Ухвала суду № 30504903, 28.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" березня 2013 р. м. Київ К/9991/6036/11

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М.О.секретаря судового засідання Волошина В.М.,

представник відповідача Звичайна Г. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, за участю прокуратури Дзержинського району м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс" (далі - ТОВ "Мед-Сервіс") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (далі - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова), за участю прокуратури Дзержинського району м. Харкова в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року позов ТОВ "Мед-Сервіс" задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог ТОВ "Мед-Сервіс".

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з 22 листопада по 19 грудня 2006 року проведена планова виїзна документальна перевірка дотримання ТОВ "Мед-Сервіс" вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2003 року по 30.09.2006 року. За результатами перевірки складено акт від 10 січня 2007 року за №33/23-2/31556749.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п.п. 5.1.7 п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР і необґрунтоване застосування пільги з ПДВ (Код пільги згідно з Довідником пільг 14010088) при реалізації товарів одержаних на консигнацію за період з 01.10.2003 року - 30.09.2006 року на загальну суму 49989184,00 грн., що привело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 9997836,80 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.01.2007 року №0000111/23-20/0/31556749, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 14996755,20 грн. в т.ч. 9997836,80 грн. основного платежу та 4998918,40 грн. -штрафних (фінансових) санкцій.

Дане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем, в адміністративному порядку.

За наслідками розгляду первинної скарги позивача, відповідачем прийнято нове податкові повідомлення-рішення про зменшення податкових зобов'язань: №00001116/23-05/0 від 05.04.2007 року яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 14683196,70 грн. у т.ч. 9788797,80 грн. основного платежу та 4894398,90 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В подальшому, за наслідками розгляду повторної скарги позивача, ДПА у Харківській області було прийнято рішення №1907/10/25-103 від 30.05.2007 року та податкове повідомлення-рішення №0001162305/2 від 05.06.2007 року у якому сума зобов'язання залишилась незмінною щодо рішення прийнятого за розглядом первинної скарги.

Рішенням ДПА України від 15.08.2007 року №7786/6/25-0115 було залишено без задоволення скаргу ТОВ «Мед-Сервіс», а рішення ДПА у Харківській області від 30.05.2007 року №1907/10/25-103 за результатами розгляду повторної скарги - без змін.

У зв'язку з цим, відповідач, ДПІ 30.08.2007 року прийняв податкове повідомлення-рішення №000116/23-05/3 про визначення ТОВ «Мед-Сервіс» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 14683196,70 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про лікарські засоби» від 04.04.1996 року №123/96-ВР - державну політику у сфері створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів визначає Верховна Рада України. Вона ж здійснює законодавче регулювання відносин у сфері створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про лікарські засоби» управління у сфері створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів у межах своєї компетенції здійснюють Міністерство охорони здоров'я України, Державний комітет України з медичної та мікробіологічної промисловості та спеціально уповноважені ними державні органи.

Загальні умови торгівлі лікарськими засобами визначені у Правилах торгівлі лікарськими засобами в аптечних закладах, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 року №1570 та Правилах роздрібної реалізації лікарських засобів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1997 р. №447, які були чинні до 17.11.2004 року.

Відповідно до Правил роздрібної реалізації лікарських засобів роздрібна реалізація лікарських засобів - це діяльність юридичних і фізичних осіб з медикаментозного забезпечення населення і лікувально-профілактичних закладів шляхом закупівлі та продажу через аптечну мережу лікарських засобів з метою отримання прибутку.

Роздрібна реалізація лікарських засобів регулюється законами України "Про підприємництво", "Про захист прав споживачів", "Про підприємства в Україні", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Основи законодавства про охорону здоров'я в Україні", "Про лікарські засоби", постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №108 "Про Порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення", нормативними документами МОЗ, а також цими Правилами.

Згідно з п.42 Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №108 «Про порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення» особливості продажу окремих продовольчих і непродовольчих товарів, алкогольних напоїв, комісійної торгівлі непродовольчими товарами, а також продажу товарів у кредит регулюються окремими правилами, що затверджуються МЗЕЗ за погодженням із заінтересованими міністерствами і відомствами.

Особливості продажу лікарських засобів визначаються окремими правилами, що затверджуються МОЗ України.

Положення п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Пунктом 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що під поставкою товарів законодавцем розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Абзацом 2 п.1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що господарські операції, які відбуваються в межах цивільно-правових договорів, що не передбачають передачу права власності на товар, але уповноважують особу, котра отримала товар, здійснити його подальшу реалізацію, підлягають оподаткуванню за правилами п.4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, судами попередніх інстанцій зазначено, що за висновками акту перевірки укладений між позивачем, ТОВ "Мед-Сервіс" та ТОВ "Мед-Сервіс - Інвест" договір консигнації №3 К від 03.02.2003 року не визнаний ані нікчемним, ані недійсним, ані удаваним, ані фіктивним. Будь-яких зауважень до дійсності господарських операцій, що відбувались в межах названого договору, а також щодо відсутності факту передачі права власності від консигната та консигнатора не має.

Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить можливість застосування нульової ставки податку в залежність від виду правочину, в межах якого відбувається оподаткована операція.

Відповідно до п.п. 5.1.7 п.5.1 ст. 5 Закону України „Про податок на додану вартість" звільняються від оподаткування операції з поставки (у тому числі аптечними закладами) зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів та виробів медичного призначення за переліком, що щорічно визначається Кабінетом Міністрів України до 1 вересня року, попереднього звітному. Якщо у такий строк перелік не встановлено, діє перелік минулого року.

На виконання зазначеної норми Закону Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова №1949 від 17.12.2003 року, в якій встановлено, що переліком лікарських засобів, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість, є Державний реєстр лікарських засобів. Цією ж Постановою визначено перелік виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість.

Згідно з ст. 2 Закону України „Про лікарські засоби" - Державний реєстр лікарських засобів України - нормативний документ, який містить відомості про лікарські засоби, дозволені для виробництва і застосування в медичній практиці.

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про лікарські засоби" лікарські засоби допускаються до застосування в Україні після їх державної реєстрації, крім випадків, передбачених цим Законом.

Державна реєстрація лікарських засобів проводиться на підставі заяви, поданої до Міністерства охорони здоров'я України або уповноваженого ним органу.

Рішенням про державну реєстрацію затверджуються фармакопейна стаття або методи контролю якості лікарського засобу, здійснюється погодження технологічного регламенту або технології виробництва, а також лікарському засобу присвоюється реєстраційний номер, який вноситься до Державного реєстру лікарських засобів України.

У Державному реєстрі лікарських засобів України зазначаються: торговельна назва лікарського засобу; виробник; міжнародна непатентована назва; синоніми; хімічна назва чи склад; фармакологічна дія; фармакотерапевтична група; показання; протипоказання; запобіжні заходи; взаємодія з іншими лікарськими засобами; способи застосування та дози; побічна дія; форми випуску; умови та терміни зберігання; умови відпуску.

Відповідно до Положення про Державний реєстр лікарських засобів (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №411 від 31.03.2004 року) - веде Реєстр Державна служба лікарських засобів і виробів медичного призначення.

Виключення лікарського засобу з Реєстру здійснюється Державною службою у зв'язку із закінченням строку дії його державної реєстрації або на підставі наказу МОЗ про повну (тимчасову) заборону застосування. У разі виключення, заборони чи перереєстрації лікарського засобу у Реєстрі робиться відповідний запис.

Сиди попередніх інстанцій вірно зазначили, що Державний реєстр лікарських засобів України - є загальновідомим та загальнодоступним документом, існування якого не потребує додаткового доказування.

Чинним законодавством передбачена видача заявнику лише реєстраційного посвідчення, форма та опис якого затверджена Наказом Міністерства охорони здоров'я України №358 від 29.07.2003 року.

Також суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що для звільнення від оподаткування податком на додану вартість лікарські засоби та вироби медичного призначення мають бути зареєстровані та допущені до застосування в Україні за відповідним переліком Кабінету Міністрів України. Інших умов для звільнення від оподаткування ПДВ операцій з реалізації лікарських виробів і виробів медичного призначення Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про лікарські засоби» реалізація лікарських засобів на території України здійснюються підприємствами, установами, організаціями та громадянами на підставі спеціального дозволу (ліцензії), який видається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 20 Закону України «Про лікарські засоби» встановлено, що реалізація лікарських засобів здійснюється лише за наявності сертифіката якості який видається виробником.

Згідно Інструкції про порядок контролю якості лікарських засобів під час оптової та роздрібної торгівлі, затвердженої наказом МОЗ України від 30.10.2001 року №436 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.02.2002 року за №107/6395:

сертифікат якості виробника - документ, виданий виробником, про відповідність серії лікарського засобу вимогам, установленим під час його реєстрації в Україні;

висновок щодо якості - документ з інформацією про перевірений зразок лікарського засобу з результатами лабораторного дослідження та висновком щодо відповідності вимогам чинної в Україні АНД, який виданий лабораторією з аналізу якості лікарських засобів, підпорядкованою або уповноваженою Державною інспекцією.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що позивачем надані висновки щодо якості, сертифікати якості лікарських засобів та ліцензії одержані ТОВ «Мед-Сервіс» для здійснення роздрібної торгівлі лікарськими засобами.

Крім того, суди попередніх інстанцій звернули увагу на лист №1548/03-21 від 14.11.2007 року Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів у Харківській області, яким зазначено, що за період з жовтня 2003 року по грудень 2006 року випадків здійснення торгівлі позивачем незареєстрованими лікарськими засобами встановлено не було.

Щодо ведення ТОВ «Мед-Сервіс» обліку одержаного від констигната товару -лікарських засобів та інших засобів медичного призначення, суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІУ від 16.07.1999 року - регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Відповідно до абз. 9 Загальних положень Інструкції про застосування Плану бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій (затверджена Наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.1999 року) підприємства роздрібної торгівлі, що застосовують метод оцінки товарів за ціною продажу, можуть аналітичний облік товарів вести в сумовому вираженні.

Інструкцією про застосування Плану бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій передбачено, що товари, одержані в межах договорів комісії (консигнації), поруки та інших цивільно-правових договорів, що уповноважують підприємство здійснювати продаж товарів від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари обліковуються на позабалансовому субрахунку 024 "Товари, прийняті на комісію". Аналітичний облік товарів, прийнятих на комісію (консигнацію), ведеться за видами товарів та комітентами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач здійснював аналітичний облік товару, отриманого в межах договору консигнації в сумовому вираженні з окремим відображенням пільгового товару, що відповідає нормам чинного законодавства. Ведення ТОВ «Мед-Сервіс» обліку одержаних в межах договору консигнації товару з порушеннями, які б об'єктивно в силу закону унеможливлювали застосування до операцій з поставки таких товарів нульової ставки податку на додану вартість, матеріали справи не містять.

Відповідно до п.п. 7.2.2. п.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" - у разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 5 цього Закону, у податковій накладній робиться запис "Без ПДВ".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкові накладні, які надавалися ТОВ „Медсервіс-Інвест" на лікарські засоби, що передавались в межах договору консигнації, складені з врахуванням вимог чинного законодавства. Вимоги щодо зазначення в податковій накладній виробника товару чинне законодавство не містить, а відтак відсутність цих даних не має своїм безумовним правовим наслідком втрату податковою накладною юридичної сили і доказовості та неможливість застосування до операцій з поставки лікарських засобів нульової ставки з ПДВ. Отже, висновок відповідача щодо порушення позивачем вимог п.п.7.2.1. п.7.2 ст.7 Закону України „Про ПДВ" та, як наслідок, відмова відповідача врахувати зазначені податкові накладні - безпідставні.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що в акті перевірки від 10 січня 2007 року за №33/23-2/31556749 не проведено жодного співставлення номенклатури лікарських засобів, які реалізовувались ТОВ «Мед-Сервіс», відповідно до наданих на дослідження документів з переліком лікарських засобів та виробів медичного призначення, що затверджений КМ України. Зазначений Акт перевірки не містить також і жодних даних, які б показували на те, що на певному етапі руху лікарських засобів їх оподаткування здійснювалось за ставкою 20 % ПДВ, а позивач, всупереч закону, здійснив поставку цих лікарських засобів за ставкою 0 %, чим і завдав збитків Державному бюджету України.

Крім того, судами попередніх інстанцій звернуто увагу, що в ході розгляду справи згідно з ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2010 року було призначено проведення судово-економічної експертизи (висновок від 30.07.2010 року) якою в частині заниження об'єкту оподаткування ТОВ «Мед-сервіс» за період 2003-2006 роках і донарахування до сплати податку на додану вартість в сумі 9788797,80 гривень висновки не підтверджені.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "Мед-Сервіс".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року - без змін.

Ухвала є остаточною, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров