Рішення № 30528629, 12.02.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2013 р.Справа № 5023/5640/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погореловой О.В

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К", м. Харків до ФОП ОСОБА_1, м. Чугуїв про стягнення 22 290,00 грн., за участю представників сторін:

позивача - Грищук В.А.

відповідача - ОСОБА_1, особисто

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 20955,00 грн. заборгованості, з яких: 19050,00 грн. основний борг, 1905,00 грн. штраф, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору купівлі-продажу, укладеного між сторонами 28.05.2012 року. Позов обґрунтований ст.ст. 193, 232, 234 ГК України, ст. 629 ЦК України. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

12.02.2013 року до господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення ціни позову, в якій він просить суд стягнути з відповідача 19050,00 грн. основного боргу, 1905,00 грн. штрафу, 1335,00 грн., а всього 22290,00 грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Суд, дослідивши заяву, вислухавши представника позивача, а також враховуючи те, що, відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, приймає надану заяву до провадження та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення", результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив його задовольнити.

Присутній в судовому засіданні відповідач позов визнав в повному обсязі та проти задоволення позову не заперечував.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

28 травня 2012 року між ТОВ „Епіцентр К" (далі-Позивач) та ФОП ОСОБА_1 (далі-Відповідач) був укладений договір купівлі-продажу з відстроченням платежу № 0073Х (далі-Договір), що визначає порядок взаємовідносин сторін, які пов'язані із здійсненням купівлі-продажу будівельних матеріалів.

Позивач виконав свої зобов'язання за Договором передавши товар у власність Відповідача на загальну суму 19 050,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № Рнк/КН-0007456 від 29.05.2012 року та № Рнк/КН-0007793 від 02.06.2012 року (а.с. 12-13).

Згідно п.п. 3.1., 3.2. Договору оплата за товар повинна бути здійснена з відстрочкою у 14 днів після отримання товару. Сума заборгованості не повинна перевищувати 50 000 гривень.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором щодо повної та своєчасної оплати товару не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка складає 19050,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 8.2 та пункті 8.3 Договору сторони встановили, що у разі порушення зобов'язання згідно з п. 3.1 Договору Відповідач сплачує на користь Позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Додатково за порушення зобов'язання згідно з пунктами 3.1 та 3.5 Договору Відповідач сплачує на користь Позивача штрафні санкції у розмірі 10% від вартості товару.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов'язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені та штрафу вбачається, що позивачем розрахунок здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, та суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені у розмірі 1335,00 грн. та штрафу у розмірі 1905,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 19050,00 грн. основного боргу, 1335,00 грн. пені та 1905,00 грн. штрафу обґрунтована, вона підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, визнана відповідачем, та суд вважає її такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ФОП ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, відомості про відкриті поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" (61031, м. Харків, пр. Гагаріна, 352, код ЄДРПОУ 32490244, р/р 26006000015676 в ПАТ "Укрсоцбанк" МФО 300023) - 19050,00 грн. основного боргу, 1905,00 грн. штрафу, 1335,00 грн. пені та 1720,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14 лютого 2013 року.

Суддя Погорелова О.В.