Постанова № 30524553, 22.01.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 січня 2013 року Справа № 2а-5248/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Маслаковій І.Ю., за участю:

представника позивача - Бойка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких»до про Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Миколаївській області визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» звернулось до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Миколаївській області про скасування постанови від 17.10.2012 № 51 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» застосовано стягнення у вигляді штрафу у розмірі 100620 грн. 00 коп., на думку позивача, прийнято відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Миколаївській області відносно факту вчинення підприємством правопорушення у сфері містобудівної діяльності є помилковими, а тому вказана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Миколаївській області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувану постанову прийнято відповідачем правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні, призначеному на 22 січня 2013 року, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 95).

Будь - яких заяв відповідача про відкладення судових засідань або повідомлень про причини неприбуття до суду не надходило.

Частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи викладене, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами та доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» (ідентифікаційний код 31929340, місцезнаходження: 08670, Київська область, Васильківський район, с. Тростинка, вул. Б. Хмельницького, буд. 4) зареєстроване державним реєстратором Васильківської районної державної адміністрації Київської області як юридична особа 16.12.2002, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 1 514 120 0000 000016 (копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 36-37).

Як встановлено судом, позивачем у 2010 році набуто право власності на комплекс нежитлових будівель загальною площею 5522,0 м2, що розташовані по вул. Леніна, 62 в с. Секретарка Кривоозерського району Миколаївської області, а саме: свинарник А площею 1906,6 м2; свинарник Б площею 1909,8 м2; свинарник В площею 1705,6 м2.

Зазначені обставини підтверджуються даними, що наведені у свідоцтві на право власності на нерухоме майно серії САЕ № 028639 від 20.07.2010 (а.с. 34) та витязі про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССХ № 045365 від 20.07.2010 (а.с. 35).

У жовтні 2012 року посадовою особою Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Миколаївській області на підставі статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI та пункту 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, проведено позапланову перевірку з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті нерухомості позивача - комплексі нежитлових будівель (свинарники), розташованому за адресою: вул. Леніна, 62, с. Секретарка, Кривоозерський район, Миколаївська область.

За результатами перевірки складено акт від 05.10.2012, в якому зафіксовано порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» приписів частини восьмої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, що виявилось в експлуатації позивачем закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію.

На підставі акта перевірки Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Миколаївській області складено протокол від 05.10.2012 та за результатами розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності винесено постанову від 17.10.2012 № 51, якою відповідно до приписів пункту 6 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.1994 № 208/94-ВР до позивача застосовано штраф у розмірі 100620 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із постановою, прийнятою відповідачем, позивач оскаржив її до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Законодавство України про містобудування складається з Конституції України, законів України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 № 2780-XII, «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 № 687- XIV та інших нормативно-правових актів, що видаються на їх виконання.

Статтею 7 Закону України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 № 2780-XII передбачено, що державне регулювання у сфері містобудування здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою та Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.

Процедура здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил визначена Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553.

Так, в силу приписів зазначеного Порядку, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Пунктом 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, визначено, що посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право: безперешкодного доступу на місце будівництва об'єкта; проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомок, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації; проводити перевірку стану дотримання суб'єктами містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, в тому числі під час застосування будівельної продукції; здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням аудіо- та відеотехніки.

У свою чергу, суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, в силу приписів пункту 14 зазначеного Порядку зобов'язаний: допускати посадових осіб інспекції до проведення перевірки за умови дотримання порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; виконувати вимоги інспекції щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; подавати документи, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Як вбачається з даних акта перевірки від 05.10.2012, посадовою особою відповідача у ході контролюючого заходу встановлено наявність ознак нещодавно виконаних будівельних робіт на об`єктах нерухомості позивача, а саме: капітального ремонту та переобладнання свинарників (заміна дерев`яних вікон на металопластикові, влаштування вентиляційних шахт, обладнання для подачі корму та іншого технологічного обладнання, заміна 100 % покрівлі).

Враховуючи, що посадовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» не надано у ході перевірки жодних документів, які надають Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» право на виконання будівельних робіт на вказаних об`єктах та/або підтверджують їх готовність до експлуатації, Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Миколаївській області зроблено висновок про порушення підприємством вимог містобудівної діяльності, що є підставною для притягнення його до відповідальності.

У свою чергу, представник позивача у судовому засіданні зазначив, що висновки Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Миколаївській області стосовно проведення Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» будівельних робіт не відповідають дійсності, оскільки позивачем було здійснено не капітальний ремонт свинарників, а лише їх поточний ремонт, який не потребує введення в експлуатацію об`єктів після його закінчення.

На підтвердження зазначених обставин представником позивача надано суду належним чином засвідчену копію акта виконаних ремонтних робіт від 16.09.2010, з якого вбачається, що будівельною бригадою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» виконано поточний ремонт свинарників, а саме: здійснено заміну та ремонт вікон, заміну дверей та частковий ремонт покрівлі.

Враховуючи, що спірні правовідносини, що є предметом розгляду, стосуються, зокрема, питання правомірності висновків відповідача про проведення позивачем будівельних робіт на об`єктах нерухомості підприємства та про необхідність введення в експлуатацію таких об`єктів після закінчення будівництва, вирішення даного публічно - правового спору пов`язується з оцінкою виконаних позивачем робіт та їх приналежності до капітального чи поточного ремонтів.

Статтею 4 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 № 687- XIV передбачено, що для створення об'єкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає, зокрема, будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт).

Власники та користувачі об'єктів архітектури зобов'язані отримувати в установленому законодавством порядку дозвіл на виконання робіт, пов'язаних із реконструкцією, реставрацією чи капітальним ремонтом об'єкта архітектури (стаття 28 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 № 687- XIV).

Будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, що до 12.03.2011 визначався Законом України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 № 1699-III, а з 12.03.2011 - Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI.

В силу приписів статті 4 Закону України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 № 1699-III, фінансування робіт з планування окремих земельних ділянок, на яких фізичні чи юридичні особи мають намір здійснити нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт об'єктів містобудування або впорядкування територій, здійснюється, як правило, за рахунок коштів цих осіб.

Аналогічні за змістом положення також передбачені статтею 10 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI.

Статтею 301 Закону України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 № 1699-III (чинного до 12.03.2011) визначено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, який видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю з урахуванням частини четвертої цієї статті. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата видачі зареєстрованого сертифіката відповідності.

У свою чергу, в силу приписів статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, який діє з 12.03.2011, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

При цьому, статтею 301 Закону України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 № 1699-III та статтею 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI встановлено, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що експлуатація закінченого будівництвом об`єкта здійснюється власником такого об`єкта виключно у разі прийняття цього об`єкту в експлуатацію у спосіб отримання зареєстрованого сертифіката відповідності на підставі Закону України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 № 1699-III, чинного до 12.03.2011, або реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації відповідно до приписів Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, який діє з 12.03.2011.

При цьому роботами, після проведення яких потрібно вводити об`єкт будівництва в експлуатацію вважаються: нове будівництво, реконструкція, реставрація та капітальний ремонт.

Капітальний ремонт будівлі - це комплекс ремонтно-будівельних, робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель в зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращання планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта.

У свою чергу, поточний ремонт - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту (крім робіт, які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі).

При цьому, під конструктивними елементами будівлі розуміються елементи, що забезпечують можливість експлуатації будівлі.

Примірний перелік капітального та поточного ремонту виробничих будівель і споруд наведено у Положенні про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд, затвердженому наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України та Держнаглядохоронпраці України від 27.11.1997 № 32/288.

Так, згідно з даними додатка № 5 до вказаного Положення, роботи з повної заміни старих віконних блоків, факт проведення яких встановлено в акті перевірки від 05.10.2012 та не заперечувався представником позивача у судовому засіданні, відносяться до робіт з капітального ремонту будівель і споруд.

До робіт з капітального ремонту також відносяться роботи з часткової чи повної заміни старих елементів покриття, а також заміни їх на більш прогресивні і довговічні, часткової (більше ніж 20% загальної площі покрівлі) чи загальної зміни або заміни всіх елементів покрівлі, перебудови покрівлі в зв'язку з заміною матеріалу покрівлі.

Як вже зазначалось судом вище, у ході перевірки посадовою особою відповідача встановлено, що позивачем здійснено заміну 100 % покрівлі свинарників.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, покладений на суб`єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності свого рішення не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень.

Враховуючи, що у ході судового розгляду справи позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, що свідчать про те, що ремонт покрівлі здійснювався Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» у обсягах та за типом робіт, що не дозволяють їх віднести до переліку робіт з капітального ремонту будівель і споруд, висновки Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Миколаївській області стосовно проведення позивачем капітального ремонту свинарників суд вважає цілком обґрунтованими.

Пунктом 6 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.1994 № 208/94-ВР передбачено, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію.

Так, за експлуатацію об'єкта III категорії складності без введення його в експлуатацію розмір штрафу становить дев'яносто мінімальних заробітних плат.

Враховуючи, що експлуатація позивачем об`єкту будівництва - свинарників, на яких проведено роботи з капітального ремонту, без подальшого введення в експлуатацію є правопорушенням у сфері містобудівної діяльності, зважаючи на те, що віднесення такого об`єкту нерухомості до об`єкту будівництва III категорії складності представником позивача не заперечується, суд дійшов висновку, що притягнення Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі дев'яносто мінімальних заробітних плат (100620 грн. 00 коп.) здійснено Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Миколаївській області цілком правомірно.

Твердження представника позивача про необґрунтованість притягнення Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» до відповідальності у зв`язку з недотриманням відповідачем вимог частини одинадцятої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.1994 № 208/94-ВР, якою передбачено, що штраф може бути накладено на суб'єктів містобудування не пізніш як через три роки з дня вчинення правопорушення, судом до уваги не приймається, оскільки поданий представником позивача акт виконання ремонтних робіт від 16.09.2010 не дає підстави вважати, що такі роботи проводились підприємством у строк до жовтня 2009 року.

Пунктом першим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи, що застосування Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Миколаївській області до позивача штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, вчинено правомірно, у спосіб та у відповідності до вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.

Постанову складено у повному обсязі 28 січня 2013 року.