Ухвала суду № 30504849, 03.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" квітня 2013 р. м. Київ К-27251/10

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Краматорську на постанову Господарського суду Донецької області від 19.05.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.07.2010 по справі №31/106а за позовом Відкритого акціонерного товариства «Старокраматорського машинобудівного заводу» до Державної податкової інспекції у місті Краматорську про визнання частково недійсним рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Донецької області від 19.05.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.07.2010, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Старокраматорського машинобудівного заводу» до Державної податкової інспекції у місті Краматорську задоволено. Визнано недійсним рішення №0000062241/0/11128 від 11.03.2006 в частині нарахування пені за порушення строків розрахунків в сфері ЗЕД по зовнішньоекономічному контракту №5303/00704046/95 від зовнішньоекономічної діяльності в сумі 17288,93грн. за зовнішньоекономічним контрактом №72/503/001 від 04.04.2005, укладеним Відкритим акціонерним товариством «Старокраматорського машинобудівного заводу» з фірмою «BIGIN GROUP LLC» м.Бетани Бич, США та в частині визначення терміну сплати суми пені відповідно до п.5.3 ст. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 11.08.2010 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 08.10.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Господарського суду Донецької області від 19.05.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.07.2010, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права зокрема, ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі-Закон України №185/94-ВР).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі акту перевірки №248-23-6-05763642 від 03.03.2006, складеного за результатами планової документальної перевірки Відкритого акціонерного товариства «Старокраматорського машинобудівного заводу» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 по 30.09.2005, податковим органом прийнято рішення №0000062241/0/11128 від 11.03.2006 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 32618,38грн. Підставою для прийняття рішення слугував висновок податкового органу про порушення термінів розрахунків, передбачених ст.2 Закону України №185/94-ВР, за контрактом №72/503/001 від 04.04.2005, укладеного з фірмою «BIGIN GROUP LLC» м.Бетани Бич, США.

Висновок податкового органу ґрунтується на тому, що датою імпорту продукції на територію України слід вважати саме дату завершення митного оформлення, про що ставиться відповідна відмітка у вантажно-митній декларації.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що датою імпорту слід вважати дату надходження товару на митну територію України, що й є фактичним перетином товаром митного кордону України, а тому встановивши, що фактично позивачем було порушено строки в частині імпорту товару на 9 днів, суд правильно вказав на правомірність застосування до позивача штрафних санкцій лише у розмірі 1194,88грн.

Висновок судів попередніх інстанцій, кореспондує приписам Закону України №185/94-ВР цього Закону, якими закріплено відповідальність, зокрема за порушення строків поставки продукції, робіт, послуг (товарів) на митну територію України, а не за неввезення товару в режимі імпорту у строк, передбачений статтею 1 цього ж Закону.

Зазначене підтверджується положеннями Митного кодексу України, у статтях 212 - 214 якого встановлено можливість збереження поставлених резиденту України товарів на митному складі, зокрема протягом трьох років з дати їх поміщення у зазначеному режимі.

За змістом частини третьої статті 214 цього Кодексу товари, ввезені із-за меж митної території України, що зберігаються у режимі митного складу, до закінчення строків зберігання, повинні бути задекларовані власником до іншого митного режиму, зокрема імпорту.

Відповідно до статті 212 Митного кодексу України митний склад - це митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання.

Таким чином, моментом, з якого товари є імпортованими в Україну, судами обґрунтовано визначено момент перетину такими товарами митного кордону України незалежно від їх подальшого митного оформлення.

Правильним є також висновок суду щодо неправомірності визначення терміну сплати суми пені відповідно до п.5.3 ст. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», з огляду на те, що пеня в сфері зовнішньо-економічної діяльності є адміністративного господарською санкцією, не податковим зобов'язанням.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права при встановленні фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Краматорську залишити без задоволення, постанову Господарського суду Донецької області від 19.05.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.07.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв