Рішення № 30518472, 06.03.2013, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №340/37/13- ц Номер провадження № 2/340/67/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2013 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді Атаманюка Р.І.,

з участю: секретаря Ласкурійчук С.І.,

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Верховина справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа- ПАТ КБ "ПриватБанк" про розподіл майна подружжя та визнання права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась в суд із зазначеним позовом до відповідача.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що за час перебування у шлюбі з відповідачем, який було зареєстровано 07.09.1997 року ними спільно набуто у власність житловиий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1,а загальною площею 139,4 кв.м. та будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_2. Зазначене нерухоме майно зареєстроване на відповідача. Хоча шлюб між ними не розірвано, у неї на даний час виникла необхідність розподілити нерухоме майно, яке є їхньою спільною сумісною власністю, оскільки її чоловік вважає це майно своєю особистою власністю, не дозволяє розпоряджатися ним на власний розсуд. Оскільки ніякого договору про набуте майно між ними немає, вважає, що воно кожному з них належить у рівних частках. Просить поділити спільне майно порівну та визнати за нею і відповідачем право власності на нерухоме майно по 1/2 частці кожному.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав та проти його задоволення не заперечував.

Ухвалою суду від 15.02.2013 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача залучено ПАТ КБ "ПриватБанк", оскільки в судовому засіданні з'ясувалося, що житловий будинок, що знаходиться в селищі Верховина, присілок Підобіч та який є предметом спору знаходиться в іпотеці ПАТ КБ "ПриватБанк" в забезпечення виконання кредитного договору від 22.10.2007 року, укладеного між відповідачем та банком.

Представник третьої особи ПАТ КБ "ПриватБанк" в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому порядку. Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши і оцінивши надані по справі докази, вважає позов таким, що підлягає до задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 07 вересня 1997 року.

За час перебування у шлюбі сторони по справі набули право власності на житловий будинок загальною площею 67,2 кв.м. із господарськими спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_2, що стверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №097645 від 19.10.2005 року(витяг з реєстру права власності на нерухоме майно №18839287 від 16.05.2008 року) та житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1,а загальною площею 139,4 кв.м., що стверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 31.05.2010 року( витяг з реєстру права власності на нерухоме майно №26575267 від 01.07.2010 року). Вказані об'єкти нерухомого майна зареєстровано на відповідача ОСОБА_2 (а.с.9-20).

22.10.2007 року між відповідачем та третьою особою було укладено договір кредиту №IFVWGA 00000112 відповідного до якого ОСОБА_2 отримав кредиту розмірі 30000 доларів США на строк до 28.10.2017 року на завершення будівництва житлового будинку.

Крім того, у якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором кредиту, між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки від 24.10.2007 року, згідно з яким було передано в іпотеку земельну ділянку площею 0,1222 га та незавершений будівництвом житловий будинок , готовністю 65%, які знаходяться в селищі Верховина, присілк Підобіч Верховинського району.

Згідно положень ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно положень ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Статтею 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 71 СК України передбачено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Згідно із ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Згідно із ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" передбачено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Як встановлено в судовому засіданні сторони по справі, набувши під час шлюбу у спільну сумісну власність нерухоме майно будь-якої домовленості щодо його володіння і розпорядження не укладали. Це майно за їх взаємною згодою було оформлено та зареєстровано на відповідача.

Таким чином, суд вважає, що вказане нерухоме майно підлягає поділу між позивачкою та відповідачем у рівних частках, тобто по 1/2 частині кожному.

Також суд вважає, що факт передачі відрповідачем незавершеного будівництвом житлового будинку, готовністю 65% в іпотеку банку не впливає на відносини права власності, не припиняє права власності подружжя й не впливає на його розподіл.

Згідно із ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Відповідачем ОСОБА_2 договір кредиту було укладено в інтересах сім'ї для закінчення будівництва житлового будинку, а тому предметом поділу у даній справі є не лише майно, а й борги подружжя.

Крім того, п. 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" передбачено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, суди мають враховувати, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (ст. 23 Закону України «Про іпотеку»).

Таким чином перебування майна у іпотеці не перешкоджає його поділу між подружжям у судовому порядку та визнання права власності на нього, оскільки при поділі такого майна дія договору іпотеки не припиняється та такий поділ не є розпорядженням (відчуженням) предметом іпотеки.

Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст.ст. 61, 65, 70 Сімейного кодексу України, Законом України «Про іпотеку», ст.с.355,368, 369,372 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60,174, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Поділити між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільне нерухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею 139,4 кв. м., який знаходиться за адресою:АДРЕСА_1 та житловий будинок загальною площею 67,2 кв.м. з господарськими спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 в рівних частках.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 139,4 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 частину житлового будинку загальною площею 67,2 кв.м. з господарськими спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 139,4 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 частину житлового будинку загальною площею 67,2 кв.м. з господарськими спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Верховинський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий : Р.І. Атаманюк