Постанова № 30514603, 08.04.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2013 р. Справа №805/3056/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15 год. 05 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.,

за участі секретаря судового засідання Асманової Е.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікос»

до державної податкової інспекції у Калінінському районі

м. Донецька Донецької області Державної податкової

служби

про визнання протиправними та скасування податкових

повідомлень - рішень від 18 грудня 2012 року

№ 0000261543, 0000281543

за участю:

представника позивача: Кузнєцова П.Ф.- директор, за прот. №1від 19.11. 2004р.,

Померанського І.В.. за дов. від 25 березня 2013 року,

представника відповідача: Іващенка Д.А., за дов. від 12 грудня 2012 року,

Шульги О.В., за дов. від 06 серпня 2012 року

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнікос» звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 грудня 2012 року № 0000261543, 0000281543.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував безпідставністю висновків податкової інспекції про порушення пп.7.2.1, 7.2.6 п.7.2 ст. 7, пп. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим йому збільшено суму грошового (податкового) зобов'язання з ПДВ на 37824,00 гривень, з яких: 30257,00 гривень - заниження податку на додану вартість та 7567,00 гривень - штрафні (фінансові) санкції за податковим повідомленням-рішенням № 000261543 від 18 грудня 2012 року.

Крім того, позивач вважає безпідставним висновки податкового органу щодо порушення ним п. 5.1, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим йому збільшено суму грошового (податкового) зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 60718,00 гривень, з яких: 48574,00 гривень - заниження податку на прибуток підприємств вартість та 12144,00 гривень - штрафні (фінансові) санкції за податковим повідомленням-рішенням № 000281543 від 18 грудня 2012 року.

Сутність порушень, визначених у акті позапланової перевірки позивача від 30 листопада 2012 року полягає у тому, що посадові особи його контрагентів при господарських взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Юнікос» діяли протиправно, вчиняючи кримінальні злочини, однак, позивач вважає, що це не має відношення до діяльності підприємства позивача, а жодного вироку у кримінальних справах стосовно посадових осіб його контрагентів не прийнято, а відповідальність носить індивідуальних характер.

Вказані повідомлення - рішення оскаржені до податкового органу вищого рівню в адміністративному порядку, однак рішенням ДПС у Донецькій області від 20 лютого 2013 року податкові повідомлення - рішення від 18 грудня 2012 року № 0000261543, 0000281543 залишені без змін.

З зазначених підстав позивач вважає висновки акту позапланової перевірки неправомірними, а податкові повідомлення - рішення від 18 грудня 2012 року № 0000261543, 0000281543 протиправними.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, надав письмові заперечення від 26 березня 2013 року. В наданих запереченнях в обґрунтування незгоди із позовом зазначив, що підставою для прийняття оскаржуваних позивачем податкових повідомлень - рішень стали висновки, що викладені в акті документальної позапланової перевірки позивача.

Зазначав, що до державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби надійшли акти державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби перевірки контрагентів позивача - ТОВ «Донтрансторг», ТОВ «Донстройтранс», ТОВ «Укрспецстройтранс», відповідно до яких вказані підприємства не знаходяться за юридичною та податковою адресою, є висновок про відсутність виробничих, складських, торгівельних, офісних приміщень, трудових ресурсів вказаних контрагентів.

Крім того, згідно службової записки відділу податкової міліції державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області порушено кримінальні справи за фактом створення невстановленими особами фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності - ТОВ «Донтрансторг», ТОВ «Донстройтранс», ТОВ «Укрспецстройтранс» за ознаками злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України.

З зазначених підстав податковим органом зроблено висновок, що операції по взаємовідносинах між позивачем та контрагентами не мали реального характеру.

Посилаючись на відповідність вимогам чинного законодавства викладених в акті перевірки висновків, що стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, відповідач зауважував на необґрунтованості заявлених позивачем вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнікос» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з кодом 33320202 з 01 грудня 2004 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (т. 2, а.с.30), довідкою органів статистики (т.2, а.с.31).

Позивач перебуває на податковому обліку у державній податковій інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби, про що зазначено у пункті 2.4 акту документальної позапланової невиїзної перевірки позивача від 30 листопада 2012 року (а.с.15) та доводиться довідкою форми № 4-ОПП від 13 січня 2005 року (т.2, а.с.32).

Підстави правомірності проведення позапланової невиїзної перевірки позивача від 30 листопада 2012 року позивачем не оспорюються.

Як зазначено в акті перевірки, позивач здійснює наступні види діяльності: оптова торгівля деталями та приладами для автотранспортних засобів, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, оптова торгівля хімічними продуктами (а.с.15).

В період з 19 листопада 2012 року по 23 листопада 2012 року на підставі наказу № 906 від з 16 листопада 2012 року представниками державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікос» з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Укрспецстройтранс», ТОВ «Донстройтранс», ТОВ «Донтрансторг» за період з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2012 року, за наслідком проведення якої складений акт № 4985/22-4/33320202 від 30 листопада 2012 року (а. с. 14-41).

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 1, 5 статті 203, пункту 1 статті 215, пункту 1 статті 216, статей 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків та мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних випадків. У зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Суд зауважує, що перше речення таких висновків податкового органу суперечить другому. Так, в першому реченні висновків вказано, що правочини, укладені позивачем, не спрямовані на реальне настання правових наслідків. В другому реченні вказано, що перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних випадків.

Правочини податковий орган одночасно вважає нікчемними та удаваними, що не є тотожними поняттями згідно з Цивільним кодексом України.

Також перевіркою встановлено порушення підпункту 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.1, 7.4.5 підпункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення зобов'язань з податку на додану вартість на 30 257,00 гривень, у т.ч. по податковим періодам: за листопад 2009 року в сумі 3 471 гривень, за грудень 2009 року в сумі 2 3010 гривень, за січень 2010 року в сумі 800 гривень, за лютий 2010 року в сумі 3 178 гривень, за березень 2010 року в сумі 2 070 гривень, за квітень 2010 року в сумі 2 160 гривень, за травень 2010 року в сумі 2 483 гривень, за червень 2010 року в сумі 5 387 гривень, за липень 2010 року в сумі 8 398 гривень.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв на час спірних правовідносин платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити.

В чому саме полягає порушення стосовно невідповідності податкових накладних, виданих позивачеві контрагентами зазначеній вище нормі, податковий орган не зазначає.

Підпункт 7.2.6 зазначеного Закону взагалі є загальною нормою, яка визначає, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Сторонами не заперечується факт надання контрагентами податкових накладних на адресу позивача.

Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає право покупця товарів, робіт, послуг на право на податковий кредит зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як зазначено вище, сторонами не спростовується факт отримання позивачем податкових накладних від ТОВ «Укрспецстройтранс», ТОВ «Донстройтранс», ТОВ «Донтрансторг».

Суд також звертає увагу, що завищення зобов'язань з податку на додану вартість, про що зазначено у висновках акту перевірки (т.1, а.с.40) не може потягнути за собою донарахування ПДВ. Також позивач був замовником чи покупцем послуг, робіт, товарів, що унеможливлює виникнення у нього зобов'язань з податку на додану вартість, а виникає право на отримання податкового кредиту.

Тобто, такі висновки акту перевірки не відповідають податковому повідомленню-рішенню № 000261543 від 18 грудня 2012 року про донарахування ПДВ та застосування фінансових санкцій з цього податку.

Відповідачем також встановлено порушення пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 48574,00 грн., у т.ч. за 2009 рік в сумі 17 949 гривень, за 1-й квартал 2010 в сумі 7 5600 гривень, 2-й квартал 2010 року в сумі 12 538 гривень, за 3-й квартал 2010 року в сумі 10 497 гривень.

Пункт 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, що діяла в період спірних правовідносин, визначає, що належить до валових витрат виробництва та обігу.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Яких саме документів не надано позивачем для формування валових витрат, у розділі 3.2 акту перевірки не наведено (а.с.39). Вказано лише, що у позивача відсутнє право на формування валових витрат по операціях з підприємствами постачальниками в розуміння ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідач фактично виключив зі складу податкового кредиту та валових витрат позивача суми за наслідками встановлення нікчемності угод, укладених з ТОВ «Укрспецстройтранс», ТОВ «Донстройтранс», ТОВ «Донтрансторг» через відсутність об'єкту оподаткування по операціям з продажу товарів, робіт, послуг на підставі зустрічних перевірок вказаних контрагентів.

Судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Юнікос» та ТОВ «Укрспецстройтранс», ТОВ «Донстройтранс», ТОВ «Донтрансторг» було укладено наступні угоди.

03 вересня 2009 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Донтрансторг» (виконавець) було укладено договір б/н на виконання робіт щодо розробки фірменного стилю компанії замовника: логотипу, фірменного бланку, візитних карток (т.2, а.с.9). Вартість робіт за даним договором складає 10000,00 гривень, у т.ч. ПДВ 1666,67 гривень.

На виконання договору між сторонами було підписано акт виконаних робіт від 25 вересня 2009 року № 250906 та виконавцем виписано податкову накладну від 25 вересня 2009 року № 250906 на вказану вище суму. Як зазначив позивач, оплату в сумі 10000,00 гривень замовник здійснив відповідно платіжного доручення від 15 жовтня 2009 року № 475.

Сума податку на додану вартість по зазначеній податковій накладній була у розмірі 1666,67 гривень включена позивачем до складу податкового кредиту, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних та у додатку № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» за перевіряємий період та відповідає даним податкової декларації з ПДВ. Суми витрат включено до складу валових витрат позивача. Дана обставина не є спірною між сторонами.

30 серпня 2009 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Донстройтранс» (перевізник) було укладено договір перевезення вантажів № 57 (т.2, а.с.8). Вартість робіт з перевезення вантажів в договорі не зазначена, але відповідно первинних документів складає 174130,00 гривень, в т.ч. ПДВ 29021,67 гривень, що також не є спірною обставиною у справі.

На виконання договору між сторонами було виписано наступні первинні документи.

Акт виконаних робіт від 31 серпня 2009 року № 310815 та податкову накладну від 31 серпня 2009 року № 310815 на суму 9840,00 гривень, в т.ч ПДВ 1640,00 гривень.

Акт виконаних робіт від 22 вересня 2009 року № 220901 та податкову накладну від 22 вересня 2009 року № 220901 на суму 10710,00 гривень, в т.ч ПДВ 1785,00 гривень.

Акт виконаних робіт від 01 жовтня 2009 року № 11001 та податкову накладну від 01 жовтня 2009 року № 11001 на суму 3960,00 гривень, в т.ч ПДВ 660,00 гривень.

Акт виконаних робіт від 13 жовтня 2009 року № 131001 та податкову накладну від 13 жовтня 2009 року № 131001 на суму 900,00 гривень, в т.ч ПДВ 150,00 гривень.

Акт виконаних робіт від 14 жовтня 2009 року № 141001 та податкову накладну від 14 жовтня 2009 року № 141001 на суму 1200,00 гривень, в т.ч ПДВ 200,00 гривень.

Акт виконаних робіт від 21 жовтня 2009 року № 211001 та податкову накладну від 21 жовтня 2009 року № 211001 на суму 1200,00 гривень, в т.ч ПДВ 200,00 гривень.

Акт виконаних робіт від 22 жовтня 2009 року № 221001 та податкову накладну від 22 жовтня 2009 року № 221001 на суму 2700,00 гривень, в т.ч ПДВ 450,00 гривень.

Акт виконаних робіт від 26 жовтня 2009 року № 261001 та податкову накладну від 26 жовтня 2009 року № 261001 на суму 11097,00 гривень, в т.ч ПДВ 1849,50 гривень.

Акт виконаних робіт від 02 листопада 2009 року № 21101 та податкову накладну від 02 листопада 2009 року № 21101 на суму 2100,00 гривень, в т.ч ПДВ 350,00 гривень.

Акт виконаних робіт від 16 листопада 2009 року № 161101 та податкову накладну від 16 листопада 2009 року № 161101 на суму 1500,00 гривень, в т.ч ПДВ 250,00 гривень.

Акт виконаних робіт від 18 листопада 2009 року № 181101 та податкову накладну від 18 листопада 2009 року № 181101 на суму 8838,00 гривень, в т.ч ПДВ 1473,00 гривень.

Акт виконаних робіт від 24 листопада 2009 року № 241102 та податкову накладну від 24 листопада 2009 року № 241102 на суму 1500,00 гривень, в т.ч ПДВ 250,00 гривень.

Акт виконаних робіт від 25 листопада 2009 року № 251101 та податкову накладну від 25 листопада 2009 року № 251101 на суму 6885,00 гривень, в т.ч ПДВ 1147,50 гривень.

Акт виконаних робіт від 02 грудня 2009 року № 21203 та податкову накладну від 02 грудня 2009 року № 21203 на суму 1500,00 гривень, в т.ч ПДВ 250,00 гривень.

Акт виконаних робіт від 21 грудня 2009 року № 211201 та податкову накладну від 21 грудня 2009 року № 211201 на суму 7500,00 гривень, в т.ч ПДВ 1250,00 гривень.

Акт виконаних робіт від 25 грудня 2009 року № 251201 та податкову накладну від 25 грудня 2009 року № 251201 на суму 4860,00 гривень, в т.ч ПДВ 810,00 гривень.

Акт виконаних робіт від 28 січня 2010 року № 280103 та податкову накладну від 28 січня 2010 року № 280103 на суму 1200,00 гривень, в т.ч ПДВ 200,00 гривень.

Акт виконаних робіт від 29 січня 2010 року № 290105 та податкову накладну від 29 січня 2010 року № 290105 на суму 3600,00 гривень, в т.ч ПДВ 600,00 гривень.

Акт виконаних робіт від 04 лютого 2010 року № 40205 та податкову накладну від 04 лютого 2010 року № 40205 на суму 5400,00 гривень, в т.ч ПДВ 900,00 гривень.

Акт виконаних робіт від 12 лютого 2010 року № 120205 та податкову накладну від 12 лютого 2010 року № 120205 на суму 2100,00 гривень, в т.ч ПДВ 350,00 гривень.

Акт виконаних робіт від 26 лютого 2010 року № 220205 та податкову накладну від 26 лютого 2010 року № 220205 на суму 6840,00 гривень, в т.ч ПДВ 1140,00 гривень.

Акт виконаних робіт від 26 лютого 2010 року № 220204 та податкову накладну від 26 лютого 2010 року № 220204 на суму 4725,00 гривень, в т.ч ПДВ 787,50 гривень.

Акт виконаних робіт від 05 березня 2010 року № 50307 та податкову накладну від 05 березня 2010 року № 50307 на суму 3420,00 гривень, в т.ч ПДВ 570,00 гривень.

Акт виконаних робіт від 25 березня 2010 року № 250303 та податкову накладну від 25 березня 2010 року № 250303 на суму 6300,00 гривень, в т.ч ПДВ 1050,00 гривень.

Акт виконаних робіт від 31 березня 2010 року № 310304 та податкову накладну від 31 березня 2010 року № 310304 на суму 2700,00 гривень, в т.ч ПДВ 450,00 гривень.

Акт виконаних робіт від 19 квітня 2010 року № 190403 та податкову накладну від 19 квітня 2010 року № 190403 на суму 9450,00 гривень, в т.ч ПДВ 1575,00 гривень.

Акт виконаних робіт від 23 квітня 2010 року № 230406 та податкову накладну від 23 квітня 2010 року № 230406 на суму 3510,00 гривень, в т.ч ПДВ 585,00 гривень.

Акт виконаних робіт від 20 травня 2010 року № 200505 та податкову накладну від 20 травня 2010 року № 200505 на суму 3375,00 гривень, в т.ч ПДВ 562,50 гривень.

Акт виконаних робіт від 28 травня 2010 року № 280501 та податкову накладну від 28 травня 2010 року № 280501 на суму 11520,00 гривень, в т.ч ПДВ 1920,00 гривень.

Акт виконаних робіт від 08 червня 2010 року № 80607 та податкову накладну від 08 червня 2010 року № 80607 на суму 1200,00 гривень, в т.ч ПДВ 200,00 гривень.

Акт виконаних робіт від 14 червня 2010 року № 140605 та податкову накладну від 14 червня 2010 року № 140605 на суму 1920,00 гривень, в т.ч ПДВ 320,00 гривень.

Акт виконаних робіт від 21 червня 2010 року № 210604 та податкову накладну від 21 червня 2010 року № 210604 на суму 8100,00 гривень, в т.ч ПДВ 1350,00 гривень.

Акт виконаних робіт від 22 червня 2010 року № 220603 та податкову накладну від 22 червня 2010 року № 220603 на суму 960,00 гривень, в т.ч ПДВ 160,00 гривень.

Акт виконаних робіт від 24 червня 2010 року № 240604 та податкову накладну від 24 червня 2010 року № 240604 на суму 1000,00 гривень, в т.ч ПДВ 166,67 гривень.

Акт виконаних робіт від 29 червня 2010 року № 290604 та податкову накладну від 29 червня 2010 року № 290604 на суму 4140,00 гривень, в т.ч ПДВ 690,00 гривень.

Акт виконаних робіт від 01 липня 2010 року № 10707 та податкову накладну від 01 липня 2010 року № 10707 на суму 4500,00 гривень, в т.ч ПДВ 750,00 гривень.

Акт виконаних робіт від 26 липня 2010 року № 260702 та податкову накладну від 26 липня 2010 року № 260702 на суму 9720,00 гривень, в т.ч ПДВ 1620,00 гривень.

Акт виконаних робіт від 30 липня 2010 року № 300711 та податкову накладну від 30 липня 2010 року № 300711 на суму 2160,00 гривень, в т.ч ПДВ 360,00 гривень.

Як зазначив позивач, оплата послуг з перевезення вантажів проведена позивачем у загальній сумі 174130,00 гривень згідно платіжних доручень: від 30 вересня 2009 року № 448 на суму 9840,00 гривень, від 15 жовтня 2009 року № 474 на суму 10710,00 гривень, від 12 листопада 2009 року № 523 на суму 21057,00 гривень, від 02 грудня 2009 року № 560 на суму 20823,00 гривень, від 13 січня 2010 року № 5 на суму 13860,00 гривень, від 12 лютого 2010 року № 57 на суму 10200,00 гривень, від 23 березня 2010 року № 133 на суму 17 085,00 гривень, від 15 квітня 2010 року № 173 на суму 9000,00 гривень, від 28 квітня 2010 року № 197 на суму 12870,00 гривень, від 27 липня 2010 року № 369 на суму 32305,00 гривень та погашеним векселем від 10 січня 2011 року на суму 16380,00 гривень.

Сума податку на додану вартість у розмірі 29021,67 гривень по зазначеним вище податковим накладним була включена позивачем до складу податкового кредиту у зазначених податкових періодах, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних та у додатку № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» за перевіряємий період та відповідає даним податкової декларації з ПДВ. Суми витрат включено до складу валових витрат позивача. Дана обставина також не є спірною між сторонами.

02 червня 2010 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Укрспецстройтранс» (виконавець) було укладено договір № 314 на виконання робіт щодо перевірки технологічних властивостей змазувально-охолоджувальних рідин та надання їхніх експлуатаційних властивостей та можливих галузях застосування відповідно технічному замовленню замовника (т.2, а.с.7).

На виконання вказаного договору між сторонами було підписано акт виконаних робіт від 30 червня 2010 року б/н та виконавцем робіт виписано податкову накладну від 30 червня 2010 року № 170603 на суму 15000,00 гривень, у т. ч. ПДВ 2500,00 гривень. Оплату в сумі 15000,00 гривень замовник здійснив відповідно платіжного доручення від 04 серпня 2010 року № 368.

На виконання вказаного договору також між сторонами було підписано акт виконаних робіт від 30 липня 2010 року № 300710 та виконавцем робіт виписано податкову накладну від 30 липня 2010 року № 300710 на суму 34008,48 гривень, у т.ч. ПДВ 5668,08 гривень. Як зазначив позивач, оплату в сумі 34008,48 гривень замовник здійснив відповідно погашеного векселя від 06 листопада 2011 року.

Сума податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним у розмірі 8168,08 гривень була включена позивачем до складу податкового кредиту у зазначених податкових періодах, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних та у додатку № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» за перевіряємий період та відповідає даним податкової декларації з ПДВ. Суми витрат включено до складу валових витрат позивача. Дана обставина також не є спірною між сторонами.

Крім того, до матеріалів справи позивачем надано довідку від 25 березня 2013 року, згідно якої ТОВ «Юнікос» не має заборгованості перед ТОВ «Укрспецстройтранс», ТОВ «Донстройтранс», ТОВ «Донтрансторг» станом на 31 грудня 2012 року (т.2, а.с.67). Наведена довідка доводить, що з боку позивача виконані всі зобов'язання між ним та його контрагентами за спірними угодами.

Всі встановлені вище факти взаємовідносин позивача з ТОВ «Укрспецстройтранс», ТОВ «Донстройтранс» та ТОВ «Донтрансторг» встановлені актом документальної позапланової невиїзної перевірки від 30 листопада 2012 року та не є спірними між сторонами.

Спірним питанням даної справи є правомірність коригування податковим органом валових витрат та податкового кредиту позивача за угодами, які відповідач вважає в акті перевірки то нікчемними, то удаваними.

Так, відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини 1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Без наміру створення правових наслідків є фіктивний правочин (частина 1 ст. 234 ЦК України).

Тобто, податковий орган чітко не визначив у акті перевірки, чи є правочини, укладені позивачем, як покупцем товарів, робіт, послуг з ТОВ «Укрспецстройтранс», ТОВ «Донстройтранс», ТОВ «Донтрансторг» нікчемними в силу закону, що не потребує визнання їх недійсними судом, чи є ці правочини удаваними або фіктивними, і відповідачеві необхідно звертатися до суду з позовами про визнання їх недійсними.

Відповідно до вимог частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом, а не актами перевірки.

Вказані в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, який здійснив перевірку, оскільки висновки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

При цьому, жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів, робіт, послуг, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами, що є тільки припущенням.

Суд зауважує, що висновки документальної позапланової невиїзної перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, ґрунтуються на припущеннях та без системного викладення порушень вимог діючого податкового законодавства.

Висновки акту перевірки відповідача ґрунтуються лише на даних актів перевірки контрагентів позивача ДПІ у Київському районі м. Донецька від 27 серпня 2012 року та службових записок відділу податкової міліції зазначеної інспекції, оскільки перевірка було невиїзною. Вироків стосовно посадових осіб ТОВ «Укрспецстройтранс», ТОВ «Донстройтранс», ТОВ «Донтрансторг» податковим органом не надано.

Податківці прийшли до висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження реальності господарських операцій між ним та ТОВ «Укрспецстройтранс», ТОВ «Донстройтранс», ТОВ «Донтрансторг», хоча ними не заперечується, що позивач розрахувався з вказаними контрагентами за надані товари, роботи, послуги.

Однак, позивачем до суду було надано: договори, заявки на виконання перевезень, податкові накладні, акти прийому-передачі робіт (послуг) та векселів, рахунки-фактури, які підтверджують факт надання транспортних та інших послуг ТОВ «Юнікос», довідку про відсутність заборгованості позивача перед ТОВ «Укрспецстройтранс», ТОВ «Донстройтранс», ТОВ «Донтрансторг».

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «Укрспецстройтранс», ТОВ «Донстройтранс», ТОВ «Донтрансторг» правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним, оскільки факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 грудня 2012 року № 0000261543, 0000281543.

З огляду вище викладене, на підставі положень Податкового кодексу України та на підставі ст.ст. 8 - 11, 40, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікос» до державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 грудня 2012 року № 0000261543, 0000281543 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 18 грудня 2012 року № 0000261543, 0000281543.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікос» (83052, м. Донецьк, просп. Ілліча, буд 74, кв. 18, код ЄДР 33320202) судові витрати з судового збору у розмірі 985 (дев'ятсот вісімдесят п'ять) гривень 42 копійки.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини постанови у судовому засіданні 08 квітня 2013 року в присутності представників позивача, відповідача.

Повний текст постанови виготовлено 08 квітня 2013 року.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Голубова Л.Б.