Рішення № 30518310, 05.04.2013, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/1085/13-ц

пр.№ 2/464/644/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.04.2013рроку

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого-судді Мички Б.Р.

при секретарі Дулюк Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, про вилучення майна з чужого володіння, -

в с т а н о в и в:

Позивачі звернулися до суду із позовом, в якому просять визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 23 січня 2013 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №38; витребувати від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1. В обґрунтування позовних вимог покликаються на те, що їм на праві спільної часткової власності (по 1/2 частці кожній) належить квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 19 березня 2012 року. Їх право власності зареєстроване у встановленому законом порядку. 31 січня 2013 року вони дізналися, що належна їм квартира виставлена на продаж невідомими особами. Зокрема, відповідач ОСОБА_3 набула її за договором дарування від 23.01.2013р., посвідченим приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_5 З зазначеного договору дарування та витягу з державного реєстру прав на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_3 подарував вказану квартиру ОСОБА_4, який набув її на підставі ухвали Сихівського районного суду м.Львова від 01 жовтня 2012р. про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі. Право власності на вказану квартиру було зареєстровано за ОСОБА_4 Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки». Однак, позивачі участі в такій судовій справі не брали, належну їм квартиру нікому не відчужували, ніяку мирову угоду не підписували. Така справа Сихівським районним судом м.Львова взагалі не розглядалась та ухвала Сихівського районного суду м.Львова від 01 жовтня 2012р. є сфальсифікованою. А відтак, ОСОБА_4 заволодів квартирою АДРЕСА_1 протиправно та відповідно не мав права на її відчуження. Оскільки дарувальник не мав повноважень на укладення договору дарування, такий договір порушує права позивачів та суперечить чинному законодавству. А відтак, наявні підстави для визнання договору дарування недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування записів про державну реєстрацію права власності за відповідачами.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала суду пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просить позов задоволити. Додатково пояснила, що на даний час в провадженні правоохоронних органів перебуває кримінальне провадження за фактом підробки ухвали Сихівського районного суду м.Львова від 01 жовтня 2012р. Довідка ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» від 20.03.2013р. з місця проживання про склад сім'ї та прописки, згідно якої у спірній квартирі зареєстрованих немає, яка була представлена нотаріусу для посвідчення договору дарування, ніколи не видавалась, а вказаний будинок АДРЕСА_1 взагалі не обслуговується ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів». Враховуючи, те, що ухвала суду про визнання права власності на спірну квартиру за відповідачем ОСОБА_4. є підробленою, останній не був законним власником спірної квартири та не мав права на її відчуження відповідачу ОСОБА_3, шляхом укладення договору дарування, який по своїй суті є безоплатним, позивачі мають безумовне право на витребування вказаної квартири від ОСОБА_3, договір дарування слід визнати недійсним та відповідно скасувати державну реєстрацію права власності за відповідачами.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, подала суду письмову заяву в якій просить розглядати справу у її відсутності, надала суду письмові пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, позов підтримує та просить задоволити з підстав викладених в ньому(а.с.104).

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні 20 березня 2013 року позов заперечила, покликаючись на те, що насправді придбала цю квартиру, сплативши за неї відповідачу ОСОБА_12. грошові кошти, а на його прохання оформили купівлю-продаж квартири договором дарування. Зазначила, що перед придбанням спірної квартири здійснювала перевірку представлених відповідачем ОСОБА_4 правовстановлюючих документів на квартиру, перевіряла факт реєстрації в зазначеній квартирі інших осіб. Ствердила суду, що жодних сумнівів в правомірності та законності набуття вказаної квартири у неї не виникало, вважає себе добросовісним набувачем спірного майна та просить в задоволенні позову відмовити. В судове засідання призначене на 05 квітня 2013 року не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, причини неявки не суду повідомила, а тому суд вважає можливим розглядати справу у її відсутності за наявних у справі достатніх доказів.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, причини неявки не суду повідомив, а тому, суд вважає можливим розглядати справу у його відсутності за наявних у справі достатніх доказів.

Третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, подала суду письмову заяву в якій просить розглядати справу у її відсутності, у вирішенні спору покладається на розсуд суду (а.с.48).

Третя особа Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" явку свого представника в судове засідання не забезпечило, хоча належним чином було повідомлене про час та місце розгляду справи, причини неявки не суду повідомило, а тому, суд вважає можливим розглядати справу у його відсутності за наявних у справі достатніх доказів.

Третя особа відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції явку свого представника в судове засідання не забезпечив, подав суду письмову заяву в якій у зв'язку з великою завантаженістю просить розглядати справу у відсутності його представника (а.с.86).

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та з'ясувавши її дійсні обставини, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник має право володіння, користування та розпорядження своїм майном, яке він здійснює на власний розсуд незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст.321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У разі порушення права власності, згідно з положеннями ст.386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Статтями 387, 391 ЦК України передбачено право власника на витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а також право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, що 19 березня 2012 року між ОСОБА_10 (продавець) та позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (покупці) було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_11, за умовами якого ОСОБА_10 продала, а позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 купили в рівних частках кожна, квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 69,3 кв.м. (а.с.5).

Статтею 182 Цивільного кодексу України та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» встановлено, що об'єкти нерухомого майна підлягають спеціальній державній реєстрації відповідним органом.

23 березня 2012 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2, по 1/2 частці за кожною, Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», що стверджується відповідними витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно №33576505 від 23.03.2012р. та №33576459 від 23.03.2012р. (а.с.6, 7).

А відтак, позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 правомірно на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 19 березня 2012 року набуто право власності на квартиру АДРЕСА_1 яке у встановленому законом порядку 23 березня 2012 року зареєстровано за ними Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки».

Судом встановлено, що в подальшому, 07 грудня 2012 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» за відповідачем ОСОБА_4 на підставі ухвали Сихівського районного суду м.Львова від 01 жовтня 2012 року про затвердження мирової угоди, що стверджується витягом про державну реєстрацію прав №36604097 від 07.12.2012р. (а.с.51).

Так, як вбачається з тексту наявної в матеріалах справи копії ухвали Сихівського районного суду м.Львова від 01 жовтня 2012 року по цивільній справі №2-5926/2012 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, такою визнано мирову угоду між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, ОСОБА_2, за умовами якої в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за договором позики, за ОСОБА_4 визнано право власності на квартиру, загальною площею 69,3кв.м., яка знаходиться у АДРЕСА_1 (а.с.50).

Однак, як вбачається з пояснень позивачів, їм особа ОСОБА_4 не відома, участі в судовій справі за його позовом вони ніколи не брали, мирову угоду не укладали, належну їм квартиру АДРЕСА_1 ніколи та нікому не передавали, а ухвала суду про затвердження мирової угоди та закриття провадження у такій справі не виносилося.

Так, згідно довідки Сихівського районного суду м.Львова за вих.№3/3-2013 від 07 лютого 2013 року, за номером 2-5926/2012 канцелярією Сихівського районного суду м.Львова зареєстрована заява про видачу судового наказу про стягнення боргу за комунальні послуги. У 2012 році справа про позбавлення права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 не розглядалась (а.с.29).

Як вбачається з листа прокуратури Львівській області за №06/3-957вих.-13 від 18 березня 2013 року слідчим відділом слідчого управління прокуратури Львівської області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42013150050000054 від 26.02.2013р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.209 КК України. Квартира АДРЕСА_1 є об'єктом кримінально протиправних дій та набута кримінально протиправним шляхом (а.с.92).

Окрім цього, в провадженні слідчого управління ГУМВС України у Львівській області перебуває кримінальне провадження №12013150010000173 від 31.01.2013р. за фактом заволодіння шляхом шахрайства належним ОСОБА_2 майном, а зокрема квартирою за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 400000грн., за правовою кваліфікацією ст.190 ч.1 КК України, що стверджується відповідним витягом з кримінального провадження від 31.01.2013р. (а.с.166).

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з вимогами ст.215 ЦК України нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом. Визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини, громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним.

Згідно зі ст.236 ЦК України нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, дії ОСОБА_4 щодо реєстрації ним 07 грудня 2012 року права власності на нерухоме майно на підставі підробленого судового рішення, спрямовані на незаконне заволодіння майном, порушують публічний порядок та в силу приписів вказаних статей Цивільного кодексу України є нікчемним правочином, та не дають підстав вказаній особі щодо набуття права власності на вищевказане житлове приміщення та відповідно законних прав щодо розпорядження ним.

Всупереч наведеному, судом встановлено, що 23 січня 2013 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, посвідчений договір дарування, за яким відповідач ОСОБА_4 (дарувальник) подарував, а відповідач ОСОБА_3 (обдаровувана) прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 69,3кв.м. (а.с.9).

23 січня 2013 року на підставі договору дарування відомості про право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, внесені приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 до державного реєстру прав на нерухоме майно, що стверджується відповідним витягом №112245 від 23.01.2013р.(а.с.8).

Так, як вбачається з матеріалів справи для посвідчення вищезазначеного договору дарування нотаріусу представлено підроблену ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 01 жовтня 2012 року (а.с.50), витяг про державну реєстрацію прав на нерухоме майно за відповідачем ОСОБА_4 №36604097 від 07.12.2012р. та №3667469 від 11.12.2012р. (а.с.51, 52), довідку форми 2 ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» №1987 від 14.01.2013р., згідно якої у спірній квартирі зареєстрованих осіб немає (а.с.54) та ряд інших необхідних для посвідчення договору дарування документів (а.с.55-86).

Згідно ж довідки ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» №6 від 20.03.2013р. будинок АДРЕСА_1 на території ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» не знаходиться, не обслуговується та довідка форми 2 за вищевказаною адресою не видавалась(а.с.94).

Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 знаходиться на обслуговуванні Житлово-будівельного кооперативу №215, та як вбачається з відповіді останнього за вих.№28 від 02.04.2013р. ОСОБА_3 з питанням реєстрації її як власника квартири АДРЕСА_1 не зверталась; ОСОБА_3 або ОСОБА_4 у 2013 році довідки форми 2 з місця проживання про склад сім'ї та прописки на квартиру АДРЕСА_1 не видавались (а.с.110).

З представлених суду нагадування про заборгованість та квитанцій про оплату житлово-комунальних послуг по АДРЕСА_1 вбачається, що нарахування таких здійснюється на ім'я позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.111-113).

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями Цивільного кодексу України особа, яка вважає, що її речові права порушені, має право звернутись до суду як з позовом про визнання відповідної угоди недійсною (ст.ст.215-235 ЦК України), так і з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (ст.330, ст. 388 ЦК України).

Частиною 1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Згідно з ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Так, лише власник вправі володіти, користуватися та розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1 ст.319 ЦК України).

Таким чином, враховуючи те, що ухвала Сихівського районного суду м.Львова від 01 жовтня 2011 року, яким за відповідачем ОСОБА_4 визнано право власності на нерухоме майно, насправді не виносилось, така є підробленою, жодних законних підстав визначених ст.328 ЦК України для набуття ОСОБА_4 права власності на спірну квартиру не було, укладений ним на користь ОСОБА_3 договір дарування слід визнати недійсним, як такий, що суперечить положенням Конституції України та Цивільного кодексу України, стосовно права виключно власника розпоряджатися належним йому майном.

Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Згідно з положеннями ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Стаття 717 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

А відтак, враховуючи те, що квартира АДРЕСА_1 набута відповідачем ОСОБА_3 за договором дарування, який по свої суті є безоплатним, у відповідача ОСОБА_4, який не був її власником та відповідно не мав права її відчужувати, власники - позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 безумовно, у всіх випадках, мають право на витребування спірної квартири від відповідача ОСОБА_3

Статтями 10, 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд не приймає до уваги покликання відповідача ОСОБА_3 на те, що фактично спірне майно набуте нею за відплатним договором купівлі-продажу, оскільки жодних доказів в підтвердження наведеного суду не представлено та в матеріалах справи такі відсутні.

Згідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Враховуючи те, що ухвала Сихівського районного суду м.Львова від 01 жовтня 2011 року, якою за відповідачем ОСОБА_4 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1, насправді не виносилась, така є підробленою, рішення про державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_4 прийняте без належних для цього правових підстав, а тому підлягає скасуванню.

Визнаючи недійсним укладений ОСОБА_4 договір дарування квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3, з метою повного захисту прав позивачів, слід також скасувати проведену за нею державну реєстрацію прав на зазначену квартиру.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. А відтак, з відповідачів ОСОБА_12. та ОСОБА_3 підлягають стягненню на користь позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 214,60грн. судового збору сплаченого ними при зверненні до суду з даним позовом та 107,30грн. судового збору сплаченого ними при зверненні до суду з заявою про забезпечення позову, а всього 321,90грн.

На підставі ст.ст.15, 182, 202, 203 ч.1, 215, 228, 236, 316, 317, 319, 321, 328, 330, 387, 388, 391, 717 Цивільного кодексу України, ст.41 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 6, 19, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», та керуючись, ст.ст. 3, 10, 11, 57-62, 64, 88, 169, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов задоволити.

Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 23 січня 2013 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №38.

Витребувати від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 321,90грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, а особою, у відсутності якої таке було постановлено, - протягом того ж строку з дня отримання його копії.

Головуючий

Оригінал. Виготовлено в одному екземплярі.