Рішення № 30516480, 20.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/616/13 20.03.13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертрансгруп»

До Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія

«Добробут»

Про стягнення страхового відшкодування в розмірі 52 358,84 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Кравецька М.А. - дов. № 04-05/507 від 28.12.12 р.

Зязіна Ю.О. - дов. № 04-05/509 від 28.12.12 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертрансгруп» до Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» про стягнення страхового відшкодування в розмірі 49 000,00 грн., 2 799,04 грн. пені та 559,80 грн. трьох відсотків річних, у зв'язку з порушенням грошового зобовязання, в результаті настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 04.02.12 р. на 2 км. + 800 м. автодороги «Під'їзд до автодороги М-03» на території Бориспільського району Київської області в напрямку автодороги «Північно-східний обхід м. Києва» за участю транспортних засобів «Geely», державний номер AI1375CO, під керуванням водія Нинько О.І. та «MAN TGA 19.430», державний номер ВС5523ВМ, з напівпричепом Schmitz SPR 24», державний номер ВС1195ХТ, під керуванням Копейка М.М., який на праві власності належить ТОВ «Інтертрансгруп».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.13 р. за даним позовом порушено провадження у справі № 910/616/13; розгляд справи було призначено на 18.02.13 р.; зобов'язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 18.02.13 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити; надав суду уточнення позовних вимог, копію витягу з ЄДРПОУ про знаходження відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців, які залучені до матеріалів справи та подав суду письмове клопотання про витребування у Моторного (транспортного) страхового бюро України доказів страхування цивільно-правової відповідальності Нинько О.І. у ПАТ «НФСК «Добробут» страховий поліс № АА/7773047 від 03.10.11р.

Згідно з вищевказаним письмовим уточненням (збільшенням) позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача 49 000,00 грн. страхового відшкодування, 3 624,65 грн. пені та 724,93 грн. трьох відсотків річних за період з 23.08.12 р. до 18.02.13 р. у зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання щодо сплати страхового відшкодування, а також судові витрати, що складаються з 1 720,50 грн. судового збору та 57,80 грн. вартості витягу з ЄДРПОУ на ПАТ «НФСК «Добробут».

У відповідності до 4 частини статті 22 Господарського процесуального кодексу України, Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, з огляду на те, що судом прийнято заяву позивача про уточнення (збільшення) позовних вимог, то у вирішенні спору має місце нова ціна позову - 53 349,58 грн.

Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується, обставини, що перешкоджають його наданню, підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація та обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суду своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Розглянувши клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору, суд його задовольнив з наступних підстав.

Частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Судом встановлено, що строк вирішення спору в справі № 5011-37/18264-2012 спливає 09.03.13 р.

В частині 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи наведене, суд продовжив строк розгляду спору для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання 18.02.13 р. не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 21.01.13 р., яке підтверджує отримання відповідачем 21.01.13 р. ухвали про порушення провадження у справі; про причини неявки не повідомив; вимог ухвали суду не виконав.

Ухвалою суду від 18.02.13 р. розгляд справи було відкладено на 20.03.2013 р.; клопотання представника позивача про витребування у МТСБУ інформації задоволено; клопотання представника позивача про продовження строку вирішення спору задоволено та продовжено строк розгляду спору в справі № 910/616/13 на п'ятнадцять днів до 24.03.13 р.; витребувано шляхом направлення відповідного судового запиту у Моторного (транспортного) страхового бюро України в строк до 18.03.2013 р. інформацію стосовно полісу № АА 7773047 від 03.10.2011 р. обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого було застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу, вказавши його серію та номер, назву та адресу страхової компанії, яка видала поліс, ліміт відповідальності, франшизу, термін дії полісу, тип договору, прізвище, ім'я та по-батькові /найменування страхувальника.

Також вищевказаною ухвалою було повторно зобов'язано відповідача надати суду: на підтвердження його статусу юридичної особи і повного найменування оригінал і належну копію статуту (положення), свідоцтва про державну реєстрацію, довідку з органів статистики про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, довідку з обслуговуючого банку про наявність відкритих рахунків та їх реквізити; письмовий відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України, з поясненнями по суті заявлених вимог та докази якими вони обґрунтовуються, докази його надіслання позивачу.

14.03.13 р. через службу діловодства господарського суду від МТСБУ надійшла відповідь на судовий запит, яку було залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 20.03.13 р. представник позивача надав суду додаткові документи у справі, які залучено до матеріалів справи; позовні вимоги повторно підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 20.03.13 р. повторно не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.01.12 р. на 2 км. + 800 м. автодороги «Під'їзд до автодороги М-03» на території Бориспільського району Київської області в напрямку автодороги «Північно-східний обхід м. Києва» сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Geely», державний номер AI1375CO, під керуванням водія Нинько О.І. та «MAN TGA 19.430», державний номер ВС5523ВМ, з напівпричепом Schmitz SPR 24», державний номер ВС1195ХТ, під керуванням Копейка М.М., який на праві власності належить ТОВ «Інтертрансгруп».

Нинько О.І., керуючи транспортним засобом «Geely», державний номер AI1375CO, рухаючись на слизькій ділянці дороги, покритої снігом, на 2 км. + 800 м. автодороги «Під'їзд до автодороги М-03» на території Бориспільського району Київської області в напрямку автодороги «Північно-східний обхід м. Києва», не діяв таким чином, щоб не створити небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків, не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, не впорався з керуванням автомобіля. Виїхав на смугу зустрічного руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «MAN TGA 19.430», державний номер ВС5523ВМ, з напівпричепом Schmitz SPR 24», державний номер ВС1195ХТ, під керуванням Копейка М.М., який на праві власності належить ТОВ «Інтертрансгруп», чим порушив п. 1.5., 2.3 (б), 12.1. Правил дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Про наведене свідчить довідка ДАІ (вих. № 14/-58 від 06.02.12 р.) та постанова ОВС ВР ДТП СУ ГУ МВС України в Київській області у кримінальній справі № 27-1804 від 23.03.12 року про закриття кримінальної справи, відповідно до якої слідство дійшло висновку, що вищевказана ДТП сталася внаслідок порушення водієм автомобіля «Geely», державний номер AI1375CO. Нинько О.І. вимог п. п. 1.5., 2.3. (б) та 12.1. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10.10.01 р., які знаходяться в прямому причинному зв'язку з ДТП та настанням смерті самого Нинька О.І., а в діях водія автомобіля «MAN TGA 19.430», державний номер ВС5523ВМ, з напівпричепом Schmitz SPR 24», державний номер ВС1195ХТ, Копейки М.М. порушень правил дорожнього руху України, які б знаходились в прямому причинному зв'язку з ДТП та наслідками, що настали слідством не встановлено, тому в його діях відсутній склад злочину, передбачений ст. 286 ч. 2 Кримінального кодексу України.

Враховуючи наведене, керуючись п. 2 ст. 6, ст.. 130 КПК України, кримінальну справу № 27-1804, що порушена за ч. 2 ст. 286 КК України за фактом скоєння ДТП було закрито.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Вищезазначеною постановою ОВС ВР ДТП СУ ГУ МВС України в Київській області у кримінальній справі № 27-1804 від 23.03.12 року про закриття кримінальної справи доведено вину Нинька О.І. у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «MAN TGA 19.430», державний номер ВС5523ВМ, з напівпричепом Schmitz SPR 24», державний номер ВС1195ХТ, під керуванням Копейка М.М., що належить ТОВ «Інтертрансгруп» (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САА 971716).

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування» (надалі - Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «MAN TGA 19.430», державний номер ВС5523ВМ, з напівпричепом Schmitz SPR 24», державний номер ВС1195ХТ, замовив у ФОП (суб'єкта оціночної діяльності) Федорченка В.С. проведення експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку, завданого власнику вищезазначеного автомобіля.

25.05.12 р. було складено акт огляду транспортного засобу «MAN TGA 19.430», державний номер ВС5523ВМ, з напівпричепом Schmitz SPR 24», державний номер ВС1195ХТ.

30.05.12 р. було надано звіт про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу колісного транспортного засобу № П-00879, складений оцінювачем автотранспортних засобів Федорченком В.С. (вища освіта, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача за напрямком «Оцінка об'єктів в матеріальній формі» та спеціалізацією «Оцінка автотранспортних засобів» - кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 5317 від 08.09.07 р., посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача № МФ 128 ПК від 12.08.11 р.), який складений відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.03 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, згідно з яким визначено, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «MAN TGA 19.430», державний номер ВС5523ВМ, з напівпричепом Schmitz SPR 24», державний номер ВС1195ХТ., становить 141 093,72 грн. (з ПДВ).

Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач повідомив суду, що про факт скоєння ДТП ПрАТ «НФСК «Добробут» було повідомлено належним чином та позивач виконав належним чином всі необхідні дії, передбачені ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

24.05.2012 р. позивач подав до Львівського відділення ПрАТ «НФСК «Добробут» заяву про страхове відшкодування, зі всіма необхідними документами, які були прийняті та зареєстровані відповідачем за № 3001ГО/Р12.

Однак, відповідач не прийняв рішення про страхове відшкодування за даною заявою та не повідомив письмово про відмову від виплати страхового відшкодування.

ТОВ «Інтертрансгруп» 13.11.12 р. направило ПрАТ «НФСК «Добробут» претензію (вих. № 04-05/428 від 13.11.12 р.) з вимогою негайно перерахувати борг щодо страхового відшкодування.

Однак, станом на 08.01.13 р. відповідач залишив зазначену претензію без відповіді та реагування.

За таких обставин на розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертрансгруп» до Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» про стягнення страхового відшкодування в розмірі 49 000,00 грн., 2 799,04 грн. пені та 559,80 грн. трьох відсотків річних, у зв'язку з порушенням грошового зобовязання, в результаті настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 04.02.12 р. на 2 км. + 800 м. автодороги «Під'їзд до автодороги М-03» на території Бориспільського району Київської області в напрямку автодороги «Північно-східний обхід м. Києва» за участю транспортних засобів «Geely», державний номер AI1375CO, під керуванням водія Нинько О.І. та «MAN TGA 19.430», державний номер ВС5523ВМ, з напівпричепом Schmitz SPR 24», державний номер ВС1195ХТ, під керуванням Копейка М.М., який на праві власності належить ТОВ «Інтертрансгруп».

Оскільки в судовому засіданні 18.03.13 р. судом було прийнято письмові уточнення (збільшення) позовних вимог, відповідно до яких позивач просив суд стягнути з відповідача 49 000,00 грн. страхового відшкодування, 3 624,65 грн. пені та 724,93 грн. трьох відсотків річних за період з 23.08.12 р. до 18.02.13 р. у зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання щодо сплати страхового відшкодування, а також судові витрати, що складаються з 1 720,50 грн. судового збору та 57,80 грн. вартості витягу з ЄДРПОУ на ПАТ «НФСК «Добробут», то у вирішенню спору в справі № 910/616/13 має місце нова ціна позову - 53 349,58 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» встановлено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «Geely», державний номер AI1375CO, зокрема до відповідача у даній справі - Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» (дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика (страхова сума) - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

У відповідності до п.п. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Перебіг позовної давності щодо вимог страховика про відшкодування збитків у порядку регресу починається з моменту виконання страховиком свого зобов'язання за договором добровільного страхування (постанова Вищого господарського суду України № 58/168 від 27.03.12 р.).

За інформацією ЦБД МТСБУ полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/7773047, який діяв станом на день скоєння ДТП, встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) - 50 000,00 грн., франшиза - 510,00 грн., страхувальником за даним договором є Нинько О.І., тип договору - 1.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції від 14.08.11 р., договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах:

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування (договір II типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Оскільки полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/7773047, який діяв станом на день скоєння ДТП, встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) - 50 000,00 грн., а франшиза - 510,00 грн., то позивач був вправі звернутися до суду з вимогою до позивача щодо стягнення страхового відшкодування у розмірі 49 490,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані сторонами докази, документи та пояснення в їх сукупності, оскільки суд не вправі виходити за межі позовних вимог, господарський суд м. Києві дійшов висновку про обгрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертрансгруп» щодо стягнення 49 000,00 грн. суми страхового відшкодування у зв'язку з несплатою відповідачем суми матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 21.01.12 р. на 2 км. + 800 м. автодороги «Під'їзд до автодороги М-03» на території Бориспільського району Київської області в напрямку автодороги «Північно-східний обхід м. Києва» сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Geely», державний номер AI1375CO, під керуванням водія Нинько О.І. та «MAN TGA 19.430», державний номер ВС5523ВМ, з напівпричепом Schmitz SPR 24», державний номер ВС1195ХТ, під керуванням Копейка М.М., який на праві власності належить ТОВ «Інтертрансгруп».

ТОВ «Інтертрансгруп» просить суд стягнути з ПрАТ «НФСК «Добробут» 3 624,65 грн. пені за період з 23.08.12 р. до 18.02.13 р. та 724,93 грн. трьох відсотків річних за період з 23.08.12 р. до 18.02.13 р. у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання відповідачем щодо сплати суми страхового відшкодування.

У відповідності до п. 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього закону документів.

Згідно з п. 36.1. та 36.2. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», після розгляду страховиком наданих йому визначених у статті 35 цього закону документів про дорожньо-транспортну пригоду страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування; протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення щодо прийнятого рішення.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

При перевірці судом розрахунку позивача річних відсотків, було виявлено помилки щодо кількості днів у високосному 2012 році, у зв'язку з чим судом виконано власний розрахунок зазначених вимог, які підлягають стягненню з відповідача, наведений в таблицях нижче.

Розрахунок трьох відсотків річних:

Сума заборгованості, грн. Річні відсотки Період прострочення Кількість днів прострочення Сума Річних відсотків, грн.49 000,003 %23.08.12 р. - 31.12.12 р.131526,1549 000,003 %01.01.13 р.- 18.02.13 р.39157,07ВСЬОГО:683,22

Таким чином, за розрахунком суду, підлягають стягненню з ПрАТ «НФСК «Добробут» 683,22 грн. трьох відсотків річних за період з 23.08.12 р. до 18.02.13 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо сплати суми страхового відшкодування.

Стосовно стягнення з відповідача 3 624,65 грн. пені за період з 23.08.12 р. до 18.02.13 р., у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання відповідачем щодо сплати суми страхового відшкодування, то господарський суд відмовляє у задоволенні даної вимоги з огляду на наступне.

У відповідності до статті 992 Цивільного кодексу України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Згідно з п. 36.5. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Оскільки вищевказана норма регулює відносини страховика і страхувальника за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а позивач не є суб'єктом цього договору, то вимога ТОВ «Інтертрансгруп» щодо стягнення 3 624,65 грн. пені за період з 23.08.12 р. до 18.02.13 р., у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання відповідачем щодо сплати суми страхового відшкодування, не підлягає задоволенню. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.09.12 р. у справі № 4/17-3520-2011.

Враховуючи наведене, позовні вимоги ТОВ «Інтертрансгруп» до ПрАТ «НФСК «Добробут» підлягають задоволенню частково.

ТОВ «Інтертрансгруп» просить суд стягнути з відповідача 57,80 грн. витрат на оплату витягу з ЄДРПОУ на ПрАТ «НФСК «Добробут» (платіжне доручення № 293 від 07.02.13 р.).

У відповідності до ч. 1 ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір та витрати на оплату за витяг з ЄДРПОУ на ПрАТ «НФСК «Добробут» покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 614, 625, 979, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1198 Цивільного кодексу України; 352, 354 Господарського кодексу України, 22, 32, 33, 44, 49, 55, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна фінансово-страхова компанія «Добробут» (вул. сагайдачного/Ігорівська, 10/5, літ. А, м. Київ, 04070, ідентифікаційний код 31093336) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертрансгруп» (вул. Фурманова, 1/7, м. Київ, 03049, ідентифікаційний код 33260662) 49 000 (сорок дев'ять тисяч) грн. 00 коп. страхового відшкодування, 683 (шістсот вісімдесят три) грн. 22 коп. трьох відсотків річних, 57 (п'ятдесят сім) грн. 53 коп. витрат на витяг з ЄДРПОУ та 1 602 (одна тисяча шістсот дві) грн. 26 коп. витрат на сплату судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення підписано 26.03.13 р.

Суддя Гавриловська І.О.