Постанова № 30517698, 27.03.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2013 р. 13 год.00 хв.Справа № 821/437/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Вітічак О.Р.,

за участю:

представника позивача - Колесова Д.О.,

представника відповідача - Імшеницького А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Орланта ЛТД"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання неправомірними дій та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Орланта ЛТД (далі - позивач, ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ) у якому просить визнати неправомірними дії щодо складання акту документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ "Орланта ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП "Квант ВЛ" за вересень 2012р., неправомірними дії щодо складення висновків акту перевірки в частині недодержання в момент вчинення правочинів, здійснених з ПП "Квант ВЛ", скасувати податкове повідомлення - рішення від 24.01.2013р. № 0000602200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 3247,0 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на 812,0 грн.

Представник позивача надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив визнати неправомірними висновки акту перевірки від 28.12.2012р. та скасувати податкове повідомлення - рішення від 24.01.2013р. № 0000602200.

Спірне рішення прийняте на підставі акту від 28.12.2012р. № 3223/22-4/38269445, складеного за наслідками документальної виїзної позапланової перевірки позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП "Квант ВЛ" за вересень 2012р. (далі - акт перевірки № 3223).

За актом перевірки № 3223 податковим органом встановлено порушення позивачем:

- ч.1-5 ст. 203, ч. 1-2 ст. 215, ст..626, ч.1 ст.628, ст.629, ст..655, ст..656, ст.658, ст.662, ч.2 ст.689, ч.2 ст.712 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Орланта ЛТД" при придбанні товарів у постачальника ПП "Квант ВЛ" у вересні 2012р. на суму ПДВ 183458,61 грн., та зобов'язання в розмірі податкового кредиту з врахуванням націнки з покупцями;

- п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6, ст. 198, Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит за вересень 2012 р. на 3247,0 грн.

Такі висновки відповідач зробив у зв'язку з визнанням господарських операцій між ТОВ "Орланта ЛТД" та ПП "Квант ВЛ" такими, що не створюють реального настання правових наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

За даними податкового органу частину податкового кредиту позивачем було сформовано із вартості товарів (паливно-мастильні матеріали ), отриманого по видатковим накладним, виписаним від імені ПП "Квант ВЛ", у якого відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності.

Основним аргументом відповідача, на якому ґрунтується його позиція, є твердження, про те, що угоди, укладені позивачем із ПП "Квант ВЛ", є безтоварними, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що товар не перевозився і не зберігався. Такий висновок зроблений у зв'язку із відсутністю у постачальника основних фондів, складських приміщень, автотранспортних засобів, найманих працівників, не підтверджено реальність проведення фінансово - господарської операції, розрахунків та обставин їх здійснення. У акті перевірки відображено, що керівник ПП "Квант ВЛ" не зміг пояснити як відбувається приймання та відвантаження ПММ, хто і як контролює поставку товару від постачальника до місця зберігання товару, хто і як здійснює перевезення, хто і як контролює якість та умови зберігання товару

За таких обставин ДПІ вважає, що господарські операції ПП "Квант ВЛ" містять ознаки фіктивності, а відповідно фіктивними є і всі подальші угоди у ланцюгу до вигодонабувача.

Тому відповідач вважає безпідставним віднесення позивачем до податкового кредиту податку на додану вартість за господарськими операціями з ПП "Квант ВЛ".

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив їх задовольнити, вважає висновок податкового органу про безтоварність правочину передчасним, вказує, що в даному випадку договір може бути визнаний недійсним лише судом, а не податковим органом. Реальність поставки товарів (паливно мастильні матеріали), підтверджується первинними бухгалтерськими документами, придбаний товар був використаний в господарській діяльності позивача, таким чином, всі передбачені законом вимоги для формування податкового кредиту позивач виконав. Щодо невиконання своїх зобов'язань контрагентами в ланцюгах постачання товару, то позивач не може їх контролювати та нести за них відповідальність.

Представник відповідача в задоволенні позову просив відмовити. В обґрунтування заперечень на позов посилається на те, що ПП "Квант ВЛ", контрагент позивача, не має відповідних можливостей для здійснення господарської діяльності, в тому числі для виконання операцій з постачання товарів позивачу. У ПП "Квант ВЛ" відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, транспорті засоби. Враховуючи зазначені обставини, ПП "Квант ВЛ" не міг поставити паливно - мастильні матеріали на адресу позивача. Тобто, операції з придбання та реалізації товару не мали реального характеру, товар не перевозився та не зберігався, мало місце лише документування господарських операцій.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідків, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

За приписами п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту є належне документування сплаченого (нарахованого) ПДВ та використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податків.

Також суд вважає, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту необхідно встановити також наступні обставини:

- реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту;

- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

- віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Судом встановлені наступні обставини господарської діяльності позивача.

03.09.2012 р. між ТОВ "Орланта ЛТД" (Покупець) та ПП "Квант ВЛ" (Продавець) укладений договір купівлі-продажу, за яким останній зобов'язався передати у власність позивача товар (дизельне пальне).

На підставі вказаного договору позивачем придбано у ПП "Квант ВЛ" у вересні 2012р. дизельного пального на суму 1100721,67 грн. в т.ч ПДВ 183458,62 грн.

Розрахунки за товар проведені у безготівковому порядку.

Представник позивача зазначив, що товар не зберігався, а одразу доставлявся від ПП "Квант ВЛ" до покупців позивача найманими перевізниками ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4

Транспортування придбаного товару здійснено транспортом приватного підприємця ОСОБА_4 на підставі договору про перевезення ПММ автомобільним транспортом від 08.08.2012р. № 080812-ОЛ. та приватним підприємцем ОСОБА_3 на підставі договору на міжміські перевезення вантажів автотранспортом від 08.08.2012р. № 0612-1.

Представник позивача Колесов Д.О., який є директром позивача суду пояснив, що він займається оптовою реалізацією ПММ. Одним із постійних його постачальників є ПП "Квант ВЛ", із яким співпрацює близько двох років, до жодного періоду поставки товару крім вересня 2012р. у ДПІ зауважень немає. Поставка здійснюється наступним чином. У ПП "Квант ВЛ" у користуванні перебувають ємкості для зберігання ПММ у м. Херсоні, вул. Макарова,44, де і здійснюється навантаження товару. Позивач, отримує заявку на поставку ПММ від його покупців, замовляє автоцистерну у одного із перевізників, із яким укладено договір, автомобіль приїжджає до ПП "Квант ВЛ" у м. Херсоні, вул. Макарова,44, де завантажується ПММ. Відправник виписує позивачу видаткові, податкові накладні та ТТН, де зазначено пункт навантаження та розвантаження м. Херсон. Потім позивач перевізникам видає власні документи для перевезення товару його покупцям - видаткові, податкові накладні та ТТН, в яких зазначено місце навантаження м. Херсон та м. розвантаження - в залежності від місця поставки - населений пункт в Херсонської області.

В судовому засіданні в якості свідка допитаний директор ПП "Квант ВЛ", ОСОБА_5, який пояснив, що є директором підприємства з моменту створення на підставі рішення засновника №1 від 21.06.2010р. Підприємство займається оптовою торгівлею нафтопродуктами. Відповідно до договору № 2 по наданню послуг по зберіганню нафтопродуктів від 01.01.2012р., укладеного з ФОП ОСОБА_6, останній надає ПП "Квант ВЛ" ємкості для зберігання ПММ, що знаходяться у м. Херсоні, вул. Макарова,44. З ТОВ "Орланта ЛДТ" співпрацює з 2011р., у вересні 2012р. реалізувало ПММ, на підставі договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 03.09.2012р. ПММ на підставі заявки замовника ПММ завантажувалось у автоцистерни замовника, під час якої керівник особисто був присутній. Місце зберігання облаштоване механізмами, що дає змогу зливати та завантажувати пальне в автоцистерни. Директор ПП "Квант ВЛ" виписував видаткові та податкові накладні, на який ставив печатки та підпис. В товарно-транспортних накладних зазначав пункт навантаження та розвантаження м. Херсон, не цікавився куди у подальшому реалізовують нафтопродукти, оскільки це є комерційною таємницею. ОСОБА_5 зазначив, що у декларації з податку на додану вартість за вересень 2012р. відобразив у повному обсязі зобов'язання по господарській операції із позивачем. Декларація із додатками прийнята ДПІ у м. Херсоні, що підтверджується квитанцією, заперечень, що її заповнення у ДПІ відсутні. Також ОСОБА_5 повідомив, що з ПП "Квант ВЛ" співпрацює близько двох років, у податкового органу зауважень щодо господарської діяльності не було, лише під час перевірки за вересень 2012р.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4, пояснив, що підприємницькою діяльністю займається з 2006р., а саме надає послуги з перевезення паливно-мастильних матеріалів. Транспортування товару здійснює власним транспортом, має у власності п'ять вантажних паливоцистерен марки ГАЗ 3307, що підтверджується свідоцтвами про реєстацію транспортного засобу. Використовує працю найманих працівників - водіїв. Одним із замовників послуг на перевезення ПММ у вересні 2012р. було ТОВ "Орланта ЛДТ", якому на підставі договору про перевезення ПММ автомобільним транспортом від 08.08.2012р. № 080812-ОЛ надавались послуги. Із позивачем співпрацюють тривалий час, в тому числі і до сьогодні. Поставка товарів здійснювалась наступним чином. За заявкою ТОВ "Орланта ЛДТ" автомобіль виїзджав до нафтобази, яка знаходиться у м. Херсоні, вул. Макарова,44, де завантажувалась МПП, від ПП "Квант ВЛ" отримував видаткові, податкові накладні та ТТН на адресу ТОВ "Орланта ЛДТ". Завантажений товар відразу перевозився до покупців ТОВ "Орланта ЛДТ" у різні точки м. Херсона, іноді по Херсонській області на підставі видаткових, податкових та ТТН, виписаних ТОВ "Орланта ЛДТ". Постачальник ПП "Квант ВЛ" не знав кому у подальшому реалізовується товар. які в подальшому відвозив, на адресу покупців ТОВ "Орланта ЛДТ". ОСОБА_4 зазначив, що його послуги оплачені повністю у безготівковому порядку.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 пояснив, що зареєстрований фізичною особою - підприємцем у 2009р., займається вантажними перевезеннями. Перевезення здійснює самостійно, власною автоцистерною марки ГАЗ 3302. Одним із замовників послуг на перевезення ПММ у вересні 2012р. було ТОВ "Орланта ЛДТ", якому на підставі договору на міжміські перевезення вантажів автотранспортом від 08.08.2012р. № 0612-1 надано послуги із перевезення ПММ. Товар навантажуваався у м. Херсоні, вул Макарова, 44 та доставлявся у м. Цюрипинськ. На товар йому були надані товарно-транспортні накладні, податкові видаткові накладні.

Здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Квант ВЛ" підтверджується наступними документами, що містяться у матеріалах справи: договором купівлі- продажу, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, договорами про надання послуг з перевезення товару. Оплата проведена у безготівковому порядку.

Поставлений товар був використаний у господарській діяльності позивача на підставі договорів купівлі - продажу, укладених із ТОВ „Агро-ДАБ" , ТОВ „Агро-Гамалія", СТОВ „Баляхівка", СВК „Борозенське", ФГ „Широке-2", ВАТ „Цюрупинськ-Автотранс", СФГ „Тора", ФГ „Гарт", ФГ „Салют", ТОВ „Низель", Дочірнє підприємство „Херсонський Облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України "Філія "Каланчацька ДЕД", СП "Господар", ТОВ -Солепереробна", ФГ „Алмаз-Р", ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9

Перевіркою отриманих видаткових та податкових накладних та інших бухгалтерських документів ТОВ "Орланта ЛДТ" підтверджує факти реалізації продукції контрагентам-покупцям (стр. 15 акту перевірки).

Надання позивачу послуг з перевезення товару від ПП "Квант ВЛ" найманими перевізниками ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 підтверджується договором перевезення ПММ автомобільним транспортом від 08.08.2012р. № 080812-ОЛ, укладеним з ФОП ОСОБА_4, договором на міжміські перевезення вантажів автотранспортом від 08.08.2012р. № 0612-1, укладеним з ФОП ОСОБА_3, свідоцтвами про реєстацію транспортних засобів на яких перевозився товар, товарно-транспортними накладними, податковими та видатковими накладними, актами приймання товару, актами надання послуг з перевезення ПММ.

Зазначеними доказами спростовуються доводи відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та ПП "Квант ВЛ".

Судом встановлено, що ПП "Квант ВЛ" у декларації ПДВ вересень 2012 р. у складі податкових зобов'язань відобразив ПДВ по операції із позивачем у повному обсязі, що не заперечується відповідачем.

Крім цього, в акті перевірки не спростовується факт того, що суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість. А, отже, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними.

Той факт, що ПП "Квант ВЛ" на момент здійснення поставок позивачу було зареєстроване юридичною особою, платником ПДВ та мало право виписувати податкові накладні не заперечується ДПІ.

У акті перевірки на ст.. 15 податковим органом зазначено: «В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) по ланцюгу постачання інші СГД -> ПП „Квант ВЛ"-> ТОВ „Орланта ЛТД" і в подальшому підприємствам-покупцям, що свідчить про те, що правочини між вказаним підприємством та покупцями здійснений без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю».

Податковий орган не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності постачальника - ПП "Квант ВЛ" щодо його господарських відносин із контрагнетами-постачальниками, на момент придбання у нього товару, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення вартості сум ПДВ до податкового кредиту.

Порушення податкового законодавства постачальниками контрагента позивача або неможливість проведення їх перевірки податковим органом не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

Таким чином судом встановлено, що контрагент позивача мав повну податкову правосуб'єктність, не займався фіктивним підприємництвом, здійснював реальні господарські операції.

Усі наведені доводи податкового органу щодо зменшення позивачу податкового кредиту були спростовані у судовому засіданні, інших доказів в обґрунтування правомірності свого рішення ДПІ не надала.

За приписами пп. 16.1.2-16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Законодавством України не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків.

Щодо визнання податковим органом правочинів позивача нікчемними, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач дійшов висновку про завищення податкового кредиту за господарськими операціями, що проведені на підставі нікчемних, на думку відповідача, договорів, укладених позивачем із ПП "Квант ВЛ", які не спричиняють реального настання правових наслідків.

Спростовуючи вказані доводи податкового органу, суд враховує такі правові норми.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчиняться у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою для недійсності правочину відповідно до ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Статтею 203 ЦК України (яка, на думку відповідача, порушена позивачем) встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Разом з тим, згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з вимогами ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Законодавством відокремлено порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів. Відповідно до постанови пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. №12 під публічним порядком у цьому та інших випадках належить розуміти правопорядок держави, визначальні принципи і засади, які становлять основу існуючого в ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості, основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо).

Але відповідачем не були наведені в акті перевірки № 3223 фактичні обставини про те, що в результаті укладання між позивачем та його контрагентом, а також виконання ними угод про постачання нафтопродуктів було порушено публічний порядок, встановлений в державі (незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості держави, основних конституційних прав, свобод, гарантій людини тощо) - правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо згідно п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" є такими, що порушують публічний порядок.

Тобто всі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, зокрема, правочини з поставки нафтопродуктів не є такими, що порушують публічний порядок та/або суперечать інтересам держави. Тому відсутні підстави вважати, що укладені та виконані позивачем правочини суперечать інтересам держави, мали на меті отримання податкової вигоди, мають ознаки нікчемних.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України взагалі не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

ДПІ не надано до справи рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій, тому висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Таким чином суд вважає неправомірними висновки акту перевірки Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 28.12.2012р. № 3223/22-4/38269445 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Орланта ЛТД" з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП "Квант ВЛ" та з контрагентами-покупцями за вересень 2012 року".

Разом з тим, на підтвердження фактів реальності угод з ПП "Квант ВЛ" позивачем надано суду: договір купівлі-продажу, податкові та видаткові накладні, ТТН, докази оплати за поставлений товар, докази використання придбаного товару у господарській діяльності.

За таких обставин, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено реальність виконання укладеного позивачем з ПП "Квант ВЛ" договору купівлі-продажу та договорів про подальшу реалізацію придбаного товару, а тому вважає неправомірним виключення із податкового кредиту та податкового зобовязання сум по господарським операціям із вказаними контрагентами.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив:

Задовольнити повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Орланта ЛТД" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання неправомірними висновків акту перевірки та скасування податкового повідомлення - рішення.

Визнати неправомірними висновки акту перевірки Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 28.12.2012р. № 3223/22-4/38269445 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Орланта ЛТД" з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП "Квант ВЛ" та з контрагентами-покупцями за вересень 2012 року".

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 24.01.2013р. № 0000602200.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 01 квітня 2013 р.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.2.1