Ухвала суду № 30505067, 28.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" березня 2013 р. м. Київ К/9991/40095/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бріз-Інвест" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бріз-Інвест" (далі - ТОВ "Бріз-Інвест") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва (далі - ДПІ у Дарницькому районі м. Києва) в якому просить визнати недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2010 року позов ТОВ "Бріз-Інвест" задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року апеляційну скаргу ДПІ у Дарницькому районі м. Києва залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2010 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Дарницькому районі м. Києва подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Бріз-Інвест" у задоволені позову.

ТОВ "Бріз-Інвест" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у Дарницькому районі м. Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Дарницькому районі м. Києва 23 березня 2010 року проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку ТОВ «Бріз-Інвест» за період з 01 березня 2009 року по 23 березня 2010 року. За результатами перевірки складено акт №1787/1503/31119757 від 23 березня 2010 року.

В акті перевірки було встановлено порушення строків сплати узгоджених податкових зобов'язань з орендної плати, передбачених в ст. 17 Закону України «Про плату за землю», підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на 74, 74, 73, 46, 46, 15, 15 днів затримки, дата сплати згідно законодавства - 30.02.2009 року, 30.02.2009 року, 30.03.2009 року, 30.03.2009 року, 30.04.2009 року, 30.04.2009 року, фактично сплачено - 15.05.2009 року, 15.05.2009 року, 14.05.2009 року, 15.05.2009 року, 15.05.2009 року, 15.05.2009 року відповідно.

ДПІ у Дарницькому районі м. Києва 26 березня 2010 року на підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення: №0003851503/0/10640, яким за порушення підпункту 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 15 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 137984,80 грн. до позивача застосований штраф в розмірі 10 % у сумі 13798,48 грн. та №0003841503/10641, яким за порушення підпункту 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 74 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 275969,60 грн. до позивача застосований штраф в розмірі 20 % у сумі 55193,92 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.п 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Відповідно до п. 17.2. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) відноситься до загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю», використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Статтею 5 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про плату за землю», підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про плату за землю», платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Частиною 2 ст. 14 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за ново відведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на ново відведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про плату за землю», податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Статтею 27 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 року №80 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1998 року за №791/3231) затверджений Порядок обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до п. 2.1 розділу 2 цього Порядку, облік платників податків є однією з основних функцій органів державної податкової служби, яка створює передумови для здійснення контролю за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів.

Відповідно до п. 9.1 розділу 9 цього Порядку, як платники того чи іншого виду податку, юридичні особи (відокремлені підрозділи), фізичні особи (в тому числі підприємці) ставляться на облік органами державної податкової служби з урахуванням рекомендацій щодо повноти охоплення обліком платників відповідних податків, які розробляються галузевими управліннями Державної податкової адміністрації України та затверджуються її Головою.

Пунктом 9.2 р. 9 зазначеного Порядку передбачено, що платник податків зараховується органами державної податкової служби до категорії платників окремих податків за місцезнаходженням його підрозділів, земельних ділянок, родовищ корисних копалин, джерел забруднення навколишнього природного середовища, об'єктів рухомого або нерухомого майна, транспортних засобів, гастрольних заходів тощо, розташованих на територіях інших територіальних громад, ніж платник податків.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що подача податкових декларацій орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності та сплата відповідних сум податку здійснюється до органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що облік платників плати за землю у вигляді орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності та контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати цього податку здійснюють органи державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки, а тому застосувати штрафні санкції за несвоєчасну сплату самостійно узгоджених податкових зобов'язань мають право органи державної податкової служби, які здійснюють контроль щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати цього податку.

Також суди попередніх інстанцій зазначили, що помилкове подання декларації до іншого податкового органу не надає повноваження останньому на здійснення відповідного контролю та застосування відповідальності.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров