Постанова № 30535976, 24.01.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2013 р. справа № 1170/2а-3383/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

представників сторін:

позивача : - Мажара С.А., дир.

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного підприємства "Аіріс"

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 р. у справі № 1170/2а-3383/11

за позовом Приватному підприємству "Аіріс"

до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Аіріс» (далі - ПП «Аіріс», Підприємство) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області (далі - Олександрійська ОДПІ), в якому просить:

- встановити відсутність компетенції (повноважень) Олександрійської ОДПІ по визнанню в акті № 359/23-10/30225295 від 10.08.2011 р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Аіріс» правочинів недійсними або нікчемними;

- скасувати податкові повідомлення-рішення № 1000642310 від 25.08.2011 р., №1000652310 від 25.08.2011 р.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем податкові повідомлення-рішення прийнято необґрунтовано та з порушенням норм матеріального права, посилання відповідача в акті перевірки на нікчемність правочинів є безпідставними, оскільки правочини не були визнані недійсними в судовому порядку.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 р. у справі № 1170/2а-3383/11 (суддя Сагун А. В.) у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано не підтвердженням належними бухгалтерськими та податковими первинними документами фактичного придбання будівельних матеріалів у ПП "Агромехсервіс", ТОВ "АВС Ресурси" та отримання будівельних послуг від ПП "Агромехсервіс". Зокрема, позивачем не надано належним чином оформлені видаткові накладні або акти прийому-здачі. Надані на підтвердження своєї позиції позивачем накладні не мають таких обов'язкових реквізитів як місце складання та посадову особу, яка здійснила господарську операцію від ПП "Агромехсервіс", ТОВ "АВС Ресурси", що не дає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні даної операції від зазначених підприємств. Контрагенти позивача не мають основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів та трудових ресурсів.

Не погодившись з постановою суду, ПП "Аіріс" подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 р. у справі № 1170/2а-3383/11, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не прийняв до уваги видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, виписані від імені контрагентів, рахунки на оплату товару, виписки банку. Окрім того, право на податковий кредит залежить лише від отримання податкової накладної, а не від сплати податку контрагентами.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники відповідача. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників відповідача суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, виходячи з приписів ч.4 ст. 196 КАС України, нез'явлення в судове засідання представників податкового органу не перешкоджає розгляду скарги. Представником позивача в судовому засіданні надані пояснення щодо доводів апеляційної скарги, зазначено, що з урахуванням матеріалів справи є підстави для скасування судового рішення та задоволення позовних вимог.

Обставини, пов'язані з проведенням Олександрійською ОДПІ позапланової документальної невиїзної перевірки ПП «Аіріс» з питань відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ПП "Агромехсервіс" та ТОВ "АВС Ресурси" за період з 01.05.2010 р. по 28.02.2011 р. (акт перевірки № 359/23-10/30225295 від 10.08.2011р., т.1 а.с.8-19), встановлені під час цих перевірок порушення вимог п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1, 7.4.4., 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.198.1, п.п.198.3 ст.198 ПК України та зміст цих порушень відображені в постанові Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Судом встановлено, що 25.08.2011 р. на підставі вказаного акту перевірки Олександрійською ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 1000642310, яким Підприємству визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 34 613 грн. - за основним платежем, 16 006 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а. с.6);

- № 1000652310, яким Підприємству визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 27 600 грн. - за основним платежем, 12 760 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а. с.7).

Спірним є питання щодо висновків відповідача про неправомірність віднесення до складу валових витрат Підприємства витрат з придбання будівельних матеріалів та послуг за відсутності факту надання послуг та отримання будматеріалів по господарським операціям з контрагентами: ПП "Агромехсервіс" та ТОВ "АВС Ресурси", і про завищення формування в зв'язку з цим податкового кредиту.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ПП "Аіріс" підлягає частковому задоволенню з таких підстав:

За висновками акту перевірки Підприємством внаслідок порушення п.5.1., п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищено валові витрати всього на суму 138 453 грн., а саме: за 3 квартал 2010 року на суму 128 041 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 10 412 грн., та внаслідок порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4. п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено податок на додану вартість на суму 25518 грн. - за серпень 2010 року; і внаслідок порушення п.п.198.1, п.п.198.3 ст.198 ПК України занижено податок на додану вартість на суму 2082 грн. (за лютий 2011 року).

Як свідчать матеріали справи, Підприємство мало договірні правовідносини з придбання у ПП "Агромехсервіс" будівельних робіт (договір № 01/07/10 від 01.07.2010 р., т.1, а. с.39, 40; договір № 10/01/10 від 10.01.2010 р., т.1 а. с.41, 42), у ТОВ «АВС Ресурси» - будівельних матеріалів (договір № 12 від 14.02.2011 р., т.1 а. с.36).

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі - Закон № 334) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 Закону Україна «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97 (далі - Закон № 168) встановлено заборону на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Положеннями п.п.7.2.1. п.7.2 ст.7 № 168 визначений повний перелік обов'язкових реквізитів податкової накладної. Так, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому ст.9 Закону № 168.

Згідно пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті Закону № 168 про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача статусу платників ПДВ на момент здійснення господарської операції, матеріали справи не містять.

Виконання вищевказаних договорів підтверджується первинними документами, наданими позивачем: платіжними дорученнями, податковими накладними, рахунками, деклараціями з податку на прибуток, деклараціями з податку на додану вартість, довідкою про вартість виконаних робіт (т.1, а. с.80-222, а. с.238-250; т.2, а. с.1-156).

При цьому, відповідачем не спростовується наявність всіх обов'язкових реквізитів у податкових накладних, наданих позивачем.

Про повний розрахунок з боку позивача за придбані будматеріали та за будівельні роботи зазначено податківцями в акті перевірки.

Суд першої інстанції, як і податковий орган, в обґрунтування своєї позиції зазначає про відсутність факту поставки товару та надання послуг, посилаючись на те, що контрагенти позивача не знаходяться за своєю юридичною адресою та не відобразили податкові зобов'язання по ПП «Аіріс», що встановлено за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Наведене відображено в акті документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Агромехсервіс" № 186/23-10/36526284 від 24.05.2011 р., проведеної Олександрійською ОДПІ, та в акті перевірки ТОВ «АВС Ресурси» №5123-6/37231724 від 14.06.2011 р., проведеної Кіровоградською ОДПІ, відповідно до яких за юридичною адресою зазначені підприємства не знаходяться, первинні та бухгалтерські документи (договори, накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки) відсутні.

Згідно пояснень позивача поставки товару здійснювались транспортом контрагента, тобто транспортом ТОВ «АВС Ресурси».

Відповідно до ч.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV наведені обов'язкові реквізити первинних документів, серед яких місце складання документа; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Статтею 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. № 363, зареєстрованого в Мінюсті 20.02.98 р. за № 128/2568 (на які посилається податковий орган), визначено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

При цьому, типові форми первинного обліку роботи автомобіля, а саме типова форма товарно-транспортної накладної, затверджені спільним наказом Мінтрансу та Мінстату України від 29.12.95 р. № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля». Проте, даний Наказ № 488/346 не пройшов відповідної процедури реєстрації нормативних атів в Міністерстві юстиції України, що передбачена Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою КМУ від 28.12.92 р. № 731, а тому не є обов'язковим для виконання підприємствами та організаціями, які не входять в сферу управління органу, що видав вказаний нормативно-правовий акт (п.4 вказаного Положення).

Щодо видаткових накладних, то колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що видаткові накладні не дають підстав для висновку про придбання позивачем будівельних матеріалів, тобто про перехід до нього права власності на товар, оскільки вказані податкові накладні не мають таких обов'язкових реквізитів, як місце складання та посадову особу, яка здійснила господарську операцію від ПП "Агромехсервіс" , ТОВ «АВС Ресурси».

При цьому, суд першої інстанції посилається на вимоги до первинних документів, встановлені ч.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Проте, вказані положення даного Закону містять загальний характер і судом першої інстанції не наведено нормативно-правовий акт, який встановлював би вимоги саме до видаткових накладних, які б у даному випадку були порушені з огляду на не зазначення у деяких накладних місця складання та посадової особи.

Крім того, висновки суду першої інстанції ґрунтуються на доводах, які свідчать про винні дії контрагентів позивача (недекларування податкових зобов'язань з ПДВ, відсутність за місцезнаходженням, відсутністю трудових ресурсів, складських приміщень, основних фондів, у тому числі і транспортних засобів для перевезення, які необхідні для виконання договорів тощо), а не самого позивача.

При цьому, жодною нормою законодавства України не передбачалось обов'язку платників податків - одержувачів товарів (послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Тим більш, що статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Отже, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не доведено порушення Підприємством п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334, п.п.7.4.1, 7.4.4., 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168, п.п.198.1, п.п.198.3 ст.198 ПК України, тому колегія суддів вважає необґрунтованим нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Таким чином, позовні вимоги ПП «Аіріс» щодо скасування спірних податкових повідомлень-рішень від 25.08.2011 р. № 1000642310 та № 1000652310 підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про встановлення відсутності компетенції (повноважень) відповідача по визнанню в акті № 359/23-10/30225295 від 10.08.2011 р. правочинів недійсними або нікчемними, то відповідно до п.8 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

З огляду на те, що у вищевказаному акті перевірки зазначено про виявлення недодержання Підприємством вимог зазначених статей 203, 215, 216, 627 ЦК України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених між ПП «Аіріс» та ПП «Агромехсервіс», ТОВ «АВС Ресурси» при придбанні товарів (послуг), тобто податковим органом таких дій, як визнання недійсними або нікчемними правочини, не вчинено, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволені даної позовної вимоги.

Тим більш, що позовні вимоги не можуть носити альтернативний характер (визнання недійсними або нікчемними правочини).

За приписами ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової про задоволення позову в частині скасування спірних податкових повідомлень-рішень і про відмову у задоволенні позовних вимог Підприємства в іншій частині.

Керуючись ст.ст.196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Аіріс" на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 р. у справі № 1170/2а-3383/11 задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 р. у справі № 1170/2а-3383/11 скасувати.

Адміністративний позов задовольнити частково, скасувати податкові повідомлення-рішення № 1000642310 від 25.08.2011 р., № 1000652310 від 25.08.2011 р.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сипи відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко