Постанова № 30514272, 02.04.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/645/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

при секретарі - Метельській А.В.,

за участю:

представника позивача - Гайдабури Д.В.,

представників відповідачів - Куришко О.М., Картавицької І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

12 лютого 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування" (надалі - позивач, ТОВ "ПК "Газвидобування") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000371507 від 14.09.2012 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що висновки акту № 2610/15-3/31354329 від 31.08.2012 року щодо встановлення завищення суми бюджетного відшкодування за податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2012 року з посиланням на завідомо збиткову діяльність позивача є неправомірними, оскільки діяльність позивача відповідно до статті 42 Господарського кодексу України направлена на отримання прибутку, сума податку на додану вартість перерахована контрагентам в ціні товарів (робіт, послуг).

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що позивач з моменту створення не отримує прибутку, а отже відповідно до статті 42 Господарського кодексу України така діяльність не є господарською, в зв'язку з чим позивачем не дотримано пункту 4.1.5 статті 4, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування" (код 31354329) зареєстроване як юридична особа 21.03.2001 року та з 03.02.2006 року зареєстроване у Державній податковій інспекції у м. Полтаві як платник податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100335070 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого 05.05.2011 року.

Позивачем було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2012 року, в рядку 23.2 якої було відображене рішення позивача про зарахування належного позивачу бюджетного відшкодування у розмірі 292947 грн у зменшення податкових зобов'язань з цього податку.

В період з 21.08.2012 року по 31.08.2012 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань за травень 2012 року, за результатами якої було складено акт № 2610/15-3/31354329 від 31.08.2012 року (надалі - акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено, що за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства встановлено, що ТОВ "ПК "Газвидобування" здійснювалося укладання договорів на придбання робіт та послуг, які не використовувались в діяльності підприємства з метою отримання прибутків, а для ведення завідомо збиткової діяльності, що порушує суспільний порядок та не породжує ніяких зобов'язань державного бюджету в плані відшкодування ПДВ. Відповідно до п. 4.1.5 статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується на принципах, одним із яких є фіскальна достатність - встановлення податків і зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями.

З огляду на викладене, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем підпункту 4.1.5 пункту 4.1 статті 4, пункту 198.3 статті 198, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, та внаслідок цього завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2012 року в сумі 292947 грн.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

Позивач, не погодившись з висновками акту перевірки направив за вих. № 156 від 05.09.2012 року до відповідача заперечення на акт перевірки.

Відповідачем за вих. № 9396/10/15-324 від 12.09.2012 року надано позивачу відповідь на заперечення, згідно з якою висновок викладений в акті перевірки залишено без змін.

За висновками акту перевірки відповідачем 17.09.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення за формою "В1" № 0000371507, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) в розмірі 292947 грн та нараховано штрафні санкції в розмірі 146473,50 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку:

- за результатами розгляду первинної скарги № 165 від 27.09.2012 року рішенням Державної податкової служби у Полтавській області № 2934/10/10-215 від 20.11.2012 року залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0000371507 від 17.09.2012 року, а скаргу без задоволення.

- за результатами розгляду повторної скарги № 209 від 30.11.2012 року рішенням Державної податкової служби України № 1470/6/10-2115 від 30.01.2013 року залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0000371507 від 17.09.2012 року та рішення за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу без задоволення.

Не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню суд виходить із наступного.

Згідно частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до довідки АА № 732346 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основним видом діяльності позивача є "06.20 Добування природного газу" (а.с. 58, т.1).

Відповідно до статті 11 Закону України "Про нафту і газ" № 2665-III від 12.07.2001 року користування нафтогазоносними надрами, пошук і розвідка родовищ нафти і газу, здійснюються лише за наявності спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами.

Позивач здійснює діяльність з пошуку, розвідки корисних копалин на Покровській площі на підставі спеціального дозволу на користування надрами № 1727 від 10.08.2011 року (а.с. 56, т.1).

Відповідно до абзацу 1 статті 28 Закону України "Про нафту і газ" невід'ємним додатком до спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами, який регулює і конкретизує передбачені законодавством України та спеціальним дозволом технічні, технологічні, організаційні, фінансові, економічні, соціальні, екологічні аспекти користування нафтогазоносними надрами на відповідній ділянці нафтогазоносних надр, є угода про умови користування нафтогазоносними надрами.

Відповідно до абзацу 3 статті 28 Закону України "Про нафту і газ" програма робіт, що повинна бути виконана власником спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами, є істотною умовою угоди про умови користування нафтогазоносними надрами.

Відповідно до абзацу 2 пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів від 30 травня 2011 року № 615 "Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами" невід'ємною частиною дозволу є угода про умови користування надрами, що укладається між органом з питань надання дозволу і надрокористувачем, і містить програму робіт, яка оформляється як додаток.

Пунктами 3, 5 Програми робіт геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки Покровської газоконденсатної площі на період 2011-2016 років передбачено починаючи з 3-4 кварталу 2011 року будівництво свердловин № 1, 2а Покровської площі (а.с. 57, т.1).

В пункті 3.3 Акту перевірки вказано, що причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (із зазначенням частки загальної суми податкового кредиту звітного (податкового) періоду, у якому виникло від'ємне значення ПДВ) є здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) пов'язаних з розробкою проектів, спорудженням, облаштуванням свердловин № 1, 2 Покровської площі, що також підтверджується наданими позивачем первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 5 травня 1997 року № 432 "Про затвердження Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр" (надалі - Постанова № 432) остання встановлює єдині для державного фонду надр України принципи підрахунку, геолого-економічної оцінки і державного обліку запасів корисних копалин згідно з рівнем їх промислового значення та ступенем геологічного і техніко-економічного вивчення, умови, що визначають підготовленість розвіданих родовищ корисних копалин до промислового освоєння, а також основні принципи кількісної оцінки ресурсів корисних копалин.

Відповідно до абзацу 16 пункту 2 Постанови № 432 геолого-економічна оцінки ділянки надр - це періодичний аналіз результатів кожної стадії геологічного та техніко-економічного вивчення ресурсів корисних копалин ділянки надр з метою встановлення та/або зміни промислового значення їх запасів на підставі інформації про фактичні технологічні схеми, техніко-економічні показники і фінансові результати видобування корисних копалин в межах такої ділянки. Виділяються детальна, попередня і початкова геолого-економічні оцінки.

Відповідно до абзацу 19 Постанови № 432 початкова геолого-економічна оцінка (ГЕО-3) - це обґрунтування доцільності інвестування пошуково-розвідувальних робіт на ділянках, перспективних щодо відкриття родовищ корисних копалин. ГЕО-3 здійснюється на основі попередньо розвіданих запасів та кількісної оцінки ресурсів корисних копалин і надається у формі техніко-економічних міркувань (ТЕМ) про можливе їх промислове значення. Оцінка можливості промислового освоєння передбачуваних родовищ корисних копалин обґрунтовується укрупненими техніко-економічними розрахунками на основі доведеної аналогії з відомими промисловими родовищами або технічного завдання замовника геологорозвідувальних робіт.

Згідно із Звітом про науково-дослідну роботу "Геолого-економічна оцінка можливого промислового значення (ГЕО-3) Покровської площі", складеним у 2011 році, термін окупності капіталовкладень, розрахований на основі накопиченого потоку готівки і становить 13,8 роки, аналіз показників розробки Покровської площі дає підстави зробити висновки про економічну доцільність впровадження проекту.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому, суд враховує, що Верховний суд України в постанові від 28.02.2011 року № 21-13а11 вказав: "...господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності. Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю Підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції".

Відповідно до частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наведені відповідачем в акті перевірки твердження щодо ведення відповідачем завідомо збиткової діяльності, що порушує суспільний порядок, жодними доказами не підтверджені і відповідачем не обґрунтовані.

Сам по собі факт наявності у позивача збитків за відсутності умислу посадових осіб на їх спричинення не свідчить про відсутність у позивача мети отримання прибутку, а є лише негативним результатом від здійснення господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 4.1.5 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями.

Тобто, вказана норма регулює питання встановлення податків, виходячи з витрат бюджету і не стосується справляння надходжень до нього.

Окрім того, факт надмірної сплати позивачем податку на додану вартість, що є обов'язковою умовою для отримання бюджетного відшкодування, окрім Акту перевірки, даних податкової звітності з ПДВ також підтверджується банківськими виписками (а.с. 170-181, т.1).

Відповідно до абзацу а) пункту 200.4 статті 204 Податкового кодексу України бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення податку на додану вартість розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Відповідно до пункту 200.6 статті 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті.

Позивачем при складанні податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року вказані норми порушені не були.

Як вже зазначалось вище, основною підставою для висновку податкового органу про порушення позивачем приписів підпункту 4.1.5 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України взято ту обставину, що сума заявленого бюджетного відшкодування перевищує суму сплачену до Державного бюджету, у зв'язку з чим у даному випадку відсутня фіскальна достатність з урахуванням усіх податків, сплачених підприємством до Державного бюджету.

Разом з цим, платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає розділ V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2756-VІ.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Повнота наданої документації чи правильність її оформлення перевіряючим в акті перевірки під сумнів не ставиться.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 200.4 статті 204 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Позивачем з урахуванням здійснених господарських операцій своєчасно подано до ДПІ у м. Полтаві податкові декларації з ПДВ, в яких сума бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів визначена на підставі передбачених законодавством документів.

Відповідач вказані доводи не заперечував, документальних даних на спростування тверджень позивача суду не надав.

Посилання відповідача на порушення позивачем Положення про порядок організації та виконання дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 3 березня 2003 року №34/м в частині проведення термінів дослідно-промислової розробки. Дані твердженні спростовуються наступним.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про нафту і газ" від 12 липня 2001 року № 2665-III, дослідно-промислова розробка родовища нафти і газу - стадія геологічного вивчення родовища, на якій здійснюється видобуток з родовища обмеженої кількості нафти і газу з метою визначення його промислової цінності, уточнення гірничо-геологічних та технологічних параметрів, необхідних для підрахунку запасів нафти, газу і супутніх компонентів та обґрунтування вибору раціонального методу (технології) промислової розробки родовища.

Тобто, необхідною умовою стадії дослідно-промислової розробки є видобуток певного обсягу вуглеводневої сировини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування" не отримувало продукції з Покровської площі, тобто не здійснювало жодного видобутку з родовищ вуглеводневої сировини, а тому стадія дослідно-промислової розробки родовища ще не настала, в зв'язку з чим дія Положення на позивача (до моменту початку видобутку вуглеводневої сировини) не розповсюджується. Належних доказів на підтвердження власних посилань відповідачем надано не було.

Таким чином, зважаючи на встановлені перевіркою обставини здійснення підприємницької діяльності та приведені норми податкового законодавства, якими врегульовано порядок бюджетного відшкодування сум ПДВ, Акт перевірки не містить відповідних обґрунтувань на підтвердження висновку про завищення заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування та заниження залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Посилання перевіряючого на порушення принципів податкового законодавства безвідносно до спеціальних норм матеріального права та врахування фактичних обставин справи не може слугувати підставою для застосування до суб'єкта господарювання конкретних санкцій, які не передбачені основними засадами податкового законодавства. Податковий кодекс України не містить жодних застережень з приводу наявності права на податковий кредит з податку на додану вартість та зарахування його у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість від наявності надходжень до бюджету від інших видів податків та зборів.

Таким чином, встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав передбачені законом умови для набуття права на зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що мають належне документальне підтвердження.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 вересня 2012 року № 0000371507 такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2294 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 36 від 08.02.2013 року.

Таким чином, підлягають стягненню на корить позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору в сумі 2294 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби № 0000371507 від 14.09.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2294 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 08 квітня 2013 року.

Суддя І.Г. Ясиновський