Ухвала суду № 30505096, 28.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" березня 2013 р. м. Київ К/9991/39889/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 травня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінко-Пак" до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінко-Пак" (далі - ТОВ "Сінко-Пак") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкаси (далі - ДПІ у м. Черкаси) в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 травня 2010 року позов ТОВ "Сінко-Пак" задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Черкаси залишено без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 травня 2010 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у м. Черкаси подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 травня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Сінко-Пак" у задоволені позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у м. Черкаси у період з 22.07.2009 року по 04.08.2009 року була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Сінко-Пак» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2007 року по 31.03.2009 року. За результатами перевірки 07.08.2009 року складено акт №1113/23-2/32795892.

В ході проведення перевірки вставлено порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме - позивач не відніс до складу валового доходу за ІІ квартал 2007 року безнадійну кредиторську заборгованість в сумі 160814, 00 грн. по розрахункам з ФОП ОСОБА_1, підприємницька діяльність якого припинена 04.06.2007 року; за ІІІ квартал 2007 року позивач не відніс до складу валового доходу кредиторську заборгованість в сумі 79800, 00 грн. по розрахункам з ФОП ОСОБА_2, підприємницька діяльність якого припинена у вересні 2007 року.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Черкаси прийнято податкове повідомлення-рішення №0003002301/0 від 17.08.2009 року, яким ТОВ «Сінко-Пак» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 102566, 00 грн.

За результатами адміністративного оскарження у задоволенні скарг було відмовлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Сінко-Пак» та ФОП ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено договори поставки будівельних матеріалів. Договори було укладено в усній формі. Дані обставини сторонами не заперечуються, факт укладання договорів податковим органом під сумнів не ставився.

Згідно ч.1 ст. 205 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 712 ЦК України регулює порядок укладання договору поставки, відповідно до якої, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З аналізу змісту статей, що регулюють поняття, порядок укладання та виконання договорів купівлі-продажу вбачається, що прямої заборони на укладання відповідних договорів у усній формі не має (за виключенням договорів, які потребують нотаріального посвідчення та державної реєстрації), а отже укладання договорів поставки в усній формі законодавцем допускається.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1.25. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №224/94 від 28.12.1994 року, визначено що є безнадійною заборгованістю.

Відповідно до пп. 1.22.1. п. 1.22 безповоротна фінансова допомога - це , зокрема: сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності .

Також судами попередніх інстанцій зазначено, що договори поставок були укладені у квітні 2006 року та вересні 2006 року, а отже навіть з врахуванням загального терміну позовної давності, визначеного в ст. 261 ЦК України (а саме - 3 роки), строк для виконання даних договорів спливає у квітні 2009 року та вересні 2009 року, а отже висновок про необхідність включення кредиторської заборгованості до складу валового доходу, як безнадійної кредиторської заборгованості та безповоротної фінансової допомоги за перевіряємий період, а саме з 01.04.2007 року по 31.03.2009 року є передчасним та хибним.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що заборгованість за товари, відвантажені за договором купівлі-продажу, набуває статусу безповоротної фінансової допомоги в податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, і підпадає під дію підпункту 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону, яким визначено, що валовий дохід включає доходи з інших джерел, зокрема, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги.

Щодо кредиторської заборгованості по розрахунку з ФОП ОСОБА_3 колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, щодо необхідності включення даної суми в валові доходи ТОВ «Сінко-Пак», оскільки строк позовної давності по даному контрагенту закінчився (дата виникнення заборгованості -травень 2005 року), а отже винесення податкового повідомлення-рішення в даній частині є правомірним та обґрунтованим.

Проте, судами попередніх інстанцій зазначено, що погоджуючись з податковим органом тільки частині (по контрагенту ОСОБА_3.), суд не наділений правом самостійно визначати розмір податкового зобов'язання, оскільки це компетенція податкового органу, тому спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню незаконними і протиправними в повному об'ємі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси залишити без задоволення, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 травня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров