Ухвала суду № 30521046, 03.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2013 р.Справа № 2а-2319/12/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Лук'янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.07.2012 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Светолюкс-Электромонтаж" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Светолюкс-Электромонтаж" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що ним не було порушено вимоги підпункту 198.3, 198,4, 198.6 статті 198, пунктів 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, оскільки податковий кредит сформовано ним правомірно та обґрунтовано заявлено до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість за січень 2011 року та серпень 2011 року, нараховані у зв'язку з придбанням товару (послуг), на підставі податкових накладних і первинних бухгалтерських документах, оформлених належних чином відповідно до норм податкового законодавства.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.07.2012 року позов задоволено повністю Скасовано в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва № 0004012330 від 23.02.2012р. відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Светолюкс-Электромонтаж» з податку на додану вартість на суму 187 438,41 грн. (в т.ч. 129 515,81 грн. - основного зобов'язання та 57 922,60 - штрафних санкції).

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позовних вимог.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення почтових відправлень, однак в судове засідання вони не з'явилися, поважність своєї неявки суду не повідомили, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Светолюкс-Электромонтаж» є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Центральному районі м. Миколаєва як платник податків.

Державною податковою інспекцією в Центральному районі м. Миколаєва проведено документальну невиїзну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Светолюкс-Электромонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість , щодо відображення правових відносин з контрагентами постачальниками ТОВ «МИК-БУДІВНИЦТВО »за січень 2011 року та ТОВ «ПЕРША ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ - СТГ» за серпень 2011 року, за наслідками якої складено акт від 21.11.2011 р. № 1223/23-300/30975988.

На підставі цього акту перевірки, Державною податковою інспекцією в Центральному районі м. Миколаєва прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.02.2012р. № 0004012330, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 187438,41 (у т.ч. основний платіж -129 515,81 грн., штрафні (фінансові) санкції -57 922,6 грн.).

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції вірно дійшов висновку щодо задоволення позову в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Тобто, визначальною і обов'язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК.

Згідно пунктом 198.3 статті 198 ПК, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, та як було з'ясовано судом першої інстанції, в січні 2011 року між ТОВ «Светолюкс-Электромонтаж» з контрагентом ТОВ «МИК-БУДІВНИЦТВО» існували господарські операції на виконання монтажних робіт по внутрішньому електропостачанню, виконання і реальність яких підтверджено відповідними первинними документами: договорами № 25/12; № 04/01 (а.с.111-113, 119-121), податковими накладними (а.с.118, 126), виписками обслуговуючого банку платників податків (а.с.127-132), актами здачі-прийому робіт (а.с.114-117, 122-125).

У серпні 2011 року між ТОВ «Светолюкс-Электромонтаж» з контрагентом ТОВ «ПЕРША ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ-СТГ» існували господарські операції на здійснення поставки електричних виробів та будівельних матеріалів, виконання і реальність яких підтверджено відповідними первинними документами: договорами поставки № 010711; 010811 (а.с.57-58), видатковими накладними (а.с.59-84), податковими накладними (а.с.85-110), виписками обслуговуючого банку платників податків (а.с.127-132), рахунками-фактурами та актом здачі-прийому робіт (а.с.122-125), товарно-транспортними накладними (а.с.133-193).

Апелянт наполягає на тому, що ТОВ «Светолюкс-Электромонтаж» у перевіряємому періоді мало господарські відносини з ТОВ «МИК-БУДІВНИЦТВО» та ТОВ «ПЕРША ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ-СТГ», стосовно яких направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, фонд оплати праці складає - 0 грн.; не зареєстровано жодного працівника; відсутні основні фонди, у зв'язку з чим податковий орган дійшов висновку про неправомірність включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, на підставі податкових накладних, виданих контрагентами.

Однак слід зазначити, що акт не декларування іншими підприємствами до сплати податку на додану вартість у певному місяці не може свідчити про те, що ці підприємства не відображали у своєму податковому та бухгалтерському обліку суму податкових зобов'язань з ПДВ за операціями поставки з позивачем.

На думку судової колегії чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам. тому що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, дії ТОВ «Светолюкс-Электромонтаж» як платника податку є добросовісними, вчинені ним господарські операції сумніву в їх реальності не викликають та відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються достатніми і наявними у матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.07.2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.

суддя Шевчук О.А.

суддя Лук'янчук О.В.