Ухвала суду № 30517932, 02.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 року Справа № 3498/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Онишкевича Т.В., Клюби В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона № 63» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона № 63» до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2009 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона № 63» звернулось до суду з позовом до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000341742/0 від 23.04.2009 року, яким визначено податкове зобов'язння по податку з доходів фізичних осіб в сумі 5050,35 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що висновки відповідача про те, що сума коштів, виплачених ТОВ «Пересувна механізована колона № 63» для гр. ОСОБА_1 підгягала оподаткуванню за ставкою 15%, які лягли в основу нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, є протиправними, позаяк грунтуються на хибому розумінні даної операції та зроблені без врахування документів, якими її оформлено. Вказав, що з виплаченої вказаному громадянину суми коштів, податок з доходів фізичних осіб ТОВ «Пересувна механізована колона № 63» не утримувався та до бюджету не перераховувався, з огляду на те, що гр.ОСОБА_1 одержав їх як спадкоємець гр. ОСОБА_2 першого ступеня споріднення, перед яким у позивача обліковувалась кредиторська заборгованість за придбану сільськогосподарську продукцію (вирощені у власному господарстві свині). Оскільки гр. ОСОБА_2 був звільнений від сплати податку з доходів фізичних осіб, в силу вимог пп.4.3.6. п.4.3. ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІV від 22.05.2003 року, а гр. ОСОБА_1 в силу положень пп.13.2.1. п.13.2. ст.13 вказаного Закону, правових підстав для утримання податку з доходів фізичних осіб при виплаті коштів останньому, у позивача не було.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року повністю відмовлено в задоволенні позову.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що враховуючи той факт, що виплата позивачем для гр. ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 11223,00 грн. без утримання з вказаної суми податку з дохів фізичних осіб за ставкою 15% доведена в ході судового розгляду, на відміну від існування підстав для звільнення від обов'язку утримувати та сплачувати податок чи застосовувати нульову ставку податку, визначення податковим органом для позивача за спірним рішенням податкового зобов'язання з вказаного податку в сумі 1683,45 грн., як і застосування штрафної санкції в подвійному розмрі, визнається судом правомірним. А тому підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №000034174/0 від 23.04.2009 року судом не знайдено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, ТзОВ «Пересувна механізована колона № 63» оскаржило її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що відповідно до ст.13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІV від 22.05.2003 року (зі змінами і доповненнями) доход, отриманий спадкоємцем першого ступеня споріднення оподатковується за нульовою ставкою. Фактично дані свині були придбані їхнім Товариством у ОСОБА_2, який був звільнений від сплати податку з доходів фізичних осіб (довідка форми №3 ДФ «Про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента, без утримання податку» виданої Вербською сільською радою Дубенського району Рівненської області №158 від 06.09.2006 р.).

У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а його дружина ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, то кошти в сумі 11 223,00 грн. були виплачені єдиному їх спадкоємцю ОСОБА_1, який надав копію заповіту зареєстрованому в реєстрі за №149 сільським головою Вербської сільської ради Дубенського району, який підтверджує прийняття у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав.

Таким чином, виплата даних коштів була проведена ОСОБА_1 як спадкоємцю першого ступеня, а не продавцю сільськогосподарської продукції.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило а тому, суд апеляційної інстанції, у відповідності до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що Здолбунівською ОДПІ проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона № 63» за період діяльності з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року.

За результатами проведення відповідачем планової виїзної документальної перевірки був складений акт №317/23-01273421 від 14.04.2009 року, яким встановлено порушення вимог п.6.1 ст.6, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІV від 22.05.2003 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення- рішення №000034174/0 від 23.04.2009 року, згідно якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» в сумі 5050,35 грн., в тому числі за основним платежем - 183,45 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3366,90 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона № 63» вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось в адміністративному порядку до начальника Здолбунівської ОДПІ, начальника ДПА в Рівненській області та голови ДПА України, рішеннями яких, скарги позивача залишено без задоволення, а оспорюване податкове повідомлення-рішення - без змін.

Виновки, викладені в акті перевірки №317/23-01273421 від 14.04.2009 року, базуються на аналізі операції з виплати позивачем доходу в сумі 11223,00 грн. гр. ОСОБА_1. За даними перевірки, під час виплати вказаній особі грошових коштів, позивачем не утримано та перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб за ставкою 15%, що складає 1683,45 грн.

Встановлено, що ТзОВ «Пересувна механізована колона № 63» в 2007 році провадило господарську діяльність, в тому числі з виробництва та реалізації продукції тваринництва, здійснюючи, при цьому, закупівлю поголів'я худоби у населення.

Відповідно до закупівельного акту, 30.08.2007 року ТзОВ «ПМК №63» купило у гр. ОСОБА_2, жителя АДРЕСА_1, свині в кількості 11 голів, загальною вагою 1470 кг., по ціні 7,63 грн. за 1кг, на загальну суму 11223,00 грн.

Пунктом 1.15. ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV від 22.05.2003 року визначено, що позивач, при здійсненні виплати грошових коштів за операціями такого виду, має статус податкового агента, позаяк зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи, якій виплачує дохід.

Разом з тим, гр.ОСОБА_2, відповідно до вимог пп.4.3.36 п.4.3. ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV від 22.05.2003 року, в рамках здійснення продажу сільськогосподарської продукції, вирощеної на земельній ділянці, наданій йому для ведення особистого селянського господарства та будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, мав право на отримання доходу без утримання податку, що підтверджується довідкою №158 від 06.09.2006 року, форма якої відповідає вимогам Порядку видачі довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку та її форми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1063 від 01.08.2006 року.

Згідно положень абз.З пп.4.3.36 п.4.3. ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889- IV від 22.05.2003 року, отримувач таких доходів подає податковому агенту довідку про своє право на отримання доходу у джерела його виплати без утримання податку. Це, в свою чергу, звільняє такого податкового агента від обов'язку нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок такого отримувача доходів.

Таким чином, наявні в документообігу позивача документи, давали йому право при виплаті гр. ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 11223,00 грн. за придбану у нього продукцію тваринництва, не утримувати з джерела виплати податок з доходів фізичних осіб.

Із матеріалів справи видно, що вказана сума коштів гр.ОСОБА_2 виплачена не була. Вказаний громадянин помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що доводиться копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно з бухгалтерською довідкою станом на 01.01.2008 року у ТзОВ «ПМК №63» рахувалася перед ним кредиторська заборгованість в сумі 11223,00 грн.

Встановлено, що грошові кошти в сумі 11223,00 грн. були виплачені ТзОВ «ПМК №63» гр. ОСОБА_1, як спадкоємцю гр. ОСОБА_2.

За видатковим касовим ордером №12 від 19.03.2008 року виплачено 6570,00 грн., а за платіжною відомістю №21 від 29.04.2008 року - 4653,00 грн., підставами для виплати зазначено: «договір на закупку».

Із матеріалів справи видно, що підставою для такої виплати була заява гр. ОСОБА_1 від 04.03.2008 року, до якої було долучено копії свідоцтв про смерть ОСОБА_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1) та ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2), а також копії заповіту ОСОБА_3 від 04.07.2000 року на ім'я свого сина - ОСОБА_1.

Апеляційний суд вказує на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які інші документи, як на підтвердження родинних стосунків вказаних осіб, так і на підтвердження факту прийняття спадщини.

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що відповідно до вимог п.1.3. ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV від 22.05.2003 року, будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, вважається доходом з джерелом його походження з України і в силу вимог п.7.1. ст.7 цього Закону, оподатковується за ставкою 15% від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених, у п.7.2,-7.3 цієї статті, яким, в свою чергу, передбачені ставки податку на рівні 5% та 30% для певних, визначених видів операцій.

Об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб для резидента, відповідно до п.3.1. ст.3 Закону, є загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід та доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

В силу п.4.3.11. п.4.3.ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV від 22.05.2003 року, до складу доходу не включаються кошти або майно, майнові чи немайнові права, які отримують спадкоємці фізичної особи у разі оформлення права на спадщину в порядку, передбаченому законодавством, з урахуванням положень пункту 13.2 статті 13 цього Закону, яким, в свою чергу, і передбачено, що при отриманні спадщини спадкоємцями, що є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, - будь-який об'єкт спадщини оподатковується за нульовою ставкою.

Визначений ст.ст. 1269,1296 ЦК України порядок оформлення права на спадщину передбачає подачу спадкоємцем до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини та одержання свідоцтва про право на спадщину.

Із матеріалів справи видно, що виплата позивачем для гр. ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 11223,00 грн., як спадкоємцю гр. ОСОБА_2, здійснена за відсутності жодних документів, які б посвідчували той факт, що він оформив право на спадщину в передбаченому законодавством порядку.

Разом з тим у позивача відсутні належні і допустимі докази як того, що вказана особа прийняла спадщину у встановлені законодавством строки, так і того, що вона являється членом сім'ї першого ступеня споріднення, за визначенням п. 1.20.4 п.1.20 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІV від 22.05.2003 року.

Апеляційний суд погоджується з висновеом суду першої інстанції, що під час виплати гр. ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 11223,00 грн. у ТзОВ «ПМК №63» правових підстав для того, щоб не утримати та не сплатити за рахунок випллаченої суми податок з доходів фізичних осіб, не було.

Підпунктом .8.1.1. п.8.1.2. п.8.1 ст.8 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV передбачено, що податковий агент, який виплачує оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону та сплачує його до бюджету одночасно із виплатою такого оподатковуваного доходу. При цьому, в силу вимог пп. «а» п.19.2 ст.19 Закону, нарахування, утримання та сплата до бюджету такого податку є його обов'язком, за невиконання якого, згідно з пп. «а» пп.20.3.1. п.20.3. ст.20 Закону, він несе відповіальність.

Згідно вимог пп.20.3.2. п.20.3. ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок нездійснення податковим агентом до або під час виплати доходу на користь платника податку утримання або сплати цього податку, покладається на такого податкового агента, а платник податку - отримувач таких доходів, звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

В силу пп.17.1.9. п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-III від 21.12.2000 року, за такий вид порушення встановлена санкція в подвійному розмірі суми зобов'язання з податку.

Таким чином, з аналізу вказаних норм та обставин справи апеляційни й суд вважає, що Здолбунівська об'єднана державна податкова інспекція Рівненської області при прийнятті податкового повідомлення-рішення №000034174/0 від 23.04.2009 року діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України, в зв'язку з чим не підлягають задоволенню позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона № 63» до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 195, п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона № 63» залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року у справі № 2а-6600/09/1770 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона № 63» до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області про скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Т.В. Онишкевич

В.В. Клюба