Ухвала суду № 30505229, 28.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" березня 2013 р. м. Київ К/9991/47202/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аляска ЛД" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аляска ЛД" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аляска ЛД" (далі - ТОВ "Аляска ЛД") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (далі - ДПІ у Солом'янському районі м. Києва) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2011 року у задоволені позову ТОВ "Аляска ЛД" відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2011 року апеляційну скаргу ТОВ "Аляска ЛД" залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2011 року у та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Аляска ЛД".

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва подала до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ТОВ "Аляска ЛД".

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Аляска ЛД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.06.2009 року. За результатами перевірки складено акт від 29.12.2009 року №18755/23-08/30056246.

Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР завищено валові витрати на суму 680 74,00 грн. та в порушення вимог пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 147 210,00 гривень.

За результатами перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва були винесені податкові повідомлення-рішення від 19.01.2010 року №000112308/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 220815, 00 гривень, з яких 147210, 00 гривень за основним платежем та 73605, 00 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями та №000122308/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 259251, 00 гривень, з яких 179031, 00 гривень за основним платежем та 80220, 00 гривень штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками розгляду скарг позивача в адміністративному порядку податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Аляска ЛД» на виконання договорів отримано маркетингові послуги від ТОВ «Метро Кеш енд Кері України» на загальну суму 667814,35 гривень. Відповідно до умов договору купівлі-продажу товарів від 01.01.2009 року №0323 ТОВ «Метро Кеш енд Кері України» зобов'язується провести маркетингові дослідження з метою просування продукції та аналізу попиту на продукцію в мережі супермаркетів. Відповідно до умов договору, маркетингові послуги повинні складати не менше 1% від проданого товару. До перевірки не надано жодного документа, який би підтвердив результати дослідження. Акти виконаних робіт, наданих до перевірки не містять наведеної інформації.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що у періоді який перевірявся, ТОВ «Аляска ЛД» на виконання договорів отримано маркетингові послуги від наступних контрагентів: ТОВ «Гарантія Трейд», ТОВ «ВК Маркет», ДП «Маркет Плазо», ДП «Мережа Трейд», ТОВ «Край», ТОВ «МІМРБ-УМІ». Відповідно до умов договору купівлі-продажу товарів підприємства - покупці зобов'язуються провести маркетингові дослідження з метою просування продукції та аналізу попиту на продукцію в мережі супермаркетів. До перевірки не надано жодного документа, який би підтверджував результати дослідження. Акти виконаних робіт, наданих до перевірки не містять наведеної інформації.

Відповідно до п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України №88 від 24.05.1995 року, визначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 2.4. первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Для підтвердження включення витрат на маркетинг до складу валових витрат необхідні належним чином оформлені документи.

Відповідно до абз. 2 п. 2.1 Положення господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Також судами попередніх інстанцій встановлено що в акті перевірки зазначено, що в первинних документах, які були надані позивачем до перевірки, не міститься інформація, яка б свідчила про те, що зазначений у договорі виконавець в процесі надання маркетингових послуг проводив певну роботу і одержав результати, які ТОВ «Аляска ЛД» може використати в господарській діяльності, що в свою чергу позбавляє можливості встановити зв'язок понесених витрат позивача з його господарською діяльністю.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що підстав для скасування податкового-повідомлення рішення від 19.01.2010 року №000112308/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 220815, 00 гривень, з яких 147210, 00 гривень за основним платежем та 73605, 00 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями, не вбачається.

Щодо віднесення ТОВ "Аляска ЛД" до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у вартості маркетингових послуг, отриманих від контрагентів: ТОВ «Метро Кеш енд Кері України», ТОВ «Гарантія Трейд», ТОВ «ВК Маркет», ДП «Маркет Плазо», ДП «Мережа Трейд», ТОВ «Край», ТОВ «МІМРБ-УМІ» на загальну суму 147 210,00 грн., суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1. ст. 6 та ст. 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

Судами попередніх інстанцій зазначено, що ТОВ «Аляска ЛД» не надано достатніх документальних доказів (первинних документів) для встановлення зв'язку понесених ними витрат на маркетингові послуги із здійсненням господарської діяльності, а отже є вірним висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат на суму придбаних маркетингових послуг та заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у п.п "б" п.п 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги ТОВ «Аляска ЛД» задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аляска ЛД" залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров