Постанова № 30505485, 02.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 року Справа № 5017/1731/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О. Рогач Л.І.за участю представників сторін:позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом )не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом)не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЖитлового управління фірми "Ренесанс" ЛТД-92 (Дочірнє підприємство)на постановувід 22.101.2013 року Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 5017/1731/2012 господарського суду Одеської області за позовомКомунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" до Житлового управління фірми "Ренесанс" ЛТД-92 (Дочірнє підприємство) простягнення 81004,70 грн. за зустрічним позовомЖитлового управління фірми "Ренесанс" ЛТД-92 (Дочірнє підприємство) доКомунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" провизнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Житлового управління фірми "Ренесанс" ЛТД-92 (Дочірнє підприємство) про стягнення 81994,70 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію в період з 01.11.2011р. по 30.04.2012 р. згідно договору на постачання теплової енергії № 3364 від 01.10.2007 р.

Житлове управління фірми "Ренесанс" ЛТД-92 (Дочірнє підприємство) звернулось до місцевого суду з зустрічною позовною заявою до Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" про визнання договору на постачання теплової енергії № 3364 від 01.10.2007 року недійсним.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.11.2012 року (суддя Мостепаненко Ю.І.) залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.01.2013 року (головуючий суддя Головей В.М., судді Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.) первісний позов задоволено.

Стягнуто з Житлового управління фірми "Ренесанс" ЛТД-92 (Дочірнє підприємство) на користь Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" 81994,70 грн. основного боргу, 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору. В задоволені зустрічного позову відмовлено.

Житлове управління фірми "Ренесанс" ЛТД-92 (Дочірнє підприємство) звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 08.08.2012 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.01.2013 року і направити справу на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Заявник вважає, що судами першої та апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваних рішень порушено норми матеріального та процесуального права, а саме положення Постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198 "Про затвердження Правил користування тепловою енергією", статті 629 Цивільного кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, що 01.10.2007 року між Комунальним підприємством "Теплопостачання міста Одеси" (Теплопостачальною організацією) та Житловим управлінням фірми "Ренесанс" ЛТД-92 (ДП) (Споживачем) укладено договір № 3364 про постачання теплової енергії, відповідно до якого Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію, а Споживач зобов`язується оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

Пунктом 2.1 договору сторони встановили, що теплова енергія постачається Споживачу на опалення об'єкта за адресою: вул. Бугаївська, 46 кор. 7 в обсягах згідно додатку № 1 до Договору.

Пунктом 3.2.2 договору передбачено, що Споживач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, що передбачені даним Договором.

Згідно пункту 4.2.1 договору, Теплопостачальна організація зобов'язується забезпечувати постачання теплової енергії в обсягах згідно з додатком №1 до Договору.

Додатком № 1 до договору сторонами встановлено теплове навантаження опалення 0.1560 Гкал/год, витрати тепла - 299,1900 Гкал за рік.

Розділом 5 договору сторони встановили:

- облік споживання теплової енергії на опалення визначається розрахунковим способом (п. 5.1 договору);

- межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін: зовнішня стіна будівлі (п. 5.2 договору);

- кількість спожитої теплової енергії визначається розрахунковим способом: на опалення - згідно теплового навантаження будівлі з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Теплопостачальної організації та кількості діб роботи теплоспоживчого обладнання Споживача в розрахунковий період (де теплове навантаження - це норма витрат на опалення будівель, яка визначається згідно будівельного обсягу та опалювальних характеристик будівель (п.5.3 договору).

Розділом 6 договору узгоджено порядок розрахунку за теплову енергію, згідно з яким:

- розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.3 договору);

- щомісяця Споживач та Теплопостачальна організація до 15 числа місяця після розрахункового складають акт звіряння взаєморозрахунків. Сальдо, що відображено в акті звіряння взаєморозрахунків враховується для подальшої оплати (п. 6.4 договору);

Відповідно до п. 10.1 договору, цей договір набирає чинності з 01.10.2007 року і діє до 31.12.2008 року.

Пунктом 10.4. договору зазначено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін

Судами попередніх інстанцій зазначено, що договір про постачання теплової енергії № 3364 від 01.10.2007р. є дійсним, оскільки сторонами не було письмово заявлено про припинення дії договору.

Додатковою угодою № 1 до договору внесено зміни до додатку № 1 до договору: з 01.10.2010 року змінено теплове навантаження на опалення об'єкта, розташованого за адресою: вул. Бугаївська, 46/7, на 0.1427 Гкал/год з внесенням змін до додатку № 1.

З 01.10.2011 року - відповідно до Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 року за № 1776 "Про затвердження тарифів на теплову енергію КП "Теплопостачання міста Одеси" - тариф на теплову енергію для населення встановлено 365,58 грн. за 1Гкал.

Судами встановлено, що відповідно до умов Договору, КП "Теплопостачання міста Одеси" за період з 01.11.2011р. по 30.04.2012р. відпустила Споживачу 248,88745 Гкал теплової енергії на загальну суму 90 988,29грн., а саме: - у листопаді 2011 р. - 39,39236 Гкал на суму 14 401,06 грн.; - у грудні 2011 р. - 40,70331 Гкал на суму 14 880,32 грн.; - у січні 2012 р. - 55,44553 Гкал на суму 20 269,78 грн.; - у лютому 2012 р. - 64,28365 Гкал на суму 23 500,82 грн.; - у березні 2012 р. - 38,34288 Гкал на суму 14 017,39 грн.; - у квітні 2012 р. - 10,71972 Гкал на суму 3 918,92 грн. Відповідно до зазначених сум були виписані відповідні рахунки-фактури № 3364.

Споживачем було сплачено за поставлену в зазначений період теплову енергію лише частково, а саме - 8 993,59грн., з яких: - 545,84грн. - переплата за попередні періоди згідно Договору № 3364 від 01.10.2007р., що існувала, станом на 01.11.2011р.; - 415,75грн. - погашення взаємної заборгованості між сторонами згідно протоколу № 3364 за листопад 2011р.; - 831грн. - погашення взаємної заборгованості між сторонами згідно протоколу № 3364 за січень 2012р.; 7201грн. - сплата за опалення згідно рахунку № 3364 від 10.02.2012р., що підтверджується випискою ПАТ"ВіЕйБі Банк" за 29.02.2012р., в зв'язку з чим заборгованість становить 81 994,70 грн.

Відповідно до частини 3 статті 24, частини 2, статті 25 Закону України "Про теплопостачання", основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання; забезпечення безперешкодного доступу до власного теплового обладнання приладів комерційного обліку представникам теплогенеруючої чи теплопостачальної організації за умови пред'явлення відповідного посвідчення при виконанні службових обов'язків; недопущення провадження будь-яких видів господарської діяльності в охоронних зонах теплових мереж без погодження з власником об'єкта теплопостачання.. Теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані: при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством; забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів; здійснювати перерахунок за спожиту теплову енергію із споживачами з урахуванням авансового платежу та показань приладів комерційного обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно частини 1 статті 277 Господарського кодексу України, абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.07р. визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показань вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Згідно до статтей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За період з 01.11.2011 року по 30.04.2012 року Теплопостачальна організація відпустила Житловому управлінню фірми "Ренесанс" ЛТД-92 (ДП) 248, 88745 Гкал теплової енергії для опалення об'єкта за адресою: вул. Бугаївська, 46, корп. 7.

Розрахунок за поставлену теплову енергію здійснений комунальним підприємством на підставі діючих за спірний період тарифів (365,58грн. за 1 Гкал), пунктом 5.3 договору, пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.07 р., відомостей відпуску тепла котельними КП "Теплопостачання міста Одеси" у листопаді 2011року - квітні 2012 року, - та складає 90 988,29грн.

Оскільки відповідач за первісним позовом, як зазначалось вище, розрахувався частково - в сумі 8 993,59 грн., що підтверджується банківськими виписками № 546 від 28.10.2011 року та № 164 від 29.02.2012 року про сплату за отриману теплову енергію по рахункам № 3364 від 10.04.2011 року та 10.02.2012 року, протоколами про погашення взаємної заборгованості № 3364 від листопада 2011 року та січня 2012 року. Суд апеляційної інстанції погодився з висновок місцевого суду про задоволення первісного позову.

Щодо зустрічного позову ЖУФ "Ренесанс" ЛТД-92 (ДП) про визнання договору недійсним, судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України зазначено, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до приписів статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, серед іншого:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Апеляційний суд погодився з судом першої інстанції щодо відмови в задоволені зустрічного позову та зазначив, що відсутність письмової згоди сторін стосовно факсимільного відтворення підпису у договорі та додатках до нього не є підставою для визнання його недійсним, оскільки реальність настання правових наслідків за договором підтверджується виконанням зобов`язань КП "Теплопостачання міста Одеси" у повному обсязі на протязі всього часу дії договору та частковим виконанням зобов`язань житловим управлінням, складанням актів звіряння взаєморозрахунків між сторонами, листуванням стосовно виконання вимог даного договору.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 26.11.2012 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.01.2013 року у справі № 5017/1731/2012 господарського суду Одеської області залишити без змін.

Касаційну скаргу Житлового управління фірми "Ренесанс" ЛТД-92 (Дочірнє підприємство) залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач