Рішення № 30532568, 04.04.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 квітня 2013 р. Справа № 902/381/13-г

Провадження № 14/902/20/13

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Горейка М.В.,

представника позивача: Нікитенко Т.М., довіреність №369 від 31.09.2012р., посвідчення №16

у відсутності представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" (вул. Київська, 61, м. Погребище, Вінницька область)

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про стягнення 23713 грн.,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 23713 грн.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 13.03.2013 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/981/13-г з призначенням її до розгляду.

В судове засідання на визначену дату (04.04.2013р.) з'явилася представник позивача (Нікитенко Т.М.), яка позовні вимоги підтримала та надала суду заяву про зміну позовних вимог, в якій вона зменшила ціну позову на 3468 грн., відтак просила стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 20245 грн.

З огляду на права, надані позивачеві ст.22 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), заява представника позивача про зменшення позовних вимог судом прийнята як така, що не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.

Натомість, представник відповідача в судове засідання не з'явився не зважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином ухвалою суду, яка надсилалася останньому рекомендованою кореспонденцією за адресою, яка відповідає тій, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За змістом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач зареєстрований за адресою, яка відповідає тій адресі, за якою надсилалась йому ухвала від 13.03.2013р. Поряд з цим, направлена судом на адресу відповідача поштова кореспонденція повернута поштовими відділеннями з відміткою "За зазначеною адресою не проживає", відносно чого суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3.9.1 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, відповідно до п.3.9.2 вказаної Постанови у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, враховуючи, що направлення кореспонденції здійснювалося за адресою відповідача, яка визначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і наявних у матеріалах справи документах, приймаючи до уваги положення ст.64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., суд дійшов висновку про належне повідомлення фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про дату, час і місце розгляду справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

08.10.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір підряду №11/10/2012 (а.с. 7).

Відповідно до п. 1, 2 Договору замовник доручає, підрядник зобов'язується на власний ризик зі своїх матеріалів виконати роботу, а замовник зобов'язується прийняти дану роботу. Результатом виконаних робіт за даним Договором є: ремонт виробничих приміщень: лабораторії, роздягальні жіночої та чоловічої.

Згідно із п. 3 Договору оплата здійснюється шляхом 50% передоплати, 50%- по факту виконаних робіт, протягом 5 днів, після складання акту виконаних робіт на розрахунковий рахунок виконавця.

Відповідно до п. 4 Договору строк дії договору з 08.10.2012р. по 08.11.2012р. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від повного виконання зобов'язань за договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №11/10/2012 товариство з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" перерахувало фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 16800 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень №3052 від 30.10.2012р. на суму 7800 грн. та №203 від 09.10.2012р. на суму 9000 грн., які наявні в матеріалах справи (а.с. 13-14).

Однак, відповідач отримавши від позивача частину авансу до виконання робіт не приступив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з нього вказаних коштів.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч.ч.1, 2, 3 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 846 ЦК України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Умовами договору сторонами було погоджено строк виконання робіт за договором -з 08.10.2012р. по 08.11.2013р. (п. 4 Договору)

Згідно із ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 883 ЦК України за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Матеріалами справи не містять, а відповідачем не наведено обставин з якими положення ст. 538 ЦК України передбачають право відповідача на зупинення виконання свого обов'язку (виконання робіт) за договором.

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 ЦК України, ч. 2ст. 883 ЦК України та враховуючи п. 4 Договору зобов'язання відповідача по виконанню ремонтних робіт мало бути виконано не пізніше 08.11.2012р.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем взятого на себе зобов'язання з своєчасного виконання робіт за договором, а відтак заявлені позивачем вимоги про стягнення з останнього 16800 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача (з урахуванням поданої в судовому засіданні заяви про зменшення позовних вимог від 04.04.2013р.) 86 грн. 3% річних за період з 11.11.2012р. по 01.03.2012р. та 3360 грн. штрафу.

Розглянувши дані вимоги судом встановлено, що відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 252 ЦК України визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч. 1 ст. 253 ЦК України).

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк, він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 6 Договору в разі не виконання виконавцем зобов'язань за цим Договором, він сплачує замовнику штраф в розмірі 20% від розміру оплати, визначеної сторонами цього Договору.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення штрафу є правомірними, обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству і умовам укладеного між сторонами Договору. Перевіркою розрахунку штрафу судом не виявлено помилок, з огляду на що вказані вимоги задовольняються судом в заявленому позивачем розмірі.

Поряд з цим заявлені позивачем до стягнення 3% річних в сумі 85 грн. судом задоволенню не підлягають, оскільки заявлений ним основний борг за своєю правовою природою є збитками, а не грошовим зобов'язанням за порушення якого згідно ст. 625 ЦК України позивачу надано право нарахування 3% річних

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу та штрафу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Водночас, у зв'язку із заявою сплатою позивачем судового збору при зверненні з позовом до суду, судовий збір у розмірі 1 грн. 50 коп. підлягає поверненню позивачу відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" (вул. Київська, 61, м. Погребище, Вінницька область, код ЄДРПОУ 00444518) 16800 грн. збитків, 3360 грн. штрафу та 1713 грн. 28 коп. витрат зі сплати судового збору.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" (вул. Київська, 61, м. Погребище, Вінницька область, код ЄДРПОУ 00444518) з державного бюджету України 1 грн. 50 коп. зайво сплаченого судового збору за платіжним дорученням №679 від 11.03.2013 року, про що видати відповідну ухвалу.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом.

Повне рішення складено 09 квітня 2013 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (АДРЕСА_1)