Постанова № 30520986, 09.04.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/5282/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Федусик А.Г.,

при секретарі - Пальоной І.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач (далі ФОП) звернувся до суду з позовом мотивуючи його тим, що відповідачем (далі ДПІ) прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.06.2012 року №0000501701, яким їй було визначено суму податкового зобов'язання по платі за землю в розмірі 1754,03 грн.. Позивач вважає незаконним спірне рішення, оскільки воно не ґрунтується на нормах права. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ від 18.06.2012 року №0000501701 про визначення суми податкового зобов'язання по платі за землю в розмірі 1754,03 грн..

Позивач надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність (а.с. 44).

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову (а.с.52-54), пояснивши при цьому, що спірне рішення було прийнято ДПІ в межах своїх повноважень та на підставі діючого законодавства України.

Суд, з урахуванням думки представника відповідача, ухвалив про розгляд справи у відсутність позивача.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу в межах заявлений вимог, суд встановив наступне.

ФОП зареєстровано виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради Одеської області 27.04.2004 року та перебуває на обліку в ДПІ як платник єдиного податку за спрощеною системою оподаткування (а.с.19).

Основною діяльністю позивача є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (а.с.19).

18.06.2011 року ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.06.2012 року №0000501701, яким ФОП було визначено суму податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб в розмірі 1754,03 грн. (а.с.20, 57).

Суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню з наступних підстав.

Згідно ст.2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно ст.206 цього Кодексу використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно п.287.6 ст.287 Податкового Кодексу України (далі ПК) при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Судом встановлено, що позивач на час прийняття спірного рішення знаходився на спрощеній системі оподаткування, мав у власності земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, та нежитлове приміщення, розташоване на цій земельній ділянці, що не оспорював в судовому засіданні представник відповідача.

Судом також встановлено, що з метою здійснення своєї господарської діяльності, ФОП уклав з МПП «Дакар» договір від 01.01.2012 року №4, яким передав останньому в оренду вказане нежитлове приміщення загальною площею 215 кв.м., розташоване на зазначеній земельній ділянці (а.с.21-22).

Відповідно до п.п.4 п.297.1 ст.297 ПК платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності щодо земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, які не використовуються для ведення підприємницької діяльності, та був платником єдиного податку, що не заперечував у судовому засіданні представник відповідача та підтверджується матеріалами справи (а.с.19).

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що позивач не повинен сплачувати плату за землю, на якій розташований належний йому об'єкт нерухомості, оскільки відповідно до вказаних норм платники єдиного податку (яким є позивач) звільнені від сплати плати за землю, яка використовується ними для ведення підприємницької діяльності.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення від 18.06.2012 року №0000501701, яким ФОП було визначено суму податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб в розмірі 1754,03 грн., відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги ФОП, з урахуванням положень ч.2 ст.11 КАС України, підлягають частковому задоволенню шляхом скасування вказаного податкового повідомлення-рішення, оскільки саме у такий спосіб можуть бути поновлені права позивача в повному обсязі.

Інших, заслуговуючих на увагу суду доказів правомірності прийнятого вказаного податкового повідомлення-рішення в ході розгляду справи відповідачем надано не було.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Податковим Кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково. Скасувати податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби від 18.06.2012 року №0000501701, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 нарахована сума штрафних (фінансових) санкцій по земельному податку з фізичних осіб у розмірі 1754,03 грн..

В іншій частині вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.Г.Федусик

09 квітня 2013 року

.