Ухвала суду № 30527593, 01.04.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-7032/2012 р.

Провадження № 22ц/779/89/2013 р.

Категорія 27

Головуючий у І інстанції Максимчин Ю.Д.

Суддя-доповідач Беркій О.Ю.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів : Малєєва А.Ю., Пнівчук О.В.,

секретаря Лисак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 18 жовтня 2012 року,-

в с т а н о в и л а:

У вересні 2011 року ПАТ «Універсал Банк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що згідно кредитного договору укладеного

27 червня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2, останній отримав кредит в сумі 40 700 гривень зі сплатою 30 % річних та датою поверненням кредиту - 20 червня 2013 року. Умовами кредитного договору було визначено, що за користування кредитом понад встановлений строк (прострочення терміну сплати щомісячного платежу) встановлюється підвищена відсоткова ставка, яка становить 108%.

В забезпечення виконання зобов'язання між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір поруки від 27 червня 2008 року, відповідно до якого ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_2 зобов'язань, що випливають з вищевказаного кредитного договору.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 систематично порушував умови кредитного договору, станом на 29 червня 2011 року утворилася заборгованість по кредиту в сумі 78 438 грн. 62 коп., просили позов задовольнити.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 18 жовтня 2012 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ПАТ «Універсал Банк» 78 438 грн. 62 коп. заборгованості за кредитним договором, 784 грн. 39 коп. витрат по оплаті судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_3 посилається на те, що судом порушено норми матеріального і процесуального права.

Зазначає, що попереднє судове засідання відбулося без його участі, та без належного повідомлення про час його проведення. А тому він був позбавлений права заявляти суду необхідні клопотання з метою забезпечення правильного вирішення справи.

Всупереч норм ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд розглянув справу без повідомлення його про судове засідання.

Зазначає, що про виникнення боргу за кредитним договором ні від позивача, ні від боржника йому не було відомо.

Крім того, договір поруки укладався без роз'яснення йому про те, що він не мав права його укладати без згоди своєї дружини, оскільки договір має високу ціну і не є дрібно побутовим. У зв'язку з цим договір поруки є предметом позову його дружини по визнанню його недійсним.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові до нього відмовити.

В судовому засіданні ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали по вищенаведених мотивах.

Представники ПАТ «Універсал Банк» Бойчук Я.В. та Микитин О.Б. апеляційну скаргу заперечили, посилаючись на її безпідставність.

ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначив, що ним вживаються заходи щодо добровільного погашення заборгованості.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 червня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до якого банк надав позичальникові 40 700 грн з терміном погашення до 20 червня 2013 року зі сплатою 30 % річних.

Додатком №1 до даного договору було передбачено обов'язок позичальника сплатити 30% річних за користування кредитом, а вразі прострочення повернення кредиту сплатити банку проценти за підвищеною відсотковою ставкою в розмірі 108% річних.

Для забезпечення повного і своєчасного виконання зобов'язань, що випливають із зазначеного договору, між позивачем та ОСОБА_3 27 червня 2008 року було укладено договір поруки, згідно якого поручитель зобов'язався у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_2 умов договору.

Встановлено, що з січня 2009 року відповідач ОСОБА_2 систематично порушував умови кредитного договору щодо строків сплати суми кредиту та відсотків за користування ним.

Згідно розрахунку, станом на 29 червня 2011 року загальна заборгованість по кредиту становила 78 438 грн. 62 коп., з яких прострочена заборгованість по кредиту становить 14 778 грн. 39 коп., сума дострокового стягнення кредиту - 23 503 грн. 28 коп., відсотки 23 378 грн. 69 коп. та заборгованість по підвищених відсотках становить 16 778 грн. 26 коп.

Відповідно до положень ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

У разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, передбачені ст.554 ЦК України.

Згідно зі ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно п. 1.3 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

Відповідно до п.4.2 зазначеного договору, порука припиняється із припиненням всіх зобов'язань боржника за основним договором, що забезпечуються такою порукою.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позову ПАТ «Універсал Банк» про стягнення суми заборгованості за кредитним договором з боржника та поручителя в солідарному порядку, оскільки відносно поручителя ОСОБА_3 солідарна відповідальність має місце за договором поруки.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України в п.24 Постанови №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року роз'яснив, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.

А тому не заслуговують на увагу доводи апелянта з цього приводу.

Посилання апелянта на угоду про прощення боргу від 10 серпня 2009 року не можуть бути прийняті до уваги, оскільки фактичного виконання умов угоди не відбулося, ОСОБА_2 визначену заборгованість по угоді не сплатив, а тому прощення боргу не можна вважати таким, що відбулося.

Крім того, в засіданні апеляційного суду представник банку заявив про можливість добровільного врегулювання спору за умови сплати 60% заборгованості, по клопотанню ОСОБА_3 та ОСОБА_2 двічі надавався термін для сплати коштів, однак такі сплачені не були.

Оскільки рішення постановлено з дотриманням вимог процесуального та матеріального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанцій залишити без зміни.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 18 жовтня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді: А.Ю. Малєєв

О.В. Пнівчук