Рішення № 30528494, 04.04.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 квітня 2013 року Справа № 913/447/13-г

Провадження №6/913/447/13-г

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Концепт", м. Донецьк

до Публічного акціонерного товариства "Шахта "Білоріченська", смт. Білоріченський Луганської області

про стягнення 16 081 грн. 72 коп.

Суддя Василенко Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача - Клєшнін Р.Є., дов. № 135 № 26.02.2013;

від відповідача - Войцех Д.Л., дов. б/н від 21.01.2013;

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 16 081 грн. 72 коп. ,в тому числі: борг в сумі 14 773 грн.32коп., 3% річних в сумі 218 грн. 56коп., пеня в сумі 1 089 грн.84коп. за договором перевезення вантажу № 16-к/2007 від 21.06.2007.

Відповідач за відзивом на позовну заяву від 14.03.2013 проти позову заперечує та зокрема зазначає, що 14.0.11 на підставі рішення позачергових загальних зборів акціонерів ДВАТ шахта «Білоріченська» ДП ДХК «Луганськвугілля реорганізоване шляхом перетворення в ТОВ «Шахта Білоріченська» яке стало правонаступником усіх його прав та обов'язків.

15 грудня 2011 року господарським судом м. Києва прийняте рішення № 55/413 за позовом Міненерговуглепрому України про визнання недійсною та скасування державної реєстрації ТОВ "Шахта "Білоріченська".

На підставі цього рішення 14 серпня 2012 року держреєстратором Лутугинської райдержадміністрації до ЕДР внесено запис про скасування держреєстрації ТОВ "Шахта "Білоріченська" та скасування реєстрації припинення ДВАТ "Шахта "Білоріченська" ДП ДХК "Луганськвугілля".

У відповідності до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" ДВАТ "Шахта "Білоріченська" ДП ДХК "Луганськвугілля" перейменоване у публічне акціонерне товариство "Шахта "Білоріченська".

Заборгованість за договором виникла 11.08.2012 і в цей час функціонувало ТОВ «Білоріченська», тобто борг виник саме у вказаного підприємства.

Позивач з доводами відповідача не погодився та надав відповідні пояснення.

Розглянувши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступне.

21.06.2007 між ТОВ «Концепт» (Перевізник) та ДВАТ шахта «Білоріченська» ДП ДХК «Луганськвугілля» (Відправник) правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ «Шахта «Білоріченська» (відповідач у справі) був укладений договір перевезення вантажу № 16-к/2007.

Відповідно до умов договору перевізник зобов'язався доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій особі, а відправник зобов'язується оплатити надані послуги на умовах договору.

На виконання умов договору, позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги з перевезення вантажу на сумум14 773 грн. 32 коп., про що свідчить акт здачі приймання робіт (наданих послуг) № 225 від 31.07.2012.

Згідно п. 1.6 договору відправник здійснює оплату наданих послуг в десятиденний строк з дати передання рахунку.

Рахунок факту №412 від 31.07.2012 на вказану суму було передано відповідачу 31.07.2012, у зв'язку з чим позивач вважає, що прострочення платежу почалося з 11.08.2012.

Виходячи з наведеного, позивач звернувся до суду і за даним позовом за яким просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 14 773 грн. 32 коп., пеню в сумі 1 089 грн. 84 коп. за період з 11.08.2012 по 06.02.2013 та 3% річних за вказаний період в сумі 218 грн. 56 коп.

Вказані вимоги позивач обґрунтовує посиланням на норми ст. ст. 509, 526, 530, 625 ЦК України.

Відповідач позовні вимоги оспорив з підстав наведених у відзиві та вказаних вище.

Оцінивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Як було вказано вище, 21.06.2007 між ТОВ «Концепт» (Перевізник) та ДВАТ шахта «Білоріченська» ДП ДХК «Луганськвугілля» (Відправник) був укладений договір перевезення вантажу № 16-к/2007 (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору перевізник - позивач у справі зобов'язується доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу, а відповідач - відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Згідно п. 1.6 договору відправник здійснює оплату за транспортні послуги в десятиденний строк від дати передання рахунка перевізником відправнику.

Сторонами договору було підписано додатки № № 1-7 до договору «Протокол узгодження вартості транспортних послуг».

Також до договору були підписані додаткові угоди № 1 від 29.12.2008, № 2 від 22.12.2009, № 3 від 22.12.2010, б/н від 28.11.2011.

Згідно п. 7.1 з урахуванням додаткової угоди від 28.11.2011 договір діє до 31.12.2014 року.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вбачається зі спірних відносин, які виникли на підставі договору поставки 16-к/2007 боржником за грошовим зобов'язанням є Товариство з обмеженою відповідальністю "Шахта "Білоріченська", що підтверджується матеріалами справи.

Позов пред'явлений за порушення грошового зобов'язання до Публічного акціонерного товариства "Шахта "Білоріченська", яке не є стороною спірного договору, проте є належним відповідачем в силу повного правонаступництва прав і обов'язків ТОВ "Шахта "Білоріченська".

Так, 15 грудня 2011 року господарським судом м. Києва прийняте рішення № 55/413 за позовом Міненерговуглепрому України про визнання недійсною та скасування державної реєстрації ТОВ "Шахта "Білоріченська".

На підставі цього рішення 14 серпня 2012 року держреєстратором Лутугинської райдержадміністрації до ЕДР внесено запис про скасування держреєстрації ТОВ "Шахта "Білоріченська" та скасування реєстрації припинення ДВАТ "Шахта "Білоріченська" ДП ДХК "Луганськвугілля".

У відповідності до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" ДВАТ "Шахта "Білоріченська" ДП ДХК "Луганськвугілля" перейменоване у публічне акціонерне товариство "Шахта "Білоріченська".

Таким чином, вимоги позивача до ПАТ "Шахта "Білоріченська" висунуті правомірно та на законних підставах.

У зв'язку з чим доводи відповідача за відзивом відхиляються як необґрунтовані.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, 31.07.2012 між сторонами у справі було підписано акт № 225 здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 14 773 грн. 321 коп.

За до поводами позивача, в той же день, тобто 31.07.2012 відповідачу було передано рахунок на оплату вказаних послуг на суму 14 773 грн. 32 коп.

Відповідачем вказаний факт не спростований.

За розрахунком позивача про строчка платежу відповідачем була припущена з 11.08.1012 і відповідачем іншого не доведено.

Відповідно до статті 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В даному випадку відповідачем доказів належного виконання зобов'язань за договором № 16-к/2007 від 21.06.2077 не надано.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено факт виконання позивачем взятих на себе за договорами-заявками зобов'язань щодо транспортно-експедиційного обслуговування. Вказаний факт відповідачем не спростований.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містяться у статті 193 Господарського кодексу України.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, окрім строку або терміну виконання зобов'язання сторони мають право визначити подію, з настанням якої зобов'язання повинно бути виконано.

Як було вказано вище, замовленнями на здійснення певних послуг сторони передбачили певний строк сплати вартості наданих послуг і вказаними вище обставинами та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем оплата наданих послуг у визначений строк здійснена не була. При цьому слід визначити, що фактично сторонами не було узгоджено додаткового графіку сплати заборгованості, у зв'язку з чим оплата повинна здійснюватися саме за умовами договору ат заявок, які є невід'ємною частиною договору.

Разом з цим, відповідач суму боргу не спростував, доказів її погашення не надав.

Виходячи з наведених вище обставин слід зазначити, що на момент звернення позивачем до суду із даним позовом, у останнього виникло право вимоги заборгованості за надані послуги в сумі 14 773 грн. 32 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 3 % річних нарахованих за період з 11.08.2012 по 06.02.2013 в сумі 218 грн. 56 коп. слід зазначити наступне.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства слід визначити, що нарахування позивачем 3% річних за вказаний період з у зв'язку із прострочкою сплати грошового зобов'язання, яке було припущено відповідачем є правомірним у зв'язку позовні вимоги в частині стягнення 3% річних слід задовольнити.

Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1 089 грн. 84 коп. за період з 11.08.2012 по 06.02.2013 слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексу визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойка у вигляді пені - нарахування, які здійснюються у відсотках від суми невиконаного або несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагенту і визначення умов договору.

Відповідно до п. 4.1 договору сторони узгодили, що у випадку невиконання умов договору несуть матеріальну відповідальність в межах чинного законодавства.

Виходячи з цього, слід зазначити, що позивач нарахував пеню правомірно і позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

За таких обставин, позов слід задовольнити в повному обсязі з віднесенням витрат зі сплати судового збору на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України , суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Шахта Білоріченська", Луганська обл., смт. Білоріченський, вул. Шкільна, буд. 107, код 00176897, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Концепт", м. Донецьк, вул. Баумана, буд. 1А, код 31377126, борг в сумі 14 773 грн.32коп., 3% річних в сумі 218 грн. 56коп., пеню в сумі 1 089 грн.84коп., витрати зі сплати судового зборі в сумі 1 720 грн. 50 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 09.04.2013.

Суддя Т.А. Василенко