Постанова № 30505268, 02.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 року Справа № 5009/2844/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 29.01.2013 рокуу справі№ 5009/2844/12 Господарського суду Запорізької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення коштів у сумі 51167,13 грн.за участю представників: позивачаТьо-Левіна Г.В., дов. від 08.01.2013 рокувідповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відповідно до приписів статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України 51167,13 грн. вартості теплової енергії, одержаної за період з листопада 2009 року по квітень 2012 року без встановлених законом підстав, за відсутності договору.

Відповідач не взяв участь у розгляді справи в суді першої інстанції, не виклав письмово свою позицію по суті спору, у зв'язку з чим спір вирішувався за приписами статі 75 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.10.2012 року (суддя Колодій Н.А.) позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 51167,13 грн. основного боргу та 1609,50 грн. судового збору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2013 року (судді: Радіонова О.О. - головуючий, Зубченко І.В., Марченко О.А.) рішення місцевого господарського суду скасовано; в задоволенні позову відмовлено; з позивача стягнуто на користь відповідача 804,75 грн. судового збору.

Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову в даній справі, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а саме: судом апеляційної інстанції по суті не розглянуто позов з наведених у ньому підстав виникнення обов'язку сплати коштів з позадоговірного споживання теплової енергії, залишено поза увагою відповідні обставини справи та не застосовано положенням статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав, не скористався правом на участь представника у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Місцевим господарським судом було встановлено, що рішенням Мелітопольської міської ради № 191/8 від 20.10.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі" визнано виробником теплової енергії та виконавцем послуг з її транспортування та постачання, надання послуг з централізованого опалення у м. Мелітополь. Основним предметом діяльності Товариства є виробництво теплової енергії, її транспортування та постачання, надання послуг з централізованого опалення згідно з показниками, визначеними нормативними документами, безпосередньо споживачам (фізичним, юридичним особам) комунальних послуг та отримання від них плати згідно з встановленими тарифами.

Також місцевим господарським судом встановлено, що Приватним підприємцем ОСОБА_8 в тимчасове користування відповідачу на підставі договору оренди № 01/А від 23.07.2009 року було передано нерухоме майно - приміщення загальною площею 173,9 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_1, на строк до 31.05.2012 року; за умовами договору оренди на відповідача як орендаря покладається оплата послуг зв'язку, охорони, прибирання приміщень, водопостачання, користування системою каналізації, послуг з користування електроенергією, централізованим опаленням та гарячим водопостачанням, організації протипожежних заходів на підставі договорів, укладених орендарем з третіми особами, що надають відповідні послуги. За змістом Схеми розділу зон обслуговування теплових мереж підприємства "Мелітопольмережа" орендовані приміщення не мають окремого теплового вводу та забезпечуються опаленням єдиною з житловим будинком системою.

Протягом періоду з листопада 2009 року по квітень 2012 року відповідачу щомісячно надсилалися рахунки на загальну суму з вимогою оплатити теплову енергію; одержання вказаних рахунків зафіксовано в маршрутних листах, копії яких містяться в матеріалах справи.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з доведеності одержання відповідачем як орендарем нежитлового приміщення теплової енергії для опалення цього приміщення, що надходила з єдиної системи опалення житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1, та визначив вартість одержаної теплової енергії за даними надісланих відповідачу рахунків-актів виконаних робіт.

Натомість апеляційною інстанцією встановлено, що згідно з пунктом 1.5 договору оренди, об'єкт оренди передається згідно з актом прийому-передачі, який підписують орендодавець та орендар (Додаток №1); акт прийому-передачі в оренду додається до договору та є його невід'ємною частиною, при цьому акт приймання-передачі в оренду за вказаним договором оренди нежитлового приміщення 01/А в матеріалах справи відсутній.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що договір купівлі-продажу теплової енергії в зазначений позивачем період сторонами не укладався.

Розглянувши надані позивачем на підтвердження споживання відповідачем теплової енергії у спірний період докази (рахунки-акти виконаних робіт за період з листопада 2009 року по квітень 2012 року, маршрутні листи за вказаний період як докази направлення відповідачу зазначених актів, схему розподілу зон обслуговування теплових мереж), суд апеляційної інстанції відхилив надані позивачем як докази подачі теплової енергії відповідачу рахунки-акти виконаних робіт за спірний період, зазначивши, що ці акти підтверджують надання послуг за опалення в житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та мають посилання на договір № 870 від 25.11.2009 року, який в матеріалах справи відсутній; маршрутні листи, як докази направлення рахунків - актів виконаних робіт за спірний період, не є належними доказами у розумінні вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За Законом України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; суб'єктами відносин у сфері теплопостачання є фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

За змістом статті 1 Закону України "Про теплопостачання", статті 275 Господарського кодексу України, споживач теплової енергії використовує теплову енергію на підставі договору.

Статтями 19, 20 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. За частиною 2 пункту 20 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198, у разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання у розрахунковому періоді.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави на набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу частини 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. За приписами статті 1213 Кодексу набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом страви про повернення майна.

За положеннями статті 1 Господарського процесуального кодексу України, статей 15 та 16 Цивільного кодексу України особа звертається до господарського суду у визначений законодавством спосіб за захистом порушеного права. З аналізу правового регулювання, викладеного у главі 83 Цивільного кодексу України вбачається, що порушення права потерпілої особи у спірних правовідносинах пов'язується з позбавленням (втратою) належного йому майна, невиконанням набувачем майна обов'язку, що визначений законодавчо, а не з невиконанням набувачем вимоги потерпілого повернути йому майно чи виставленого до оплати рахунку.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, такими доказами, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування; за змістом підстав та предмету поданого позову позивачу належало довести, а судам встановити обставини справи щодо підстав виникнення у відповідача обов'язку здійснити оплату теплової енергії: особи, що фактично одержала теплову енергію, підстав її одержання, обсягу та вартості одержаної теплової енергії.

Встановивши звернення позивача з позовом з мотивів набуття відповідачем майна без достатньої правової підстави, суд апеляційної інстанції безпідставно пов'язав виникнення обов'язку відповідача оплатити вартість теплової енергії з направленням йому позивачем рахунків-актів виконаних робіт за спірний період, всупереч встановлених самим апеляційним судом обставин справи щодо відсутності укладеного договору, який опосередковував би правовідносини сторін протягом спірного періоду, не врахував, що зазначення у рахунках-актах виконаних робіт на номер та дату укладеного договору не виключають права позивача на оплату відпущеної відповідачу теплової енергії в межах вимог за главою 83 Цивільного кодексу України; таким чином, обставини, на недоведеності яких наголошував апеляційний суд, не стосуються предмету та підстав поданого позову. Водночас апеляційним судом документально не спростовано висновки місцевого господарського суду за змістом Схеми розділу зон обслуговування теплових мереж підприємства "Мелітопольмережа" та договору оренди про надходження теплової енергії в нежитлові приміщення, розташовані за адресою АДРЕСА_1, з єдиної системи опалення житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 та про перебування цих приміщень в орендному користуванні відповідача.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції не відповідає приписам статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

В свою чергу, задовольняючи позов, місцевий господарський суд не з'ясував спосіб обліку та визначення позивачем кількості теплової енергії, що надійшла для опалення нежитлових приміщень, розташованих за адресою АДРЕСА_1, з єдиної системи опалення житлового будинку, не перевірив відповідність наданого позивачем розрахунку заборгованості положенням наведеного вище законодавства щодо визначення вартості спірної теплової енергії.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду та рішенні місцевого суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди, розглядаючи справу відповідно до вимог статей 34, 43, 84, 101 Господарського процесуального кодексу України, не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, відповідно до наведених позивачем підстав позову, не застосували норми матеріального та процесуального права, що підлягали застосуванню у спірних правовідносинах.

Допущені порушення процесуальних норм унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для вирішення даного спору. З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, постанову та рішення у даній справі слід скасувати, направивши справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи господарським судам слід врахувати вищенаведене та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2013року у справі № 5009/2844/12 Господарського суду Запорізької області та рішення Господарського суду Запорізької області від 10.10.2012 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач