Постанова № 30509515, 26.03.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2013 р. Справа №2а/0570/16486/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15:15

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., при секретарі судового засідання Перовій В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14.11.2012 № 0000511550/25642/10/15-17/5

за участю представників сторін:

від позивача - Пеліхос Є.М.. - за довіреністю

від відповідача - Радченко А.В. - за довіреністю

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення від 14.11.2012 № 0000511550/25642/10/15-17/5.

В порядку статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України позивач змінив предмет позову, просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 14.11.2012 № 0000511550/25642/10/15-17/5.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» обґрунтовує тим, що податковим органом за наслідками проведеної камеральної перевірки сплати розстроченої на підстав рішення суду суми заборгованості з податку на прибуток встановлені порушення позивачем вимог податкового законодавства та складено акт від 31.10.2012 № 494/15-17/5-03361081.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.11.2012 № 0000511550/25642/10/15-17/5, яким до позивача застосовно штраф у сумі 112 988,60 гривень у розмірі 20% від суми невчасно погашеного у встановлений строк податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 564 942,90 гривень.

Вважає, що обставини, покладені податковим органом в обґрунтування висновків акту перевірки, не відповідають дійсності, оскільки відповідач спрямував сплачені кошти в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, не врахувавши при цьому призначення платежів, які визначені у платіжних дорученнях та сплачувались на виконання рішень суду про розстрочення податкових зобов'язань. Просив позов задовольнити (арк. справи 3-7).

Відповідачем надані письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що висновки акту перевірки є обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення прийняте на їх підставі - правомірним. Посилаючись на положення ст.ст. 14, 16, 36, 37, 57, 87 Податкового кодексу України, просив відмовити у задоволенні позовних вимог (арк. справи 43-45, 79-61).

Судом встановлено, що позивач - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» зареєстровано як юридична особа 18.07.1994 Виконавчим комітетом Донецької міської ради, включено до ЄДРПОУ за кодом 03361081, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (бланк серії А01 № 715665), довідки Головного управління статистики у Донецькій області від 08.06.2012 (арк. справи 72, 73).

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» перебуває на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби з 18.07.1994 за № 2-3, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків Форми № 4-ОПП від 14.04.2011 № 96/10/29-14-2 (арк. справи 71).

З 29.10.2012 по 31.10.2012 відповідачем проведено камеральну перевірку сплати розстроченої на підставі рішення суду суми заборгованості з податку на прибуток Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», за наслідками якої складено акт від 31.10.2012 № 494/15-17/5-03361081 (арк. справи 9-12).

Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України при сплаті податкового зобов'язання за податковою декларацією з податку на прибуток за 2010 рік (№ 9006881786 від 09.02.2011).

За змістом акту перевірки, порушення виразилось в тому, що позивач здійснював сплату розстрочених податкових зобов'язань за постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.03.2011 по справі № 2а/0570/3448/2011, якою було встановлено порядок виконання рішення шляхом сплати щомісячних платежів протягом 120 місяців до повного погашення суми заборгованості у розмірі 6 779 314 гривень згідно наданого графіку, із затримкою на 338 і більше календарних днів.

14.11.2012 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000511550/25642/10/15-17/5, яким до позивача на підставі частини 2 статті 126 Податкового кодексу України застосовано штраф у розмірі 20% несвоєчасно сплаченої суми податкових зобов'язань - 120 988,60 гривень (арк. справи 13).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач 03.12.2012 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом (арк. справи 3-7).

У відповідності до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, з таких підстав.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.03.2011 у справі № 2а/0570/3448/2011 задоволено позов Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» про стягнення податкового боргу з податку на прибуток у розмірі 6 779 314,00 гривень. З мотивувальної частини постанови вбачається, що податковий борг виник внаслідок несплати відповідачем сум самостійно узгодженого податкового зобов'язання по податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік (№ 9006881786 від 09.02.2011).

Також зазначеною постановою було задоволено заяву відповідача про встановлення порядку та способу виконання рішення, внаслідок чого виконання постанови розстрочене на 120 місяців починаючи з квітня 2011 року шляхом сплати підприємством по 56 494,29 гривні щомісячно до повного погашення всієї суми боргу з останнім платежем у розмірі 56 493,49 гривень у березні 2021 року (арк. справи 14-15).

Постанова не оскаржувалась та набрала законної сили.

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснював сплату вказаного податкового боргу відповідно до встановленого графіку розстрочення, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок (арк. справи 18-22). З цих виписок, зокрема, вбачається, що з рахунку позивача були списані кошти за призначенням «перераховується податок на прибуток згідно постанови Донецького окружного адміністративного суду від 24.03.2011 по справі № 2а/0570/3448/2011». Також, відповідно до наданих суду листів позивача на адресу СДПІ від 14.03.2011 № 03.1 1115, від 03.04.2012 № 03.1-1455, від 03.05.2012 № 03.1-2174, від 31.05.2012 № 03.1-2791, від 03.07.2012 № 03.1-3395, позивач просив здійснювати погашення щомісячних платежів по розстроченому податковому боргу за рахунок наявної переплати по особовому рахунку з податку на прибуток (арк. справи 23-26, 54, 62). Узагальнений перелік платежів по погашенню розстроченого за постановою суду податкового боргу позивач надав у судове засідання (арк. справи 88-89).

Зазначені обставини, на переконання суду, свідчать про належне виконання позивачем умов розстрочення податкового боргу, наданого за постановою суду.

У акті перевірки вказано, що суму розстрочених податкових зобов'язань з граничним терміном сплати 20.02.2011 позивач сплатив у період з 24.01.2012 по 24.10.2012 в загальному розмірі 564 942,90 гривень, тобто із затримкою 338 та більше календарних днів.

Як передбачено пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, порушення якого стало підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, зазначене положення Кодексу стосується строків сплати податкових зобов'язань, визначених самостійно платником податку у податковій декларації, а не строків сплати розстрочених податкових зобов'язань, які були стягнуті за постановою суду. Таким чином, відповідач необґрунтовано розповсюджує дію цього положення Кодексу на правовідносини, які нею не регулюються, а також не враховує, що постановою суду встановлені інші строки сплати розстрочених податкових зобов'язань, ніж передбачені законодавством для сплати податкових зобов'язань згідно поданої платником податку податкової декларації.

У відповідності до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, який став підставою для застосування штрафу до позивача спірним податковим повідомленням-рішенням, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зазначене положення Кодексу встановлює відповідальність за несплату узгодженої суми грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом. У даному ж випадку сплата податкових зобов'язань була розстрочена позивачу та строки сплати податкового зобов'язання були визначені постановою суду.

Таким чином, відповідач у даному випадку ототожнює порядок застосування процедур погашення податкового боргу платників податків, передбачених главою 9 Податкового кодексу України, із порядком виконання судових рішень.

Так, відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до частин першої-другої статті 257 цього Кодексу, у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Таким чином, оскільки постанова Донецького окружного адміністративного суду від 24.03.2011 у справі № 2а/0570/3448/2011 набрала законної сили, то вона має виконуватись Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», з урахуванням способу та порядку виконання, встановленого в ній.

Крім того, як визначено пунктом 100.1 статті 100 Податкового кодексу України, розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Отже, визначення строків сплати податкового боргу має проводитись податковим органом з урахуванням їх перенесення, про яке йдеться в умовах розстрочення.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем не було допущено порушення строків сплати розстроченого податкового боргу за постановою суду від 24.03.2011 у справі № 2а/0570/3448/2011.

Відповідач в обґрунтування заперечень проти позову посилається на пункт 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, яким передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Суд вважає, що в даному випадку пункт 87.9 статті 87 Податкового кодексу України не підлягає застосуванню, оскільки він стосується зарахування коштів, що сплачує платник податку, на погашення податкового боргу (його частини) згідно з черговістю його виникнення. У даному випадку позивач не здійснював сплату поточних платежів, а здійснював сплату саме податкового боргу, розстроченого за постановою суду. Також, відповідач не врахував, що позивач також у деяких випадках не здійснював перерахування коштів, а направляв листи про погашення податкового боргу за постановою суду за рахунок наявної переплати по особовому рахунку.

Крім того, суд зауважує, що друге речення вказаного пункту відповідач тлумачить за власним розсудом, не враховуючи, що воно стосується лише прямо передбачених законом випадків погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду. У акті перевірки, а також у судовому засіданні відповідач не зазначив жодної норми закону, яка б встановлювала випадок, що мав місце у спірних правовідносинах.

Суд також вважає необґрунтованим посилання відповідача у додаткових запереченнях проти позову на наказ ДПА України від 07.12.2010 № 927 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії структурних підрозділів органів державної податкової служби при розстроченні, відстроченні на підставі рішення суду сум заборгованості за платежами, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби», оскільки вказаний наказ, по-перше, не є законом, а по-друге, не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, тобто не є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України.

Відповідно до принципу законності, закріпленого у статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією.

Оскільки Методичні рекомендації податкового органу не є нормативно-правовим актом, їх застосування у даному випадку судом не можливо, оскільки суперечить принципу законності.

Крім того, суд зауважує, що за змістом вказаних Методичних рекомендацій, на які посилається відповідач, пеня та штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкового боргу, який підлягає розстроченню (відстроченню) за рішенням суду, нараховуються на загальних підставах. Отже, у цих Методичних рекомендаціях йдеться саме про несвоєчасну сплату податкового боргу (у тому числі й розстроченого), а не узгоджених податкових зобов'язань. Тобто, застосування пені та штрафних санкцій (за приписами цих Методичних рекомендацій) можливо, якщо платник податків порушив строки сплати податкового боргу відповідно до строків його розстрочення, а не відповідно до загальних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на судові рішення у інших адміністративних справах, оскільки вони не мають преюдиційного значення у даній справі в розумінні частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, т.я. прийняті у спорах між іншими сторонами, про інший предмет та з інших підстав.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість застосування відповідачем до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» штрафних санкцій спірним податковим повдіолменням-рішенням.

Разом із тим, обираючи спосіб захисту порушеного права як визнання зазначеного вище податкового повідомлення-рішення недійсним, позивачем не було враховано, що статтею 55 Податкового кодексу України передбачено лише можливість скасування податкового повідомлення-рішення. Таким чином, суд приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення від 14.11.2012 № 0000511550/25642/10/15-17/5 належить скасувати.

На підставі статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору, що підтверджені документально.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17-20, 51, 69-72, 86, 121, 158-164, 167, 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14.11.2012 № 0000511550/25642/10/15-17/5 - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби, від 14.11.2012 № 0000511550/25642/10/15-17/5, яким до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» застосовано штраф у розмірі 112 988 (сто дванадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) гривень 60 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 129 (одна тисяча сто двадцять дев'ять) гривень 89 копійок.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 26 березня 2013 року.

Повний текст постанови складений 01 квітня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.