Постанова № 30528650, 08.04.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"08" квітня 2013 р. Справа №918/47/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Маціщук А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Саюк Ю.В.;

від відповідача: не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Фермерського господарства "МВМ"

на рішення господарського суду Рівненської області від 11.03.2013р.

у справі №918/47/13 (суддя Войтюк В.Р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролюкс"

до Фермерського господарства "МВМ"

про стягнення 83 862,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 11.03.2013р. у справі №918/47/13 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролюкс" до Фермерського господарства "МВМ" про стягнення 83 862,43 грн. задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства "МВМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролюкс" 64 462,01 грн. - основного боргу, 6 446,20 грн. - 10% штрафу, 4 279,85 грн. - пені, 8 636,14 грн. - 30 % річних, а також 1 719,71 грн. - витрат по оплаті судового збору. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

При винесенні вищевказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі укладеного 14.05.2012р. договору купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту №М/ЗЗР 14/05 (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору ТзОВ "Агролюкс" (постачальник) зобов`язується передати у власність ФГ "МВМ" (покупець) товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату на умовах договору.

Вирішуючи спірні правовідносини, судом першої інстанції було встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 64 462,01грн., що підтверджується видатковими накладними №196 від 15 травня 2012 року та №208 від 21 травня 2012 року.

Разом з тим, факт отримання відповідачем товару підтверджується довіреністю №12 від 14 травня 2012 року.

Пунктом 4.3. Договору сторони визначили, що покупець зобов`язується оплатити вартість товару, визначену в п.4.2 Договору до 30 липня 2012 року.

Крім того, пунктами 4.6, 4.7 Договору сторони встановили, що за прострочення виконання своїх зобов`язань визначених пунктом 4.3. покупець сплачує штраф в розмірі 10% від суми простроченого платежу, додатково сплачує постачальнику пеню обчислену від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня відповідно до законодавства України та проценти відповідно до ст.625 ЦК України в розмірі 30% річних.

Із уточненого розрахунку поданого позивачем, судом першої інстанції, встановлено, що станом на 10.01.2013р. у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за отриманий товар в сумі 83 862,43грн., з яких 64 462,01 грн. - сума основного боргу, 8 636,14 грн. - 30% річних, 4 318,07грн - пеня та 6 446,20 грн. - штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу.

Проте, суд першої інстанції проаналізувавши вказаний вище розрахунок позивача зазначив, що згідно розрахунку здійсненого судом за допомогою Інформаційно-аналітичної програми "Ліга - Закон" програми "Калькулятор" розмір пені за період з 01 серпня 2012 року по 09 січня 2013 року, яка підлягає до стягнення з відповідача становить 4 279 грн. 85 коп..

Враховуючи відповідні положення цивільного та господарського законодавства, встановлений факт заборгованості відповідача перед позивачем та наявні в матеріалах справи докази на підтвердження останнього, місцевий суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача основної суми боргу в розмірі 64 462,01 грн.., 6 446,20 грн. - 10% штрафу, 4 279,85 грн. - пені, 8 636,14 грн. - 30 % річних. В решті позовних вимог місцевим судом відмовлено.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, 26.03.2013р. ФГ "МВМ" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 21.03.2013р., в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 11.03.2013р. у справі №918/47/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнути з ФГ "МВМ" на користь ТзОВ "Агролюкс" 64 462,01 грн. основного боргу та 1 719,71 грн. витрат по оплаті судового збору.

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення господарського суду є незаконним.

На підтвердження своїх доводів, скаржник зазначає, що 14 травня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту №М/ЗЗР 14/05. Зазначає, що Договір від імені відповідача було укладено фізичною особою - технічним директором Поліщуком Віталієм Миколайовичем. Скаржник здійснює посилання на ст.4 Закону України "Про фермерське господарство", відповідно до якої лише Голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об'єднаннями відповідно до закону. Голова фермерського господарства укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України. Звертає увагу колегії суддів, що ФГ "МВМ" є належним чином зареєстроване, як фермерське господарство. Разом з тим, наголошує, що в Договорі зазначено, що договір від імені фермерського господарства уклав директор. Зі слів апелянта, в даному випадку технічний директор ФГ "МВМ" перевищив свої повноваження при підписанні Договору, що є підставою недійсності договору купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту №М/ЗЗР 14/05 від 14 травня 2012 року. Стверджує, що відповідачем надавались суду письмові пояснення, де зазначалися вищевказані обставини та частково визнавалися позовні вимоги в частині 64462,01 грн. основного боргу.

Крім того, посилається на п.1 ч.1 ст.83 ГПК України, відповідно до якого господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. В даному випадку договір купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту №М/ЗЗР 14/05 від 14 травня 2013 року суперечить статті 4 Закону України "Про фермерське господарство". Відповідно місцевий суд мав визнати зазначений договір недійсним та позов задовольнити частково в сумі 64 462,01 гривень.

З огляду на викладене, скаржник наголошує на тому, що господарський суд невірно застосував норми матеріального права, крім того, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, викладені у рішенні місцевого господарського суду, а тому неправомірно задоволив позовні вимоги.

В свою чергу, від позивача у справі відзив на апеляційну скаргу ФГ "МВМ" не надійшов.

Згідно ч.2 ст.96 ГПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

08 квітня 2013 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник ТзОВ "Агролюкс" Саюк Ю.В. заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 11.03.2013р. у справі №918/47/13 є цілком законним та обґрунтованим, а тому просить дане рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Звертає увагу колегії суддів, що скаржником не надано жодного доказу на підтвердження факту укладення правочину неналежною особою з боку ФГ "МВМ".

Представник ФГ "МВМ" в судове засідання 08.04.2013р. - не з'явився.

Враховуючи приписи ст.ст.101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам у справі (а.с.49, 50), колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника скаржника.

Клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі відхиляється судом, як необґрунтоване, безпідставне та направлене на затягування розгляду справи, оскільки позовна заява про визнання недійсним договору купівлі-продажу №М/ЗЗР 14/05 від 14.05.2012р. була подана відповідачем вже після прийняття оскаржуваного рішення у справі №918/47/13.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 14 травня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агролюкс" (постачальник) та Фермерське господарство "МВМ" (покупець) уклали договір купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту №М/ЗЗР 14/08 (а.с.8-9).

Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату на умовах договору.

Пунктом 2.1. договору визначено, що асортимент товару передбачається в додатку №1 (специфікації), яка є невід'ємною частиною Договору (а.с.10).

У пункті 4.2. договору зазначено, що ціна (вартість) товару, що поставляється за договором, визначається по кожній позиції номенклатури в Специфікації №1 від 14 травня 2012 року, що є невід'ємною частиною Договору. Загальна вартість товару, що поставляється становить 6 664,81 дол. США (без ПДВ), у т.ч. ПДВ - 1 332,96 дол. США, усього з ПДВ - 7 997,77 дол. США, що на дату укладання договору, в гривнях - національній валюті України, складає (без ПДВ) - 53 718,34 грн., в т.ч. ПДВ - 10 743,67 грн., усього з ПДВ - 64 462,01 грн.

На виконання умов згаданого вище договору постачальник (позивач) належним чином здійснив поставку покупцеві (відповідачеві) товару, загальною вартістю 64462,01 грн., а останній отримав даний товар на підставі довіреності №12 від 14 травня 2012 року, що підтверджується видатковими накладними №196 від 15 травня 2012 року та №208 від 21 травня 2012 року (а.с.11-12).

Пунктом 4.3. Договору сторони передбачили, що покупець зобов`язується оплатити вартість товару, визначену в п.4.2 Договору до 30 липня 2012 року.

Однак, в порушення умов Договору, відповідач не здійснив оплату за отриманий від позивача товар.

З акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2012р. по 19.12.2012р., який складено між Позивачем та Відповідачем за Договором купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту №М/ЗЗР 14/05 від 14.05.2012р., судовою колегією встановлено, що заборгованість останнього перед позивачем складає 64462,01 грн.. Вказаний акт підписано представниками обох сторін та скріплено відтисками їхніх печаток (а.с.13).

Разом з тим, пунктами 4.6, 4.7 Договору сторони встановили, що за прострочення виконання своїх зобов`язань визначених пунктом 4.3. покупець сплачує штраф в розмірі 10% від суми простроченого платежу, додатково сплачує постачальнику пеню обчислену від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня, відповідно до законодавства України, та проценти відповідно до ст.625 ЦК України в розмірі 30% річних.

В зв`язку з зазначеним вище позивачем було нараховано штраф в розмірі 10% від суми простроченого платежу, що складає 6 446,20 грн. та пеню за період з 01 серпня 2012 року по 09 січня 2013 року в сумі 4 318,07 грн..

Відповідно до ст.625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 8636,14 грн. - 30% річних за період з 01.08.2012р. по 09.01.2013р..

Приймаючи постанову у даній справі колегією суддів Рівненського апеляційного господарського суду враховано наступні норми законодавства та обставини справи.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до п.1 ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Обов'язок оплати відповідачем вартості товару, що поставлявся позивачем передбачена Договором №М/ЗЗР 14/05 від 14.05.2012р., згідно п.1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно оплатити його вартість на умовах та у порядку, встановленому цим Договором.

Згідно п.4.3. Договору, покупець зобов`язується оплатити вартість товару, визначену в п.4.2 Договору до 30 липня 2012 року..

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що виконання позивачем умов договору, а саме поставка товару на суму 64462,01 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: видатковими накладними №196 від 15 травня 2012 року та №208 від 21 травня 2012 року (а.с.11, 12).

Крім того, колегією суддів вбачається, що матеріали справи містять письмові пояснення ФГ "МВМ" від 15.02.2013р. (вих.№139/02), з яких вбачається, що останній визнає позовні вимоги в частині основного боргу в сумі 64462,01 грн. (а.с.26).

Колегією суддів Рівненського апеляційного господарського суду встановлено, що на момент розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанції, матеріали останньої не містять доказів на підтвердження факту погашення відповідачем заборгованості за отриманий товар перед позивачем в сумі 64462,01 грн..

Відповідно до ст.33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, вірним є висновок місцевого господарського суду, щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролюкс" в частині стягнення основного боргу в сумі 64462,01 грн..

Статтею 546 ЦК України, передбачено забезпечення зобов'язання неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1 ст.549 цього ж кодексу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

При цьому, сторонами в Договорі купівлі-продажу №М/ЗЗР 14/05 передбачено нарахування штрафу в розмірі 10% від суми простроченого платежу, пені та 30% річних (п.4.6, 4.7 Договору).

З розрахунку пені, проведеного позивачем (а.с.23), вбачається, що останній здійснений з порушенням, що призвело до неправильного обрахунку останнім суми пені. Однак, в матеріалах справи наявний розрахунок суми пені здійснений судом першої інстанції за допомогою Інформаційно-аналітичної програми "Ліга - Закон" програми "Калькулятор", згідно якого розмір пені за період з 01 серпня 2012 року по 09 січня 2013 року становить 4 279,85 грн. (а.с.33).

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунок суми пені, проведений судом першої інстанції, погоджується з ним та вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума пені в розмірі 4 279,85 грн., а не 4318,07 грн., як зазначено позивачем.

Апеляційний господарський суд проаналізувавши розрахунок позивача щодо нарахування штрафу у розмірі 10% від суми простроченого платежу в сумі 6446,20 грн., дійшов висновку, що дана позовна вимога також підлягає до задоволення, оскільки сума заявлена позивачем в розрахунку є такою, що відповідає дійсності.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.7. Договору сторони передбачили, що за прострочення виконання своїх зобов`язань визначених п.4.3. Договору покупець додатково сплачує постачальнику проценти відповідно до ст.625 ЦК України у розмірі 30% річних.

Виходячи з вищенаведеного обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду, що позивачем правомірно нараховано відповідачу 30% річних в сумі 8636,14 грн. за період з 01.08.2012р. по 09.01.2013р., які підлягають стягненню з останнього.

Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Твердження скаржника, на рахунок того, що Договір №М/ЗЗР 14/05 від 14.05.2012р. підписаний фізичною особою - технічним директором Поліщуком Віталієм Миколайовичем, а не головою ФГ "МВМ", як того вимагає ст.4 Закону України "Про фермерське господарство", в результаті чого останній слід вважати недійсним, не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

В довідці №000516 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України зазначено, що керівником фермерського господарства "МВМ" є Поліщук Віталій Миколайович (а.с.32).

Договір купівлі-продажу №М/ЗЗР 14/05 від 14.05.2012р. підписаний директором ТОВ "Агролюкс" Мудраком Б.П. та керівником ФГ "МВМ" Поліщуком В.М. і скріплений печатками сторін.

Відповідно до ч.2 ст.241 ЦК України, наступне схвалення правочинну особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочинну.

З зазначеного вище вбачається, що сторонами вчинені певні дії на виконання умов Договору №М/ЗЗР 14/05 від 14.05.2012р., а саме ТзОВ "Агролюкс" поставлено товар ФГ "МВМ", а останнім прийнято даний товар без зауважень та визнано заборгованість перед позивачем в сумі 64462,01 грн. за отриманий товар. При цьому довіреність на отримання товару від ТзОВ "Агролюкс" №12 від 24.05.2012р., видана керівником ФГ "МВМ" Поліщуком В.М. на його ж ім`я, товар також отриманий останнім згідно вказаної довіреності. З врахуванням наведеного колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в даному випадку волевиявлення сторін було вільним та спрямованим на укладення вказаного правочинну.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Рівненської області від 11.03.2013р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Фермерського господарства "МВМ" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 11.03.2013р. у справі №918/47/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фермерського господарства "МВМ" - без задоволення.

2. Справу №918/47/13 повернути в господарський суд Рівненської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.