Рішення № 30501674, 01.04.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 736/39/13-ц Провадження № 22-ц/795/716/2013 Головуючий у I інстанції -Корх О.І. Доповідач - Шевченко В. М.Категорія -цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2013 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіШевченка В.М.суддів:Бечка Є.М., Бобрової І.О. при секретарі:Руденко О.М., Рудик І.І.за участю:Представника позивача - адвоката ОСОБА_6, представника відповідача - адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 01 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_8 про стягнення шкоди заподіяної джерелом підвищеної небезпеки,

в с т а н о в и в:

У січні 2013 року ОСОБА_9 звернулась до суду з зазначеним позовом, вказуючи, що 16 червня 2012 року, близько 2 години на автодорозі між с. Наумівка Корюківського району та м.Корюківка, в районі в'їзду в напрямку м. Корюківка, ОСОБА_8,керуючи за дорученням автомобілем марки ВАЗ-21061 р/н НОМЕР_1 скоїв наїзд на ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 - сина позивача. Внаслідок такого наїзду від отриманих травм ОСОБА_10 помер.

Внаслідок смерті сина, позивачу була спричинена майнова та матеріальна шкода, яку відповідач, як володілець джерела підвищеної небезпеки, не відшкодував в добровільному порядку.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначав, що сума, яку просить стягнути позивач є явно завищеною і не відповідає дійсному розміру завданої шкоди.

Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 01 лютого 2013 року позов ОСОБА_9 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 майнову шкоду, заподіяну їй відповідачем загибеллю сина при використанні джерела підвищеної небезпеки, в розмірі 14 415 грн. 80 коп.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 моральну шкоду, заподіяну їй відповідачем загибеллю сина при використанні джерела підвищеної небезпеки, в розмірі 10 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 витрати на правову допомогу в розмірі 1300 грн.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_8 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Корюківського районного суду Чернігівської області змінити, стягнувши з відповідача на користь позивача майнову шкоду у розмірі 5390 грн. 95 коп., моральну шкоду у розмірі 6000 грн. та 494 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права . Зазначав, що розмір стягненої з нього судом першої інстанції матеріальної шкоди визначений безпідставно, без належного з'ясування всіх обставин справи.

Так, стягнена сума грошових коштів на відшкодування вартості пам'ятнику у розмірі 6740 грн. та огранки у розмірі 2090 грн. є завищеною, оскільки середня вартість пам'ятника в даному регіоні становить 2076 грн. 70 коп., а огорожі металевої згідно з наданими позивачем розмірами складає - 1650 грн. Позивачкою визначено розмір вартості пам'ятника, що більше, ніж втричі перевищує граничну вартість виготовлення стандартних пам'ятників, що пропонується в нашій місцевості.

Крім того, відповідачем у відшкодування матеріальної шкоди вже сплачувались кошти у розмірі 3200 грн., що підтверджується оригіналом власноручної розписки позивача. Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_8 просив зменшити розмір матеріальної шкоди до 5390 грн.95 коп.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що стягнені на користь позивача 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими і завищеними, зважаючи на те, що відповідач не ухилявся від надання допомоги ОСОБА_9 Крім того, зазначав, що він також є особою, яка постраждала від ДТП і зазнала душевних страждань у зв'язку зі смертю сина позивача. Тому просив зменшити розмір стягненої моральної шкоди до 6000грн., що є розумним у ситуації, яка виникла.

Апелянт зазначає, що виходячи з задоволення судом позову на загальну суму 24415 грн. (38%) від загальної суми вимоги, витрати на правову допомогу повинні складати 494 грн.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого в цій частині рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 п.2 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 червня 2012 року близько 2 години ОСОБА_8, керуючи автомобілем марки ВАЗ 21061 р/н НОМЕР_1 та рухаючись по автодорозі, між с. Наумівка Корюківського району та м. Корюківка, в районі в'їзду до м. Корюківка, в напрямку м. Корюківка, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_10, який лежав на проїзній частині дороги, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження та помер на місці, де сталося ДТП.

За вказаним фактом 16 червня 2012 року СВ Корюківського РВ УМВС було порушено кримінальну справу, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Постановою слідчого від 14 листопада 2012 року кримінальну справу порушену за фактом ДТП, внаслідок якої загинув ОСОБА_10, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_8 складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України закрито (а.с.14-15).

Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_9 у частині відшкодування матеріальної шкоди та частково задовольняючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що діями відповідача спричинена майнова шкода, що полягає у витратах пов'язаних з похованням сина (пам'ятник та огранка на могилу сина), та наявність підстав для відшкодування моральної шкоди.

Між тим, погодитись повністю з такими висновками суду не можна, оскільки вони зроблені судом за неналежно з'ясованих дійсних обставинах справи, прав і обов'язків сторін та характеру їх правовідносин.

Так, відповідно до правил ч.5 ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки відповідає за завдану шкоду якщо не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з ч.2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкода завдано каліцтвом іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_8 який під час керування транспортним засобом мав посвідчення водія на право керування транспортним засобом і керував таким за дорученням згідно з п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03 1992 року „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, право на відшкодування якої відповідно до норм чинного законодавства має позивачка.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи №09/04824 (порушеної за фактом дорожньо-транспортної пригоди), і зокрема страхового поліса №АВ/2324376 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно-правову відповідальність забезпеченого транспортного засобу за договором страхування 16.12. 2011 року застрахував ОСОБА_11 у страховій компанії „Еталон". Тобто ОСОБА_8 не застрахував ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортного засобу. Письмового повідомлення встановленого МТСБУ зразка про дорожньо - транспортну пригоду, внаслідок яких помер ОСОБА_10, страховику не надсилалось. Тому відповідно до змісту ст.ст. 979,1201 ЦК України та Закону України" Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач не має права на одержання страхової виплати за зазначеним договором страхування.

Виходячи з наведеного, судом першої інстанції правильно визначений склад учасників спірного матеріального правовідношення, за яким ОСОБА_8, як відповідач, у відповідності із п.16 Постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних прав від 1 березня 2013 року „Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", відшкодовує шкоду одноособово як винна особа на вимогу позивача.

Правилами ст.1201 ЦК України закріплено обов'язок особи, яка завдала шкоди смертю потерпілого відшкодувати необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника особі, яка зробила ці витрати.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач просила стягнути на її користь з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 14415 грн. 80 коп., яка складається із витрат на поховання сина ( в тому числі і на ритуальні послуги та обряди), витрати на виготовлення пам'ятника та огорожі .

Як зазначив в засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_8, ними визнаються і не оспорюються витрати позивача пов'язані з похованням померлого і проведенні у зв'язку з цим, ритуальних послуг відповідно до місцевих умов, і які підтверджені товарними чеками та накладними (а.с.5-10).

Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України процесуальним наслідком такого визнання відповідачем факту розміру понесених позивачем витрат пов'язаних з похованням її сина і проведених при цьому ритуальних послуг, є набуття ним безспірного характеру і такого,що не підлягає доказуванню.

Водночас, постановляючи рішення в частині відшкодування витрат на виготовлення пам'ятника та огорожі, стягуючи із відповідача на користь позивача 4650 грн. за пам'ятник та 2090 грн. за огорожу відповідно до накладної №238 від18.09.2012 року(а.с.12),суд першої інстанції не звернув уваги що відповідно до положень п.24 викладених в Постанові Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992р „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", витрати на виготовлення пам'ятників і огорож визначаться виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож в даній місцевості.

Згідно з п.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд сприяв сторонам всебічному і повному з'ясуванню обставин справи. як це визначено п.4 ст.10 ЦПК України.

Виходячи з предмету доказування по справі із урахуванням положень ст.ст.58,59 ЦПК України про належність та допустимість доказів апеляційний суд вважає, що не може бути належним доказом при визначені граничної вартості стандартного пам'ятника та огорожі надана ФОП ОСОБА_12 на запит апеляційного суду відповідь, що згідно накладної № 238 станом на 18.09.2012 року та на даний час гранична вартість стандартного пам'ятника та огорожі в м. Корюківка та Корюківському районі становить: пам'ятник - 4650 грн., огорожа - 2090 грн., а всього 6740 грн. Оскільки, зазначена відповідь як доказ не відображає обставини, що входять до предмету доказування, а лише відображає обставини, які зазначені в накладній №238, що надана до суду і яка не визнається відповідачем, та не визначає вартості загальноприйнятого пам'ятника та огорожі у визначеній місцевості.

Також, апеляційний суд не може взяти до уваги як належний доказ щодо граничної вартості стандартного пам'ятника та огорожі надані відповідачем дані з Інтернет ресурсів (а.с.38-45), і тому суд відхиляє зазначений доказ.

Колегія суддів виходячи з обставин справи, всебічно перевіривши її обставини та з урахуванням положень ЦПК України приходить до висновку, що для визначення граничної стандартного пам'ятника та огорожі необхідно застосувати Постанову правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 3 жовтня 2008 року №45 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28 жовтня 2008 року), Про витрати на поховання та пов'язані з цим ритуальні послуги у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, і за якою вартість виготовлення та встановлення пам'ятника, огорожі, виготовлення фотографій, табличок для Чернігівської області визначена в 3000 грн., вказаний доказ є належним і допустимим і саме цей розмір коштів слід брати в даному випадку до уваги, як граничну вартість стандартних пам'ятників і огорож у місцевості де відбулося поховання сина позивача.

Суд першої інстанції усупереч вимогам ст. 179,212 ЦПК України на зазначене не звернув уваги, ухваливши необґрунтоване рішення щодо вартості витрат на пам'ятник та огорожу, за відсутності передбачених законом доказів, у зв'язку з чим підлягає зменшенню розмір стягненої з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 майнової шкоди до 10675 грн.80 коп.,( 7675,80 +3000), та зміна рішення суду в зазначеній частині.

Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги доводи відповідача та його представника про зарахування до суми відшкодування майнової шкоди сплачені останнім позивачу - 3200 грн,. про які йдеться в копії розписки на а.с. 46, оскільки зазначений документ хоч і визнається позивачем, однак, як зазначив представник позивача в судовому засіданні, сплачені ОСОБА_83200 грн., були 7 липня 2012 року вже після поховання померлого сина позивача і проведення у зв'язку з цим ритуальних послуг, і така виплата носила характер морального відшкодування. Крім того, виходячи із змісту зазначеної розписки, не вбачається, що в ній іде мова про відшкодування ОСОБА_8, майнової шкоди ОСОБА_9, яка зробила витрати на поховання, внаслідок смерті сина.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо безпідставності стягнення з відповідача 10000 моральної шкоди.

Так за змістом ст.1168 ЦК України ОСОБА_9 має право на відшкодування моральної шкоди, що завдана смертю близької людини.

Визначаючи розмір моральної шкоди та покладаючи обов'язок по його відшкодуванню у розмірі 10 000 грн. на відповідача, суд врахував роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, даних у п.9 постанови „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної / немайнової шкоди", №4 від 31.03. 1995 року, згідно з якими розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації.

У зв'язку зі смертю сина позивач зазнала душевних страждань, зміну звичайного способу життя, змушена була докладати зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Враховуючи наведене апеляційний суд приходить до висновку, що права позивача порушені і підлягають захисту, крім того, враховуючи характер завданих моральних страждань і первісні вимоги позивача щодо розміру моральної шкоди, судова колегія вважає, що розмір моральної шкоди судом першої інстанції визначений правильно.

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що судові витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача в розмірі лише 494 грн., з таких підстав.

Як вбачається з квитанцій про витрат на правову допомогу (а.с.4,68,69) ОСОБА_9 понесено 2300 грн.. витрат на правову допомогу адвоката. В актах виконаних робіт визначено виконану роботу адвокатом по цивільній справі (а.с.4,69).

Відповідно до положень п.2ст.84 ЦПК України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно з Законом України „Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20.12.2011 року, встановлений граничний розмір компенсації на правову допомогу у цивільних справах в яких така компенсація виплачена стороною на користь якої ухвалено рішення, і яка складає 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати, за 1 годину участі адвоката у судовому засіданні, та ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Тому, виходячи із документально підтверджених даних участі адвоката позивача в судових засіданнях по справі та ознайомлення його з матеріалами справи, колегія суддів вважає, що визначені судом першої інстанції витрати на правову допомогу в 1300 грн., є обґрунтованими.

Судом першої інстанції при ухваленні рішення всупереч положенням ст.214 ЦПК України невірно розподілені судові витрати, а саме розмір судового збору стягнутого з ОСОБА_8 на користь держави, оскільки виходячи з розміру ставок встановлених Законом України „ Про судовий збір" який належить розраховувати виходячи із розміру мінімальної заробітної плати що складає в даний час 1147 грн., та ч.3,5 ст.6 вищевказаного Закону розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь держави становить - 344,1 грн., і тому у зв'язку із збільшенням розміру стягнень судових витрат рішення суду в цій частині підлягає зміні.

Також, виходячи із обраного позивачем способу захисту своїх прав, апеляційний суд вважає необхідним більш чітко сформулювати резолютивну частину рішення, що стосується задоволених позовних вимог та розміру присуджених грошових сум, Тому, резолютивну частину рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 01 лютого 2013 року слід викласти в наступній редакції:

"Позовні вимоги ОСОБА_9 до ОСОБА_8 про стягнення шкоди заподіяної джерелом підвищеної небезпеки задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 майнову шкоду в розмірі 10 675 (десять тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 витрати на правову допомогу в розмірі 1300 (одну тисячу триста) грн.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави судовий збір в розмірі 344,1 грн.".

Оскільки виявлені апеляційним судом порушення норм матеріального і процесуального права не впливають на головний висновок суд першої інстанції про права і обов'язки осіб у справі, і зокрема обов'язок відповідача відшкодувати позивачу необхідні витрати на поховання сина, в іншій частині рішення суду необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. 303, 307, 309 ч.1 п.2, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 - ЗАДОВОЛЬНИТИ ЧАСТКОВО.

Рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 01 лютого 2013 року - змінити в частині стягнення витрат на придбання пам'ятника та огорожі, а також судових витрат.

Резолютивну частину рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 01 лютого 2013 року викласти в наступній редакції:

"Позовні вимоги ОСОБА_9 до ОСОБА_8 про стягнення шкоди заподіяної джерелом підвищеної небезпеки задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 майнову шкоду в розмірі 10 675 (десять тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 витрати на правову допомогу в розмірі 1300 (одну тисячу триста) грн.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави судовий збір в розмірі 344,1 грн.".

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: