Рішення № 30511613, 19.03.2013, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2604/29083/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"19" березня 2013 р. Дніпровський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Шевченко Н.М.,

при секретарі Фузік Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, до закінчення нею навчання,

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1, звертаючись з позовом до суду, просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти на її користь для утримання повнолітньої доньки, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошові сумі, розміром 2000,00 грн. щомісячно, починаючи з дня її повноліття ІНФОРМАЦІЯ_4 і до закінчення нею навчання 30.06.2015 року, мотивуючи свої вимоги тим, що позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, за час подружнього життя у них народилася донька, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає разом із позивачкою та перебуває на її утриманні. До повноліття доньки відповідач сплачував аліменти на її утримання, однак після досягнення донькою повноліття, виплата аліментів припинена, тому, ураховуючи незначний розмір заробітку позивачки, коштів на утримання доньки не вистачає. З 01.09.2011 року ОСОБА_3 навчається на другому курсі денної форми навчання в Київському національному університету імені Тараса Шевченка. Оскільки ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання, тому не має можливості працювати, потребує коштів для оплати свого навчання, матеріальної допомоги та батьківської опіки. Відповідач, маючи регулярний заробіток, ухиляється від виконання обов'язку утримувати дитину, припинив надання матеріальної допомоги на утримання доньки, що є підставою звернення позивачки з даним позовом в судовому порядку.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, однак направила до суду заяву, відповідно до якої просить суд розглянути справу за її відсутності та винести рішення в заочному провадженні, позов підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення судових повісток на адресу, відому з матеріалів справи, причини неявки суд не повідомив, клопотань про розгляд справи суду не надавав.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, однак направила до суду заяву, відповідно до якої проти задоволення позову не заперечувала, просила суд розглянути справу за її відсутності.

На підставі ч.1 ст.224 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, враховуючи думку позивача, яка подала заяву про розгляд справи в заочному провадженні, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутність учасників судового процесу на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить наступного.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї (ст.150 Сімейного кодексу України).

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генераль ної Асамблеї ООН 20.11.1989 p., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фі нансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це поло ження відбите в українському законодавстві. Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конститу ції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Положення Сімейного кодексу України регулюють відносини з утримання між батьками й дітьми, між ма тір'ю й батьком дитини з метою затвердження почуття обов'язку батьків і дітей один перед одним і мають своєю спрямованістю створення в сім'ї сприятливих умов фізичного, розумового, морального, духовного й соціального розвитку ди тини. Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відпо відно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20.11.1959 р., Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в ст. 7 Сімейного кодексу України.

Судом встановлено, що від шлюбу сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають повнолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві від 02.02.2010 року, актовий запис № 415. (а.с. 3)

14.03.2006 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві від 14.03.2006 року. (а.с. 4)

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22.06.2010 року, яке набрало законної сили, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, зокрема, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ? частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 30 березня 2010 року і до досягнення донькою повноліття. (а.с. 6-7)

Відповідно до частини третьої ст.61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено в рішенні Дарницького районного суду м. Києва від 22.06.2010 року донька ОСОБА_3 проживає разом з матір'ю ОСОБА_1.

За даними довідки від 13.11.2012 року № 857, виданої деканом факультету, ОСОБА_3 дійсно є студенткою другого курсу денної форми навчання спеціальності «(2008) політологія» філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка 4 рівня акредитації, початок навчання 01.09.2011 року, закінчує навчання 30.06.2015 року. (а.с. 10)

Згідно довідки № 8 від 09.11.2011 року, ОСОБА_2, який працював в ТОВ «Охоронне підприємство «Флора Люкс» за період з липня 2010 року по жовтень 2011 року нарахована заробітна плата в розмірі 27289,76 грн. (а.с. 15)

Крім того, як встановлено в рішенні Дарницького районного суду м. Києва від 22.06.2010 року ОСОБА_2 отримує пенсію в розмірі 1500,00 грн.

Як зазначає позивачка у позовній заяві, ОСОБА_2 працює директором ТОВ «Стартайм-плюс», від чого отримує дохід.

Відповідно до вимог ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як визначено в статті 57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Так, позивачка зазначаючи, що відповідач приховує всі належні йому доходи, не підтвердила свої доводи належними фактичними даними, а тому зазначені факти не приймаються судом до уваги при ухваленні рішення.

Як убачається з матеріалів справи, предмет спору становлять вимоги позивачки ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 з дня її повноліття ІНФОРМАЦІЯ_4 і до закінчення нею навчання у вищому навчальному закладі в твердій грошовій сумі у розмірі 2000,00 грн. щомісячно. Підставами звернення позивачки з даними вимогами до суду є незначний матеріальний дохід останньої та відмова відповідача у матеріальному утримання доньки, яка продовжує навчання, ураховуючи факт працевлаштованості відповідача та, відповідно, можливість надавати таку допомогу.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно положення статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

Аліменти за минулий час можуть бути присуджені тільки при наявності підстав, установлених законом. Позивач повинен надати суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку із ухиленням останнього від їхньої сплати. Вважається недоцільним обтяжувати відповідача виплатами за минулий період, якщо позивач не вжив заходів щодо одержання аліментів (у тому числі не подав позов про стягнення аліментів) з особистих мотивів. Не можна відмовитися від права на одержання аліментів, однак його можна не здійснювати. В цьому полягає право розпорядницької ініціативи сторін у відносинах з утримання. Припускається, що особа, добровільно беручи на себе повністю тягар з утримання дитини, передбачає пов'язані з цим складнощі й готова їх долати самостійно. Тому, якщо особа за власним бажанням не здійснювала право на одержання аліментів, а відповідач не створював до цього перешкод, аліменти за минулий час не можуть бути стягнені.

Таким чином, позивач має надати суду докази вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача та докази ухилення відповідача від надання утримання.

Заходи позивача щодо одержання аліментів з відповідача можуть полягати у неодноразових звертаннях до відповідача з вимогами про надання дитині утримання, способах встановити його місце проживання, місце роботи, укласти договір про сплату аліментів тощо. Суд з'ясовує, з якого часу позивач вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача.

Під ухиленням від сплати аліментів розуміють пряму відмову від надання утримання, а також різні дії (бездіяльність зобов'язаної особи, спрямовані на повне або часткове ухилення від сплати аліментів: приховання особою свого дійсного розміру заробітку (доходу), зміну роботи або місця проживання з метою запобігти сплаті аліментів, приховання свого місцезнаходження, інші дії, що свідчать про намір особи ухилитися від виконання обов'язку по утриманню. Факт ухилення від надання утримання може ати місце в тому випадку, якщо особа має у своєму розпорядженні кошти, але не бажає їх надавати. Якщо ж особа не працює й у зв'язку із цим не має доходів, до неї не можуть застосовуватися санкції, оскільки, як відомо, примушення до праці не допускається чинним законодавством.

Ухилення від сплати аліментів полягає у вчиненні навмисних діях (бездіяльності) відповідача. Тому позивач має надати суду докази того, що, вчиняючи тим чи іншим способом, відповідач свідомо прагнув ухилитися від виконання обов'язку по утриманню.

Так, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись вищенаведеними нормами діючого законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав задоволення вимоги позивачки щодо стягнення з відповідача аліментів у твердій грошові сумі, починаючи з дня повноліття ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4, оскільки в матеріалах справи відсутні докази вживання позивачкою заходів щодо одержання аліментів з відповідача та доказів неможливості отримання аліментів, у зв'язку із ухиленням останнього від їхньої сплати, та враховуючи норму статті 191 Сімейного кодексу України, за якою аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а саме 04.12.2012 року, суд вважає про відсутність підстави доцільності обтяження відповідача виплатами за минулий період.

Відповідно до положення статті 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потре бують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Відповідно до абз. 1 п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу Укра їни при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 р. обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які про довжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчан ня), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Зазначений у Постанові Пленуму Верховного Суду України фактичний склад необхідно доповнити ще одним юри дичним фактом - походження дитини від батьків (кровне споріднення біологічне походження) або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (уси новлення).

Однак відповідно до статті 199 Сімейного кодексу України і вказаного роз'яснення Пленуму Верховного Суду України обов'язок щодо утримання повнолітніх дочки, сина виникає за умови їх потреби у матеріальній допомозі у зв'язку з навчанням. Таким чином, особа не в усіх випадках є обмеженою у зв'язку з навчанням в мож ливості заробляти кошти для власного забезпечення. Тому в разі спору така по треба має бути встановлена судом. Потреба в матеріальній допомозі має бути пов'язаною з навчанням.

Згідно з ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дру жини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. (ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України)

Згідно із ст. 184 Сімейного кодексу України розмір аліментів може бути визначений у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Як випливає зі змісту даної норми, нерегулярним доходом вважається дохід, що надходить із різною періодичністю, перервами. Дохід може бути нерегулярним, у випадку, якщо оплата праці відбувається по завершенні її виконання в частині або повністю. А також якщо виплата заробітної плати провадиться із затримкою на порушення умов трудового законодавства.

Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.

Право позивачки на отримання аліментів на їх спільну з відповідачем дитину не оспорюється, однак суд при визначенні розміру аліментів враховує матеріальне становища відповідача.

Позивач та відповідач є працездатними особами, тому мають рівні можливості щодо належного матеріального забезпечення спільної дитини.

Згідно ч. 1 ст. 79 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви. Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що за обставин, що склалися, підлягають до стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму щомісяця, до закінчення нею навчання у Вищому навчальному закладі Київського національного університету імені Тараса Шевченка, оскільки судом встановлено, що спільна позивачки та відповідача донька ОСОБА_3, яка досягнула повнолітнього віку, продовжує навчання у вищому навчальному закладі денної форми, що підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що вимагає додаткових матеріальних витрат та, відповідно, матеріальної допомоги з боку обох батьків, які мають рівноправний обов'язок утримання спільної дитини, при цьому суд приймає до уваги, що повнолітня ОСОБА_3, навчаючись на факультеті денної форми навчання, обмежена у можливості заробляти кошти для власного забезпечення, а також судом ураховано, що позивачка та відповідач є особами працездатного віку, працевлаштовані та мають відповідний матеріальний дохід, не мають інших утриманців та соціальних зобов'язань, які могли бути враховані при визначенні розміру аліментів.

Відповідно до частини третьої ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Також судом враховано, що у випадку коли окремі особи реалізують встановлене ст. ст. 3, 45 ЦПК України, ст. 199 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом на захист прав і інтересів інших осіб вони не є позивачами, а займають особливе процесуальне становище і їх права і обов'язки визначені статтею 46 Цивільного процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, до закінчення нею навчання підлягає до часткового задоволення та присуджує до стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі ? частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму щомісячно на період навчання у Вищому навчальному закладі Київського національного університету імені Тараса Шевченка, починаючи з 04.12.2012 року і до 30 червня 2015 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд допускає негайне виконання рішення суду у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

З урахуванням часткового задоволення позову, стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір в розмірі 214,60 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генераль ної Асамблеї ООН 20.11.1989 p, ст.ст.141, 150, 180, 182, 191, 199, 200 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3, ст.ст. 10, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-215, 224-226, 232-233, 294, 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, до закінчення нею навчання - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, уродженця с. Плоске Броварського району Київської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2, аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму щомісячно, на період навчання у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, з 04.12.2012 року і до 30 червня 2015 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 214 гривень 60 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

С у д д я :