяців 2009 року та 2009 рік на суму 149700,82 грн.

Так, в акті перевірки зазначено, що за 3 квартал 2009 р. Товариством до складу валового доходу не включені доходи від реалізації продукції на суму 149700,82 грн. без ПДВ, про що свідчать дані декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року від 21.12.2009 р. за № 19935.

До складу валових доходів суму реалізації без ПДВ 149700,82 грн. та до складу податкових зобов'язань суму ПДВ 29940,16 грн. у липні 2009 року не включено.

У декларації за листопад 2009 року проведено коригування податкових зобов'язань з ПДВ за операцією з реалізації на суму (+) 29940,16грн. у зв'язку з допущеною помилкою у липні 2009 року.

Але передбаченого податковим законодавством уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 149 700,82 грн. товариством не проведено.

Згідно п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі - Закон № 334) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України. її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону № 334 валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів. іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

За приписами п.11.3.1 ст.11 Закону № 334 датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що жодним законодавчим органом не встановлено місячний період для відображення складу валових витрат (щоб віднести до складу валових доходів у липні або при коригуванні у листопаді 2009 року 149700,82 грн.).

Проте, положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.71 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.71 КАС України).

Скаржник зазначає, що не включення до складу декларації з податку на додану вартість жодним чином не є доказом того, що Товариством вказаний валовий дохід не було відображено у складі валових доходів за третій квартал 2009 року.

Водночас, всупереч вимог ч.1 ст.71 КАС України позивачем не спростовано викладені в акті перевірки обставини щодо відсутності включення Товариством податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 149 700,82 грн. у будь-якій період, який передував періоду проведення перевірки.

Отже, колегія суддів, як і суд першої інстанції вважає, що виявлене податковим органом за результатами перевірки порушення п.п.4.1.1 п.4.1, п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону № 334 щодо заниження Товариством валових доходів за 3 квартал 2009 року, 9 місяців 2009 року та 2009 рік на суму 149 701 грн., є доведеним.

Посилання скаржника на те, що податківцями не були враховано в інформаційних додатках документально підтверджені валові витрати підприємства з оренди приміщень, які не включені до складу декларацій за відповідні періоди 2009-2010 років і, за думкою позивача, можуть бути включені до відповідних періодів на підставі уточнюючих розрахунків, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки, по-перше, знаходиться поза межами даного спору, по-друге, не позбавляє позивача права подати до податкового органу уточнюючі розрахунки з урахуванням витрат Товариства по оренді приміщень.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача прийняти уточнюючі розрахунки з податку на прибуток підприємств за період, що перевірявся, скаржник зазначає, що податковий орган необґрунтовано відмовляється від прийняття будь-яких уточнюючих розрахунків за перевірений період; подання такого уточнюючого розрахунку в строки «до винесення податкового повідомлення-рішення» повинно було б сприяти не включенню 149701 грн. до складу донарахування і основного платежу і відповідно і не підлягало нарахуванню по графі «штрафні санкції».

Проте, пунктом 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181) платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Згідно п.п.«б» п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону № 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

З наведеного вбачається, що правом уточнити податкові зобов'язання платник податків наділений у разі самостійного виявлення помилки, яке мало місце до проведення перевірки податковим органом. Якщо ж така помилка виявляється під час проведення перевірки, то саме на податковий орган покладено обов'язок самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, внаслідок чого платник податків втрачає право на уточнення помилково заниженого (завищеного) податкового зобов'язання.

Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства щодо зобов'язання відповідача прийняти уточнюючі розрахунки з податку на прибуток підприємств за період, що перевірявся.

Щодо формування валових витрат:

За висновками акту перевірки ТОВ ТГ «Лідер» у порушення вимог п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334 включило до складу валових витрат витрати, які не відносяться до валових.

ТОВ ТГ «Лідер» встановлено завищення задекларованих показників у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» всього у сумі 417351 грн., у тому числі у розрізі відповідних податкових (звітних) періодів: І квартал 2010 року - 87707 грн., ІІ квартал 2010 року - 267511 грн., ІІІ квартал 2010 року - 62133 грн.

Перевіркою встановлено та підтверджено матеріалами срамив, що 01.06.2009 р. ТОВ ТГ «Лідер» (Замовник) уклало договір з ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) про надання послуг з розширення ринків збуту та збільшення обсягів продажу алкогольних напоїв, згідно умов якого Виконавець за винагороду зобов'язаний по завданню Замовника здійснювати постійний пошук суб'єктів господарювання, які придбаватимуть продукцію, яка реалізується Замовником, розміщувати рекламні та інформаційні матеріали Замовника, стимулювати суб'єктів господарювання до продажу повного асортименту продукції Замовника (т.2, а.с.17).

Загальна сума послуг за договором складає 417351 грн. без ПДВ.

На підтвердження факту отримання названих послуг позивачем надані акти приймання-передачі робіт (наданих послуг).

Так, згідно п.5.1 ст.5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону № 334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до визначення, наведеного у пункті 1.32 статті 1 Закону № 334, господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості наданих послуг, є факт реального надання (отримання) послуг та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання.

В свою чергу, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Колегія судів погоджується з доводами скаржника про те, що чинним законодавством не наведено виключного переліку вимог щодо оформлення результатів виконання вказаних послуг.

Проте, первинні документи мають бути достатніми для визначення характеру, виду, обсягу наданих послуг. При цьому відповідні відомості можуть бути викладені у декількох окремих документах.

В наданих позивачем актів приймання-передачі робіт (наданих послуг) (т.2, а. с.18-26), зокрема, зазначено (мовою оригіналу): «... исполнителем были проведены следующие работы (оказаны такие услуги) по договору № ____ от ___: Услуги по созданию условий для увеличения обьема реализации продукции путем создания благоприятных условий для реализации продукции, увеличения информированности потребителей о продукции, которая продается Заказчиком...».

Отже, з даних актів приймання-передачі неможливо зробити достовірний висновок щодо характеру, обсягу наданих послуг, і, як результат, виявити зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача. Види наданих згідно з актами здачі-прийому послуг носять загальний характер і містять загальну вказівку про надання таких послуг. Тобто, вказані акти не є належними (у розумінні ч.1, ч.4 ст.70 КАС України) документальними доказами витрат понесених позивачем на зазначені послуги.

Таким чином, з огляду на ненадання Товариством відповідних доказів стосовно кількісних та якісних характеристик послуг, наданих ФОП ОСОБА_2, а також на ненадання доказів використання результатів отриманих послуг у власній діяльності, колегія суддів, як і суд першої інстанції, вважає обґрунтованим і законним здійснене податківцями виключення зі складу валових витрат суми 417 351 грн.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000042301/0 від 22.02.2011 р., яким Товариству донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 177 203,75 грн., у т. ч. за основним платежем - 141 763 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 35 440,75 грн.

Щодо формування податкового кредиту:

За висновками акту перевірки в порушення вимог п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ ТГ «Лідер» завищено податковий кредит за період з 01.07.2009 р. по 30.09.2010 р. всього на суму 40 576,30 грн. з огляду на віднесення до складу податкового кредиту придбаних послуг, які не пов'язані з господарською діяльністю Товариства.

Так, матеріали справи містять договори, акти виконаних робіт, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), податкові накладні, які свідчать про формування позивачем податкового кредиту у періоді, що перевірявся, на загальну суму ПДВ у розмірі 40 576,30 грн., за рахунок господарських операцій Товариства з ПП «Наш Келих», ТОВ "Адвентіс", ТОВ "Спар-Центр", ВАТ "Юбітрейд", ТОВ «Віват» (мережа магазинів «Корзинка»), ПП "Сфера", ТОВ "Сервіс-Торг", ВАТ "Вавилон", ФОП ОСОБА_4 (т.1, а. с.159-241) з придбання послуг з маркетингу, мерчандайзингу, просування торгової марки, продукції, стимулювання збуту, ведення продукції в асортимент тощо.

За позицією податкового органу та суду першої інстанції порушення відбулось внаслідок того, що вищезазначені податкові накладні, акти виконаних робіт та акти здачі-приймання робіт (надання послуг) містять лише загальне визначення послуг та їх загальну вартість.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (далі - Закон № 168) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8.1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно до п.п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону № 168 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Посилання скаржника на те, що єдиною умовою відсутності у платника податку права на формування податкового кредиту є включення будь-яких витрат по сплаті податку, не підтверджених податковими накладними (відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168), колегією суддів до уваги не приймається з огляду на необхідність встановлення зв'язку придбаних робіт (послуг) з господарською діяльністю платника податку, як цього вимагають наведені вище положення Закону № 168.

