Ухвала суду № 30504829, 03.04.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.

Суддя-доповідач - Блохін А. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 року справа №805/120/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Блохіна А.А., суддів: Міронової Г.М., Карпушова О.В., секретарі Манаєв М.В. за участі представників: від позивача - Костенко Н.І., від відповідача - Телятнікової І.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року у справі № 805/120/13-а за позовом Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» до Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Орджонікідзевугілля» (надалі - позивач, ДП «Орджонікідзевугілля») звернулось до суду з позовною заявою до Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (надалі - відповідач, Єнакієвська ОДПІ) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.12.2012р. №0000632200, відповідно до якого сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість становить 24 900,00 грн., у тому числі за основним платежем 16 600,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 8 300,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.12.2012р. №0000632200, на підставі якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 24 900,00 грн., у тому числі за основним платежем 16 600,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 8 300,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Єнакієвська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як незаконну та необґрунтовану, яка прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, наполягав на її задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги, вважав постанову суду першої інстанції законної і обґрунтованою.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, встановила наступне.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом 1 інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ДП «Орджоніідзевугілля» зареєстровано Єнакієвським міськвиконкомом у якості юридичної особи (ЄДРПОУ 32276912, місцезнаходження: 86405, Донецька область, м. Єнакієве, вул. Трестівська, буд.10).

Єнакієвською ОДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ДП «Орджонікідзевугілля» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Ліга-Груп» за період з 01.09.2011р. по 30.09.2011р., по закінченню якої було складено акт перевірки від 07.12.2012р. №2861/22/32276912.

Відповідно до висновків вказаного акту було зазначено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодек5су України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за вересень 2011 року у розмірі 16 600,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження акту перевірки, зазначений акт перевірки залишено без змін.

На підставі акту перевірки від 07.12.2012р. було винесене спірне податкове повідомлення-рішення від 30.12.2012р. №0000632200, відповідно до якого сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість становить 24 900,00 грн., у тому числі за основним платежем 16 600,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 8 300,00 грн.

9 вересня 2011 року між ДП «Орджонікідзевугілля» (Покупець) та ТОВ «Ліга-Груп» (Постачальник) було укладено договір купівлі-продажу №9/06 згідно якого Постачальник зобов'язується поставити та встановити товар (про інсталювати) на території Покупця (м. Єнакієве Донецька область, вул. Трестовська, 10) спеціалізований «Комплект студійного обладнання «CBT.VID» для організації нарад (конференцій) на базі «Poycom» та «CBТ», згідно із Специфікацією комплексу та технічного завдання, а Покупець зобов'язується прийняти поставлений та встановлений Комплекс та оплатити вартість.

Згідно умов договору Покупець здійснює попередню оплату Комплексу, який буде поставлятися, в сумі 99 600,00 грн., шляхом безготівкового перерахування коштів у національній валюті на поточний рахунок Постачальника протягом 5 банківських днів від підписання сторонами договору.

Платіжними дорученнями №887 від 21.09.2011р. на суму 83 000,00 грн. та №888 від 21.09.2011р. на суму 16 600,00 грн., відповідно до умов договору ДП «Орджонікідзевугілля» було перераховано 99 600,00 грн.

Позивач зазначає, що вказані дії були відображені підприємством у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу №9/06 від 09.09.2011р., а саме розділу 6, сторонами по договору був підписаний та скріплений печатками Акт б/н прийому-передачі обладнання від 11.10.2011р., згідно якого Покупець - ДП «Орджонікідзевугілля» та Постачальник ТОВ «Ліга-Груп», видали цей акт про те, що Постачальником встановлено, а Покупцем прийняте (згідно довіреності №722 від 11.10.2011р. на ОСОБА_5): - комплект студійного обладнання «CBT.VID» для організації нарад (конференцій) - 1 комплект; - комплект загального монтажного поля центрального сервера (5150-18200-040 і 4870-00296-712) - 1 комплект.

Загальна вартість наданого Комплексу складає: 78 040,00 грн., крім того ПДВ 15 608,00 грн. всього 93 648,00 грн.

Також було видано акт б/н прийому-передачі наданих послуг від 11.10.2011р., згідно якого Покупець - ДП «Орджонікідзевугілля» та Постачальник ТОВ «Ліга-Груп», видали цей акт про те, що Постачальником надані, а Покупцем прийняті такі послуги: - доставка студійного обладнання (транспортні витрат) - 996,00 грн.; - монтаж студійного обладнання, пуско-налагоджувальні роботи, навчання персоналу - 4 956,00 грн. Всього 5 952,00 грн.

У акті перевірки було зазначено, що Єнакієвською ОДПІ від ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС було отримано акт від 31.08.2012р. №304/22-2/36449011 «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Ліга-Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства за травень 2011 року - січень 2012 року», яка проведена на підставі постанови старшого слідчого з ОВС СВ УСБ України в Київській області від 16.01.2012р. про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження, щодо діяльності невстановлених осіб, у діях яких вбачаються ознаки складу злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України, встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Ліга-Груп» господарських операцій з купівлі-продажу та безпідставне флотування податкових зобов'язань за рахунок сум податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців, у тому числі ДП «Орджонікідзевугілля».

Таким чином, за наявності обставин, визначених пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, проведено позапланову невиїзну перевірку ДП «Орджонікідзевугілля» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Ліга-Груп» за період з 01.09.2011р. по 30.09.2011р.

Єнакієвською ОДПІ на адресу ДП «Орджонікідзевугілля» спрямований запит від 18.09.2012р. №14416/10/22-6/487 «Про подання інформації та її документального підтвердження» стосовно взаємовідносин з ТОВ «Ліга-Груп» за період з 01.09.2011р. по 30.09.2011р.

ДП «Орджонікідзевугілля» на вищенаведений запит надані наступні копії документів: - договір купівлі-продажу №9/06 від 09.09.2011р.; - додаток 1 (специфікація) до Договору №9/06 від 09.ю09.2011р.; - додаток 2 Т3 до Договору №9/06 від 09.09.2011р.; - акт б/н прийому-передачі обладнання від 11.10.2011р. за договором купівлі-продажу №9 /06 від 09.09.2011р.; - акт б/н прийому-передачі наданих послуг від 11.10.2011р. за договором купівлі-продажу №9/06 від 09.09.2011р.; - податкова накладна «129 від 21.09.2011р.; - реєстр виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2011 року; - платіжні доручення №887 від 21.09.2011р., №888 від 21.0-9.2011р.

ТОВ «Ліга-Груп» зареєстровано Виконавчим комітетом Києво-Святошинської районної державної адміністрації 25.03.2009р. за №1ё3391020001006015.

Відповідно до свідоцтва платника податку на додану варітьсь від 02.04.2009р. №100220096 ТОВ «Ліга-Груп» було зареєстровано платником податку на додану вартість з 02.04.2009р. по 07.02.2012р.

За результатами аналізу податкової звітності ТОВ «Ліга-Груп» відповідно до автоматизованої інформаційної системи «Податки» та АІС «Бест Звіт» не встановлено наявності у ТОВ «Ліга-Груп» власних складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності

Згідно податкової звітності у ТОВ «Ліга-Груп» встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно з довідки з ЄДРПОУ.

У висновках Акту перевірки ДПІ у Київо-Святошинському районі від 31.08.2012р. №304/22-2/36449011 зазначено, що оскільки у ТОВ «Ліга-Груп» відсутні необхідні умови для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вимоги переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

За результатами перевірки встановлено, що операції здійснені ТОВ «Ліга_Груп» не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався, не виявлено відповідних офісних, виробничих та/або складських приміщень, не встановлено наявності трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності, не виявлено наявність розумних економічних або інших причин систематичного придбання та продажу товарів.

Таким чином, ДПІ у Київо-Святошинському районі було зроблено висновок, що ТОВ «Ліга0Груп» безпідставно сформовано податкові зобов'язання, задекларовані з податку на додану вартість за травень 2011 року-січень 2012р., за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців, у тому числі ДП «Орджонікідзевугілля».

На момент здійснення спірних операцій порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту визначалися Податковим кодекс України.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

У відповідності до п.198.3 ст.198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У пункті 198.6 ст.198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Судом першої інстанції встановлено, що наявність податкової накладної, яка оформлена згідно вимог Податкового кодексу України є виключною підставою для виникнення у суб'єкта господарювання права на формування податкового кредиту.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

Зазначене спростовує твердження відповідача про завищення суми податкового кредиту, оскільки приписами Податкового кодексу України чітко передбачено випадки виникнення права платника податку на податковий кредит. Таке право підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку. Податковим органом зроблено висновок, що позивач здійснював заздалегідь економічно необґрунтовані операції та з метою формування штучного податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань.

Відповідачем в ході перевірки не встановлено, та не доведено в суді, що відомості, які містяться в податкових накладних, а також в інших первинних документах, є недостовірними, або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що у позивача є всі необхідні документи, які в розумінні Закону України «Про бухгалтерський обіг та фінансову звітність в Україні» підтверджують факт здійснення господарської операції та, як наслідок, настання правових наслідків, обумовлених договором.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, що здійснюється підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, використовуючи грошовий вимір, базуються на даних бухгалтерського обліку.

У відповідності до ч.1 ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Із вказаними висновками про нікчемність укладених угод, суд не може погодитися оскільки, здійснивши правовий аналіз документів, що надані позивачем до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що первинні документи бухгалтерського та податкового обігу підтверджують факт того, що правочини з контрагентами набули реального настання правових наслідків, на настання яких вони були спрямовані.

Подальше використання позивачем Комлексу спростовує нікчемність укладених правочинів, в судовому засіданні позивачем доведений та матеріалами справи підтверджений факт здійснення господарської діяльності.

На підтвердження були надані податкові накладні, акти прийому-передачі обладнання, акти прийому-передачі наданих послуг, договір купівлі-продажу, установчі документи ТОВ «Ліга-Груп» платіжні доручення, копії яких наявні у матеріалах справи.

Частиною 2 ст.215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

За змістом ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, відповідно викладеного, для визнання правочину нікчемним з підстав порушення публічного порядку, суду слід встановити обставини, які б свідчили про наявність умислу у сторін при укладанні такої угоди на досягнення мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та водночас суперечить моральним засадам суспільства.

Факт ухилення суб'єктом господарювання від сплати власних податкових зобов'язань може бути підставою для визнання правочину таким, що порушує публічний порядок, однак, суд звертає увагу, що для встановлення даного факту він має бути підтверджений належними та допустимими доказами, зокрема, податковими вимогами, надісланими сторонам угоди, у зв'язку з несплатою ними сум податкових зобов'язань, а також вирок суду з кримінальної справи про засудження осіб за ухилення від сплати податків.

Несплата податків є порушенням чинного податкового законодавства, однак, несплата податків однією із сторін за договором, чи сплата не в повному обсязі не є беззаперечним підтвердженням наявності у позивача при укладанні та виконанні спірної угоди мети на ухилення від сплати податків.

Частиною 4 ст.70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до змісту ч.1, 4 ст.72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Господарські операції між позивачем та ТОВ «Ліга-Груп» підтверджуються первинними документами, у тому числі податковими накладними, що відповідає вимогам, що були встановлені законодавством на час здійснення вказаних господарських операцій.

У відповідності до частин 1 та 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочину, фактичне придбання та постачання позивачу обладнання, а також подальше використання товару у господарській діяльності позивача.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм підрядником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Крім того, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, позивач правомірно, відповідно до чинного податкового законодавства, включив до складу податкового кредиту суми на підставі податкових накладних, виданих постачальником товару, оскільки за загальним правилом несплата податкового зобов'язання продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Колегія судді погоджує висновок суду першої інстанції, що позивачем надані належні докази які підтверджують здійснення вказаних операцій і про задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасована чи змінена з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року у справі № 805/120/13-а за позовом Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» до Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Постанову Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року у справі № 805/120/13-а за позовом Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» до Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: А.А.Блохін

Судді: Г.М.Міронова

О.В. Карпушова