Ухвала суду № 30509948, 02.04.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/7315/12

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук А.М.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат" до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Полонський гірничий комбінат" звернулось до суду з позовом до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №№0000632301, 0000662301, 0000652301, 0000612301 від 05 вересня 2012 року.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 11 лютого 2013 року позов задовольнив. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду та направити справу на новий розгляд.

В засідання учасники процесу не прибули, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог частини 4 статті 196 КАС України.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що працівниками Шепетівської ОДПІ в період з 01.04.2011 р. по 31.12.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "Полонський гірничий комбінат" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, щодо взаємовідносин з ризиковими контрагентами за результатами якої складено акт № 466/22/05471879 від 16.08.2012 року та винесено податкові повідомлення-рішення №№0000632301, 0000662301, 0000652301, 0000612301 від 05 вересня 2012 року.

Висновки ОДПІ щодо прийнятих податкових повідомлень-рішень від 05.09.2012 року № 0000662301 про сплату грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 26438 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1 грн., № 0000632301 про сплату грошового зобов`язання по податку на прибуток в розмірі 118239,32 грн., № 0000612301 форми "П" про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 126454 грн., за № 0000652301 форми "В1" про завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на 111433 грн. та сплату штрафної (фінансової) санкції в сумі 55716,50 грн. базуються на тому, що на підставі наданих на перевірку документів матеріалів зустрічних звірок постачальників ТМЦ та робіт зроблено висновки, що ПАТ "Полонський гірничий комбінат" проведено лише документальне оформлення господарських оперцій з придбання. Фактично такі операції не здійснювались в межах господарської діяльності суб`єктів господарювання та не мали реального товарного характеру.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ПАТ "Полонський гірничий комбінат" оскаржувало їх в адміністративному порядку, однак заперечення та скарги позивача були залишені без задоволення.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірності висновків актів перевірок та прийняття на їх підставі податкових повідомлень-рішень, натомість позивач надав необхідний і достатній обсяг доказів на підтвердження правомірності своїх дій та незаконності та необґрунтованості висновків актів перевірок і прийнятих на їх підставі податкових повідомлень-рішень. Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Між позивачем та ПП "Днина" укладено договір № ДГ-24 від 01.02.2011 року про поставку запчастин до кар`єрної техніки (Долото шарошкове, Лента транспортерна та інше).

В ході перевірки було встановлено, що ПП "Днина" рахується на обліку в Корестенській ОДПІ, основний вид діяльності - оптова торгівля м`ясом та м`ясопродуктами, керівник та головний бухгалтер одна особа Духновська Н.П., статутний фонд - 100 грн. Згідно з даними податкової звітності (форма 1-ДФ), наданої підприємством до Корестенської ОДПІ, загальна чисельність працюючих у ПП "Днина" за: 1 квартал 2011 року становить 1 чол. основних працівників, 2 квартал 2011 року - звіт 1-ДФ не подано, 3 квартал 2011 року становить 3 чол. основних працівників, 4 квартал 2011 року становить 2 чол. основних працівників.

При дослідженні взаємовідносин ПП "Днина" надано копії отриманих від ПП "СПК СПЕЦТЯЖТРАНС" податкових накладних на придбання ТМЦ, а саме: втулка, фільтр, масло, долото шорошкове, підшипник, датчик, коронка, лента транспортна, бабіт та інше. Зазначені ТМЦ в подальшому реалізовані згідно наданих ПП "Днина" копій податкових накладних ВАТ "Полонський гірничий комбінат".

ПАТ "Полонський гірничий комбінат" віднесено до складу податкового кредиту по податковій накладній № 289 від 19.05.2011 року наданій ТОВ "Новомакс" ПДВ в сумі 2670,60 грн. та видаткової накладної від 24.05.2011 року № 517 у II кварталі 2011 року до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування віднесені витрати в сумі 13353 грн.

ТОВ "Новомакс" рахується на обліку ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, основний вид діяльності - будівництво будівель, керівник та головний бухгалтер одна особа Шумбар М.Г. статутний фонд - 5000 грн.

Між ПАТ "Полонський гірничий комбінат" та ПП ОСОБА_4 укладено договір купівлі - продажу № 24/10/11 від 24.10.2011 року. Згідно податкової накладної № 258 від 24.10.2011 року, до складу податкового кредиту у звітних періодах за квітень - вересень 2011 року віднесено ПДВ в загальній сумі 18547,5 грн. ПП ОСОБА_4 рахується на обліку у Коростенській ОДПІ основний вид діяльності - оптова торгівля машинами та устаткуванням для добувної промисловості та будівництва.

Відповідно до п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду відповідно до пункту 198.3 ст. 198 ПК України складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

А згідно з пунктом п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Наявність у позивача податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, виданих продавцями товару (ПП "Днина", ТОВ "Новомакс" ПП ОСОБА_4) є достатньою підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентів правочинів.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом -є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Позивачем до суду було надано: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, які підтверджують факт поставки товарів та послуг, банківські виписки, які підтверджують факт повної оплати позивачем поставленого товару.

Таким чином, лише вирок суду у кримінальні справі, який набув законної сили, може бути в адміністративній справі доказом вчинення особою діяння, спрямованого на ухилення від сплати податків.

Разом з тим суд звертає увагу не те, що у постанові від 11.12.2007 року по справі №21-1376/06 Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В подальшому така позиція підтримана Верховним Судом України у постанові від 29.10.2010 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції, а також в листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Курко О. П.

Матохнюк Д.Б.