Ухвала суду № 30504919, 03.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/7616/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

при секретарі Корженковій І.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі - ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 06.09.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2011

у справі № 2а-6320/10/2670

за позовом акціонерного товариства закритого типу "Енергополь-Україна" (далі - Товариство)

до ДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Греби Р.В.,

відповідача -Пєчковської О.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 06.09.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2011, позов задоволено; скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.12.2009 № 0000512309/1 та від 17.03.2010 № 0000512309/2, згідно з якими Товариству донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 454 469 грн. (у тому числі 302 979 грн. за основним платежем та 151 490 грн. за штрафними санкціями), за винятком суми донарахування в розмірі 12500 грн. із визначеною сумою штрафу.

На вказані судові акти ДПІ подано касаційну скаргу, в якій заявник просить їх частково скасувати та повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами пункту 4.5 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено виїзну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 31.03.2009. За наслідками цієї перевірки ДПІ було складено акт від 15.10.2009 № 598-23-3-20022334 та донараховано позивачеві оспорювану суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Підставою для цього донарахування стало те, що в рамках виконання зобов'язань за договором підряду від 23.04.2002 № 2304, укладеного позивачем (підрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Бріз-Інвест» (замовник), позивачем у період з 2002 по 2005 року було здійснено будівництво торговельного комплексу. Після завершення будівництва між учасниками названого договору виник спір відносно вартості поставлених позивачем підрядних робіт. За наслідками вирішення цього спору постановою господарського суду міста Києва від 11.07.2007 у справі № 2/159 (яку було скасовано постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2007, однак залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 26.12.2007) з позивача на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бріз-Інвест» стягнуто 13 279 999,94 грн. безпідставно отриманих коштів з мотивів незаконного збільшення підрядником визначеної у договорі вартості виконаних будівельних робіт без погодження з замовником. За фактом повернення зазначених коштів товариству з обмеженою відповідальністю «Бріз-Інвест» позивач здійснив коригування податкових зобов'язань з ПДВ у бік зменшення на 2 213 333 грн. у декларації за січень 2009 року.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на час виконання спірних господарських операцій) база оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

З урахуванням наведеної норми Закону та з огляду на установлені судами обставини справи у даному разі базою оподаткування ПДВ за операціями з поставки позивачем підрядних робіт є їх вартість, визначена у договорі та підтверджена рішенням суду. Рішенням господарського суду у справі № 2/159 договірна вартість спірних робіт була визначена нижчою у порівнянні з вартістю, яку позивач вказав у первинних документах (зокрема, в актах виконаних робіт) та за якою ним було визначено податкові зобов'язання з ПДВ.

Відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

За змістом підпункту 4.5.1 пункту 4.5 статті 4 Закону якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

З урахуванням наведених приписів Закону позивач правомірно зменшив суму податкових зобов'язань з ПДВ внаслідок повернення коштів замовникові у зв'язку із зменшенням договірної вартості виконаних будівельних робіт.

Посилання ДПІ на здійснення такого коригування з порушенням строку, установленого підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», обґрунтовано були залишені судами поза увагою.

Адже у даному разі позивач не коригував податкові зобов'язання за звітні періоди 2004 року, а зменшив податкові зобов'язання за січень 2009 року за наслідками настання юридичного факту (зміни компенсації вартості підрядних робіт), з якими Закон пов'язує виникнення у постачальника права на таке зменшення.

З урахуванням викладеного суди цілком обґрунтовано визнали незаконними податкові повідомлення-рішення у відповідній сумі та правомірно задовольнили позов у відповідній частині.

Що ж стосується епізоду, за яким Товариству було визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 12500 грн. із застосуванням штрафних санкцій з мотивів незаконного включення до податкового кредиту суми ПДВ за податковою накладною, складеною постачальником після анулювання його реєстрації платником ПДВ, то в цій частині суди об'єктивно відмовили у позові. Рішення судів у цій частині учасниками провадження не оскаржуються.

Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали окружного і апеляційного адміністративних судів зі спору не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва залишити без задоволення.

2. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 06.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2011 у справі № 2а-6320/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько