Рішення № 30506525, 05.04.2013, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/54/2013 р.

205/4116/2012 р.

РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

05.04.2013 Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Порощука П.П.,

при секретарі Рожик О.М.,

з участю

позивача ОСОБА_1

представника відповідача в особі арбітражного керуючого, ліквідатора ВАТ "Жмеринський завод "Сектор"" Сокольвака М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ "Жмеринського заводу "Сектор"" в особі ліквідатора ВАТ "Жмеринського заводу "Сектор"" Сокольвака М.В. про стягнення середньої заробітної плати, індексації та компенсації на заробітну плату за час безпідставного утримання розрахунку при звільненнні з посади,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просив стягнути з відповідача ВАТ «Жмеринського заводу «Сектор» на його користь загальну суму в розмірі 60963,44 грн., що складається з: 31282,80 грн. - середня заробітна плата за період з 01 березня 2006 року; 17673,54 грн. - індексація на щомісячну середню заробітну плату; 12007,10 грн. - компенсація на середню заробітну плату яка повинна виплачуватись за період з 01 березня 2006 року по момент розгляду справи в суді.

Свої позовні вимоги аргументував тим, що 23 червня 2003 року на підставі наказу №1 та трудового контракту №1 він був призначений на посаду директора дочірнього підприємства (ДП) «Радіосервіс» при ВАТ «Жмеринський завод «Сектор», який був засновником та єдиним власником ДП «Радіосервіс». Підприємство ВАТ «Жмеринський завод «Сектор»», на підставі Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Постанови Господарського суду Вінницької області від 23.01.2004 року, по справі №5/530 - 03 банкрутства ВАТ «Жмеринський завод «Сектор»», станом на 24.01.2004 року було визнано банкрутом. Згідно наказу № 65 від 27.02.2005 року виданого по ВАТ «Жмеринський завод «Сектор» його було звільнено з займаної ним посади директора ДП «Радіосервіс» при ВАТ «Жмеринський завод «Сектор». 27.02.2005 року позивачу було зроблено відповідний запис в трудовій книжці, яка була видана йому на руки, крім того він отримав копію наказу про звільнення та довідку №122 від 24.02.2006 року про нараховану та не виплачену заробітну плату за період з 23 червня 2003 року по 27 лютого 2006 року. Згідно даної довідки арбітражний керуючий (ліквідатор) Лещенко А.М. не оспорює заборговану позивачу заробітну плату в сумі 6808,15 грн.. Проте на момент звільнення позивача 27.02.2006 року бухгалтерією ВАТ «Жмеринський завод «Сектор» на підставі ст.44 КЗпП України йому було виплачено лише вихідну допомогу, в розмірі середнього

місячного заробітку, а суму заборгованості по заробітній платі в розмірі 6808,15 грн. відповідач не погасив, при фінансовій на те можливості.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги та пояснив, що обрахування середньої заробітної плати йому повинно бути вирахувано на ВАТ "Жмеринському заводі "Сектор" із посадового окладу в 400 грн, що встановлений відповідними контрактом. Однак, розмір середньої заробітної плати повинен бути призначений на ВАТ "Жмеринському заводі Сектор" із дотриманням розділу ІV пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року "Про затвердження порядку нарахування середньої заробітної плати" із урахувань його роботи за останні два робочих місяців на ВАТ "Жмеринському заводі "Сектор". І саме тому, 19 жовтня 2012 року позивач звернувся із відповідною заявою до ліквідатора ВАТ "Жмеринського заводу "Сектор" Сокольвака М.В., яка була направлена на його адресу рекомендованим листом. Проте, в нарахуванні ОСОБА_1 середньої заробіної плати індексації на дану заробітну плату та компенсацію на своєчасно невиплачену заробітну плату за період що настав із 01 березня 2006 року та включно по листопад 2012 року з боку ВАТ "Жмеринського заводу "Сектор" було відмовлено. При цьому на 17 липня 2012 року Жмеринським міськрайонним судом вже задоволена була позовна заява позивача про нарахуваня йому компенсації на заробітну плату, в сумі 6808,15 грн., яку він повинен був отримати на момент свого звільнення із займаної посади, тобто станом на 27 лютого 2006 року. Крім того, на 19 жовтня 2012 року було постановлено відповідне судове рішення Господарського суду Вінницької області по справі №5/530-03 банкрутства ВАТ "Жмеринського заводу "Сектор", щодо нарахування йому компенсації та індексації на заробітну плату, яку повинен був виплатити ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" станом на 27 лютого 2006 року, із суми коштів що підлягали виплаті на день звільнення із посади - 6808,15 грн. Незважаючи на це все, за відповідний час, а саме із 01 березня 2006 року, ВАТ "Жмеринський завод "Сектор", грубо порушує чинне законодавство, яке стосується нарахуваннь пов'язаних із невиплатою середньої заробітної плати, та нарахування індексації та компенсації на середню заробітну плату, яка повинна здійснюватися в данному випадку за вини роботодавця.

В судовому засіданні відповідач арбітражний керуючий Сокольвак М.В. заявлені позовні вимоги не визнав повністю та пояснив, що відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зміни до якого набрали законної сили 19.01.2013 року, де у кінцевих та перехідних положеннях зазначено, що з введенням вище зазначених змін до закону набирають силу зміни до ч.1 ст.12 доповнено п.7.8. ГПК України в яких зазначено, а саме: справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; про сплату податків, зборів (обов'язкових платежів); стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, а також визнання недійсними рішень державних органів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника. На підставі цього відповідач просив припинити провадження у данній цивільній справі на підставі п.1 ст.205 ЦПК України, із за непідсудності, так як даний спір підсудний господарському суду. На підтвердження цього, надав копії ухвал господарського суду Вінницької області та копію ухвали Вінницького міського суду Вінницької області та зазначив, що згідно п.5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" наромативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим законом, діють у частині, що не суперечить цьому закону.

Крім того відповідач наголосив, що п.1 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає індексації та компенсації кредиторських вимог в тому числі і вимог по заробітній платі, (припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені) процентів та інших економічних санкцій по всім видах заборгованості банкрута).

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справ, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні було встановлено, що позивач ОСОБА_1 був прийнятий по контракту на посаду директора дочірнього підприємства «Радіосервіс» при ВАТ «Жмеринський завод «Сектор» з 23.06.2003 року, а згідно наказу № 65 від 27.02.2006 року ОСОБА_1 був звільнений з займаної посади у зв'язку з ліквідацією. 27.02.2005 року позивачу було видано трудову книжку, копію наказу про звільнення, та довідку № 122 про нараховану та не виплачену заробітну плату за період з 23 червня 2003 року по 27 лютого 2006 року в сумі 6808,15 грн., яку відповідачі не оспорють. В день звільнення позивача 27.02.2006 року бухгалтерією ВАТ «Жмеринський завод «Сектор» не виплачено з вини власника належної звільненому ОСОБА_1 суми заборгованості по заробітній платі в розмірі 6808,15 грн., при фінансовій на те можливості. Вказана сума заборгованості по заробітній платі виплачена ОСОБА_1

Як вбачається зі ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст.43 Конституції, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом, ця норма кореспондується зі ст. 21 ЗУ «Про оплату праці».

Згідно ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до пункту 22 Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», у справах, пов'язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у зв'язку із затримкою її виплати, суди мають враховувати, що:

1) індексація заробітної плати провадиться згідно зі ст.33 Закону ( 108/95-ВР ) в період між переглядами Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати і здійснюється відповідно до Закону "Про індексацію грошових доходів населення" ( 1282-12 ) і тих положень Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998 р. N 663 ( 663-98-п ) (з внесеними змінами та доповненнями), котрі йому відповідають, підприємством, установою чи організацією, які виплачують заробітну плату, при її нарахуванні починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який перевищив 105 відсотків (величину порога індексації);

2) компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі ст.34 Закону і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. N 1427 ( 1427-97-п ) (зі змінами, внесеними постановою від 23 квітня 1999 р. N 692 (692-99-п), підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Відповідно до абзацу 4 п.25 ППВСУ №13 від 24.12.1999 року, закінчення строку виплати заробітної плати (ст.115 КЗпП) не є початком перебігу зазначеного процесуального строку, якщо не оспорюється право на її одержання; у відповідних випадках ця обставина може бути підставою для вимог про компенсацію втрати частини заробітку у зв'язку із затримкою його виплати.

У відповідності до ч.5 ст.95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Згідно статті 33 Закону України «Про оплату праці» ( 108/95-ВР ), в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Згідно статті 34 цього Закону, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

На підставі абзацу 4 статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін - віднесено до соціальних жржавних гарантій, що згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.2003 року № 1078 та постанови КМ України від 17.07.2003 року №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення", індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

За пунктом 2 Порядку, індексації підлягають грошові доходи громадян в гривнях на території України, які не мають разового характеру - оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантії та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

За пунктом 4 Порядку, у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно ст.3 Закону, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу.

Зі ст.4 даного Закону вбачається, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати встановлено постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 року.

За період з 1 березня 2006 року по 1 листопада 2012 року, відповідач повинен виплатити позивачу 60963,44 грн., що складається з: 31282,80 грн. - середня заробітна плата за період з 01 березня 2006 року; 17673,54 грн. - індексація на щомісячну середню заробітну плату; 12007,10 грн. - компенсація на середню заробітну плату яка повинна виплачуватись за період з 01 березня 2006 року по момент розгляду справи в суді.

Законом України N 2996-IV 19 жовтня 2005 року «Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці N 173 1992 року про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця» встановлено, що "Україна бере на себе зобов'язання, які випливають із частини II

Конвенції Міжнародної організації праці N 173 1992 року про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця», що передбачає захист вимог працівників за допомогою надання привілею ".

Також відповідно до ст. 1 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» виконання рішення Європейського суду з прав людини включає в себе: а) виплату стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.

Згідно приписів ст. 10 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні Європейського суду з прав людини.

За вищезазначених обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити.

Крім того з відповідача на користь держави слід стягнути судові витрати в межах задоволення позову.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 3, 5, 8, 10, 15, 57, 58, 60, 61, 88, 174, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 8, 43 Конституції України, ст.ст. 21, 33, 34 Закону України «Про оплату праці», ч. 5 ст. 96, ч.1 ст.116 КЗпП України, ст.ст. 18, 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", ст.ст. 2, 3, 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», ст.ст.1; 10 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», п. 2, 4 Постанови КМ України від 17.07.2003 року №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення", Законом України N 2996-IV 19 жовтня 2005 року «Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці N 173 1992 року про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця», п. 22, 25 Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ВАТ «Жмеринський завод «Сектор» на користь ОСОБА_1 загальну суму коштів 60963 (шістдесят тисяч дев'ятсот шістдесят три) грн. 44 коп., що складається з: 31282 (тридцять одна тисяча двісті вісімдесят дві ) грн.80 коп - середня заробітна плата за період з 01 березня 2006 року; 17673 (сімнадцять тисяч шістсот сімдесят три) грн. 54 коп. - індексація на щомісячну середню заробітну плату; 12007 (дванадцять тисяч сім) грн. 10 коп. - компенсація на середню заробітну плату яка повинна виплачуватись за період з 01 березня 2006 року по момент розгляду справи в суді.

Стягнути з ВАТ «Жмеринський завод «Сектор» на користь держави судовий збір в розмірі 609 (шістсот девять) грн. 63 коп., банк одержувач коштів УДКСУ у Жмеринському районі та м. Жмеринці (м. Жмеринка) 22030001, код ЄДРПОУ 37755173 рахунок отримувача 31211206700006).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя Жмеринського

міськрайонного суду Порощук П.П.