Ухвала суду № 30507441, 25.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" березня 2013 р. м. Київ К/9991/67946/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012

у справі № 2а/0370/594/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Ліс Сервіс»

до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської областіпро визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь Ліс Сервіс» звернулось до Волинського окружного адміністративного суду з окремими адміністративними позовами до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000272301/488 від 30.12.2011 та про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000242301/424 від 02.12.2011.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11.04.2012 об'єднано в одне провадження позовні вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000272301/488 від 30.12.2011 та про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000242301/424 від 02.12.2011 та справі присвоєно № 2а/0370/594/12.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23.04.2012 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23.04.2012 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

Нововолинська об'єднана державна податкова інспекція Волинської області Державної податкової служби подала касаційну скаргу, у відповідності до якої, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 та залишити в силі постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23.04.2012.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути задоволені, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Оскільки представники сторін у судове засідання касаційної інстанції 25.03.2013 не з'явились, справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що:

- на підставі направлень від 24.10.2011, на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України та постанови старшого слідчого СУ УМВС України у Волинській області капітана міліції Клока Ю.В. «Про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Волинь Ліс Сервіс» по кримінальній справі № 30-020-11, порушеній за ч.1 ст.358, ч.5 ст. 191 КК України, та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на четвертий квартал 2011 року у період з 24.10.2011 по 11.11.2011 відповідачем було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства ТОВ «Волинь Ліс Сервіс» за період з 28.07.2010 по 30.06.2011, за результатами якої складено Акт № 942-2301/37225588 від 18.11.2011;

- перевіркою встановлено порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 138.4 ст. 138, п. 144.1 ст. 144, п.п. 145.1.5 п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємства на суму 1 224 521,00 грн. (зокрема, за 4 кв. 2010 року - на 675 749,00 грн., за 1 кв. 2011 року - на 462 976,00 грн. та за 2 кв. 2011 року - на 85 796,00 грн.).

- на підставі вказаного акту, за наслідками перевірки Нововолинською об'єднаною державною податковою інспекцією Волинської області були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000242301/424 від 02.12.2011 (яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на суму 1 393 459,25 грн.) та № 0000272301/488 від 30.12.2011 (яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на суму 13 850,00 грн.).

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, прийнятих у зв'язку з порушення позивачем податкового законодавства.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, дійшов висновку про те, що, оскільки відповідачем одночасно була проведена планова перевірка позивача та перевірка, яка була призначена на підставі постанови слідчого відповідно до кримінально-процесуального закону, то за відсутності доказів набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі у відповідача були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Види таких перевірок визначені у статті 75 Податкового кодексу України, згідно п.75.1 якої органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2 ст.75 Податкового кодексу України:

- документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також отримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків;

- документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

- документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок;

- документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом;

Порядок проведення документальних позапланових перевірок передбачений статтею 78 Податкового кодексу України, у відповідності до п.78.1 якої визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з обставин, перелік яких наведений у підпунктах 78.1.1 - 78.1.13 ст.78 цього Кодексу.

Зокрема, згідно пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у випадку отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Пунктом 77.9 ст.77 та пунктом 78.8 ст.78 Податкового кодексу України передбачено, що порядок оформлення результатів документальної планової перевірки та порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Пунктом 86.9 ст.86 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення перевірки позивача) передбачено, що у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином, у відповідності до наведених норм, документальна планова перевірка (яка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок) та документальна позапланова перевірка (яка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться, зокрема, на підставі постанови слідчого) - це різні види перевірок, які не можуть бути проведені одночасно та за результатами яких контролюючим органом не може бути складений один акт перевірки, оскільки у відповідності до положень Податкового кодексу України правові наслідки таких перевірок (зокрема, статус матеріалів перевірки, порядок нарахування за результатами перевірки грошових зобов'язань платнику податків) є різними.

При цьому п.86.9 ст.86 Податкового кодексу України не передбачає будь-яких винятків для прийняття податкового повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням в залежності від характеру чи кваліфікації розслідуваного суспільно небезпечного діяння.

Враховуючи те, що перевірка позивача в межах спірних правовідносин була проведена, в тому числі, на підставі постанови слідчого відповідно до кримінально-процесуального закону, судова колегія вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що відповідач за результатами проведеної перевірки не мав підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду в межах кримінальної справи.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що судом повно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надано їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої та апеляційної інстанції не допустив порушення норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний