Постанова № 30526279, 15.03.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2013 року Справа № 811/136/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомФермерського господарства "Віола"доМаловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В:

ФГ "Віола" (далі по тексту - позивач) звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області (далі по тексту - відповідач), в яком, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просить визнати протиправним та скасувати рішення від 25.12.2012 року №3 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та зобов'язати видати нове свідоцтво платника податку на додану вартість, як суб'єкта спеціального режиму оподаткування.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податковим органом при проведенні перевірки зроблені передчасні та помилкові висновки стосовно порушення ФГ "Віола" вимог спеціального режиму оподаткування, а саме щодо продажу товару не власного виробництва ТОВ "Кернел-Трейд", ТОВ "Алікон", ПП "Альянсспецбудгарант", чим ніби то порушено вимоги п.209.11, ст.209 Податкового кодексу України.

З посиланням на первинні фінансово-господарські документи, долучені до матеріалів справи, позивач вказує на доведеність та очевидність господарських операцій здійснюваних ним з вказаними контрагентами.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідачем подано письмові заперечення на позов, вимоги не визнаються та зазначається наступне.

В результаті проведеної перевірки виявлено порушення норм податкового законодавства, результати оформлені актом перевірки, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання, тому вимоги позову заперечуються в повному обсязі, а позов не підлягає задоволенню.

В судове засідання 11 березня 2013 року представники позивача та відповідача не прибули.

Позивач надав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі відповідно до адміністративного позову.

Відповідач в судове засіданні не з'явився подавши до суду заяву про розгляд справи без участі представника МДПІ.

Відповідно до ч. 6 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України -особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи те, що всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності, здійснення подальшого розгляду справи можливо у порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву, долучені до справи документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фермерське господарство «Віола» зареєстроване як юридична особа Маловисківською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 09 червня 2010 року, що підтверджується довідкою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ №584457 (а.с.26).

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 11.06.2010р. по 30.09.2012р. За результатами перевірки складено акт від 28.11.2012р. №147/2210/36951983 (а.с.57-74).

В ході перевірки встановлено порушення:

1) п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.209.6 та 209.11 ст.209 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами і доповненнями) встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 117 284 грн. за вересень місяць 2012 року;

2) ст.185, 186, 188, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 31 667 грн. за лютий місяць 2012 року;

3) п.15 підрозділ 2 розділ XX Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами і доповненнями) встановлено завищення податку на додану вартість по скороченій декларації в сумі 262 500 грн. за вересень місяць 2012 року;

4) п. 209.6 та 209.11 ст.209 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами і доповненнями) встановлено завищення податку на додану вартість по скороченій декларації всього в сумі 117 284 грн. за вересень місяць 2012 року;

5) п.49.2 ст.49 та п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) господарством не подано до органу ДПС податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2012 року;

6) п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) господарством не нараховано та не сплачено штраф за самостійне виправлення помилки - уточнення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість за лютий 2012 року.

7) п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та Міністерства ядерної безпеки України, ДПА України від 19.07.1999 року №162/379, господарством не подано до органу ДПС розрахунок збору за забруднення навколишнього середовища стаціонарними засобами забруднення за 9 місяців 2010 року.

8) ст.9 Закону України від 22.12.1994 року №320/94 «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та обов'язкових платежів до бюджету», п.119.2 ст. 119 Податкового кодексу України №2755- VІ від 02.12.2010 року, а саме неподання до податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків, суми утриманого з них податків (розрахунків форми 1-ДФ) за ІІІ-VІ квартали 2010 року виплачених доходів суб'єкту господарської діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 згідно договору №01 від 01.08.2010 року про проведення сільськогосподарських робіт та ІІ-ІV квартали 2011 року виплачених доходів суб'єкту господарської діяльності - фізичній особі ОСОБА_2 згідно договору №1 від 14.03.2011 року про надання послуг по обробітку землі.

Всі порушення, які мали місце, випливають з того, що на думку відповідача, позивач неправомірно перебував в режимі сплати фіксованого сільськогосподарського податку та на спеціальному режимі оподаткування ПДВ в у зв'язку з тим, що у вересні 2012 року реалізовано соняшник, який являється товаром, що не належить до власного сільського господарства, відповідно до вимог п.209.6 ст.209 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту перевірки від 28.11.2012 року №147/2210/36951983 та службової записки від 20.12.2012 року (а.с.75)., згідно п.п. б) п.209.12 статті 209 Податкового кодексу України відповідачем було прийнято Рішення №3 (№1896) від 25.12.2012 року про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування (а.с.16).

Суд у вирішенні цього спору, виходить з того, що відповідно до ст.4 ПК України податкове законодавство ґрунтується на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначена норма дає підстави для висновку про те, що діяльність органів або посадових осіб, які здійснюють владні управлінські функції, має здійснюватись виключно в межах їх законодавчо визначених повноважень і реалізація таких повноважень повинна відповідати способу, встановленому законодавством. Таким чином, порушення з боку владних органів чи їх посадових осіб може виражатись як в діях поза межами власних повноважень, так і в порушенні способу реалізації цих повноважень.

Так, рішення про виключення позивача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та висновок, щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України були вчинені відповідачем на підставі того, що на думку органу податкової служби, позивач не правомірно застосовував спеціальний режим оподаткування з ПДВ. Зокрема, відповідач вважає, що позивач не відповідає критеріям встановленим п.209.12 ст.209 Податкового кодексу для підприємств, які вважаються сільськогосподарськими та які можуть використовувати спеціальний режим оподаткування, але це не відповідає фактичним обставинам.

Згідно п.209.6 ст.209 ПКУ (в редакції яка діяла на момент здійснення операцій) сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75% вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Відповідно до ст. 209.12 ПКУ свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування підлягає анулюванню в разі, якщо:

а) сільськогосподарське підприємство подає заяву про зняття його з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування та/або заяву про його реєстрацію як платника зазначеного податку на загальних підставах;

б) сільськогосподарське підприємство підлягає реєстрації платником податку на загальних підставах;

в) сільськогосподарське підприємство припиняється шляхом ліквідації або реорганізації;

г) сільськогосподарське підприємство не подає податкової звітності з податку протягом останніх 12 послідовних звітних податкових періодів.

У таких випадках сільськогосподарське підприємство зобов'язане повернути органу державної податкової служби свідоцтво про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування.

Так, в акті перевірки відповідач зазначив, що протягом попередніх 9 послідовних звітних податкових періодів (з січня 2012 року по вересень 2012 року) перевищено встановлений п.209.6 ст.209 Податкового кодексу України обсяг питомої ваги несільськогосподарських товарів та становить 34,49 відсотків від вартості всіх поставлених товарів/послуг.

Вказаний висновок податкового органу був зроблений виходячи з статистичної звітності ф. №4-сг «Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2012 року» ФГ «Віола» посівна площа соняшника становить 106,47 га. Кількість оприбуткованого соняшника по складу - 516,94 т. Врожайність соняшника ФГ «Віола» складає 48,5 центнера з 1 га, тоді як відповідно листа управління агропромислового розвитку Маловисківської райдержадміністрації від 07.11.2012 року №6-1394/1 середня врожайність соняшника в 2012 році становить 25 центнерів з 1 га.

У з'ясованих обставинах сумніви відповідача у відсутності достатніх посівних площ у позивача, що не відповідає середнім показникам по району не спростовують факту обробки позивачем земельних ділянок з вирощуванням і збиранням на них врожаю, що складає виробництво позивачем сільськогосподарської продукції з використанням власних основних фондів.

До основних фондів виробничого і невиробничого призначення у сфері господарювання сільськогосподарського товаровиробника згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 139 ГК України в залежності від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, відносяться: будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів. Форми господарської діяльності, що здійснюється сільськогосподарським товаровиробником як платником податків, наведені у пп. 14.1.234 п. 14.1 ст. 14 ПК України, серед яких: вирощуються, відгодовуються, иловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживанняумовах; постачання.

Оскільки об'єктом податку на додану вартість визнається здійснення конкретної господарської операції, то для зміни в структурі активів та зобов'язань, у власному капіталі сільськогосподарського підприємства має значення господарська діяльність з використанням основних фондів для культивації, посіву, обробки, вирощування, збирання та зберігання врожаю та продуктів його переробки, що допускає фактичне користування позивачем земельними ділянками, які можуть не відноситися до його власних основних фондів і можуть не відображатися на собівартості сільськогосподарських товарів.

Судом встановлено, що позивач має орендовані земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що підтверджується договорами суборенди та оренди земельних ділянок державної та приватної власності, копії договорів та актів прийому-передачі містяться в матеріалах справи (а.с.100-210). Також в матеріалах справи міститься звіт про підсумки збору врожаю станом на 01.12.2012 року (а.с.211-218), з якого вбачається, що зібрано 5169 центнерів чистого врожаю насіння соняшника, який згодом і був реалізований.

Суд звертає увагу на те, що підприємство здійснює увесь цикл виробництва сільськогосподарської продукції із застосуванням власних та орендованих виробничих потужностей, а тому є сільськогосподарським виробником.

Податковим органом не доведено та не надано суду доказів того, що ФГ «Віола» реалізовує продукцію не власного виробництва.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На думку Кіровоградського окружного адміністративного суду, Маловисківською міжрайонною державною податковою інспекцією Кіровоградської області державної податкової служби не доведено правомірність прийнятого спірного рішення, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ФГ «Віола» підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 17, 86, 94, 158, 163-165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Фермерського господарства «Віола» задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати винесене Маловисківською міжрайонною державною податковою інспекцією Кіровоградської області державної податкової служби рішення від 25 грудня 2012 року №3, про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

3.Зобов'язати Маловисківську міжрайонну державну податкову інспекцію Кіровоградської області Державної податкової служби поновити порушене право ФГ «Віола», шляхом видачі нового спеціального свідоцтва платника податку на додану вартість, як суб'єкта спеціального режиму оподаткування.

4.Допустити постанову до негайного виконання.

5.Присудити Фермерському господарству «Віола» судовий збір в розмірі 32,19 грн., зобов'язавши Державне казначейство України в Кіровоградській області стягнути 32,19 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Маловисківської міжрайонної держаної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук