Постанова № 30515988, 27.03.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 р. Справа № 804/111/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіІльков В.В. при секретаріМофі І.В. за участю: представника позивача - представників відповідача - Сиротюк О.В., Семенко Т.В., Ледачкова А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.10.2012р. за №0000098825

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» звернулася до суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.10.2012р. за №0000098825.

У обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене на підставі висновків акту перевірки від 20.09.2012р. за №375/25-0/30487219. Зокрема, за викладеними у акті висновками фінансово-господарські операції з поставки товарів (робіт, послуг) та угоди між позивачем та ТОВ «Метаком-Миколаїв», ТОВ «Олс-Вест» мають ознаки нікчемних відповідно до ст.ст. 203, 215, 228, 662, 629, 658, 655, 656 ЦК України, а реальність господарських операцій не знайшла свого підтвердження, виявлено юридичну дефектність первинних документів. У акті перевірки було встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» п. 44.1 ст. 44 ПК України щодо нереальності проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Метаком-Миколаїв», ТОВ «Олс-Вест» та юридичну дефектність первинних документів, у результаті чого завищено суму податкового кредиту у березні 2011р. на 439985,45 грн., квітні 2011р. на 237504,94 грн., травні 2011р. на 142182,57 грн. у порушення вимог п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 ПК України. Позивач вважає такі висновки податкового органу такими, що не відповідають дійсності. Позивачем зазначено, що ним зі свого боку виконані всі вимоги щодо формування податкового кредиту за операціями із вищезазначеними контрагентами, до податкової перевірки надавались усі первинні документи, дані бухгалтерського обліку. На підставі вищевикладених обставин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, в обґрунтування своєї позиції зазначив, що під час перевірки були встановлені такі обставини: неможливість реального здійснення операцій із контрагентами ТОВ «Метаком-Миколаїв», ТОВ «Олс-Вест». Зазначені висновки зроблені на основі даних актів перевірок ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва від 26.05.2011р. за № 696/23-325/35512710 та від 19.08.2012р. за № 1081/23-325/35512710, від 24.05.2011р. за № 687/23-300/37105048. Під час проведення перевірки та винесення оскаржуваного рішення державний орган діяв у межах чинного законодавства. Відповідач підтвердив, що не всі первинні документи надавались до перевірки.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Відповідно до п.п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно із п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності такої обставини - за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням, якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до п. 78.8 ст. 78 ПК України порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно із п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Підпунктом 86.3 ст. 86 ПК України встановлено, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Згідно із п. 86.10 ст. 86 ПК України у акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

На підставі наказу від 22.08.2012р. за № 334 уповноваженими особами відповідача згідно п.п. 75.1.1 п. п. 75.1 ст. 75 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Метаком-Миколаїв», ТОВ «Олс-Вест» за період з 01.02.2011р. по 31.05.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 20.09.2012р. за №375/25-0/30487219.

У ході перевірки відповідачем встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» п. 44.1 ст. 44 ПК України щодо нереальності проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Метаком-Миколаїв», ТОВ «Олс-Вест» та юридичну дефектність первинних документів, у результаті чого завищено суму податкового кредиту у березні 2011р. на 439985,45 грн., квітні 2011р. на 237504,94 грн., травні 2011р. на 142182,57 грн. у порушення вимог п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 ПК України

У акті перевірки зазначено, що враховуючи матеріали, отримані від районної ДПІ, податкові накладні по деяким операціям із вказаними контрагентами виписані невстановленою особою. Документи, виписані ТОВ «Метаком-Миколаїв», ТОВ «Олс-Вест» за формою податкової накладної, не можуть бути підставою для включення сум ПДВ до складу дозволеного податкового кредиту у ТОВ «АТБ-Маркет» як такі, що не підтверджують факт реального здійснення операцій з поставки товарів, номенклатура яких зазначена у цих паперах.

У акті перевірки відповідач посилається на порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 ПК України, у яких зазначено таке.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку:

- з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Згідно з п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки податкове повідомлення-рішення приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.10.2012р. за №0000098825 - щодо донарахування ТОВ «АТБ-Маркет» суми податку на додану вартість у розмірі 819672,98 гривень та нарахування штрафної (фінансової) санкції у сумі 1,00 гривень.

В обґрунтування висновку щодо наявності ознак нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «АТБ-Маркет» та ТОВ «Метаком-Миколаїв», ТОВ «Олс-Вест» відповідач в акті перевірки від 20.09.2012р. за №375/25-0/30487219 посилається на висновки інших актів перевірок контрагента позивача, а саме: ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва від 26.05.2011р. за № 696/23-325/35512710 та від 19.08.2012р. за № 1081/23-325/35512710, від 24.05.2011р. за № 687/23-300/37105048.

Фактичною підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань стали висновки відповідача про вчинення позивачем з ТОВ «Метаком-Миколаїв», ТОВ «Олс-Вест» правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки правочини, на думку відповідача мають ознаки нікчемних, а усі первинні документи є юридично дефектними.

Нормами статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦКУ.

Частиною 1 ст. 203 ЦКУ встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦКУ правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки від 20.09.2012р. за №375/25-0/30487219 не тільки не містить посилань про вину позивача, яка виразилася в намірі позивача порушити публічний порядок, а й не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилань і на обставину в чому таке порушення полягає.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину може ухвалюватись судове рішення.

Отже, позиція відповідача про те, що ці правочини очевидно суперечить інтересам держави, не підкріплені належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання їх такими або вироком суду відносно посадових осіб позивача, який би свідчив про наявність умислу у діях посадових осіб позивача на порушення публічного порядку.

Окремо, суд зазначає про таке. За змістом ст.215 ЦК України нікчемним правочином визнається лише той правочин, недійсність якого встановлена законом. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Зокрема, ст.228 ЦК України (в редакції чинній з 01.01.2011р.) визначено, що правочин, який порушує публічний порядок, тобто такий який був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним, а відтак визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За змістом ч.3 ст.228 ЦК України правочин, при здійсненні якого недодержуються вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний недійсним судом.

З наведених приписів слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, тобто таких, які можуть бути визнані недійсними виключно судом.

Фактів спрямованості правочину між позивачем та його контрагентом на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, податковим органом в ході перевірки не досліджувалось та в акті перевірки не наводиться. Рішення суду про визнання зазначеного правочину недійсним через недодержання вимог щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, податковим органом до суду не надано, в акті перевірки про наявність такого рішення не зазначено.

Зазначаючи про неспрямованість правочинів позивача з ТОВ «Метаком-Миколаїв», ТОВ «Олс-Вест» та підприємцями-покупцями на реальне настання правових наслідків, податковим органом не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом України та іншими законами і нормативними актами.

У той же час, як встановлено судовим розглядом та підтверджено матеріалами справи, орган податкової служби при складанні акту самостійно, поза судової процедури, визнав правочини, укладені позивачем, нікчемними.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» від 20.07.2010 року за № 1112/11/13-10 процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1.Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2.Встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3.Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4.Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5.Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Вищевикладена позиція також сформульована у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року по справі № 2а-9864/11/2670 (K/9991/50772/12).

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

На підставі викладеного, суд вважає, що відповідач не довів належними засобами доказування, що правочини, укладені позивачем з ТОВ «Метаком-Миколаїв», ТОВ «Олс-Вест» здійснені без мети настання реальних наслідків.

У матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Метаком-Миколаїв», ТОВ «Олс-Вест». Докази щодо порушення кримінальних справ проти посадових осіб підприємств-контрагентів позивача або наявність таких, що набрали законної сили вироків суду в акті перевірки відсутні. Не надавались такі докази і під час судового розгляду справи.

У судовому засіданні були надані такі первинні документи договори Факт укладення правочинів і його виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами по справі, зокрема, первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договорів, зокрема:

1) копія договору поставки від 10.03.2011р. №31134 (постачальник ТОВ «Метаком-Миколаїв»), копія договору поставки від 09.03.2011р. №31711 (постачальник ТОВ «Метаком-Миколаїв»), копія договору поставки від 01.02.2011р. №31123 (постачальник ТОВ «Олс-Вест»), копія договору поставки від 10.11.2010р. №27867 (постачальник ТОВ «Олс-Вест») та додаткова угода №1 від 10.11.2010р. до договору поставки від 10.11.2010р. №27867 (постачальник ТОВ «Олс-Вест»);

2) копії видаткових накладних: № 50 від 12.03.2011р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), №71 від 18.03.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 76 від 19.03.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 90 від 22.03.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 92 від 22.03.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 94 від 24.03.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 97 від 26.03.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 113 від 28.03.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 114 від 28.03.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 111 від 30.03.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 116 від 30.03.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 143 від 02.04.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 152 від 05.04.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 153 від 05.04.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 160 від 06.04.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 170 від 07.04.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 180 від 08.04.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 209 від 11.04.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 222 від 14.04.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 233 від 16.04.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 234 від 16.04.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 257 від 19.04.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 431 від 16.05.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 456 від 19.05.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 471 від 20.05.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 488 від 23.05.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 8 від 02.03.2011 р. (по ТОВ «Олс-Вест»), № 15 від 03.03.2011 р. (по ТОВ «Олс-Вест»), № 19 від 04.03.2011 р. (по ТОВ «Олс-Вест»), № 22 від 05.03.2011 р. (по ТОВ «Олс-Вест»), № 26 від 06.03.2011 р. (по ТОВ «Олс-Вест»), № 45 від 09.03.2011 р. (по ТОВ «Олс-Вест»), № 46 від 09.03.2011 р. (по ТОВ «Олс-Вест»), № 57 від 12.03.2011 р. (по ТОВ «Олс-Вест»), № 58 від 12.03.2011 р. (по ТОВ «Олс-Вест»), № 63 від 14.03.2011 р. (по ТОВ «Олс-Вест»);

3) копії податкових накладних: № 50 від 12.03.2011р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 71 від 18.03.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), №76 від 19.03.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 90 від 22.03.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 92 від 22.03.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 94 від 24.03.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 97 від 26.03.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 113 від 28.03.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 114 від 28.03.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 111 від 30.03.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 116 від 30.03.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 143 від 02.04.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 152 від 05.04.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 153 від 05.04.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 160 від 06.04.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 170 від 07.04.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 180 від 08.04.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 209 від 11.04.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 222 від 14.04.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 233 від 16.04.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 234 від 16.04.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 257 від 19.04.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 431 від 16.05.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 456 від 19.05.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 471 від 20.05.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 488 від 23.05.2011 р. (по ТОВ «Метаком-Миколаїв»), № 8 від 02.03.2011 р. (по ТОВ «Олс-Вест»), № 15 від 03.03.2011 р. (по ТОВ «Олс-Вест»), № 19 від 04.03.2011 р. (по ТОВ «Олс-Вест»), № 22 від 05.03.2011 р. (по ТОВ «Олс-Вест»), № 26 від 06.03.2011 р. (по ТОВ «Олс-Вест»), № 45 від 09.03.2011 р. (по ТОВ «Олс-Вест»), № 46 від 09.03.2011 р. (по ТОВ «Олс-Вест»), № 57 від 12.03.2011 р. (по ТОВ «Олс-Вест»), № 58 від 12.03.2011 р. (по ТОВ «Олс-Вест»), № 63 від 14.03.2011 р. (по ТОВ «Олс-Вест»).

У акті перевірки зазначено, що остання звітність з податку на додану вартість підприємством ТОВ «Метаком-Миколаїв» та ТОВ «Олс-Вест» надавались за лютий 2011 року, тобто за березень 2011 року така звітність вже не подавалась, а остання звітність з податку на прибуток надавалась за 2010 рік (том 1, а.с.12, 14).

Крім того, у акті перевірки є посилання на дефекти форми, змісту або походження первинних і розрахункових документів - товаротранспортні накладні, які, в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. за № 88) (далі - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Зазначене досліджувалось у процесі судового розгляду справи та судом встановлено таке.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною - п.198.1-198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України.

Водночас, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Така позиція відображена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Крім того, у цьому листі зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності. Зокрема, відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції. Однак ця обставина може вказувати на те, що відповідна особа не мала можливості та належної кваліфікації на здійснення певних дій, а отже, і на їх можливу відсутність.

Судом було досліджено у судовому засіданні надані позивачем 35 товарно-транспортних накладних, з яких 27 товарно-транспортних накладних пов'язані з правовідносинами ТОВ «АТБ-Маркет» з ТОВ «Олс-Вест», а 8 товарно-транспортних накладних - з правовідносинами з ТОВ «Метаком-Миколаїв».

Стосовно правовідносин з контрагентом ТОВ «Олс-Вест» з наданих 27 товарно-транспортних накладних до періоду, що перевірявся згідно акту перевірки від 20.09.2012р. за №375/25-0/30487219 (період з 01.03.2011 по 31.03.2011) відноситься тільки 10 товарно-транспортних накладних, інші 17 накладних з наданих 27 накладних до цього періоду не належать.

Зокрема за період, що перевірявся були оформлені такі накладні: від 02.03.2011 №18, транспортний засіб Камаз 70-98 ЕЕ, від 03.03.2011 №19, транспортний засіб Зіл АЕ36-19 ЕВ, від 04.03.2011 №20, транспортний засіб Камаз 70-98 ЕЕ, від 05.03.2011 №21, транспортний засіб Камаз 70-98 ЕЕ, від 06.03.2011 №22 транспортний засіб Камаз 70-98 ЕЕ, від 09.03.2011 №23, транспортний засіб Камаз 70-98 ЕЕ, від 09.03.2011 №24, транспортний засіб Зіл АЕ36-19 ЕВ, від 12.03.2011 №25, транспортний засіб Камаз 70-98 ЕЕ, від 12.03.2011 №26, транспортний засіб Камаз 70-98 ЕЕ, від 14.03.2011 №27, транспортний засіб Камаз 70-98 ЕЕ.

Стосовно правовідносин з контрагентом ТОВ «Метаком-Миколаїв» позивачем надано до суду 8 товарно-транспортних, зокрема: від 12.03.2011 №1, транспортний засіб ВН 75-02 СН, від 30.03.2011 №2, транспортний засіб ВН 28-07 АН, від 06.04.2011 №3, транспортний засіб ВН 70-33 СН, від 16.05.2011 №4, транспортний засіб ВН 70-33 СТ, від 19.05.2011 №5, транспортний засіб ВН 70-15 СТ, від 19.05.2011 №6, транспортний засіб ВН 48-06 СО, від 20.05.2011 №7, транспортний засіб 11360 ОВ, від 23.05.2011 №8, транспортний засіб ВН 97-27 АР.

У судовому засіданні досліджувався та був долучений до матеріалів справи лист-відповідь на звернення СДПІ ВПП ДПС від Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем (далі - ЦДБРтаАС) Міністерства внутрішніх справ України від 26.02.2013 № 45/858, згідно якого встановлено, що за номерним знаком 70-98 ЕЕ - зареєстровано причіп, який умовно знятий з обліку від 18.09.2007 у зв'язку з не проходженням технічного огляду, за номерним знаком 11-360 ОВ транспортні засоби в підрозділах ДАІ МВС України не значаться, а за номерним знаком ВН 28-07 АН зареєстрований легковий транспортний засіб - Тойота королла.

Згідно цієї інформації з 10 товарно-транспортних накладних щодо правовідносин з контрагентом ТОВ «Олс-Вест», 8 товарно-транспортних накладних оформлені як перевозка транспортним засобом за номерним знаком 70-98 ЕЕ - зареєстровано причіп, який умовно знятий з обліку від 18.09.2007, що унеможливлює перевезення цим транспортним засобом.

До суду було надано податкові накладні, за період який перевіряється, щодо правовідносин з контрагентом ТОВ «Олс-Вест» на загальну суму 215946,13 гривень на перевезення транспортним засобом за номерним знаком 70-98 ЕЕ припадає 172 350 гривень.

Також згідно інформації ЦДБРтаАС про транспортний засіб №11-360 ОВ в підрозділах ДАІ МВС України не значаться, проте цей автомобіль був вказаний у товарно-транспортній накладній ТОВ «Метаком-Миколаїв» від 20.05.2011 року за №7, а у товарно-транспортній накладній від 30.03.2011 року за №2 зазначено, що транспортним засобом № ВН 2807 АН (легковий автомобіль Тойота Королла) перевозилось 906 м'ясорубок, 908 аєрогрилів, 906 соковижималок за один раз 30.03.2011 року на загальну суму 44711 гривень.

Таким чином загальна сума податкових накладних по ТОВ «Метаком-Миколаїв» за цей період становила 603725,85 гривень, до суду було надано 8 товарно-транспортних накладних по ТОВ «Метаком-Миколаїв» на суму 221980 гривень (включаючи 44711 грн. по товарно-транспортним накладним від 20.05.2011 року №7 та від 30.03.2011 року №2), проте на суму 381743 гривень жодних товарно-транспортних накладних не надавалось.

У той же час, згідно положень п.2.10 договору постачання, укладеного між ТОВ «АТБ-маркет» та ТОВ «Метаком-Миколаїв» від 10.03.2011р. №31134 поставка вважається завершеною з моменту передачі товару покупцю у власність, що посвідчується товарно-транспортною накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін та необхідними товаросупровідними документами. При ненаданні Постачальником товаросупровідними документів на партію товару з одночасною передачею товару, постачання вважається нездійсненим, а зобов'язання постачальника з постачання невиконаними.

Стосовно внесення до товарно-транспортних накладних з контрагентом ТОВ «Олс-Вест» і ТОВ «Метаком-Миколаїв» та перевезення товарів транспортними засобами з номерними знаками 70-98 ЕЕ, №11-360 ОВ, ВН 2807 АН, а також неможливості надати усі товарно-транспортних накладні пояснень позивач надати не зміг.

У судовому засіданні позивач також надав копії внутрішніх документів щодо поставки продукції від ТОВ «Олс-Вест» та ТОВ «Метаком-Миколаїв» у період, що перевірявся, однак з цих документів не можливо встановити поставку саме цих товарів у відповідних обсягах транспортними засобами з номерними знаками зазначеними у товарно-транспортних накладних.

Також інформація ЦДБРтаАС про транспортні засоби за номерними знаками 70-98 ЕЕ, №11-360 ОВ, № ВН 2807 АН вказує на недостовірність первинних документів щодо поставки товарів у період, який перевірявся у правовідносинах з ТОВ «Олс-Вест» та ТОВ «Метаком-Миколаїв».

Отже, оглянуті у судовому засіданні вищезазначені первинні документи позивача та контрагентів не всі відповідають вище переліченим вимогам, як наслідок - вони не всі є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку та містять недостовірну інформацію, яка може мати наслідки на здійснення певних дій, а отже, і на їх можливу відсутність.

Крім того, у акті перевірки зазначено, що остання звітність з податку на додану вартість підприємством ТОВ «Метаком-Миколаїв» та ТОВ «Олс-Вест» надавались за лютий 2011 року, тобто за березень 2011 року така звітність вже не подавалась, а остання звітність з податку на прибуток надавалась за 2010 рік (том 1, а.с.12, 14).

Обставини можуть вказувати на те, що відповідні особи, контрагенти не мали можливості та належної кваліфікації на здійснення певних дій, а отже, і на їх можливу відсутність.

Відсутність у частині реально вчинених господарських операцій та юридична дефектність відповідних первинних документів (відомості наведені у первинних документах не підтверджено або вони не містять необхідної інформації для підтвердження відповідних операцій) не дозволяє ТОВ «АТБ-Маркет» формувати дані податкового обліку операцій із зазначенням контрагентами ТОВ «Олс-Вест» та ТОВ «Метаком-Миколаїв» із зазначеними контрагентами у сумі 598 806,15 за період березень, квітень, травень 2011 року.

У той же час, позивач у частині правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів) частково відобразив у даних податкового обліку операції із зазначеними контрагентами у сумі 220 866,83 за період березень, травень 2011 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведені обставини та зазначені норми законодавства, суд вважає, що позивачем у даній справі було правомірно сформовано податкове зобов'язання із врахуванням господарських операцій із ТОВ «Метаком-Миколаїв», ТОВ «Олс-Вест» у сумі 220 866,83 за період березень, травень 2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Частиною 2 ст. 162 КАС України встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 03.10.2012р. за №0000098825 у частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 220866,83 гривні прийняте не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не пропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а податкове повідомлення-рішення від 03.10.2012р. за №0000098825 у частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 220866,83 гривні підлягає скасуванню.

Зважаючи на сукупність викладених обставин та висновків, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, відшкодуванню із Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» підлягають здійснені ним і документально підтверджені судові витрати у розмірі 612,36 грн.

Керуючись статтями 14, 70, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.10.2012р. за №0000098825 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби від 03.10.2012р. за №0000098825 у частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 220866,83 гривні.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" судові витрати у розмірі 612,36 гривень.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 01 квітня 2013 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили СуддяВ.В Ільков 01.04.2013р. В.В. Ільков