Ухвала суду № 30504740, 03.04.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Загацька Т.В.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 року справа №2а/0570/17702/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Сухарька М.Г.

Білак С.В.

при секретарі судового засідання Костроміній Г.С.,

за участю представників сторін по справі:

від позивача: Зайцевої М.Ю.,

від відповідача: не з'явився,

за участю прокурора: Вартанової О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013р. по справі № 2а/0570/17702/2012 (головуючий І інстанції Загацька Т.В.) за позовом Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, за участі прокуратури Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 22.09.2006 року № 0002310823/0/26361/10/15-16-23/5, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, за участі прокуратури Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 22.09.2006 року № 0002310823/0/26361/10/15-16-23/5.

Постановою господарського суду Донецької області від 20.11.2006 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2007 року, задоволені позовні вимоги Корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0002310823/0/26361/10/15-16-23/5 від 22.09.2006 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.10.2008 року постанову господарського суду Донецької області від 20.11.2006 року та ухвалу Донецького апеляційного Господарського суду від 27.02.2007 року по справі № 22/313а скасовано, справу направлено на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013р. позов задоволено частково, внаслідок чого визнано недійсним податкове повідомлення - рішення від 22.09.2006 року №0002310823/0/26361/10/15-16-23/5 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1299315 грн. В інший частині позову відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Прийняття спірного рішення відповідач вважає правомірним, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.п.3.2.1, п.3.2 ст. 3, п.6.1 ст. 6, п.п.7.4.1, 7.4.2 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» .

Позивач під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

Прокурор підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позову.

Відповідач в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, прокурора, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період червень 2006 року, за результатами якої складено акт №167/15-16-23/5-24068988 від 12.09.2006 року та прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002310823/0/26361/10/15-16-23/5 від 22.09.2006 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за червень 2006 року на суму 1326965,00 грн.

Підставою для прийняття спірного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.3.2.1, п.3.2 ст. 3, п.6.1 ст. 6, п.п.7.4.1, 7.4.2 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за червень 2006 року на суму 1326965,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за договором №К2808-595-ю від 16.06.2006 року купівлі - продажу простих векселів, укладеним з ВАТ «Алчевський коксохімічний завод», було викуплено власні векселя : - від 05.11.2004 року № 66335537716334 номінальною вартістю 100000,00 грн. (вартість векселя - 18069,10 грн.);- від 04.03.2003 року № 66335537550365 номінальною вартістю 1000000,00 грн. (вартість векселя - 78829,95 грн.);- від 15.07.2003 року № 66335537659718 номінальною вартістю 1261661,00 грн. (вартість векселя - 121980,18 грн.);- від 07.07.2003 року № 66335537659712 номінальною вартістю 1352129,48 грн. (вартість векселя - 130726,87 грн.);- від 19.11.2004 року № 66335537716367 номінальною вартістю 2000000,48 грн. (вартість векселя - 361382,05 грн.).

Відповідно до п.1.2 зазначеного договору сума договору складає 710988,15 грн.

Придбання векселів відображено позивачем у бухгалтерському обліку проводкою Дт 62.1.1 Кт 68.5.7 на суму 710988,15 грн. Заборгованість за вищезазначеними векселями була погашена наступними проводками: Дт62.1.1 Кт 68.5.7 на суму 710988,15 грн. - сума оплати грошовими коштами; різниця між номінальною вартістю векселів та вартості купівлі на суму 5002802,00 грн.. - Дт62.1.1 Кт 71.906.

Податковий орган вважає, що позивачем при погашенні заборгованості в сумі 5002802,00 грн. не коштами за раніше емітовані векселя не нараховані податкові зобов'язання в сумі 1000560,40 грн., що є порушенням п.п.3.2.1 п.3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно ч.1 ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Статтею 4 Закону України «Про облік векселів в Україні» встановлено, що у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем. Таким чином, у покупця-емітента простого векселя виникає просте і нічим не обумовлене зобов'язання сплатити певну суму, вказану у простому векселі з припиненням зобов'язань за договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст.. 606 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Зазначене свідчить про те, що в силу правової природи векселя у разі поєднання в одній особі векселедавця та векселедержателя зобов'язання за векселем припиняється в силу приписів ст.. 606 Цивільного кодексу України.

У п.п.3.2.1 п 3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» чітко визначено, що не є об'єктом оподаткування операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що сума фактично несплаченої за домовленістю частини повної суми векселя не спричинює жодних коригувань з податку на додану вартість у податковому обліку позивача, а тому правомірно задоволено позов в цій частині.

Іншою підставою для прийняття спірного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість 298 755 грн. по наданню рекламних послуг.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що між позивачем ( Замовник) та ТОВ «Футбольний клуб «Металург» ( Виконавець) укладено договір про надання рекламних послуг від 01.01.2002 року, відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання про надання рекламних послуг для популяризації товарів, які реалізує замовник та послуг, які надаються. Згідно до п.2.1 цього договору вартість робіт про надання рекламних послуг у відповідності з предметом даного договору визначається на кожний календарний рік по взаємній домовленості сторін та оформлюється додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору.

Між наведеними сторонами також було укладено договір про надання спонсорської допомоги від 01.12.2004 року № 2004-122. Згідно до п.2 цього договору позивач (Спонсор) перераховує на т/с Клуба на мету, вказану в п.1 даного договору грошові кошти, сума яких оговорюється в кожному конкретному випадку та оформлюється додатковими угодами, які є невід'ємною частиною даного договору.

На підтвердження виконання умов договору про надання рекламних послуг від 01.01.2002 року позивачем надані акти приймання - передання рекламних послуг, податкові накладні, які складені з дотриманням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та містять в собі відомості щодо виконання саме рекламних послуг згідно договору б/н від 01.01.2002 року, а не договору про надання спонсорської допомоги від 01.12.2004 року № 2004-122.

За вимогами п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1.п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість") .

Підпунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" забороняється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наданими первинними бухгалтерськими документами підтверджується факт надання позивачеві саме рекламних послуг, а тому правомірно було включено суми податку на додану вартість за цими господарськими операціями до складу податкового кредиту. За таких обставин, судом першої інстанції правомірно задоволено позов в цій частині.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013р. по справі № 2а/0570/17702/2012- залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013р. по справі № 2а/0570/17702/2012- залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 03 квітня 2013 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 05 квітня 2013 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: С.В. Білак

М.Г.Сухарьок