Так, колегія суддів при дослідженні актів виконаних робіт, здачі-приймання робіт (надання послуг) дійшла висновку про обґрунтованість позиції податкового органу, викладеного в акті перевірки, щодо відсутності в актах виконаних робіт, здачі-приймання робіт (надання послуг) інформації щодо конкретних послуг та їх вартості, не наведення аналізу динаміки попиту на продукцію, порівняльних даних конкурентів, реквізитів підприємств щодо яких надавались послуги (постачальників, покупців, конкурентів). Дані акти не місять інформації які саме торгові операції проведено та контроль за якими саме умовами поставок здійснено, що є наслідком відсутності інформації, яку можна використати Замовнику у межах господарської діяльності. При цьому, більшістю конкретні дії, які повинні вчинити Виконавці, не визначені умовами договорів. Деякі договори мають відсилання стосовно таких дій на Додаток, який позивачем суду не надавався (договір з ВАТ "Вавилон", т.1, а. с.159, з ПП «Сфера», т.1, а. с.193).

Також позивачем у захист порушеного права не наведено яким чином придбані послуги використовувались у господарській діяльності Товариства.

Отже, з огляду на те, що Товариством включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, щодо яких немає можливості встановити зв'язок з господарською діяльністю ТОВ ТГ «Лідер», колегія суддів вважає правомірним висновок податківців про відсутність у позивача права включення до податкового кредиту вищевказаних операцій.

Тим більш, що позивачем не доведена доцільність придбання у вказаних контрагентів послуг, направлених на просування товару в місцях роздрібного продажу, оскільки, як встановлено податковим органом і не спростовано позивачем, ТОВ ТГ «Лідер» не здійснює роздрібну торгівлю зі складів; товарна продукція реалізується Товариством з оптових складів, розташованих за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Байкальська, 6, суб'єктам підприємницької діяльності, які мають роздрібну мережу.

Враховуючи викладене та те, що позивачем не оскаржена правомірність постанови суду першої інстанції в частині порушення виявленого при формуванні Товариством податкового зобов'язання з ПДВ, колегія суддів вважає обґрунтованим прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 22.02.2011 р. № 0000052301/0, яким ТОВ ТГ «Лідер» донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 54 731,25 грн., у т. ч. за основним платежем - 43 785 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10 946,25 грн.

Крім того, позивачем не спростовується наявність постанови Пологівського районного суду Запорізької області від 29 березня 2011 р. по справі № 3-303/11, якою притягнуто до адміністративної відповідальності директора ТОВ ТГ «Лідер» ОСОБА_5 у вигляді штрафу в сумі 85 грн. за заниження податку на прибуток на загальну суму 141763 грн., заниження податку на додану вартість на загальну суму 43785 грн., за не забезпечення зберігання фіскальних чеків у КРО; за порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на суму 2200,59 грн. Також у даному судовому рішенні зазначено, що вина ОСОБА_5 підтверджується його власним поясненням та актом перевірки.

При цьому, суд першої інстанції в якості звільнення від необхідності доведення у даній справі наведених обставин, встановлених у постанові Пологівського районного суду Запорізької області, посилається на ч.1 ст.72 КАС України, що скаржник вважає неправомірним, в зв'язку з тим, що положення ч.1 ст.72 КАС України стосується обставин, встановлених судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили.

Колегія суддів погоджується з такими доводами скаржника, оскільки в даному випадку застосування підлягає ч.4 ст.72 КАС України, згідно якої вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Водночас, колегія суддів наголошує на тому, що помилковість у посиланні на норму процесуального права у даному випадку не може бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення у цій справі.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу щодо визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, які прийнято відносно конкретної юридичної особи - ТОВ ТГ «Лідер», а отже є актом індивідуальної дії.

Проте, системний аналіз статей 105, 162, 171 КАС України дає підстави вважати, що даний спосіб захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб є невірним, оскільки за положеннями вказаних статей адміністративний позов може містить вимоги про визнання протиправним і скасування рішення контролюючого органу (акту індивідуальної дії) та визнання нечинним (нормативно-правового акту).

В цілому доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, не є достатніми для скасування постанови суду першої інстанції, тому судова колегія не вбачає підстав для застосування ст. 202 КАС України, судове рішення в даній справі є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, суд , -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група "Лідер" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 р. у справі № 2а-0870/8000/11 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 р. у справі № 2а-0870/8000/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко