Постанова № 30524918, 03.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13140/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання - Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нобл Ресорсіз Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нобл Ресорсіз Україна» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000140700 від 20.04.2011 р., № 0000160700 від 20.04.2011 р. та № 0000170700 від 20.04.2011 р.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нобл Ресорсіз Україна» звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000140700 від 20.04.2011 р., № 0000160700 від 20.04.2011 р. та № 0000170700 від 20.04.2011 р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 листопада 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 листопада 2012 року позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників сторін, які з'явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, В період з 29.03.2011 по 04.04.2011 Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків на підставі наказу № 144 від 29.03.2012 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин за 2008-2010 роки.

Перевіркою встановлено порушення підпунктів7.2.4, 7.2.6, 7.2.8 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1 п.7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 5 421 928,54 грн., та підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ в розмірі 2317337 грн., яка підлягає зменшенню, та до заниження суми ПДВ в розмірі 3308164 грн., яка підлягає донарахуванню.

За результатами перевірки складено акт № 116/4040/7/35919521 від 04.04.2011 на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000140700 від 20.04.2011, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 2317337 грн., № 0000160700 від 20.04.2011, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 401425 грн. та № 0000170700 від 20.04.2011, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 4 135 205 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано достатніх первинних документів на підтвердження реальності та товарності договорів поставки .

Однак з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в ході судового розгляду справи, позивачем були укладені договори поставки з наступними контрагентами: ТОВ «Шторм», ТОВ «Сібаріт», ТОВ «Агроанкорекспорт», ТОВ «ТК «Грейн Корн», ТОВ «МінЗерноТранс», ТОВ «Агротрейд», ТОВ «Агро вірус», ПП «Аллюр-2009», ТОВ «АТД ПІГМАЛІОН», ПП «Ріст».

Так, в акті перевірки (стор.4-8) зазначено, що в ході досудового слідства встановлено, що TOB «Шторм», за рахунок видимості проведення фінансово-господарських операцій незаконно сформувало податковий кредит TOB «Нобл Ресорсіз Україна».

Операції з продажу TOB «Шторм» та придбання товарів (робіт, послуг) TOB «Нобл Ресорсіз Україна», відображені у податковій звітності підприємств, не мали та не могли мати ніякого юридичного змісту.

В ході перевірки встановлено відсутність придбання ТМЦ TOB «Нобл Ресорсіз Україна», що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків.

Перевіркою, проведеною СДПІ у м. Києві, та згідно даних додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість відповідно до бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» було встановлено, що TOB «Нобл Ресорсіз Україна» було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по нікчемних відносинах з TOB «Шторм» на суму ПДВ 1914534,66 грн.

Отже, підприємством TOB «Нобл Ресорсіз Україна», порушено вимоги п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168), так як безпідставно віднесені до податкового кредиту суму ПДВ 1914534,66грн., яка не підтверджується перевіркою, та підлягає зменшенню.

Положеннями п. 7.4 статті 7 Закону №168 визначено, що податковий, кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків в звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пункті 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоді зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операція: межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основ засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або пост товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльні платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовувати оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього 5 або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження) (п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7).

В акті перевірки відсутні посилання на первинні документи, документи бухгалтерського та податкового обліку, що підтверджують порушення вказаних норм.

Так, позивачем надано договори поставки, укладені між TOB «Нобл Ресорсіз Україна» (Покупець) та TOB «Шторм» (Продавець) (т. 5 а.с. 137-250).

Умовами зазначених договорів, зокрема, встановлено: Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, Покупець прийняти і оплатити Товар (п.1.1).

На виконання умов договорів поставки, укладених між ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» (Покупець) та ТОВ «Шторм» (Продавець), сторонами складались видаткові накладні, в яких вказано вид Товару, кількість, ціна, вартість без ПДВ, сума ПДВ та вартість Товару з ПДВ.

В матеріалах справи містяться зазначені видаткові накладні (т. 1 а.с. 202-249).

Дані видаткові накладні відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно якої первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (cт. 1).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (п.1 ст.9)

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9).

Оплата Товару, отриманого позивачем від TOB «Шторм», проводилась згідно платіжних доручень, що містяться в матеріалах адміністративної справи (т. 9, а.с. 131-168).

TOB «Шторм» складались та надавались TOB «Нобл Ресорсіз Україна» податкові накладні по господарських операціях продажу/купівлі (списання/оприбуткування) сільськогосподарської продукції, які включено до складу податкового кредиту з ПДВ, зареєстровано у податковому обліку та відображено у податкових деклараціях з ПДВ TOB «Нобл Ресорсіз Україна» у відповідні періоди. Копії зазначених податкових накладних містяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 122-198).

Щодо взаємовідносин з ТОВ «ТК «Грейн Корн» колегія суддів зазначає наступне:

Податковий орган в акті перевірки дійшов висновку, що позивачем порушено вимоги п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ №168, так як безпідставно віднесено до податкового кредиту за серпень 2010 року суму ПДВ 162383,01 грн.

Однак, в акті перевірки відсутні посилання на первинні документи, документи бухгалтерського та податкового обліку, що підтверджують порушення вказаних норм.

Так, позивачем надано договори поставки, укладені між TOB «Нобл Ресорсіз Україна» (Покупець) та TOB «ТК «Грейн Корн» (Продавець) (т.4 а.с. 113-250, т. 5 а.с. 1-133).

Умовами зазначених договорів визначено, що Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, Покупець прийняти і оплатити Товар (п.1.1). Крім того, визначено кількість та якість Товару; встановлено ціну та загальну вартість; обумовлено строки та умови поставки.

На виконання умов договорів поставки, укладених між позивачем (Покупець) та TOB «ТК «Грейн Корн» (Продавець), сторонами складались первинні документи - видаткові накладні, в яких вказано вид Товару, кількість, ціна, вартість без ПДВ, сума ПДВ та вартість Товару з ПДВ.

В матеріалах справи містяться вказані видаткові накладні (т.3 а.с. 171-250, т. 4 а.с. 1-109).

Зазначені видаткові накладні містять підпис та відтиск печатки Продавця (TOB «ТК «Грейн Корн») та підпис особи, що отримала Товар на підставі довіреності Покупця (TOB «Нобл Ресорсіз Україна»).

Накладні відповідають ознакам первинних документів, визначених статтями 1 та 9 Закону про бухгалтерський облік №996.

Оплата Товару, отриманого позивачем від TOB «ТК «Грейн Корн», проводилась згідно платіжних доручень, що містяться в матеріалах справи (т. 9 а.с. 32-127).

TOB «ТК «Грейн Корн» складались та надавались позивачу податкові накладні по господарських операціях продажу/купівлі (списання/оприбуткування) сільськогосподарської продукції, які включено до складу податкового кредиту з ПДВ, зареєстровано у податковому обліку та відображено у податкових деклараціях з ПДВ TOB «Нобл Ресорсіз Україна» у відповідні періоди. Копії зазначених податкових накладних містяться в матеріалах справи (т. 2 а.с. 212-250, т.3 а.с. 1-151).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Сібаріт ЛТД» колегія суддів зазначає наступне:

Податковий орган в акті перевірки дійшов висновку, що позивачем було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по нікчемних відносинах з TOB «Сібаріт ЛТД» на суму ПДВ 983379,47грн.

Отже, підприємством TOB «Нобл Ресорсіз Україна», порушено вимоги п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ №168, так як безпідставно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ 983379,47грн., яка не підтверджується перевіркою, та підлягає зменшенню.

При цьому, в акті перевірки відсутні посилання на первинні документи, документи бухгалтерського та податкового обліку, що підтверджують порушення вказаних норм.

Позивачем надано суду договори поставки, укладені між TOB «Нобл Ресорсіз Україна» (Покупець) та TOB «Сібаріт ЛТД» (Продавець) (т.7 а.с. 12-73).

Умовами зазначених договорів визначено, що Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, Покупець прийняти і оплатити Товар (п.1.1). Крім того, визначено кількість та якість Товару; встановлено ціну та загальну вартість; обумовлено строки та умови поставки.

На виконання умов договорів поставки, укладених між позивачем (Покупець) та TOB «Сібаріт ЛТД» (Продавець), сторонами складались первинні документи - видаткові накладні, в яких вказано вид Товару, кількість, ціна, вартість без ПДВ, сума ПДВ та вартість Товару з ПДВ.

В матеріалах справи містяться вказані видаткові накладні (т.7 а.с. 74-108).

Зазначені видаткові накладні містять підпис та відтиск печатки Продавця (TOB «Сібаріт ЛТД») та підпис особи, що отримала Товар на підставі довіреності Покупця (TOB «Нобл Ресорсіз Україна»).

Накладні відповідають ознакам первинних документів, визначених статтями 1 та 9 Закону про бухгалтерський облік №996.

Оплата Товару, отриманого позивачем від TOB «Сібаріт ЛТД», проводилась згідно платіжних доручень, що містяться в матеріалах справи (т. 7 а.с. 144-161).

TOB «Сібаріт ЛТД» складались та надавались позивачу податкові накладні по господарських операціях продажу/купівлі (списання/оприбуткування) сільськогосподарської продукції, які включено до складу податкового кредиту з ПДВ, зареєстровано у податковому обліку та відображено у податкових деклараціях з ПДВ TOB «Нобл Ресорсіз Україна» у відповідні періоди. Копії зазначених податкових накладних містяться в матеріалах справи (т. 7 а.с. 109-143).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Агроанкорекспорт» колегія суддів зазначає наступне:

Податковий орган в акті перевірки дійшов висновку, що позивачем було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по нікчемних відносинах з TOB «Агроанкорекспорт» на суму ПДВ 1782081,00 грн.

Отже, підприємством TOB «Нобл Ресорсіз Україна», порушено вимоги п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ №168, так як безпідставно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ 1782081,00 грн., яка не підтверджується перевіркою, та підлягає зменшенню.

При цьому, в акті перевірки відсутні посилання на первинні документи, документи бухгалтерського та податкового обліку, що підтверджують порушення вказаних норм.

Так, відповідно до Договору поставки № 11098 від 14 серпня 2009 року - ТОВ «Агроанкорекспорт» здійснило поставку на користь Позивача український продовольчий рапс врожаю 2009 року загальною вартістю 10 692 486 грн., в тому числі ПДВ 1 782 081 грн. Загальна кількість товару відповідно до умов договору складала 3 500 тон +\- 5%. (т.7 а.с. 192-193).

На виконання договору поставки ТОВ «Агроанкорекспорт» було складено та передано Позивачеві наступні документи: видаткова накладна № Ае-0003225 від 17 серпня 2009 року; (т. 7, а.с. 194); податкова накладна № 3264 від 17 серпня 2009 року (т. 7, а.с. 195).

Оплата за договором поставки підтверджується наступними документами: платіжне доручення № 2823 від 18 серпня 2009 року (т. 7, а.с. 196); довідка з банку про перерахування коштів № 01/ОН від 28 березня 2013 р. (Додаток 42).

Поставка товару здійснювалась на умовах Інкотермс EXW ФРАНКО-ЗАВОД (... назва місця). В дотримання умов EXW місцем поставки був елеватор ВАТ «Білгород-Дністровський КХП». Між Позивачем та ВАТ «Білгород-Дністровський КХП» підписаний договір на зберігання сільськогосподарської продукції. Таким чином, в рамках даної поставки Позивач приймав товар, який уже знаходився на елеваторі. Там же відбувалось переоформлення товару на Позивача. Підтвердженням цього є наявні в матеріалах справи складська квитанція, в якій зазначається, що товар за відповідними кількісними і якісними характеристиками переоформлено з ТОВ «Агроанкорекспорт» на Позивача.

Зберігання, рух і якість товару на складі ВАТ «Білгород-Дністровський КХП» підтверджується наступними документами:

- Договір зберігання з ВАТ «Білгород-Дністровський КХП» № 14 від 24 липня 2009 року (т. 17, а.с. 172-180);

- складська квитанція на зберігання зерна № 13927 від 14.08.2010 р. (т. 19, а.с. 67).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «МінЗерноТранс» колегія суддів зазначає наступне:

Податковий орган в акті перевірки дійшов висновку, що позивачем було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по нікчемних відносинах з TOB «МінЗерноТранс» на суму ПДВ 153195,87 грн.

Отже, підприємством TOB «Нобл Ресорсіз Україна», порушено вимоги п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ №168, так як безпідставно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ 153195,87 грн., яка не підтверджується перевіркою, та підлягає зменшенню.

При цьому, в акті перевірки відсутні посилання на первинні документи, документи бухгалтерського та податкового обліку, що підтверджують порушення вказаних норм.

В свою чергу, позивачем надані Договір поставки № 13808 від 21 жовтня 2010 року, за яким ТОВ «МінЗерноТранс» здійснило поставку на користь Позивача насіння українського соняшнику врожаю 2010 року загальною вартістю 417 775,20 грн., в тому числі ПДВ 69 629,20 грн. Загальна кількість товару відповідно до умов договору складала 95,82 тон +\- 5%. (т. 7, а.с. 163-164).

На виконання договору поставки ТОВ «МінЗерноТранс» було складено та передано Позивачеві наступні документи: видаткова накладна № РН-0000432 від 21 жовтня 2010 року; (т. 7, а.с. 167); податкова накладна № 396 від 21 жовтня 2010 року. (т. 7, а.с. 170).

Оплата за договором поставки підтверджується наступними документами: платіжне доручення №10428 від 22 жовтня 2010 року; (т. 7, а.с. 173); довідка з банку про перерахування коштів № 10/ОН від 28 березня 2013 р. (Додаток 43);

Поставка товару здійснювалась на умовах Інкотермс EXW ФРАНКО-ЗАВОД (... назва місця). В дотримання умов EXW місцем поставки був елеватор ВАТ «Нельгівське ХПП». Між Позивачем та ВАТ «Нельгівське ХПП» підписаний договір на зберігання сільськогосподарської продукції. Таким чином, в рамках даної поставки Позивач приймав товар, який уже знаходився на елеваторі. Там же відбувалось переоформлення товару на Позивача. Підтвердженням цього є наявні в матеріалах справи складська квитанція, в якій зазначається, що товар за відповідними кількісними і якісними характеристиками переоформлено з ТОВ «МінЗерноТранс» на Позивача.

Зберігання, рух і якість товару на складі ВАТ «Нельгівське ХПП» підтверджується наступними документами:

- Договір складського зберігання зерна з ВАТ «Нельгівське ХПП» № 31 від 14 жовтня 2010 року; (т. 19, а.с. 21-30);

- складська квитанція на зберігання зерна № 317 від 21 жовтня 2010 року (т. 19, а.с. 70);

Крім того, згідно Договору поставки № 13859 від 25 жовтня 2010 року - ТОВ «МінЗерноТранс» здійснило поставку на користь Позивача насіння українського соняшнику врожаю 2010 року загальною вартістю 479 599,99 грн., в тому числі ПДВ 79 933,33 грн. Загальна кількість товару відповідно до умов договору складала 110 тон +\- 5%. (т. 7, а.с. 165-166).

На виконання договору поставки ТОВ «МінЗерноТранс» було складено та передано Позивачеві наступні документи:

Видаткова накладна № РН-0000440 від 25 жовтня 2010 року; (Т. 7, А/С 168);

Видаткова накладна № РН-0000444 від 27 жовтня 2010 року;( Т. 7, А/С 169);

Податкова накладна № 404 від 25 жовтня 2010 року.(Т. 7, А/С 171);

Податкова накладна № 408 від 27 жовтня 2010 року. (Т. 7, А/С 172);

Оплата за договором поставки підтверджується наступними документами:

Платіжне доручення №10522 від 26 жовтня 2010 року; ( Т. 7, А/С 173);

Платіжне доручення №10602 від 28 жовтня 2010 року( Т. 7, А/С 174);

Довідка з банку про перерахування коштів № 10/ОН від 28 березня 2013 р. (Додаток 43);

Поставка товару здійснювалась на умовах Інкотермс EXW ФРАНКО-ЗАВОД (... назва місця). В дотримання умов EXW місцем поставки був елеватор ВАТ «Єлизаветівський елеватор». Між Позивачем та ВАТ «Єлизаветівський елеватор» підписаний договір на зберігання сільськогосподарської продукції. Таким чином, в рамках даної поставки Позивач приймав товар, який уже знаходився на елеваторі. Там же відбувалось переоформлення товару на Позивача. Підтвердженням цього є наявні в матеріалах справи складська квитанція, в якій зазначається, що товар за відповідними кількісними і якісними характеристиками переоформлено з ТОВ «МінЗерноТранс» на Позивача.

Зберігання, рух і якість товару на складі ВАТ «Єлизаветівський елеватор» підтверджується наступними документами:

- Договір складського зберігання зерна з ВАТ «Єлизаветівський елеватор» № 31-2010 від 25 жовтня 2010 року (Т. 19, А/С 36-41);

- складська квитанція на зберігання зерна № 496 від 25 жовтня 2010 року (Т. 19, А/С 68);

- складська квитанція на зберігання зерна № 520 від 27 жовтня 2010 року (Т. 19, А/С 69);

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Агротрейд» колегія суддів зазначає наступне:

Податковий орган в акті перевірки дійшов висновку, що позивачем було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по нікчемних відносинах з TOB «Агротрейд» на суму ПДВ 158360,78 грн.

Отже, підприємством TOB «Нобл Ресорсіз Україна», порушено вимоги п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ №168, так як безпідставно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ 158360,78 грн., яка не підтверджується перевіркою, та підлягає зменшенню.

При цьому, в акті перевірки відсутні посилання на первинні документи, документи бухгалтерського та податкового обліку, що підтверджують порушення вказаних норм.

Позивачем надано суду договори поставки, укладені між TOB «Нобл Ресорсіз Україна» (Покупець) та TOB «Агротрейд» (Продавець) (т.14 а.с. 116-255,т. 15 а.с. 1-66).

Умовами зазначених договорів визначено, що Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, Покупець прийняти і оплатити Товар (п.1.1). Крім того, визначено кількість та якість Товару; встановлено ціну та загальну вартість; обумовлено строки та умови поставки.

На виконання умов договорів поставки, укладених між позивачем (Покупець) та TOB «Агротрейд» (Продавець), сторонами складались первинні документи - видаткові накладні, в яких вказано вид Товару, кількість, ціна, вартість без ПДВ, сума ПДВ та вартість Товару з ПДВ.

В матеріалах справи містяться вказані видаткові накладні (т.15 а.с.184-248, т. 16 а.с. 1- 63, 69-250).

Зазначені видаткові накладні містять підпис та відтиск печатки Продавця (TOB «Агротрейд») та підпис особи, що отримала Товар на підставі довіреності Покупця (TOB «Нобл Ресорсіз Україна»).

Накладні відповідають ознакам первинних документів, визначених статтями 1 та 9 Закону про бухгалтерський облік №996.

Оплата Товару, отриманого позивачем від TOB «Агротрейд», проводилась згідно платіжних доручень, що містяться в матеріалах справи (т. 9 а.с. 1-26).

TOB «Агротрейд» складались та надавались позивачу податкові накладні по господарських операціях продажу/купівлі (списання/оприбуткування) сільськогосподарської продукції, які включено до складу податкового кредиту з ПДВ, зареєстровано у податковому обліку та відображено у податкових деклараціях з ПДВ TOB «Нобл Ресорсіз Україна» у відповідні періоди. Копії зазначених податкових накладних містяться в матеріалах справи (т. 15 а.с. 70-179).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Агровірус» колегія суддів зазначає наступне:

Податковий орган в акті перевірки дійшов висновку, що позивачем було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по нікчемних відносинах з TOB «Агровірус» на суму ПДВ 18753,00 грн.

Отже, підприємством TOB «Нобл Ресорсіз Україна», порушено вимоги п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ №168, так як безпідставно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ 18753,00 грн., яка не підтверджується перевіркою, та підлягає зменшенню.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Агровірус» укладено договори поставки від 29.03.2010 року № 11524 та від 14.05.2010 року № 11647.

Умовами зазначених договорів визначено, що Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, Покупець прийняти і оплатити Товар (п.1.1). Крім того, визначено кількість та якість Товару; встановлено ціну та загальну вартість; обумовлено строки та умови поставки.

На виконання договору поставки ТОВ «Агровірус» було складено та передано Позивачеві наступні документи: видаткова накладна № РН-0000298 від 29 березня 2010 року; (Т. 3, А/С 157); податкова накладна №298 від 29 березня 2010 року. (Т. 3, А/С 160).

Оплата за договором поставки підтверджується наступними документами: платіжне доручення №5559 від 31 березня 2010 року (Т. 3, А/С 161); довідка з банку про перерахування коштів № 05/ОН від 28 березня 2013 р. (Додаток 41).

Поставка товару здійснювалась на умовах Інкотермс «СРТ (доставка оплачена до)» ПП «Блок Баг Сістемс». Тобто, при поставці на умовах СPT транспортування товару в рамках розглядуваної поставки відбувається до отримувача, що визначено в договорі та відповідно право власності на товар переходить від постачальника до покупця (ТОВ «Нобл Ресорсиз Україна») в момент передачі товару такому отримувачу. Факт прийняття товару отримувачем підтверджується журналами кількісно-якісного обліку товару.

Зберігання та рух товару на складі ПП «Блок Баг Сістемс» підтверджується наступними документами:

- Договір № OD/BBS/1-TP від 1 липня 2009 року з надання послуг по прийманню, зберіганню і відвантаженню зернових, зернобобових і олійних культур (Т. 20, А/С 230-237);

- Журналом кількісно-якісного обліку товару №285/05 від 29 травня 2010р. за період 22 березня 2010-22 травня 2010 рр. (давалець - ПП «Блок Баг Сістемс») (Т. 20, А/С 179-180).

Щодо взаємовідносин позивача з ПП «Алюр-2009» колегія суддів зазначає наступне:

Податковий орган в акті перевірки дійшов висновку, що позивачем було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по нікчемних відносинах з ПП «Алюр-2009» на суму ПДВ 83754,93 грн.

Отже, підприємством TOB «Нобл Ресорсіз Україна», порушено вимоги п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ №168, так як безпідставно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ 83754,93 грн., яка не підтверджується перевіркою, та підлягає зменшенню.

Як вбачається з матеріалів справи, між TOB «Нобл Ресорсіз Україна» та ПП «Аллюр-2009» укладено договори поставки № 12943 від 09.08.2010р. та № 13518 від 04.10.2010р.

Умовами зазначених договорів визначено:

Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, Покупець прийняти і оплатити Товар (українська пшениця врожаю 2010р.) (п.1.1). Розділом 2 визначено кількість та якість Товару. Розділом 3 встановлюється ціна та загальна вартість. Розділом 4 обумовлено строки та умови поставки.

На виконання умов договорів поставки, укладених між TOB «Нобл Ресорсіз Україна» (Покупець) та ПП «Аллюр-2009» (Продавець), сторонами складено первинні документи, а саме - видаткові накладні: № 396 від 10.08.2010; № 397 від 10.08.2010; № 409 від 12.08.2010; № 841 від 05.10.2010 (т.7 а.с. 181-183), в яких вказано вид Товару, кількість, ціна, вартість без ПДВ, сума ПДВ та вартість Товару з ПДВ.

Вказані видаткові накладні містять підпис та відтиск печатки Продавця (ПП «Аллюр-2009») та підпис особи, що отримала Товар на підставі довіреності Покупця (позивача).

Накладні відповідають ознакам первинних документів, визначених за статтями 1 та 9 Закону про бухгалтерський облік №996.

Оплату Товару, отриманого позивачем від ПП «Аллюр-2009», проведено згідно платіжних доручень: № 8335 від 10.08.2010; № 8336 від 10.08.2010; № 8445 від 12.08.2010; № 9897 від 12.08.2010, що містяться в матеріалах справи (т. 7 а.с. 189-190).

ПП «Аллюр-2009» складено та надано позивачу податкові накладні: №579 від 10.08.2010; №580 від 10.08.2010; №612 від 12.08.2010; №1061 від 05.10.2010 (т. 7 а.с. 185-187).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «АТД Пігмаліон» колегія суддів зазначає наступне:

Податковий орган в акті перевірки дійшов висновку, що позивачем було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по нікчемних відносинах з TOB «АТД Пігмаліон» на суму ПДВ 18753,00 грн.

Отже, підприємством TOB «Нобл Ресорсіз Україна», порушено вимоги п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ №168, так як безпідставно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ 144099,77 грн., яка не підтверджується перевіркою, та підлягає зменшенню.

Судом встановлено, що між TOB «Нобл Ресорсіз Україна» та TOB «АТД Пігмаліон» укладені договори поставки: № 11335 від 16.10.2009; № 11348 від 20.10.2009; № 11383 від 27.10.2009.

Умовами зазначених договорів визначено:

Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, Покупець прийняти і оплатити Товар (українська пшениця врожаю 2010р.) (п.1.1). Розділом 2 визначено кількість та якість Товару. Розділом 3 встановлюється ціна та загальна вартість. Розділом 4 обумовлено строки та умови поставки.

На виконання умов зазначених договорів поставки, сторонами складено первинні документи, а саме - видаткові накладні: № 310 від 16.10.2009; № 311 від 19.10.2009; № 323 від 27.10.2009; № 325 від 28.10.2009 (т. 7 а.с. 205-208), в яких вказано вид Товару, кількість, ціна, вартість без ПДВ, сума ПДВ та вартість Товару з ПДВ.

Вказані видаткові накладні містять підпис та відтиск печатки Продавця (TOB «АТД Пігмаліон») та підпис особи, що отримала Товар на підставі довіреності Покупця (TOB «Нобл Ресорсіз Україна»).

Накладні відповідають ознакам первинних документів, визначених за статтями 1 та 9 Закону про бухгалтерський облік №996.

Оплату Товару, отриманого TOB «Нобл Ресорсіз Україна» від TOB «АТД Пігмаліон», проведено згідно платіжних доручень: № 3753 від 19.10.2009; № 3797 від 21.10.2009; №3895 від 28.10.2009; №3914 від 29.10.2009, що містяться в матеріалах справи (т. 7 а.с. 213-214).

TOB «АТД Пігмаліон» складено та надано TOB «Нобл Ресорсіз Україна» податкові накладні: №312 від 16.10.2009; №313 від 19.10.2009; № 337 від 27.10.2009; №339 від 28.10.2009 (т.7 а.с. 209-212) по господарських операціях продажу/купівлі (списання/оприбуткування) сільськогосподарської продукції, яку, згідно з актом перевірки, включено до складу податкового кредиту з ПДВ, зареєстровано у податковому обліку та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість позивача у відповідні періоди.

Щодо взаємовідносин позивача з ПП «Ріст» колегія суддів зазначає наступне:

Податковий орган в акті перевірки дійшов висновку, що позивачем було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по нікчемних відносинах з ПП «Ріст» на суму ПДВ 21476,06 грн.

Отже, підприємством TOB «Нобл Ресорсіз Україна», порушено вимоги п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ №168, так як безпідставно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ 21476,06 грн., яка не підтверджується перевіркою, та підлягає зменшенню.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП «Ріст» укладені договори поставки, копії яких містяться в матеріалах справи (т. 2 а.с. 31-206).

Умовами зазначених договорів визначено:

Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, Покупець прийняти і оплатити Товар (п.1.1). Розділом 2 визначено кількість та якість Товару. Розділом 3 встановлюється ціна та загальна вартість. Розділом 4 обумовлено строки та умови поставки.

На виконання умов зазначених договорів поставки, сторонами складено первинні документи, а саме - видаткові накладні, що містять в матеріалах справи (т. 6 а.с. 31-249, т. 7 а.с. 1-6), в яких вказано вид Товару, кількість, ціна, вартість без ПДВ, сума ПДВ та вартість Товару з ПДВ.

Вказані видаткові накладні містять підпис та відтиск печатки Продавця (ПП «Ріст») та підпис особи, що отримала Товар на підставі довіреності Покупця (TOB «Нобл Ресорсіз Україна»).

Накладні відповідають ознакам первинних документів, визначених за статтями 1 та 9 Закону про бухгалтерський облік №996.

Оплату Товару, отриманого TOB «Нобл Ресорсіз Україна» від ПП «Ріст», проведено згідно платіжних доручень, що містяться в матеріалах справи (т. 10 а.с. 150-249, т.11 а.с. 1-18).

ПП «Ріст» складено та надано TOB «Нобл Ресорсіз Україна» податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи (т.9 а.с. 175-250, т.10 а.с. 1-143) по господарських операціях продажу/купівлі (списання/оприбуткування) сільськогосподарської продукції, яку, згідно з актом перевірки, включено до складу податкового кредиту з ПДВ, зареєстровано у податковому обліку та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість позивача у відповідні періоди.

Згідно п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. Закону № 168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що умовами включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість є належність документально підтверджених витрат підприємства до його господарської діяльності та наявність належним чином оформлених податкових налкданих.

Відтак, Понесення витрат (сплата ПДВ) документально підтверджується наявними в матеріалах справи договорами поставки, видатковими накладними, платіжними дорученнями та податковими накладними.

Щодо реальності проведених господарських операцій, необхідно зазначити наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В ході судового розгляду справи Відповідачем не наведено належних доказів, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаних правочинів, укладених між позивачем та вказаними вище контрагентами, а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, Відповідач не звертався до суду з позовом про визнання вказаних договорів недійсними.

В свою чергу, використання придбаної сільськогосподарської продукції в господарській діяльності TOB «Нобл Ресорсіз Україна» документально підтверджується наявними в матеріалах справи договорами складського зберігання, договорами переробки, контрактами, складськими квитанціями, вантажно-митними деклараціями.

Згідно матеріалів справи, на протязі 2010 року позивачем укладалися договори на зберігання сільськогосподарської продукції з наступними контрагентами: ВАТ «Бахчисарайський комбікормовий завод» та ВАТ «Белгород-Днестровський комбінат хлібопродуктів»; Товариствами з обмеженою відповідальністю «Березівський елеватор», «Колимський елеватор», «Миргородський елеватор», «Степовий елеватор», «Новоолексіївський елеватор»; філією «Троянівський елеватор» ВАТ «Розівський елеватор»; ДП ДАК «Хліб України» «Врадіївський елеватор» та «Роївський елеватор»; Креміземською філією №2 «Одеський портовий елеватор»; відкритими акціонерними товариствами «Нельгівське хлібоприймальне підприємство», «Єлизаветівський елеватор», «Явкинський елеватор» та АТЗТ «Екопрод».

За умовами договорів TOB «Нобл Ресорсіз Україна» (Поклажодавець) передає плоди зернових, зернобобових та олійних культур, які використовуються для харчових, насіннєвих, кормових та технічних цілей.

В матеріалах справи наявні складські квитанції на зерно за 2010 рік, якими підтверджується, що вищевказаними юридичними особами приймалася на зберігання від TOB «Нобл Ресорсіз Україна» сільгосппродукція на підставі договорів складського зберігання та накладних. Вказані операції підтверджені актами звірки наявності продукції, що належить товариству та яка знаходиться на зберіганні згідно договорів та квитанцій.

Щодо експорту зерна, то його надходження та експортування підтверджується договорами про надання траспортно-експедиторських послуг, вантажно-митними деклараціями, а також, зведеними таблицями, реєстрами, довідками, листами транспортно-експедиційних підприємств, які засвідчують надходження для TOB «Нобл Ресорсіз Україна» вантажів (зерна), що в подальшому реалізовувалося товариством на експорт через порти України.

Враховуючи зазначене, судова колегія дійшла висновку, що зазначені господарські операції носили реальний характер та були виконані сторонами належним чином, а позивачем правомірно сформований податковий кредит

Крім того, судова колегія зазначає, що відповідно до п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

В той же час, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, в редакції чинній на час проведення перевірки, передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідно до ст.86.9 Податкового кодексу України та п.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року і зареєстрованого Міністерством юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772 (далі - Порядок), у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Пунктом 58.4 статті 58 Податкового кодексу України, встановлено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Тобто, матеріали перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, а статус таких матеріалів перевірки та висновків державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, при цьому орган державної податкової служби визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає до набрання законної сили обвинувальним вироком, винесеним судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, або рішенням про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Станом на день прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідного судового рішення по кримінальній справі, яке б набрало законної сили, не було прийнято, отже, у ДПІ не було передбачених ПК України підстав для прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень, а тому вони є незаконними і підлягають скасуванню.

Вказаним обставинам суд першої інстанції також належної оцінки не дав.

Підсумовуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що Відповідачем не було доведено правомірності прийняття ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Натомість, матеріали справи свідчать про обґрунтованість позовних вимог та необхідність скасування протиправних рішень Відповідача.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Керуючись статтями 195, 196, 202, 205, 207 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нобл Ресорсіз Україна» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 листопада 2012 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків № 0000140700 від 20.04.2011 р., № 0000160700 від 20.04.2011 р. та № 0000170700 від 20.04.2011 р..

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Постанова складена у повному обсязі 08.04.2013 року.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.